Ухвала

від 17.03.2015 по справі 820/7220/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/48463/14

К/800/48834/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Лосєва А.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Десна» на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 та постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 у справі №820/7220/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Десна» доДержавної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області провизнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Десна» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області зі внесення до акту перевірки від 31.03.2014 №680/20-34-22-03-05/24485870 необґрунтованого висновку щодо встановлення порушення ТОВ «Десна» пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, безпідставного віднесення останнім до складу рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрат в у сумі 1259435 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 255540 грн.; визнати незаконним (протиправним) та скасувати висновок акту перевірки від 31.03.2014 №680/20-34-22-03-05/24485870 щодо встановлення порушення позивачем пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, безпідставного віднесення останнім до складу рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрат в у сумі 1259435 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 255540 грн.; визнати протиправними дії відповідача, щодо збільшення суми грошового зобов'язання, за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на суму 255540,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 63885,00 грн.; визнати незаконним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 №0001272203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 у даній справі, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.04.2014 №0001272203 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 151159,50 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 37692,15 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, а рішення суду апеляційної інстанції - в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в сумі 104380,70 грн., визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосованих штрафних санкцій в сумі 26192,85 грн. та задовольнити позов в цій частині.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу податкового органу позивач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити з аналогічних підстав, зазначених ним у касаційній скарзі.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг та з урахуванням посилань сторін у касаційних скаргах на незаконність рішень судів попередніх інстанцій лише в частині вирішення вимог про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 03.03.2014 по 24.03.2014 працівниками ДПІ у Московському районі міста Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 31.03.2014 №680/20-34-22-03/24485870 про порушення позивачем вимог пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що виявилось у безпідставному віднесенні до складу рядка 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» витрат у сумі 1259435,0 грн., в результаті чого були занижені податкові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 255540,0 грн.; підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, що виявилось у не утриманні та не перерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 375,0 грн. на період з березня по жовтень 2013 року; пункту «б» 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що виявилось у порушенні порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платника податку, і сум утриманого з них податку.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що підставою для висновків акту перевірки про наявність порушень та для донарахування суми грошового зобов'язання була встановлена в ході перевірки безтоварність здійснених господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ «Українська дистрибуційна компанія», ТОВ «Східна дистрибуційна мережа», ТОВ «АНД-Груп» та ТОВ «Кримська водочна компанія», оскільки позивачем до перевірки не було надано документів, що підтверджують транспортування продукції від вище перелічених контрагентів, внаслідок чого, на думку відповідача, неможливо підтвердити факт постачання такої продукції.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 №0001272203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 319425, 00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки в акті перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки, а також обґрунтованістю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, дійшовши висновку про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами через формування витрат на підставі формально оформлених документів та не підтвердження руху активів у процесі їх здійснення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду не погодився з його висновками про правомірність визначення податковим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 151159,50 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 37692,15 грн., посилаючись на неправомірність їх нарахування за результатом проведення господарських операцій позивача з ТОВ «Східна дистрибуційна мережа» та ТОВ «Кримська водочна компанія», реальність яких підтверджена первинними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, при цьому колегія суддів виходить з наступного.

По-перше, вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції здійснив розмежування оспорюваного донарахування за окремими епізодами, тобто виходячи з загального обсягу господарських операцій проведених позивачем по кожному з чотирьох спірних контрагентів ТОВ «Українська дистрибуційна компанія», ТОВ «Східна дистрибуційна мережа», ТОВ «АНД-Груп» та ТОВ «Кримська водочна компанія», та зробив висновок про неправомірність включення позивачем до складу витрат 321057,6 грн. по операціям з ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» та 94464,3 грн. по операціям з ТОВ «АНД-Груп».

Водночас, щодо інших двох контрагентів (ТОВ «Східна дистрибуційна мережа» та ТОВ «Кримська водочна компанія») визначено лише суму неправомірного донарахування позивачу з податку на прибуток по здійснених з ними операціях в сумі 151159,5 грн., але не наведено розрахунок цієї суми, не зазначено періоди та суми, правомірно віднесених до складу витрат, а також без зазначення ставок податку, що діяли у відповідний період, внаслідок чого касаційний суд позбавлений можливості перевірити правильність обрахування судом, визначеної ним суми протиправного донарахування та відповідно правильність судового акту у цій частині.

По-друге, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що предметом адміністративного позову в даній справі є скасування податкового повідомлення-рішення, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, - у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасуванню рішення суб'єкта владних повноважень передує саме визнання його протиправним.

Разом з тим, висновки суду апеляційної інстанції, які викладені в мотивувальній частині про протиправність рішення та його скасування взагалі не відображені в резолютивній частині.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі та дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна» задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 скасувати та направити справу на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді А.М.Лосєв Г.К.Голубєва