Рішення

від 17.03.2015 по справі 757/26897/14-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26897/14-ц

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі - Пановик Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна та зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування квартирою, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив витребувати у відповідача квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача звільнити зазначену квартиру, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.04.2009 позивачем було придбано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Позивач є одноосібним власником вищезгаданої квартири. Водночас наразі у належній позивачу квартирі, без жодної на те правової підстави, проживає ОСОБА_2 та не бажає залишати квартиру. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про виселення із квартири, однак вимоги залишилися без уваги та відповідач продовжує проживати в зазначеній квартирі. У зв'язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду з зазначеним позовом до відповідача.

В свою чергу, відповідач та його представник подали до суду позов в якому просили визнати за ОСОБА_2 право постійного користування квартирою. Свої позовні вимоги мотивували тим, що 23.04.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1. 24.04.2009 було укладено договір найму квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Посилаючись на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було досягнуто згоди на проживання останнього в квартирі АДРЕСА_1, просив суд визнати за ним право постійного користування квартирою. В судовому засіданні, представник позивача додатково зазначив, що договір найму квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений усно.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.03.2015 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування квартирою були об'єднані з позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна та зобов'язання вчинити дії.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала вимоги первісної позовної заяви, просила задовольнити її з наведених підстав, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування квартирою, не визнала, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, просила відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні власний позов підтримав, а позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не визнав, з підстав, викладених в своєму позові.

Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.04.2009 позивачем було придбано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. (ас. 4-7).

У належній позивачу квартирі, проживає ОСОБА_2.

18.08.2014 позивач звертався до відповідача з вимогами про виселення із квартири, яка була направлена відповідачу цінними листами за місцем проживання та місцем реєстрації (а.с. 10-14). Відповідачем не було надано відповідь на зазначену вимогу та відповідач продовжує проживати в спірній квартирі.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно положень ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач безпідставно проживає в АДРЕСА_1, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна та зобов'язання вчинити дії підлягають задоволенню.

Що стосується вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування квартирою, слід зазначити наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви, позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було досягнуто усної згоди на проживання останнього в квартирі АДРЕСА_1, тому ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право постійного користування квартирою.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір найму квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, ч. 1 ст. 795 ЦК України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Представником ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не було надано жодного письмового доказу та не зазначено будь-яких фактичних даних на підставі яких суд міг встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення сторін, інших обставин, які мають значення для справи.

Суд критично ставиться до тверджень представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_3, в якості свідка, може підтвердити наявність домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на проживання останнього в квартирі АДРЕСА_1, Наведене твердження прямо суперечить положенням ст.ст. 793, 795 ЦК України та наявності позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна та зобов'язання вчинити дії. Наявність зазначеного спору, беззаперечно спростовує навіть ймовірність існування згоди ОСОБА_1 на проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_1. У зв'язку з чим, протокольною ухвалою від 17.03.2015 було відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про допит ОСОБА_3 в якості свідка.

Поруч з наведеним, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження й інші доводи представника позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 - ОСОБА_5

Аналізуючи зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1, тому позовні вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 319, 321, 793, 795 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування квартирою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Р.В. Новак