Ухвала

від 25.03.2015 по справі 2а-9090/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/42757/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Коршуна Т.О.,

відповідача - Скрипнікової В.С.,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція) та товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2013

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013

у справі № 2а-9090/12/2670

за позовом Товариства

до Інспекції

про визнання дій протиправними.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними дій Інспекції: з проведення перевірки Товариства з порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (далі - ПК), з викладення в акті перевірки посилань на неподання платником первинних документів, з ненадання відповіді на заперечення на акт перевірки, з прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.03.2012 № 0001432312 та № 0001442312, із застосування матеріалів кримінальної справи при визначенні об'єкта оподаткування, із кваліфікації підприємств як фіктивних з порушенням вимог пункту 81.3 статті 81 ПК та статті 19 Конституції України, із викладення в акті перевірки висновків про нікчемність та недійсність правочинів між Товариством та його контрагентами, а також про скасування акта перевірки від 27.02.2012 № 202/23-12/32830287 як такого, що складений з перевищенням повноважень органу державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012, відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо скасування названого акта перевірки.

В решті позовних вимог постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2013 відмовлено з посиланням на дотримання податковим органом підстав та порядку проведення спірної перевірки та висвітлення її результатів в акті від 27.02.2012 № 202/23-12/32830287.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними дій Інспекції з прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.03.2012 № 0001432312 та № 0001442312

з посиланням на положення пункту 86.9 статті 86 ПК, яким заборонено прийняття податкового повідомлення-рішення до часу набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі; в решті зазначену постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з окремими висновками суду апеляційної інстанції, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасовану помилково.

Товариство також скористалося правом на касаційне оскарження судових актів зі спору та подало касаційну скаргу, в якій просить повністю задовольнити дані позовні вимоги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Товариства та Інспекції з урахуванням такого.

Як встановили суди, на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.01.2012 у кримінальній справі № 80-0263 за наказом керівника Інспекції від 17.02.2012 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, оформлену актом від 27.02.2012 № 202/23-12/32830287.

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що операції з поставки позивачеві товарів у рамках господарських правовідносин з перевіреними контрагентами фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.

Наведені висновки стали підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 19.03.2012 № 0001432312, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4 732 095 грн. (у тому числі 3 785 676 грн. за основним платежем та 946 419 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 19.03.2012 № 0001442312 про донарахування Товариству ПДВ у сумі 3 785 676 грн. (у тому числі 3 028 541 грн. за основним платежем та 757 135 грн. за штрафними санкціями).

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, цілком об'єктивно виходив з того, що оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК, встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб; у зв'язку з цим правила пункту 86.9 статті 86 ПК поширюються на порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 ПК, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

За змістом пункту 86.9 статті 86 ПК статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, а тому вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Враховуючи, що у розглядуваній справі перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваних актів індивідуальної.

Наведене обумовлює правильність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення даного позову.

Решта позовних вимог була цілком правомірно залишена судами без задоволення.

Так, за правилами пункту 78.5 статті 78 ПК допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, якою передбачено право посадових осіб органу державної податкової служби приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення платникові направлення на проведення такої перевірки визначеного змісту.

У разі недотримання працівниками контролюючого органу умов та порядку допуску до перевірки платник вправі не допустити посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки, як це передбачено абзацом другим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Отже, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки. Позови платників про оскарження наказів про призначення перевірки, дій контролюючого органу щодо призначення та\або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

У справі, що переглядається, на час вирішення даного спору спірну документальну виїзну позапланову перевірку вже проведено, а за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки. Тому правові наслідки оспорюваних дій є вичерпаними, а тому їх оскарження не сприяють відновленню порушених прав платника.

Висновки ж акта перевірки, а також матеріали перевірки, покладені в основу таких висновків взагалі не можуть виступати предметом оскарження в адміністративному суді.

Адже згідно з положеннями частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

Правовий акт індивідуальної дії є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки певної особи (певного кола осіб), а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.

У той же час акт перевірки не відповідає наведеним критеріям. Такий акт, виходячи зі змісту положень стаття 86 ПК, призначений для оформлення результаті податкової перевірки та є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думку з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.

А відтак ані дії контролюючого органу зі складення акта перевірки, ані власне висновки такого акта не можуть виступати предметом оскарження в адміністративному суді; правовий аналіз таких висновків може бути здійснений лише у рамках перевірки судом законності податкового повідомлення, прийнятого на підставі такого акта.

Наведене обумовлює правильність рішення суду апеляційної інстанції, прийнятого за наслідками вирішення даного спору.

Оскільки апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права, порушень процесуальних норм допущено не було, то підстави для скасування оскаржуваного судового рішення зі спору відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби та товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 у справі № 2а-9090/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько