Рішення

від 30.03.2015 по справі 914/119/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015 р. Справа№ 914/119/15

За позовом: Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Аутпост-2», м.Львів

До відповідача: Приватного підприємства Будівельної компанії «Престиж Буд Стиль», м.Львів

Про стягнення 63 073, 36 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Івашків Л.В. - представник

від відповідача : Лапка І.С. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Аутпост-2» до Приватного підприємства Будівельної компанії «Престиж Буд Стиль» про стягнення 63 073, 36 грн.

В судовому засіданні 09.02.2015 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

На адресу суду 13.02.2015 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог від 12.02.2015 року (вх. № канцелярії суду 670/15), в якій зазначає, що у зв'язку з помилковим визначенням періодів було повторно здійснено розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені і 3 % річних та за результатами якого збільшує позовні вимоги і просить стягни 63 664,73 грн. заборгованості, з яких: 54 783,27 грн. - заборгованості за надані послуги з врахуванням інфляції, 7 868,45 грн. - пені та 1 013,01 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні 30.03.2015 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. 670/15) з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.03.2015 року проти позовних вимог заперечив повністю з підстав зазначених у відзиві № 11/15-1 від 27.03.2015 року, поданому на адресу суду (вх. № канцелярії суд 12950/15), а саме у зв'язку із неякісним наданням охоронних послуг позивачем та просив з тих підстав у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 30.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

29 листопада 2013 року між Приватним підприємством Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» (надалі Замовник) та Приватним підприємством «Охоронно-юридична фірма «АУТПОСТ-2» (надалі Виконавець) було укладено договір № 22-12/13 Л на виконання робіт з охоронного обслуговування.

На виконання п. 1.1 Договору, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання щодо виконання робіт з охорони обслуговування цілодобово об'єкта замовника, а саме: об'єкт (приміщення) за адресою: м. Львів, вул. Б.Котика, 7 (Додаток №1).

Згідно долученого акта приймання (передачі) під охорону до Договору № 22-12/13 Л від 29 листопада 2013 року, приватне підприємство Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» (Замовник) передав, а Приватне підприємство «Охоронно-юридична фірма «АУТПОСТ-2» (Виконавець), прийняв під охорону приміщення за адресою: м. Львів, вул. Б.Котика, 7.

На виконання п. 1.1 Договору, позивач виконав відповідачу послуги на суму 60 960,00 грн. за які відповідач зобов'язувався оплатити.

24.11.14 року виконавцем замовнику було надіслано претензію № 882 про заборгованість в сумі 60 960,00 грн. та попереджено, що при відсутності оплати з 1 грудня 2014 року буде призупинено надання послуг.

26.11.14 року, замовником сплатив виконавцю частину заборгованість в сумі 25 960,00 грн.

02.12.14 року позивачем отримано відповідь на претензію № 27-11/14-1 від 27 листопада 2014 року, якою було відмовлено в подальшій оплаті за надані послуги та повідомлено про розірвання договору з 1 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 4.3 Договору, розрахунки за виконану роботу здійснюються Замовником не пізніше 10 числа наступного місяця на підставі виставленого Виконавцем рахунку. У випадку відсутності оплати, Виконавець має право без попередження призупинити надання послуг по даному договору, до повного погашення заборгованості.

Виконавцем виконано свої договірні зобов'язання про, що свідчить долучені до матеріалів справи акти здачі - приймання робіт (наданих послуг) з січня по листопад 2014 року, завірені печатками та підписами повноважних представників.

Однак, свої договірні зобов'язання відповідачем не виконано, що спричинило до утворення перед позивачем заборгованість в розмірі 45 980,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних, які складають 1 013,01 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8 803,24 грн. Крім цього, відповідно до п. 4.4 Договору позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 7 868,45 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд прийшов до висновку, що збільшенні позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 22-12/13 Л на виконання робіт з охоронного обслуговування від 29 листопада 2013 року, згідно акта приймання (передачі) під охорону до Договору № 22-12/13 Л від 29 листопада 2013 року, відповідач передав, а позивач прийняв під охорону приміщення за адресою: м. Львів, вул. Б.Котика, 7. На виконання вказаного Договору, позивач відповідачу надав послуги на суму 60 960,00 грн., за які відповідач відповідно до п. 4.3 договору зобов'язувався оплачувати. Факт надання вище вказаних послуг також підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі - приймання робіт (наданих послуг) з січня по листопад 2014 року, завірені печатками та підписами повноважних представників.

Однак, свої договірні зобов'язання відповідачем належним чином не виконував, що привело до направлення останньому 24.11.14 р. претензію № 882 про сплату в добровільному порядку заборгованості в сумі 60 960,00 грн. та попереджено, що при відсутності оплати з 1 грудня 2014 року буде призупинено надання послуг.

В реагування на дану претензію відповідачем проплачено частину заборгованості 26.11.14 р. в сумі 25 960,00 грн. та 02.12.14 року відповіддю на претензію № 27-11/14-1 від 27 листопада 2014 року відмовлено в подальшій оплаті за надані послуги та повідомлено про розірвання договору з 1 грудня 2014 року.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 45 980,00 грн. за наданні послуги.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані три відсотки річних за період 10.01.2014 року по 10.12.2014 року, які згідно розрахунку складають 1 013,01 грн. та інфляційні витрати період 10.01.2014 року по 10.12.2014 року, які згідно розрахунку складають 8 803,24 грн. Згідно проведеного судом перерахунку, за спірний період розмір трьох відсотків річних складає 1 266,02 грн., а інфляційні втрати складають 8 803,26 грн., проте до стягнення підлягають суми в межах заявлених позовних вимог.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.4 Договору, за несвоєчасну оплату послуг, наданих виконавцем, замовник оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих послуг за кожен день заборгованості (включаючи день оплати).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за період 10.01.2014 року по 10.12.2014 року в розмірі 7 868,45 грн. Згідно проведеного судом перерахунку, за спірний період пеня складають 8 517,01 грн., проте до стягнення підлягають суми в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач щодо позовних вимог заперечив. В обґрунтування свого заперечення посилався, на те що позивачем неналежно виконувались свої договірні зобов'язання щодо надання охоронних послуг, що призвело до завдання шкоди внаслідок чого просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Доводи відповідача не обгрунтованні, оскільки порядок відшкодування шкоди передбачений положення цивільного кодексу України і не впливає на обов'язок відповідача оплатити йому наданні послуги.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що збільшенні позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи, наданими доводами та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» (79014, м. Львів, вул. Богдана Котика, 7/204, код ЄДРПОУ 33533503) на користь Приватного підприємства «Охоронно - юридична фірма «Аутпост-2» (79005, м. Львів, вул. Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 34857578) - 45 980,00 грн. - основного боргу, 7 868,45 грн. - пені, 1 013,01 грн. - трьох відсотків річних, 8 803,24 грн. - інфляційних втрат та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.03.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.