Постанова

від 06.03.2012 по справі 2а-152/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р. Справа № 2a-152/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дякун М.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Михайлюк М.І

від відповідача - Пона В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Приватної агропромислової фірми "Інтеграл"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001242310, №0001252310 від 20.12.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватна агропромислова фірма "Промтехсервіс" (надалі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі-відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001242310, № 0001252310 від 20.12.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем незаконно, оскільки відповідачем, як податковим органом, не подано жодних доказів на підтвердження обставин своїх висновків, викладених в акті невиїзної позапланової документальної перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначив, що ПАФ "Інтеграл" як Генпідрядник Договору від 29.10.2008р. виконав всі свої зобов'язання перед Замовником - Коломийською РДА, оскільки роботи були виконані та прийняті, що підтверджується актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008р. Також, ПАФ "Інтеграл", згідно акту виконаних робіт на суму 233 394,00 грн. відобразив їх повністю в бухгалтерському та податковому обліку, як дохід і як валовий дохід в сумі 194 495, 00 грн. за IV кв. 2008 р. та одночасно в податковій декларації з ПДВ за листопад 2008р. відображено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 38899,00 грн. Податкові зобов'язання ПАФ "Інтеграл" на суму 38 899,00 грн. і податковий кредит на суму 38 899,00 грн. підтверджені податковими накладними №42 від 25.11.2008р. та №43 від 25.11.2088р., зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2008р., відображені в Декларації з ПДВ. Суб'єкти господарських відносин були і є зареєстровані, як платники ПДВ, і як юридичні особи (база даних ДПА України).

Валові доходи в податковому обліку відображено в повній сумі - 194 495,00 грн. за IV кв. 2008р. (підтверджено в Декларації з податку на прибуток підприємства за IV кв. 2008р.).

Наполягав на тому, що податковий орган проігнорував надані ПАФ «Інтеграл»для перевірки документи - належним чином оформлені накладні, податкові накладні, виписку з банківської установи щодо перерахування коштів за виконані роботи по договору субпідряду № 02/06 від 30.10.2008р., та помилково прийшов до висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарської операції та про встановлення ним того, що вказана господарська операція (правочин) здійсненна з метою зменшення ПАФ «Інтеграл»належних до сплати платежів. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмовому запереченні. Суду пояснив, що контрагент позивача та субпідрядник - ПП «Ніка-Ден»не отримував ліцензій на виконання будівельних робіт. Крім того, ПП «Ніка-Ден»не укладало будь-яких договорів субпідряду з іншими суб'єктами господарювання на виконання будівельно-монтажних робіт, а саме автомобільних доріг та мостових переходів комунальної власності в с. Молодятин, Коломийського району, Івано-Франківської області. Наполягав на тому, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Ніка-Ден»та ПАФ «Інтеграл»є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Просив відмовити в задоволенні позову, оскільки прийняті податковим органом рішення є законними та обґрунтованими.

Розглянувши адміністративний позов та заперечення, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та проаналізувавши правові норми законодавства України, судом встановлено наступне.

Проведеною відповідачем 20.12.2011 року документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача з питань документального підтвердження господарських відносин і платником податків ПП «Ніка-Ден», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, результати якої зафіксовані в акті перевірки №3504/231/30016287 встановлено порушенням позивачем:

- ч.5 ст.203, ч.1.2 ст. 215,ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчиненні правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах із ПП «Ніка-Ден»- договір субпідряду на будівельно-монтажні роботи від 30.10.2008 року. Роботи згідно зазначеного правочину по взаємовідносинах з ПП «Ніка-Ден»за IV-й квартал не були виконані в порушення ст. 662, ст. 655, ст.656 ЦК України

- пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено заниження податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП «Ніка-Ден»за листопад 2008 року в сумі 38899,00 грн.;

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме заниження податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Ніка-Ден»за 2008 рік в тому числі за IV-й квартал 2008 в сумі 48624,00 грн.

