Ухвала

від 29.01.2015 по справі 2а-16651/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2015 р. м. Київ К/9991/42435/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «УкрСервісМонтаж»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року

у справі № 2а-16651/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «УкрСервісМонтаж»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «УкрСервісМонтаж» (далі - ТОВ «ВКП «УкрСервісМонтаж»; позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003072303/0 від 05 листопада 2010 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2011 року скасовано. В задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2011 року.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ВКП «УкрСервісМонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 156/23-3/33235128 від 24 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003072303/0 від 05 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 190 723,00 грн. (793 815,00 грн. - основний платіж, 396 908,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «ПромТехКом» за нікчемними правочинами (договір на виконання робіт № 114 від 21 квітня 2008 року та додаткові угоди до нього).

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на надану Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва 23 березня 2010 року довідку № 56/23-205/32594649, в якій зазначено про нікчемність договорів, укладених контрагентом позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Релан», що, на переконання ДПІ у Печерському районі м. Києва, обумовлює і нікчемність розглядуваних господарських зобов'язань.

Крім того, відповідач вказував на відсутність у ТОВ «ПромТехКом» основних засобів та в достатній кількості трудових ресурсів.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з наявності в матеріалах справи доказів виконання сторонами умов договору № 114 від 21 квітня 2008 року в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що придбання ТОВ «ВКП «УкрСервісМонтаж» робіт у ТОВ «ПромТехКом» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та виробничих потужностей, необхідних для надання відповідних послуг.

Колегія суддів вважає висновки як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції передчасними, виходячи з таких підстав.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

А відтак, з метою підтвердження правомірності формування платником даних податкового обліку необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Отже, в даному випадку суду слід звернуту особливу увагу на з'ясування обставин реальності здійснення спірних господарських операцій.

При цьому варто врахувати, що сам собою факт відсутності в ТОВ «ПромТехКом» в достатній кількості трудових ресурсів та основних фондів не може бути беззаперечним свідченням фіктивності проведених операцій, позаяк останній може залучити для виконання договірних зобов'язань третіх осіб, що, відповідно, підлягає встановленню в розглядуваному випадку.

Доцільно також дослідити наявність у контрагента позивача платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщення, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

Крім того, необхідно з'ясувати наявність у позивача ділової мети під час придбання у ТОВ «ПромТехКом» підрядних робіт, обумовлених додатковими до договору № 114 від 21 квітня 2008 року угодами № 1 від 28 квітня 2008 року (будівництво житлового комплексу «Пушкинський» по вул. Дегтярівська, 25-А: зовнішні мережі водопроводу та каналізації згідно з проектом), № 2 від 02 червня 2008 року (улаштування водомірних вузлів за адресами: вул. Новодарницька, 6; вул. Курчатова, 9/21; вул. Маяковського, 72), № 3 від 16 червня 2008 року (реконструкція нежитлової будівлі по вул. Верхній Вал, 28/12А), а також можливість використання ТОВ «ВКП «УкрСервісМонтаж» результатів отриманих робіт у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «УкрСервісМонтаж» задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Юрченко В.П.