Постанова

від 31.03.2015 по справі 910/17080/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 910/17080/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року у справі №910/17080/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Технострім" до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 1215790,48 грн.,

за участю представників:

Позивача: Селіванова А.Г., дов. б/н від 14.07.2014 року,

Відповідача: Шеховцев Є.С., дов. б/н від 03.09.2014 року.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Технострім" (далі - ТОВ "ІТЦ "Технострім", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (далі - УДК "Укрмонтажспецбуд", Відповідач) про стягнення 1106899,76 грн. основного боргу, 93251,12 грн. інфляційних втрат і 15639,60 грн. 3% річних, за договором № СП-82 про закупівлю робіт від 29.07.2013 року, і 44276,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року, позов ТОВ "ІТЦ "Технострім" задоволено частково: стягнуто з УДК "Укрмонтажспецбуд" на користь ТОВ "ІТЦ "Технострім" 1106899,76 грн. основної заборгованості, 14035,97 грн. 3% річних, 93251,12 грн. втрат від інфляції і 20000,00 грн. витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 509, 526, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 22, 36, 41, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати судові рішення у даній справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.07.2013 року між УДК "Укрмонтажспецбуд" (Підрядник) і ТОВ "ІТЦ "Технострім" (Субпідрядник) було укладено договір № СП-82 про закупівлю робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.), Субпідрядник зобов'язується за завданням Підрядника на свій ризик виконати запланований на 2013 рік обсяг будівельно-монтажних робіт на об'єкті: "ДТЕК Придніпровська ТЕС. Реконструкція колектору та мережі промислової каналізації (інв. № Р6167) із будівництвом нових очисних споруд виробничих і поверхневих стічних вод", зазначений в п. 1.2. цього Договору, а Підрядник - прийняти такі роботи.

Згідно п. 1.5. Договору у разі відсутності зауважень до якості й обсягів виконаних Субпідрядником робіт, Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити їх у порядку і строки, обумовлені сторонами у цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.1. Договору сума цього Договору тверда, становить 5443168,48 грн., у тому числі податок на додану вартість: 907194,75 грн. та визначена в Договірних цінах (Додатки №№ 1, 2 до Договору) з розрахунками та локальними кошторисами. Сума Договору встановлюється незмінною на весь обсяг робіт і не уточнюється в процесі будівництва, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, в тому числі ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва". Сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, що оформлюється підписанням додаткової угоди.

Також, умовами Договору передбачалось (п. 4.1.), що розрахунки проводяться шляхом оплати Підрядником: за виконані будівельно-монтажні роботи - згідно з підписаними актами виконання підрядних робіт ф.КБ-2в та довідками ф.КБ-3 впродовж 60-ти календарних днів після їх підписання Підрядником. Субпідрядник розраховує акти виконання підрядних робіт за ф.КБ-2в та довідки за ф.КБ-3 з використанням програмного комплексу "Строительные технологии - Смета" та додатково надає в електронному варіанті файл з розширенням *.cmq; за поставлене Субпідрядником обладнання - згідно рахунку фактури впродовж 60-ти календарних днів після підписання Підрядником видаткової накладної, податкової накладної та товарно-транспортної накладної за формою № 1-ТН. Право власності на поставлене обладнання переходить до Підрядника з моменту підписання Підрядником видаткової накладної, товарно-транспортної накладної за формою № 1-ТН та проведення вхідного контролю обладнання.

Відповідно до п. 4.2. Договору остаточний розрахунок за Договором проводиться Підрядником не пізніше 60-ти календарних днів після повного закінчення робіт, включаючи усунення недоліків, виявлених в процесі приймання робіт, прийняття Підрядником об'єкту для введення в експлуатацію згідно з вимогами чинного законодавства України.

При чому, згідно п. 4.3. Договору, Підрядник має право затримати виплати за Договором при ненаданні та/або несвоєчасному наданні Субпідрядником оригіналів рахунків та/або податкових накладних.

Водночас, пунктами 5.2.1., 5.4.1. Договору передбачалось, що Підрядник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи. Субпідрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.

Згідно п. 14.1. Договору, він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками, і діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.

Також, як було встановлено судами, Позивачем було виконано роботи за Договором на загальну суму 5434827,77 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт, з яких Відповідачем було оплачено роботи на суму 4327928,01 грн.

Вимогами ТОВ "ІТЦ "Технострім" у даній справі є стягнення з Відповідача 1106899,76 грн. основного боргу, 93251,12 грн. інфляційних втрат, 15639,60 грн. 3% річних і 44276,00 грн. витрат на правову допомогу, з посиланням на ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 216, 220 Господарського кодексу України (далі - ГК України), умови укладеного Договору та на неналежне виконання Відповідачем умов останнього в частині здійснення повного розрахунку за виконані роботи.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 625, 629, 837 ЦК України, умови Договору, та встановлені обставини справи про наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за виконані по договору № СП-82 про закупівлю робіт від 29.07.2013 року будівельно-монтажні роботи на загальну суму 5434827,77 грн., які Відповідачем було оплачено тільки частково - на суму 4327928,01 грн., внаслідок чого, станом на 30.06.2014 року у нього виникла заборгованість у розмірі 1106899,76 грн., перевіривши при цьому правильність наведеного Позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, та здійснивши свій розрахунок таких сум, дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення з Відповідача сум основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат в зазначених вище розмірах.

Також, з урахуванням того, що заявлена Позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу у даній справі - 44276,00 грн., не є співрозмірною і заявленими позовними вимогами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 20000,00 грн. вказаних витрат.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, вказаним вимогам судові рішення у даній справі у повній мірі не відповідають, у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, ст. 611 ЦК України передбачає настання в разі порушення зобов'язання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При чому, частиною 1 ст. 230 ГК України також передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Щодо окремого виду зобов'язань, то частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконанні роботи.

Також, статтею 688 ЦК України передбачений обов'язок покупця повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Разом з тим, частиною 1 ст. 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Водночас ст. 678 ЦК України передбачає, що Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару; якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Як зазначалося вище, згідно укладеного 29.07.2013 року між УДК "Укрмонтажспецбуд", як Підрядником, і ТОВ "ІТЦ "Технострім", як Субпідрядником, договору № СП-82 про закупівлю робіт, Відповідач зобов'язувався за завданням Позивача на свій ризик виконати запланований на 2013 рік обсяг будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва, Позивач - прийняти такі роботи.

Умовами вказаного Договору (п.п. 6.1., 6.2.) передбачався наступний порядок здачі-приймання виконаних робіт: по акту приймання-передачі обладнання в монтаж за ф. М-15А, для виконання робіт на об'єкті обладнання, що було попередньо поставлене Субпідрядником на склад Підрядника та пройшло вхідний контроль; Субпідрядник не пізніше 18 числа місяця, що передує звітному, надає Підряднику інформацію про вартість запланованих до виконання у звітному місяці робіт. Субпідрядник щомісячно до 23 числа поточного місяця надає Підрядникові підписані зі свого боку Акти приймання виконаних підрядних робіт (за формою КБ-2В) і довідки про вартість виконаних підрядних робіт (за формою КБ-3) у двох примірниках. У разі якщо якість виконаних робіт не відповідає проектній документації або обсяги виконаних робіт не відповідають обсягам, зазначеним в Акті приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) та довідці про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) відповідний місяць виконання робіт. Підрядник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання вищевказаних Актів та довідок від Субпідрядника направляє останньому обґрунтовану відмову від підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) за відповідний місяць виконання робіт, із зазначенням переліку виявлених недоліків.

При цьому, умовами Договору (п. 7.3.) також передбачалось, що при прийманні Підрядником об'єкта Субпідрядник повинен представити Підряднику документацію в обсязі, передбаченому законодавчою базою України, діючими Державними нормами та галузевими правилами приймання, в тому числі: документи (сертифікати та технічні паспорти), що засвідчують якість матеріалів, конструкцій і виробів, які застосовувались при виконанні робіт; Акти приймання прихованих робіт і акти про проміжне прийняття окремих відповідальних конструкцій; Акти про випробування змонтованого обладнання; журнали виконання робіт, авторського нагляду, матеріали перевірок органами державного нагляду в процесі виконання Робіт; довідку про наявність формулярів на монтаж обладнання і виробництво зварювальних робіт, заводських інструкцій, протоколів, креслень.

Також, пунктом 5.1.14. Договору передбачалось право Підрядника притримати виплати за Договором у разі порушення Субпідрядником зобов'язань за Договором.

В даному випадку, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті виконаних робіт, місцевий господарський суд посилався виключно на те, що борг Відповідача перед Позивачем за виконані останнім за Договором роботи, є доведеним.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, судом першої інстанції не було у повній мірі та належним чином надано правової оцінки, як умовам укладеного між сторонами Договору в частині, зокрема, порядку приймання виконаних робіт, за якими Субпідрядник щомісячно до 23 числа поточного місяця надає Підрядникові підписані зі свого боку Акти приймання виконаних підрядних робіт (за формою КБ-2В) і довідки про вартість виконаних підрядних робіт (за формою КБ-3) у двох примірниках, з урахуванням прийнятих зауважень, недоліків щодо якості виконаних робіт та відповідності їх проектній документації, дотримання Субпідрядником якості та обсягів виконаних робіт та наявності/ відсутності зауважень з боку Підрядника, а також надання останньому необхідної документації, в обсязі, передбаченому законодавчою базою України, діючими Державними нормами та галузевими правилами приймання, та дотримання таких вимог обома сторонами, що у свою чергу впливає на виконання зобов'язань по здійсненню належних виплат за Договором з боку Відповідача, можливість притримання яких передбачалось умовами Договору, і з цих підстав - на правомірність заявлених позовних вимог та на правильність вирішення даного спору.

Водночас, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, всупереч ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, не приділив у повній мірі уваги вищезазначеним обставинам справи, вимогам норм матеріального права, умовам Договору, визначених сторонами, зокрема у його п.п. 5.1.14., 6.1.-6.3., 7.3., та їх дотримання у повній мірі обома сторонами, пославшись тільки на те, що рішення суду про часткове задоволення позову є обґрунтованим, тоді як доводи Відповідача з цього приводу, визнав безпідставними, без достатнього та належного з цього приводу правового обґрунтування.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року у справі № 910/17080/14 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.