Ухвала

від 24.03.2015 по справі 823/3185/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року м. Київ К/800/24023/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Повного товариства «Універсал» (Черняк, Гоцуляк, Луценко)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014

у справі № 823/3185/13-а

за позовом Повного товариства «Універсал» (Черняк, Гоцуляк, Луценко)

до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Універсал» (Черняк, Гоцуляк, Луценко) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 13.04.2012 № 0001162301.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПТ «Універсал» (Черняк, Гоцуляк, Луценко) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Артбуд Вектор» за вересень - жовтень 2011 року, складено акт № 6/22-010/30354972 від 30.03.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187 , п. п. 198.2 , 198.3 , 198.4 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на суму 11 997 грн. та за жовтень 2011 року на суму 31 162 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 13.04.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001162301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 53 949 грн., в т.ч.: 43 159 грн. основного платежу та 10 790 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 30.08.2011 між позивачем (замовник) та ПП «Артбуд Вектор» (виконавець) укладено договір № 30/08, за умовами якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе наступні обов'язки: виконання електромонтажних робіт на виробництві ТОВ «Юрія-Фарм».

01.09.2011 між позивачем (замовник) та ПП «Артбуд Вектор» (виконавець) укладено договір № 01/09, згідно якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе наступні обов'язки: виконання сантехнічних робіт на виробництві ТОВ «Юрія-Фарм».

02.09.2011 між позивачем (замовник) та ПП «Артбуд Вектор» (виконавець) також укладено договір № 02/09, за умовами якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе наступні обов'язки: виконання монтажних робіт мереж водопроводу та каналізації ділянки виготовлення біодобавок комплексу «Агромарс» в с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області.

03.10.2011 між позивачем (замовник) та ПП «Артбуд Вектор» (виконавець) укладено договір № 03/10, згідно якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе наступні обов'язки виконання сантехнічних робіт на виробництві ТОВ «Юрія-Фарм».

На підтвердження виконання договорів, укладених з ПП «Артбуд Вектор» до суду надано податкові накладні, акти виконаних підрядних робіт, виписки по особовому рахунку.

В якості доказу придбання матеріалів для виконання підрядних робіт за вищезгаданими договорами позивач надав до суду договір купівлі-продажу № 21 від 30.08.2011 з ТОВ «ЗБ Постач Комплекс», договір поставки б/н від 05.09.2011 з ПБП «Промзв'язок», договір поставки № 7 від 07.07.2011 з ПП «Перша Сантехнічна компанія», договір поставки №СЦ0055 від 01.05.2011 з ФОП ОСОБА_2, договір поставки № 298 від 04.01.2011 з ТОВ «ЧеркасиЕлеваторТорг».

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано: податкові та видаткові накладні, акти списання товарів, виписки по особовому рахунку позивача, оборотно-сальдову відомість по рахунку 205 за вересень та жовтень 2011 року.

Відповідач, в обґрунтування правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення, посилається на обставини, встановлені в довідці ДПІ у м. Черкаси від 10.01.2012 № 23/23-4/34556385 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Артбуд Вектор» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01 по 31.10.2011», якою встановлено що операції ПП «Артбуд Вектор» за період з 01.01 по 31.10.2011 не можуть бути підтверджені з урахуванням реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання робіт, надання послуг або поставки товарів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської операції, економічної діяльності.

В ході проведення перевірки відповідачем використано пояснення директора ПП «Артбуд Вектор» ОСОБА_3 від 16.12.2011, згідно з якими основні засоби на підприємстві відсутні, офісні та складські приміщення, транспортні або будь-які інші засоби не орендувалися, найманих працівників на підприємстві немає і не було, доручення на здійснення фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ним не надавалося.

Вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31.05.2012 по кримінальній справі № 2314/2340/12 директора ПП «Артбуд Вектор» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, в зв'язку з чим прийшов до висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено, яким саме чином його контрагент ПП «Артбуд Вектор» без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення, складів, технічних приміщень, гаражів, інше), устаткування, а також відповідних трудових ресурсів, мав змогу виконувати електромонтажні, сантехнічні, монтажні роботи без залучення субпідрядних організацій, зважаючи на те, що об'єми таких робіт перевищують трудові можливості ПП «Артбуд Вектор», а матеріальні можливості у ПП «Артбуд Вектор» для здійснення задекларованого виду діяльності взагалі відсутні.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Водночас, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договори вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про неможливість її вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Артбуд Вектор», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін, є правомірним нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Повного товариства «Універсал» (Черняк, Гоцуляк, Луценко) відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний