Ухвала

від 30.03.2015 по справі 0870/1641/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2015 р. м. Київ К/800/54703/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-Сек'юріті»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 року

у справі № 0870/1641/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-Сек'юріті»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп-Сек'юріті» звернулось до суду з адміністративним позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 09.03.2010 року № 0000231601/0/590, № 0000221601/0/590, від 26.05.2010 року № 0000371601/0/1467, від 23.08.2011 року № 0001471051/2410, від 28.12.2011 року № 00025811501/4187.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-Сек'юріті» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових рішень скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, явку своїх представників до суду не забезпечив.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно зі статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Встановлено, що 09.03.2010 року за результатами невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності сплати податків до бюджету за період з 01.12.2008 року по 22.02.2010 року, відповідачем складено акт № 94/16-33913840, яким встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000231601/0/590, яким за затримку на 419 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в розмір 16 203, 00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% - 8 101, 50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000221601/0/590, яким за затримку на 448 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі 25 497, 00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 12 748, 50 грн.

19.05.2010 складено акт про результати невиїзної документальної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету ТОВ «Темп-Сек'юріті» за період з 30.12.2008 року по 30.04.2010 року № 198/16-33913840, яким встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі якого 26.05.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000371601/0/1467, яким за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 13 149, 51 грн.

17.08.2011 за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Темп-Сек'юріті» за звітний податковий період: 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік складено акт № 575/15-33913840, на підставі якого 23.08.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001471501/2410, яким за затримку на 517 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 75 528, 72 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 15 105, 74 грн.

27.12.2011 року за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Темп-Сек'юріті» за звітний податковий період: 2009 рік, за 1 квартал 2010 року, 9 місяців 2010 року, 2010 рік складено акт № 1379/15-33913840, на підставі якого 28.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002581501/4187, яким за затримку на 574 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 23 628, 34 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 4 725, 67 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо протиправного прийняття податкових повідомлень-рішень у зв'язку із тим, що податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків при сплаті поточних податкових зобов'язань та зобов'язань визначених в судовому рішенні про розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності визначення відповідачем податкових зобов'язань, оскільки розстрочення податкового боргу у картці особового рахунку не здійснювалося.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи таке.

Так, пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

В силу пп. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 18.09.2014 року у справі 21-279а14, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року у справі № 2а-2087/10/0870 стягнуто з ТОВ «Темп-Сек'юріті» суму податкової заборгованості з податку на прибуток у розмірі 76 375, 00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 346 242, 00 грн.

24.06.2010 року Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №2а-2087/10/0870 постановлено ухвалу надання ТОВ «Темп-Сек'юріті» розстрочки виконання судового рішення в адміністративній справі строком на 24 місяці, починаючи з липня 2010 року рівними частинами.

09.07.2010 року Запорізьким окружним адміністративним судом була постановлена додаткова ухвала, якою частину другу резолютивної частини Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року викладено в такій редакції: «Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Темп-Сек'юріті» розстрочку виконання судового рішення в адміністративній справі № 2а-2087/10/0870 строком на 24 місяці зі сплатою податкового боргу щомісяця рівними частинами у розмірі 17 640 грн., починаючи з липня 2010 року».

Листом від 23.07.2010 року Токмацька ОДПІ повідомила начальника відділу ДВС Токмацького районного управління юстиції про те, що на виконання ухвали Запорізького окружного суду від 24.06.2010 року ТОВ «Темп-Сек'юріті» надано розстрочку виконання виконавчого листа № 2а-2087/10/0870 від 03.06.2010 року, починаючи з липня 2010 року зі щомісячною сплатою у сумі 17 639, 97 грн. та в рахунок сплати розстрочених сум по виконавчому листу №2а-2087/10/0870 від 03.06.2010 року зараховуються надходження, які сплачені підприємством починаючи з липня 2010 року.

Таким чином, за наявності судового рішення, яким фактично підтверджено наявність податкового боргу у платника податків, висновок суду першої інстанції про відсутність порушення терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання позивачем є помилковим.

Крім того, враховуючи зазначені у судовому рішенні обставини, як такі, що встановлені судом, із посиланням на докази, є підстави вважати, що висновки про неправомірне спрямування податковим органом сум вказаних в платіжних дорученнях позивачем в попередніх періодах, а саме у 2009-2010 роках, що призвело в подальшому до викривлення сум заборгованості та черговості їх погашення, є необґрунтованими.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення лише відсутністю розстрочення податкового боргу у картці особового рахунку, при цьому не встановивши наявність підстав для застосування штрафних санкцій та не перевіривши доводи податкового органу щодо терміну затримки сплати узгоджених грошових зобов'язань, від якого залежить сума штрафних санкцій.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З урахуванням зазначеного, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-Сек'юріті» задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 року у справі № 0870/1641/12 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук