Ухвала

від 09.12.2014 по справі 2а-12646/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/9991/38214/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 у справі № 2а-12646/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арком"

про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до Товариства про стягнення заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3 432 064,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 21.04.2011, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що контролюючим органом не було дотримано порядку стягнення податкового боргу, передбаченого Законом України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, контролюючий орган послався на те, направлення податкових вимог контролюючим органом є виключно правом, а не обов'язком, та що у зв'язку із тим, що в обліковій картці платника борг не відображався, оскільки податкове повідомлення - рішення було оскаржено в судовому порядку, підстав для формування податкових вимог у позивача не було підстав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судам попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією за результатами проведеної перевірки, оформленої актом від 24.11.2008, було прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.12.2008 №000832308/0, яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 432 064,00 грн.

Товариство не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням оскаржило його в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2009 у справі № 13/586 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арком" було задоволено та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду України від 26.08.2010 рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду апеляційної інстанції та не несплатою Товариством у встановлений строк податкового боргу у розмірі 3 432 064,00 грн., Державна податкова інспекція звернулась до суду з відповідним позовом.

Отже, суть спірних правовідносин полягає у правомірності стягнення податкового боргу з податку на прибуток, який виник внаслідок несплати визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання та узгодження якого відбулось в судовому порядку.

У преамбулі Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III) зазначено, що "цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення".

Згідно п. 1.2. ст. 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У відповідності до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 та п. 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп. 5.2.2 цього пункту, яким визначена процедура адміністративного оскарження. При цьому, під апеляційним узгодженням розуміється узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження (п. 1.20 Закону № 2181-III).

У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (пп. 5.2.4. Закону № 2181).

Відповідно до пп. "в" п. 2.12. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 02.07.2001 № 266, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 за № 595/5786, податкове зобов'язання платника податків, нараховане податковим органом (якщо такий платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження), вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження або у день прийняття судом рішення по суті, а в разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку у день прийняття відповідної постанови апеляційним судом.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 08.12.2008 № 000832308/0, яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 432 064,00 грн. вважається узгодженим 26.08.2010, тобто у день ухвалення рішення Київським апеляційним адміністративним судом України.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені Законом № 2181-III строки, то ця сума визнається сумою податкового боргу, внаслідок чого до платника податків застосовуються заходи щодо стягнення боргу.

Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III).

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону № 2181-III. При цьому ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 зазначеного Закону стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Саме після настання зазначених у п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III обставин та з урахуванням строку, передбаченого пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не було дотримано порядку стягнення податкового боргу, зокрема, контролюючий орган на адресу Товариства не надсилав податкові вимоги.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність стягнення з відповідача податку на прибуток, оскільки контролюючим органом не було дотримано процедури його стягнення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2013 у справі № 13/586 постанову Київського апеляційного адміністративного суду України від 26.08.2010 скасовано та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2009, якою було скасовано податкове повідомлення - рішення від 08.12.2008 №000832308/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 432 064,00 грн. та про стягнення якого було заявлено позов у цій справі.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 у справі № 2а-12646/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко