Постанова

від 03.06.2015 по справі 910/17139/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 910/17139/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17"

на рішення господарського суду міста Києва

від 12.01.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року

у справі № 910/17139/14

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу

"Авіатор-17"

про стягнення 257 318,92 грн.

за участю представників :

позивача - Гаркавенка С.В.

відповідача - Науменка С.В.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" про стягнення суми основного боргу в розмірі 254 749,53 грн., 14 065,13 грн. - 3 % річних, 21 838,78 грн. - інфляційних.

Заявою про уточнення позовних вимог від 08.12.2014 року ПАТ "Київенерго" уточнило позовні вимоги та просило суд стягнути з відповідача на його користь 221 415,01 грн. основного боргу, 21 838,78 грн. інфляційних втрат та 14 065,13 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі №910/17139/14 (судді Домнічева І.О., Трофименко Т.Ю., Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року (судді: Сітайло Л.Г., Баранець О.М., Пашкіна С.А.), позов задоволено; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" суму основного боргу в розмірі 221 415,01 грн., 14 065,13 грн. - 3 % річних, 21 838,78 грн. - інфляційних та 1827 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Житлово-будівельний кооператив "Авіатор-17" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 01 березня 2000 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено договір № 1410097, номер якого з березня 2002 року змінено на №1420097, згідно з листом від 14.03.2012 №Д 01/2-34-459 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

За умовами договору енергопостачальна організація зобов'язується поставити теплову енергію у гарячій воді, а абонент - отримати та оплатити її згідно умов договору.

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористуючих установок і теплових мереж (Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 2.2.1. та 2.2.3. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком № 1 до договору. При зміні тарифів (додаток № 3 до договору) повідомляти абонента у 5-денний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації міста Києва про їх зміну.

Пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору передбачено обов'язок ЖБК "Авіатор-17" додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з пунктом 2 додатку № 4 до договору відповідач самостійно отримує у міжрайонному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту повертає у МВРТ) та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору встановлено, що оплату за вказаними документами, відповідач здійснює не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ЖБК "Авіатор-17", починаючи з 01.11.2011 року по 01.06.2014 року, належним чином не виконувало своїх зобов'язань щодо сплати коштів за використану теплову енергію.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 21 838,78 грн. інфляційних витрат, 3 % річних у розмірі 14 065,13 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, вірно вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову щодо стягнення з відповідача боргу у сумі 221 415,01 грн. та нарахованих на підставі статті 625 ЦК України 21 839,78 грн. інфляційних витрат і 3 % річних в сумі 14 065, 13 грн.

При цьому господарські суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вимоги вищевказаних статтей законодавства, зокрема, обов'язок відповідача своєчасно сплачувати надані послуги, господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши правильність нарахування позивачем суми боргу, яка підтверджується звітними відомостями за тепло та теплоносії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію згідно договору, вірно визнали підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі.

Водночас, судами першої й апеляційної інстанцій вірно спростовано посилання відповідача щодо існування переплати за період з 01.02.2009 по 31.10.2011 в розмірі 221 415,01 грн. з огляду на наступне.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документ, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник визначає повноту інформації з урахуванням вимог законодавства України та відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідальність вимогам Інструкції лише за зовнішніми ознаками.

Відтак, позивач не має права зараховувати дані кошти в інший період, оскільки не має права змінювати призначення платежу.

Разом з тим, вирішуючи спір, господарські суди правильно виходили з того, що оплата за червень - вересень 2014 року надходила на особовий рахунок, але без чіткого призначення платежу, а саме, без зазначення періоду, на який необхідно зарахувати дані кошти.

Відповідно до п. 6 Постанови КМУ № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2015 року органи Казначейства, на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Згідно з п. 8 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначається Міненерговугіллям, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" і Мінфіном.

Беручи до уваги, що відповідач не завжди зазначав призначення платежу, такі кошти обґрунтовано зараховані позивачем в погашення поточної заборгованості.

Доводи скаржника щодо існування між сторонами аналогічного спору по справі №7/196, провадження по якій зупинено, господарські суди обґрунтовано визнали безпідставними, оскільки предметом спору по зазначеній справі є стягнення боргу з 01.02.2009 по 31.10.2011, тобто за інший період.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральними органами органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, посилання скаржника на неправильне визначення тарифів є необґрунтованим з огляду на те, що при визначенні вартості спожитої кооперативом теплової енергії за спірний період позивач керувався Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 "Про затвердження тарифів на теплову енергію ПАТ "Київенерго" від 14.12.2010 року.

Також, господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши правильність нарахування ЖБК "Авіатор-17" суми інфляційних втрат та 3 % річних, керуючись при цьому ч. 2 ст. 625 ЦК України, обґрунтовано задовольнили позов в цій частині.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, як не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

За таких обставин касаційна інстанція вважає законним і обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відтак, на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини, та правомірно задоволено позов.

Таким чином, прийняті рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи і вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі №910/17139/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.Г. Дунаєвська

Судді Н.І. Мележик

С.В. Владимиренко