Постанова

від 31.03.2015 по справі 910/17139/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа№ 910/17139/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Богатчук К.І.

за участю представників:

позивача -Кучкова Ю.В.

відповідача - Науменко С.В.

Петрусь Ж.М.

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 (головуючий суддя: Домнічева І.О., судді: Трофименко Т.Ю., Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17"

про стягнення 257318,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 по справі №910/17139/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 221415 грн. 01 коп. - заборгованості, 14065 грн. 13 коп. - 3% річних, 21838 грн. 78 коп. - інфляційних, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 10.03.2015.

04 березня 2015 року, від представника відповідача, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, надійшли додаткові документи по справі.

06 березня 2015 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 10.03.2015 оголошено перерву до 31.03.2015.

30 березня 2015 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, надійшли пояснення по справі.

В судове засідання 31.03.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 березня 2000 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено договір № 1410097, номер якого з березня 2002 змінено на №1420097, згідно з листом від 14.03.2012 № Д 01/2-34-459 на постачання тепловою енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.3.2 Договору передбачено обов'язок Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з пунктом 2 додатку № 4 до Договору відповідач самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту повертає у РВТ) та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку № 4 до Договору встановлено, що оплату за вказаними документами, відповідач здійснює не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 10 Договору змінюється додаток №1 з 01.10.2001. Так, з березня 2002 вважати дійсним існуючий договір та додатки до нього за № 1420097, згідно з листами від 14.03.2002 № Д01/2-34-459. На підставі листа вх.. № 10/18812 від 25.05.2004 змінюється звернення-доручення, додатки № 1,8,9, договір вважається дійсним. Зміни внести з 01.07.2004.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, в період з 01.11.2011 до 01.06.2014, надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 221415,01 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження апелянта щодо існування переплати за період з 01.02.09 - по 31.10.2011 в розмірі 221415,01 грн., колегією суддів визнано безпідставними, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Посилання апелянта на авансові платежі, згідно з платіжними дорученнями №246,256,261,276, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, в платіжних дорученнях №246,256,261,276 зазначено призначення платежу «Передплата за теплову енергію згідно дог.№1420097 від 01.03.00».

Згідно з п.3 Додатку 4 до Договору передбачено порядок розрахунків за спожиту Енергію, а саме "Абонент" сплачує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому в разі, якщо "Абонент" розрахувується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена теплова енергія на поточний місяць (згідно Додатку 1 до Договору).

Додатком 4 до Договору визначено порядок здійснення розрахунків за теплову з якого вбачається, що Договором не передбачена переплата.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документ, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник визначає повноту інформації з дорученням вимог законодавства України та відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідальність вимогам Інструкції лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не має права зараховувати дані кошти в інший період, оскільки не має права змінювати призначення платежу.

Відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2015 №20 (далі - Порядок) визначається механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню.

Місцевим господарським судом встановлено, що відшкодування за червень-вереснь 2014 року надходили на особовий рахунок, але без чіткого призначення платежу, а саме без зазначення періоду на який необхідно зарахувати дані кошти.

Відповідно до п. 6 Порядку органи Казначейства, на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Згідно з п. 8 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначається Міненерговугіллям, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" і Мінфіном.

Так, відповідач самостійно подає дані до органів Державного казначейства з яким призначенням ці кошти повинні бути зараховані.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідач не завжди зазначав призначення платежу, з яким ці кошти перераховані, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що такі кошти обґрунтовано зараховані Позивачем в погашення поточної заборгованості.

Посилання відповідача на існування між сторонами спору по справі №7/196, провадження по якій зупинено, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки предметом спору по зазначений справ є стягнення боргу за період з 01.02.2009 по31.10.2011.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральними органами органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з п. 3 Додатку 3 до Договору передбачено, можливе змінення тарифів в період дії договору.

Пунктом 1 Додатку №3 до Договору встановлено, що розрахунки з "Абонентом" за відпущену енергію "Енергопостачальною організацією" проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації,

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" (із змінами і доповненнями) до Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. До створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Місцевим господарським судом встановлено, що при визначенні вартості спожитої Відповідачем теплової енергії за спірний період позивач керувався Постановою №1729 від 14.12.10.

Отже, посилання відповідача не неправильне визначення тарифів є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача, в частині стягнення основної заборгованості, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 по справі №910/17139/14 - без змін.

Матеріали справи №910/17139/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.04.2015