Ухвала

від 11.06.2015 по справі 757/26897/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,

при секретарі Заліській Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна та зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування квартирою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 23.04.2009 він придбав квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири. Пізніше було зареєстровано право власності на зазначену квартиру. Враховуючи, що на час звернення до суду у вказаній квартирі без жодної на те правової підстави проживає ОСОБА_2 та не бажає її залишати, просив витребувати у відповідача зазначену квартиру та зобов'язати його її звільнити.

У свою чергу ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позов до ОСОБА_1 про визнання права постійного користування квартирою. Свої вимоги мотивував тим, що 23.04.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

24.09.2009 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір найму. Враховуючи, що між сторонами досягнуто домовленість про проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі, просив визнати за ним право постійного користування зазначеною квартирою.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2015 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити вказану квартиру.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.

Справа № 757/26897/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/6549/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Новак Р.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт, посилаючись на норми Житлового кодексу України, Цивільного кодексу України та правової позиції ВСУ від 11.07.2012 щодо вселення осіб та набуття прав і обов'язків за договором найму жилого приміщення, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2015.

Представник позивача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити з огляду на її безпідставність.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.04.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.5-7).

Відповідно до відомостей реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 13.05.2009 № 024445 зазначена вище квартира зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 4).

У вказаній квартирі, яка є власністю позивача, проживає ОСОБА_2, котрий у зустрічній позовній заяві зазначив, що між сторонами була досягнута усна домовленість щодо проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі.

18.09.2014 ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 вимогу про виселення із квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.ст. 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 381 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, а у ОСОБА_2 відсутні правові підстави на проживання у зазначеній квартирі.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів також враховує, що відповідач на вимогу, викладену у формі листа від 18.09.2014 про виселення із квартири, її не звільнив, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_2 у позовній заяві та апеляційний скарзі посилається на наявність усної домовленості між ним та ОСОБА_1 щодо проживання позивача у спірній квартирі.

Разом з тим, згідно положень ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, а у разі укладення такого договору строком на три роки і більше, він підлягає нотаріальному посвідченню.

У судовому засіданні факт відсутності належно укладеного договору найму квартири сторонами не заперечувався, а відтак твердження ОСОБА_2 щодо існування усної домовленості щодо проживання останнього у спірній квартирі не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження його законного проживання у квартирі, яка є власністю позивача.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позовів повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмову у задоволені зустрічного позову, про що ухвалив відповідне рішення.

Доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Г.В. Крижанівська

Судді: М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва