Ухвала

від 11.03.2015 по справі 826/10848/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ К/800/57882/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014

у справі № 826/10848/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Констракшн»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Констракшн» (надалі - позивач, ТОВ «Офіс Констракшн») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві): скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002952201 від 16.07.2014 та № 0002942201 від 16.07.2014.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладених між позивачем та його контрагентами договорів підтверджується належно оформленими первинними документами.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмовий відзив на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесених судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови від 22.01.2014 старшого прокурора відділу прокуратури Луганської області радника юстиції Скорбенко Д.М., представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 01.06.2013 по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Фірма Спецтехстрой».

За результатами перевірки складено акт №45/26-53-22-01-26-33500923 від 03.07.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , що виразилося у занижені податку на прибуток в загальному розмірі 825 143,00 грн.;

- п.п. 198.1 , 198.3 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 790 000,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014:

№ 0002952201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 031 429, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 825 143,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 206 286,00 грн.;

№ 0002942201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 185 000, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 790 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 395 000,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Фірма Спецтехстрой» документально підтверджені та мали реальний характер.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України .

Так, згідно з п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті Кодексу, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 19 3 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, згідно якого первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару (робіт, послуг) податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям (постачальникам) у складі вартості товару (послуг) є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ).

Як встановлено судами попередніх інстанції, між ТОВ «Офіс Констракшн» (замовник) та ТОВ «Фірма Спецтехстрой» (підрядник) укладено договір №23/05 від 23.05.2012 (надалі - договір № 23/05), згідно умов якого підрядник зобов'язується за дорученням замовника власними силами і засобами виконувати оздоблювальні, ремонтні, монтажні та інші роботи на об'єктах, що будуть визначені замовником у додатках до цього договору, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати виконані роботи відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

Пунктом 1.2 договору № 23/05 передбачено, що даний договір є рамковим. Усі роботи по цьому договору виконуються підрядником на підставі додатків, що є невід'ємними частинами цього договору. У додатках вказуються: адреса об'єкту, найменування робіт, строки, вартість робіт, порядок розрахунків за виконані роботи. До кожного додатку додається договірна ціна, складена на підставі локальних кошторисів.

В ході виконання умов договору № 23/05 позивач та ТОВ «Фірма Спецтехстрой» склали та підписали ряд додатків, у яких узгодили: адреси об'єктів, види та об'єм робіт, вартість робіт, строк виконання робіт, порядок проведення розрахунків.

Факт виконання сторонами умов договору підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів, а саме: договірною ціною, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

ТОВ «Фірма Спецтехстрой» видало позивачу податкові накладні на загальну суму 4 740 000, 00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 789 999, 98 грн.

Розрахунки між ТОВ «Офіс Констракшн» та ТОВ «Фірма Спецтехстрой» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції.

Позивачем зазначено, що будівельні роботи у ТОВ «Фірма Спецтехстрой» були замовлені для забезпечення виконання договорів, укладених з контрагентами позивача, а саме: ТОВ «Фірма «ІНОР», ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ТОВ «Нокіа Україна», Представництво «Гоойоорд Б.В.», ТОВ «Вінкор Ніксдорф», ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ДПзІІ «Перно Рікар Україна», ДП «Офіс Солюшнз Україна», ТОВ «Напої Плюс», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Мэрі Кэй (Україна) Лімітед».

За результатом здійснення спірних господарських операцій з контрагентом ТОВ «Фірма Спецтехстрой» позивач включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суму у розмірі 3 958 333,33 грн., а до податкового кредиту з податку на додану вартість суму у розмірі 790 000, 00 грн.

Наявні первинні документи мають всі обов'язкові реквізити та складені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, судам першої та апеляційної інстанцій було надано для дослідження ліцензію серії АВ №490684 від 22.12.2009 видану ТОВ «Фірма Спецтехстрой» на право проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури строком дії до 22.12.2012.

Згідно з додатками до вказаної ліцензії, ТОВ «Фірма Спецтехстрой» могло проводити роботи, замовлені ТОВ «Офіс Констракшн».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначена ліцензія діяла на момент господарських операцій між ТОВ «Офіс Констракшн» та ТОВ «Фірма Спецтехстрой».

В обґрунтування доводів про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Фірма Спецтехстрой» відповідач посилався на те, що як вбачається із постанови старшого прокурора відділу прокуратури Луганської області радника юстиції Скорбенко Д.М. від 22.01.2014, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Луганській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013030000000091 від 12.07.2013 за фактом заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом службовими особами ТОВ НВФ «Лугстройексперт» за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України.

Однак, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано не прийнято до уваги наведені доводи відповідача, оскільки матеріали кримінального провадження, за відсутності обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем валових доходів і підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Більш того, вказане кримінальне провадження не стосувалося позивача та господарських відносин між останнім та ТОВ «Фірма Спецтехстрой».

Також, суди правомірно не взяли до уваги посилання відповідача на акт зустрічної звірки ТОВ «Фірма Спецтехстрой», як на доказ недійсності правочинів між позивачем та вказаним товариством, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

ТОВ «Фірма Спецтехстрой» на момент укладення та виконання спірного договору мало статус юридичної особи, а також було зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого у нього є право на складання податкових накладних.

Таким чином, судами обох інстанції встановлено, що сума податку на додану вартість, віднесена TOB «Офіс Констракшн» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України .

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань, відсутність контрагента за юридичною адресою, неможливість проведення зустрічної звірки не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, які визнавши господарські відносини між ТОВ «Офіс Констракшн» та ТОВ «Фірма Спецтехстрой» такими, що мали товарний характер, скасували податкові повідомлення-рішення № 0002952201 від 16.07.2014 та № 0002942201 від 16.07.2014.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 , 214 , 215 , 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 , ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 у справі № 826/10848/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна