Рішення

від 30.03.2015 по справі 914/271/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015 р. Справа№ 914/271/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Добробут", м.Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 171 986,58 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури Куцик В.Б. - старший прокурор відділу прокуратури Львівської області (посвідчення видане 24.10.2012р. за №011165);

від позивача Шмотолоха О.П. - головний спеціаліст відділу правового забезпечення роботи виконавчих органів Львівської міської ради юридичного управління Львівської міської ради (довіреність №23-111 від 12.09.2014р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Прокурор Залізничного району м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Добробут" про стягнення 171 986,58 грн. основного боргу зі сплати пайового внеску.

Ухвалою суду від 29.01.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.02.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 16.02.2015р. розгляд справи відкладено на 02.03.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 02.03.2015р. розгляд справи було відкладено на 16.03.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 16.03.2015р. розгляд справи було відкладено на 30.03.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду.

Представником позивача подано лист вих.№4-23-177 від 30.03.2015р. (вх.№13141/15 від 30.03.2015р.), в якому він повідомляє суд про те, що станом на 30.03.2015р. відповідачем сплачено на розрахунковий рахунок міського бюджету м.Львова пайовий внесок на загальну суму 60 000,00 грн., а саме: 12.12.2013р. - 15 000,00 грн.; 17.12.2013р. - 15 000,00 грн., 17.02.2015р. - 30 000,00 грн.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача просили суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 30 000,00 грн. В решті позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 141 986,58 грн. позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідачем до канцелярії суду подано клопотання (вх.№13013/15 від 30.03.2015р.), яким він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні, у зв»язку з його участю у розгляді апеляційним судом Львівської області цивільної справи №462/9079/14-ц.

Станом на 30.03.2015р. від відповідача документи витребувані ухвалами суду не надходили.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні проти відкладення розгляду спору заперечили.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку прокурора та представника позивача, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява надійшла до суду 28.01.2015р., розгляд справи неодноразово відкладався, відтак у відповідача було достатньо часу для реалізації передбачених статтею 22 ГПК України процесуальних прав, в тому числі й щодо подання відзиву у справі з викладом своєї позиції по предмету спору.

Поряд з цим, суд відзначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено вичерпного кола осіб, які можуть бути представниками в господарському процесі, а тому інтереси підприємства мають право представляти як директор, так і засновник, головний бухгалтер та інші особи, як з числа працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з позивачем трудовими відносинами. При цьому, неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України).

Відповідачем не обґрунтовано неможливість явки в судове засідання іншого представника, з числа як своїх представників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Також відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує підставу для відкладення розгляду справи.

Крім того, слід зазначити, що у разі неможливості забезпечення явку представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права письмово викласти свою позицію стосовно суті спору, зокрема подати відзив.

Слід зазначити, що в ухвалі суду від 16.03.2015р. суд звертав увагу відповідача на те, що він зловживає процесуальними правами, а також на зміст ст.75 ГПК України.

Згідно ст.22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

При вирішення спорів господарський суд обмежений процесуальним строком встановленими статтею 69 ГПК України, який у виняткових випадках продовжується за клопотанням сторін на 15 днів. Клопотання про продовження строку вирішення спору від сторін не надходили.

Водночас, відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ст.77 ГПК України є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Однак, матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд, -

встановив:

18.06.2013р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю БК "Добробут" (надалі - замовник) було укладено договір №197 про пайову участь (надалі - договір), за умовами якого замовник зобов'язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п.1.2. договору адреса і вид об'єкта містобудування, будівництво якого здійснює замовник: м.Львів, вул.Каховська, 26 (Личаківський район).

04.09.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду №287 про внесення змін до договору про пайову участь №197 від 18.06.2013р., якою сторони вирішили внести зміни до п.2.2. договору про пайову участь від 18.06.2031р. №197 (надалі додаткова угода).

Слід зазначити, що прокурором до матеріалів справи долучено додаткову угоду №287 від 04.09.2013р. про внесення змін до договору про пайову участь від 08.04.2013р. №107.

Як пояснив представник позивача, вказана додаткова угода є саме додатковою угодою до договору про пайову участь від 18.06.2013р. №197, про це вказано у тексті додаткової угоди, водночас у назві вказаної додаткової угоди при її виготовленні допущено описку, помилково вказано іншу дату та номер договору про пайову участь.

Відповідно до п.2.2. додаткової угоди до договору замовник зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі двісті одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість гривень 58 копійок (201 986,58 грн.) - розрахунковий рахунок №31511921700002; код платежу 24170000 в ГУДКУ у Львівській області; МФО 825014, код ЄДРПОУ 38008294; отримувач: міський бюджет м.Львова:

- 30 000,00 грн. по 30 вересня 2013р.;

- 171 986,58 грн. по 25 грудня 2014р. (але не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію).

Відповідно до п.3. договору сторони несуть відповідальність за виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань у порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України.

Відповідач порушив свої зобов'язання згідно договору та додаткової угоди, частково сплативши пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі 30 000,00 грн.

Відтак, станом на момент подання позовної заяви у нього існував основний борг в сумі 171 986,58 грн. зі сплати пайового внеску.

Після порушення провадження у справі, відповідачем 17.02.2015р. частково сплачено основний борг на суму 30 000,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку прокурор та позивач просять стягнути з відповідача складає 141 986,58 грн. основного боргу зі сплати пайового внеску за договором про пайову участь №197 від 18.06.2013р.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір про пайову участь був укладений між сторонами відповідно до Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва". Вказаний Закон було прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи. Цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

Згідно ч.1-ч.3 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. із змінами та доповненнями, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у до п.2.2. додаткової угоди до договору погодили, що відповідач сплачує пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова в сумі двісті одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість гривень 58 копійок (201 986,58 грн.) - розрахунковий рахунок №31511921700002; код платежу 24170000 в ГУДКУ у Львівській області; МФО 825014, код ЄДРПОУ 38008294; отримувач: міський бюджет м.Львова:

- 30 000,00 грн. по 30 вересня 2013р.;

- 171 986,58 грн. по 25 грудня 2014р. (але не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію).

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, сплату пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова за договором №197 від 18.06.2013р. до 25.12.2014р. повністю не здійснив.

Відповідачем до порушення провадження у справі було сплачено кошті в сумі 30 000,00 грн. (12.12.2013р. - 15 000,00 грн. та 17.12.2013р. - 15 000,00 грн.).

Відтак у нього утворилась заборгованість зі сплати основного боргу зі сплати пайового внеску, яка станом на момент подання позовної заяви (28.01.2015р.) становила 171 986,58 грн.

Позивач надіслав відповідачу лист-вимогу від 20.01.2015р. №23-вих-42, в якому звертав увагу на порушення термінів перерахування коштів за договором про пайову участь від 18.06.2013р. №197.

Після порушення у справі, а саме 17.02.2015р. відповідачем частково сплачено основну заборгованість зі сплати пайового внеску по договору №197 від 18.06.2013р. на суму 30 000,00 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 30 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення залишку основного боргу в сумі 141 986,58 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір згідно ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету повністю, оскільки часткова сплата заборгованості здійснена після порушення провадження у справі, а спір доведений до суду з вини відповідача.

Керуючись ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 11, 526, 530, 611, 612, 627, 629 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Добробут" (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Гайдамацька, буд.16; код ЄДРПОУ 30993829) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814859) 141 986,58 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК "Добробут" (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Гайдамацька, буд.16; код ЄДРПОУ 30993829) в дохід Державного бюджету України 3 439,73 грн. судового збору.

4. В частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 02.04.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.