Ухвала

від 23.09.2013 по справі 2а-4032/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2013 р. м. Київ К-34913/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010

у справі № 2а-4032/10/2570

за позовом Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у м.Чернігові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010, в задоволенні позову відмовлено.

ДП «Чернігівський облавтодор «ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 № 233/2037, наголошуючи на тому, що позивач, маючи оригінали податкових накладних, правомірно відніс суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.03.2010 № 0001272320/0, від 25.03.2010 № 0001272320/1, від 05.05.2010 № 0001272320/2 та від 12.07.2010 № 0001272320/3 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 324315 грн., в тому числі 216210 грн. основного платежу та 108105 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 17.02.2010 № 9/35-014/32016315, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 102267 грн. за липень 2009 року (податкова накладна від 31.07.2009), в сумі 12454 грн. за серпень 2009 року, в сумі 52837 грн. за вересень 2009 року та в сумі 48652 грн. за листопад 2009 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Київ-Нафта», свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано актом ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 31.07.2009 за № 1192.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин) (далі Закону) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6. ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, що складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документу за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Враховуючи наведене, у податковому обліку не може вважатися податковим і розрахунковим документом податкова накладна, складена особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої було анульовано, тобто яка на час складання та надання покупцеві податкової накладної не була зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку. Тому, така податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.

Оскільки у позивача при формуванні податкового кредиту, починаючи з липня 2009 року, були відсутні податкові накладні, що мають силу податкового і розрахункового документу, то за вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підлягають включенню до складу податкового кредиту як такі, що не підтверджені податковими накладними.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.І. Степашко