Ухвала

від 24.03.2015 по справі 820/8157/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/62241/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року

у справі №820/8157/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Силові енергетичні машини-ЕМЗ» (надалі - ТОВ «Силові енергетичні машини-ЕМЗ»)

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - ДПІ у Московському районі м.Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №0000432210 від 25.09.2013р. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 66667,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2014р. у задоволені позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення №0000432210 від 25.09.2013р. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 66667,00грн.; в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000432210 від 25.09.2013р. у розмірі 11666,67грн. провадження у справі закрито.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Силові енергетичні машини-ЕМЗ» зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Енерго-Центр КГ» за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства, за результатами якої складено акт від 05.09.2013р. №317/20-34-22-01-05/36224585.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме - завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 78333,00грн., в т.ч. за травень 2013р. на суму 78333,00грн.

На підставі висновків цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000432210 від 25.09.2013р., згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 78333,00грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, між ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» (Замовник) та ПП «Енерго-Центр КГ» (Підрядник) було укладено договір виконання монтажних робіт №3П-ХА від 01.11.2012р., згідно з яким Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати проектні і пусконалагоджувальні роботи - установка газових інфрачервоних обігрівачів на об'єкті: «виробничий цех», розташований за адресою: м.Харків, пр-т Московський, буд. 199.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, Підрядник зобов'язується виконати роботи, вказані в п. 1.1, на свій ризик власними силами і засобами з використанням своїх матеріалів, за дорученням Замовника, здати їх Замовнику у встановлений цим договором строк, у відповідності з проектною документацією, а Замовник зобов'язується передати Підряднику монтажний майданчик, забезпечити фронт робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх. Згідно з п. 1.4 зазначеного договору, Підрядник за згодою Замовника має право залучати до виконання робіт, вказаних в п. 1.1 цього договору, субпідрядні організації, які мають дозвільні документи на виконання таких робіт. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань заданим договором (п. 3.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 29.11.2012р. до вказаного договору, вартість робіт і матеріалів за даним договором складає 1109209,96 грн., в т.ч. ПДВ - 184868,33 грн.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується актом здавання - приймання виконаних робіт від 20.05.2013р., податковими накладними №1 від 19.11.2012р., №1 від 04.01.2013р., №4 від 20.05.2013р., №2 від 20.05.2013р., видатковою накладною №1 від 20.05.2013р., розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №1 від 20.05.2013р., розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №3 від 20.05.2013р.

Крім того, в матеріалах справи також містяться копії фотокарток обладнання, що встановлено у місцях, визначених робочим проектом; копії технічних паспортів обладнання; копію технічного паспорту на ГРШП; вимоги робочого проекту щодо потреби у зазначеному обладнанні; копію витягу з картки рахунку 1521.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що надані ТОВ «Силові енергетичні машини - ЕМЗ» первинні документи на підтвердження виконання господарських відносин із вказаним контрагентом не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки «ПП «Енерго-Центр КГ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2013р.» обґрунтовано не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Тим паче, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено твердження податкового органу про відсутність у названого постачальника об'єктивної можливості для виконання монтажних робіт в силу відсутності складських приміщень, власного чи орендованого майна, транспортних засобів тощо.

Адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

До того ж податковою інспекцією не надано доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Так само і перевірка фактичного перебування посадових осіб контрагента за місцем реєстрації не входить до кола обов'язків платника податків - покупця, а відтак не може впливати на порядок формування ним даних податкового обліку.

Підсумовуючи викладене судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що господарські операції позивача з його контрагентом здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №0000432210 від 25.09.2013р. у спірній частині

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов