Ухвала

від 26.03.2015 по справі 820/11690/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2015 р. м. Київ К/800/27978/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське спеціалізоване управління - 403 Південелектромонтаж" до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, треті особи: Харківська міська рада, прокуратура м. Харкова, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківське спеціалізоване управління - 403 Південелектромонтаж" звернулось з позовом до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, треті особи: Харківська міська рада Харківської області, прокуратура м. Харкова, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року, позов задоволено: скасовано запис з Реєстру прав № майна: 17101068, тип майна: нежитлова будівля літ. "О-1"; площею 1064,3 м2, за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Червоного Міліціонера, 30, номер запису 3651 в книзі 1, дата прийняття про державну реєстрацію 27 березня 2007 року, дата внесення запису 27 березня 2007 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківське спеціалізоване управління - 403 ПІВДЕНЕЛЕКТРОМОНТАЖ", форма власності - приватна, підстава виникнення приватної власності: договір міни Р№ 1824 від 21 березня 2007 року, приватним нотаріусом ХМНО Молодча Г. М.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В запереченнях на скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що до зазначеного реєстру внесено запис: № майна: 17101068, тип майна: нежитлова будівля літ. "О-1"; площею 1064,3 м кв., за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Червоного Міліціонера, 30, номер запису 3651 в книзі 1, дата прийняття про державну реєстрацію 27 березня 2007 року, дата внесення запису 27 березня 2007 року, ТОВ "Харківське спеціалізоване управління - 403 ПІВДЕНЕЛЕКТРОМОНТАЖ" , форма власності - приватна, підстава виникнення приватної власності: договір міни Р№ 1824, від 21 березня 2007 року, приватним нотаріусом ХМНО Молодча Г. М.

Не погоджуючись з цим записом, позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що реєстраційний запис з Реєстру прав на спірне майно за № 17101068 є таким, що не відповідає дійсним обставинам, оскільки суперечить правовстановлюючим документам на це майно.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів та вважає їх передчасними, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити порушення прав позивача з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів шляхом вчиненням/прийняттям рішення, дію чи бездіяльність.

Спеціальним законом, який визначає підстави, спосіб проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та межі повноважень державних реєстраторів, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV.

Стаття 2 вказаного Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В розумінні п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Крім того, вищезазначені норми Закону зазначають, що державна реєстрація права є обов'язковою дією під час вчинення будь-яких дій з нерухомим майном.

Згідно із ч. 1 ст. 6 цього Закону систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав). Повноваження органу державної реєстрації прав визначені у ст. 8 Закону.

Цим Законом врегульовано процедура внесення записів до Державного реєстру прав, зокрема ст. 26 Закону визначає, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно із п. 2.6. Порядку "Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 12 грудня 2011 року № 3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Здійснивши аналіз наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що державний реєстратор вносить запис про скасування державної реєстрації прав на підставі рішення суду з дотримання заінтересованою особою заявочного принципу проведення державної реєстрації прав (порядку звернення до державного реєстратора про скасування реєстраційної дії відповідно до п. 1.5. Порядку № 3502/5), в іншому випадку, поза процедурою, буде вважатись перебиранням з боку суду повноважень державного реєстратора та втручання в його дискреційні повноваження.

Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

З аналізу правовідносин, які склались щодо спору про майно, та зі змісту позовної заяви вбачається, що дійсною метою звернення до суду є намагання позивача відновити становище, яке існувало до моменту внесення відомостей до реєстру прав щодо спірного майна.

Однак в порядку адміністративного судочинства відновленню підлягають лише ті права, які порушені суб'єктом владних повноважень шляхом прийняття конкретного рішення (вчинення дії або допущення бездіяльності), що суперечить чинному законодавству.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на неможливість ним скасування запису в реєстрі без наявності судового рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Проте суди обох інстанцій розцінили це по іншому, у зв'язку з чим не правильно витлумачили норми матеріального права та, як наслідок, приймаючи рішення, порушили їх застосування.

Відповідно до пп. 4 ст. 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог.

Між тим, всупереч вимогам ст. 11 КАС України, судами не вжито передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі прийняття активної участі в уточненні позовних вимог, не надана оцінка рішенню про державну реєстрацію щодо внесення запису до реєстру на спірне майно, а вирішено спір поверхнево, що призвело до неправильного застосування норм права.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення є законним і обґрунтованим, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 161 КАС України встановлено, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За приписами статті 163 КАС України мотивувальна частина постанови має містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суди повинні надати об'єктивну оцінку, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, а також встановити належних відповідачів у справі та вчинити відповідні процесуальні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: