Ухвала

від 11.02.2015 по справі 817/475/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Справа №817/475/14

11 лютого 2015 р. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі: судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О., за участю сторін у справі

представника позивача: ОСОБА_1 .,

представника відповідача: Воробюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_3 доУправління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування реєстрації декларації, в с т а н о в и в :

29.10.2014 року до Рівненського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 з заявою про перегляд постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №817/475/14 за позовом ОСОБА_3 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування реєстрації декларації.

Так, пред'явивши заяву заявниця зазначила, що підставою звернення за нововиявленими обставинами є додаткове рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08.10.2014 року по справі №2-1137/11 за заявою ОСОБА_3 про постановлення додаткового рішення до рішення від 23 листопада 2011 року по справі №2-1137/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності, яким позовні вимоги задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на майно, а саме: нежиле приміщення лазні, яке розташоване по АДРЕСА_1 та нежилу будівлю виробничо-складської бази розташовану за адресою АДРЕСА_2, що складається з адміністративно-виробничого приміщення (позначене літерою «А2») загальною площею 691,9 метра квадратних, операторської з масло складом та паливно-роздавальнимим колонками (позначена літерою «Б1» загальною площею 32,7 метра квадратних, сторожевого павільйону з відкритою площадкою для стоянки автомобілів (позначеного літерою «В1») загальною площею 28,7 метри квадратних.

Як вказала в своїй заяві ОСОБА_3, право власності на вищевказане майно належало їй на момент реєстрації відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації подану ОСОБА_4 Тобто, ОСОБА_4 було внесено недостовірні відомості до декларації, а тому підстави для її реєстрації у відповідача були відсутні.

Представник відповідача проти вимог заявлених в заяві за нововиявленими обставинами заперечував, подав суду письмові заперечення, у яких стверджував, що всі зазначені в заяві ОСОБА_3 підстави для перегляду судового рішення були відомі під час розгляду та вирішення справи про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування реєстрації декларації, а тому просив суд відмовити в задоволені заяви.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року по справі 817/475/14 за позовом ОСОБА_3 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування реєстрації декларації у задоволенні позову відмовлено повністю. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року без змін.

Предметом дослідженням в зазначеній адміністративній справі Рівненським окружним адміністративним судом та Житомирським апеляційним судом були дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, поданою ОСОБА_4

Як вбачається з постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року, під час розгляду справи позивач посилалась на той факт, що у поданій ОСОБА_4 та зареєстрованій відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації внесено недостовірні відомості, а саме:

- в п.6 декларації замовником визначено, що виконавцем загально-будівельних робіт є ОСОБА_6 відповідно до договору №3 від 17.07.2013 року;

- в графі 7 генеральною проектною організацією є Приватне підприємство - фірма "Полісся-Експерт";

- в графі 11 дата початку будівництва липень 2013 року, дата закінчення будівництва - листопад 2013року.

При цьому позивачка вказувала, що станом на листопад 2011 року споруда збірно-розбірного складу "літ-Г1" вже була збудована, про що зазначено в матеріалах технічної інвентаризації КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації". Право власності на згаданий об'єкт не реєструвалося, оскільки він є тимчасовою спорудою.

В період з 2011 року по 2014 рік стан споруди є незмінним, жодних будівельних робіт на об'єкті не здійснювалося, відтак інформація в п.6, 7, 11 декларації від 12.12.2013 року №РВ 143133460856 є недостовірною.

Крім того, як зазначила позивачка в графі 11-1 декларації ОСОБА_4 вказано, що документом, який засвідчує право користування земельною ділянкою, де виконуються будівельні роботи, є договір оренди землі від 21.02.2007 року, зареєстрований в Рівненській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України". На вказаній земельній ділянці, окрім збірно-розбірної споруди, розташовані і інші об'єкти нерухомості, що належать позивачці.

Посилаючись на ст.120 Земельного кодексу України позивачка просила звернути увагу суду, що, оскільки у 2008 році право власності на виробничо-складську базу на АДРЕСА_2 від ОСОБА_4 перейшло до іншої особи, відповідно і припинено право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Тому, як вказувала ОСОБА_3, інформація, зазначена у п.11-1 декларації щодо користування ОСОБА_4 земельною ділянкою на підставі договору оренди, є також недостовірною.