За таких обставин відповідач приходить до висновку, що укладений договір субпідряду від 30.10.2008 року між позивачем та його контрагентом ПП «Ніка-Ден»укладений без мети настання реальних наслідків, а тому містить ознаки нікчемності.

Таких висновків відповідач дійшов в зв'язку з тим, що у контрагента позивача ПП «Ніка-Ден»відсутні реальні можливості надання послуг позивачу щодо капітального ремонту доріг в Коломийському районі Івано-Франківської області, що на думку відповідача, підтверджується матеріалами досудового слідства. Виявлено, що операції ПП «Ніка-Ден»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (відповідно до розрахунку суми комунального податку кількісний склад працівників за перевіряємий період складав 1 особа), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим ПП «Ніка-Ден»не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі акту перевірки від 20.12.2011 року №3504/231/30016287 відповідачем 20.12.2011 року винесено податкові повідомлення рішення №0001242310, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 60770,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 48624,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 12156,00 грн. та №0001252310, яки позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 48623,00 грн., в тому числі за основним платежем 38899,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 9724,75 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та Коломийською районною державною адміністрацією 29.10.2008 року було укладено договір підряду будівельно-монтажних робіт на об'єктах: автомобільні дороги та мостові переходи комунальної власності в с. Молодятин, Коломийського району, Івано-Франківської області.

ПАФ «Інтеграл»30.10.2008 року було укладено договір субпідряду з ПП «Ніка-Ден», згідно якого субпідрядник зобов'язується виконати та здати Генпідряднику у встановлений Договором строк будівельно-монтажні роботи на об'єкті: автомобільні дороги та мостові переходи комунальної власності в с. Молодятин, Коломийського району, Івано-Франківської області.

Згідно пояснень директора ПП «Ніка-Ден»ОСОБА_3, наявних в матеріалах досудового слідства (протокол допиту свідка від 28.10.2011 року), остання зазначила, що ПП «Ніка-Ден»укладалися договори субпідряду та виконувалися виконання будівельно-монтажні роботи на об'єкті: автомобільні дороги та мостові переходи в комунальної власності в с. Молодятин, Коломийського району, Івано-Франківської області. ОСОБА_3 також пояснила, що договір на виконання вищезазначених робіт та інші документи щодо виконання цих робіт у неї відсутні, оскільки було викрадено ряд документації по фірмі. (а.с. 83-85).

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3,5 статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах вчинених у визначеній законом формі, а відповідні акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, видаткові накладні та інші платіжні документи, які не містять недоліків, підписані сторонами та скріплені печатками, пов'язаний з цим договір відображає фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчить, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Суд вважає, що немає жодних підстав для посилання відповідача на частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не довів та не зазначив чим саме зміст заперечуваного ним правочину суперечить чинному законодавству, та яким самим нормам. Також, відповідач не підтвердив фактичними даними чим саме даний правочин суперечить інтересам держави і суспільства та його моральним засадам.

Так, в силу вимог частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаних договорів недійсними з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак, з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Як вбачається з рішень податкового органу, саме висновок відповідача про те, що правочин між позивачем та ПП «Ніка-Ден»укладався без мети настання реальних наслідків згідно статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є підставою визнання такого правочину нікчемним. Обґрунтовуючи свої припущення посиланням на матеріали досудового слідства по кримінальній справі порушеній по факту фіктивного підприємництва ПП «Ніка-Ден»відносно директора підприємства ОСОБА_3.

Судом витребовувалося у відповідача копія вироку по кримінальній справі відносно директора ПП «Ніка-Ден», однак копію вироку суду представлено не було.

Суд зазначає, що у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідного правочину і, якою нормою визначено його оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частина 1, 3 статті 115 Цивільного кодексу України з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним в судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Однак, як вже зазначалося судом ніхто з даного приводу до суду не звертався, а тому згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а також жодних порушень по вчинених сторонами правочинів, судом не встановлено.

У зв'язку з виконанням умов договорів, як підряду та і субпідряду, позивачем так і його контрагентом - ПП «Ніка-Ден»було виконано всі умови передбачені вищезазначеними договорами, на підставі чого було підписано відповідні акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та сформовано податкові накладні, наявні в матеріалах справи.(а.с.28-31,43-44).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону).

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 Кодексу передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, Законом України "Про податок на прибуток" та Податковим кодексом України передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а також не дозволяють включати до складу податкового кредиту суми, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами відповідно до Закону.

Суд зазначає, що відповідач по справі не заперечує самого факту виконання робіт (надання послуг) позивачем піч час будівельно-монтажних робіт на об'єкті: автомобільні дороги та мостові переходи комунальної власності в с. Молодятин, Коломийського району, Івано-Франківської області та сплати грошових коштів за виконані роботи. Підставою для висновку податкового органу щодо порушень вчинених позивачем стали матеріали досудового слідства в кримінальній справі порушеній відносно директора ПП «Ніка-Ден»по факту фіктивного підприємництва.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином, для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівника вищевказаного контрагента підприємства на момент укладення, нібито, нікчемних правочинів. Таким доказом має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівника підприємства-контрагента, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив із того, що позивач не може нести відповідальності за свого контрагента, за можливу недостовірність відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі за умови його необізнаності. Також, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність чи відсутність трудових відносин свого контрагента з його працівниками та чисельність працівників у своїх контрагентів, оскілки законодавством України не передбачено такого обов'язку для сторони. Така відповідальність контрагентів позивача покладається виключно на них та на органи державної влади, а в разі встановленого порушення контрагентами, правові наслідки настають виключно для них самих. Таким чином, позивач не може нести відповідальності за порушення з боку своїх контрагентів, оскільки, як вже зазначалось вище законодавством України не передбачено такого обов'язку для сторони. Отже, якщо контрагенти допустили порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них.

Посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, транспортних засобів для виконання будівельно-монтажних робіт, а саме автомобільних доріг та мостових переходів комунальної власності в с. Молодятин, Коломийського району, Івано-Франківської області, як підстава нереального виконання робіт з боку субпідрядника, суд не приймає як належний та достовірний доказ нікчемності угоди, оскільки в акті перевірки не з'ясовано яким чином і ким виконувались ці роботи і не перевірено шляхом зустрічних перевірок технічну та практичну можливість виконання цих робіт в порядку субпідряду тощо.

В свою чергу, зазначені обставини не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та включення сум до складу валового доходу, оскільки сторонами було дотримано всіх вимог вищезазначених договорів, про що складено та підписано відповідні документи встановленого законом зразка, а саме акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та податкові накладні, які не містять недоліків, містять всі необхідні реквізити передбачені законодавством та відповідають зразкам встановлених законодавством України.

Враховуючи те, що виконання позивачем робіт зазначених в договорі підтверджено належно оформленими документами, пов'язаних з оплатою дано договору, то віднесення валових витрат здійснене у відповідності до норм Закону України "Про оподаткування підприємств", а тому висновок відповідача щодо зниження позивачем суми податку на прибуток є безпідставним та таким, що не відповідає нормам закону. Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідності до Податкового кодексу України правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після складення відповідних накладних, які засвідчують факт виконання робіт та передачі товарів (послуг) на підставі укладеного договору, а тому висновок відповідача щодо завищення позивачем податку на додану вартість є необґрунтованим та не в повній мірі дослідженим.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Коломийської оДПІ № 0001242310, № 0001252310 від 20.12.2011 року підлягають скасуванню, а позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001242310 від 20.12.2011 р. яким ПАФ "Інтеграл" визначено податкове зобов"язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 48624 грн., штрафними санкціями 12156 грн., та № 0001252310 від 20.12.2011 р. яким позивачу визначено податкове зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 38899 грн., штрафними санкціями 9724,75 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 12.03.2012 року.