Однак, суд першої та апеляційної інстанції зазначив, що такі твердження позивача не беруться до уваги виходячи з того, що відсутні будь-які дані щодо реєстрації за позивачем права власності як на збірно-розбірну будівлю так і на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 станом на 2011 рік та на даний час.

До того ж, як підтвердив представник позивачки в судовому засіданні та зазначено в рішеннях судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_3 вказувала про те, що земельна ділянка, на яку було зареєстровано спірну декларацію належала саме їй, про що є прийняте рішення Здолбунівського районного суду від 23.11.2011 року. Однак, в резолютивній частині рішення не було вказано про належність ОСОБА_3 право власності на майно, а саме: нежиле приміщення лазні, яке розташоване по АДРЕСА_1 та нежилу будівлю виробничо-складської бази розташовану за адресою АДРЕСА_2, що складається з адміністративно-виробничого приміщення (позначене літерою «А2») загальною площею 691,9 метра квадратних, операторської з масло складом та паливно-роздавальнимим колонками (позначена літерою «Б1» загальною площею 32,7 метра квадратних, сторожевого павільйону з відкритою площадкою для стоянки автомобілів (позначеного літерою «В1») загальною площею 28,7 метри квадратних. Але, у зазначеній ухвалі не вказано про право власності на будівлю складу (навіс) загальною площею 545,8 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Як встановлено судом під час засідання при розгляді заяви про перегляд судового рішення, в 2014 році ОСОБА_3 звернулась до Здолбунівського районного суду Рівненської області з заявою про постановлення додаткового рішення до рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23.11.2011 року. Так, ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08.10.2014 року судом винесене додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_3 задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на будівлю складу (навісу) загальною площею 545,8 м 2 ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

В зв'язку з цим ОСОБА_3 звернуласья до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №817/475/14.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами встановлені статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною другою цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються, серед іншого, обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається зі змісту заяви про перегляд судового рішення та пояснив в судовому засіданні представник ОСОБА_3, нововиявленими обставинами, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі, зокрема заявнику, є додаткове рішення до рішення суду від 2001 року про належність права власності будівлі складу (навісу) загальною площею 545,8 м 2 ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3

На думку заявниці, ці обставини унеможливлювали реєстрацію Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації поданою ОСОБА_4, оскільки відомості вказані в такій декларації були недостовірними.

З приводу викладених заявницею обставин, які на її думку вважаються нововиявленими у розумінні глави 4 Розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з нормами якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб (частина перша статті 18 Закону).

Відтак, є очевидним, що на момент судового розгляду справи позивачки (заявниці) було відомо чи належить ї1 право власності будівлі складу (навісу) загальною площею 545,8 м 2, ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Це означає, що у ході судового провадження з розгляду позовної заяви судом, позивач вправі подавати суду доводи на обґрунтування заявлених позовних вимог та у підтвердження існування або відсутності певних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Главою ж 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, однак за наявності визначених підстав, зокрема за нововиявленими обставинами, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, проте могли вплинути на судове рішення, про що зазначається у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (частина друга статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, у частині першій статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України чітко зазначено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.

Тобто, як нововиявлені можуть розглядатись обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали та не могли знати заявник та суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені судом.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.10.2013 року №К/800/48900/13.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що вказані заявником обставини не є нововиявленими, оскільки вони виникли після ухвалення постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року, а тому підстави для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вказаної постанови відсутні.

Крім того, суд зазначає, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимим доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінені тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Суд звертає увагу, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини, як факту, і нового доказу, як підтвердження факту. Тобто, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу докази, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Крім того не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами у справі.

Основуючись на вищевикладеному, судом встановлено відсутність у заявника підстав посилання на обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи (нововиявлені обставини), але при цьому суд зазначає, що заявниця непозбавлена права на оскарження судового рішення від 26.03.2014 року по справі 817/475/14 в касаційному порядку відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року №150 «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції», 30.12.2014 року внесено запис до єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області як юридичної особи публічного права, територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Таким чином, суд допустив заміну відповідача - Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області на - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 249, 252, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року в адміністративній справі 817/475/14 за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування реєстрації декларації, - залишити без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали - 12 лютого 2015 року.