Постанова

від 27.06.2019 по справі 2а-16651/10/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №2а-16651/10/2670

касаційне провадження №К/9901/26296/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство УкрСервісМонтаж на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 2а-16651/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство УкрСервісМонтаж до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство УкрСервісМонтаж звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15.06.2011 позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.02.2016 скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство УкрСервісМонтаж звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 та залишити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від15.06.2011 в силі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: частини другої статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на тому, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ ВКП УкрСервісМонтаж з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 24.03.2010 № 156/23-3/33235128.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 № 0003072303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1190723 грн. (793815 грн. - основний платіж, 396908 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю ПромТехКом за нікчемними правочинами (договір від 21.04.2008 № 114 про виконання робіт з поставки товарів, виконання будівельно-монтажних робіт та додаткові угоди до нього).

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на надану Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва 23.03.2010 довідку № 56/23-205/32594649, в якій зазначено про нікчемність договорів, укладених контрагентом позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Релан , що, на переконання відповідача, обумовлює і нікчемність розглядуваних господарських зобов`язань. Відповідач також наголошує на тому, що згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 (засновник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю Релан ) він не здійснював реєстрацію очолюваного суб`єкта господарювання та жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності юридичної особи не підписував.

Крім того, відповідач вказував на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю ПромТехКом основних засобів та в достатній кількості трудових ресурсів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі таких операцій.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності в матеріалах справи первинних документів, які підтверджують реальний характер спірних операцій, а також їх пов`язаність з господарською діяльністю позивача - з метою виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство УкрСервісМонтаж перед АК Київводоканал , Товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Центробуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Пролірест . Крім того, суд зазначив, що ненадання податковим органом обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагента позивача щодо спірних операцій виключає можливість кваліфікацій правочину як такого, що порушує публічний порядок, тобто нікчемного.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що придбання Товариством з обмеженою відповідальністю ВКП УкрСервісМонтаж робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю ПромТехКом не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та виробничих потужностей, необхідних для надання відповідних послуг.

Так, судом апеляційної інстанції за результатами детального аналізу пред`явлених позивачем первинних документів, зокрема, копій актів приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, видаткових та податкових накладних, встановлено, що останні не містять конкретизованих даних, які б підтвердили економічну обґрунтованість оплати наданих Генпідрядником (Товариство з обмеженою відповідальністю ПромТехКом ) послуг пропорційно вартості виконаних робіт, про яку зазначає Генпідрядник, зокрема: які трудові ресурси або техніка залучалась для їх проведення; осіб, які вказані роботи здійснювали; які матеріали були використані при будівництві/реконструкції об`єктів та їх вартість, юридичних осіб, за рахунок яких здійснено придбання цих засобів; витрати на постачання будівельних матеріалів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зміст первинних документів містить лише загальне формулювання послуг, що свідчить про їх формальний характер.

При цьому позивачем не надано доказів, які б підтверджували економічну доцільність залучення до будівельних робіт контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю ПромТехКом .

За вищезазначених обставин у сукупності з обставинами щодо заперечення директором Товариства з обмеженою відповідальністю Релан (яке є постачальником послуг у другому ланцюзі руху активів) свого відношення до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено, що здійснені ним з Товариством з обмеженою відповідальністю ПромТехКом операції носять реальний характер.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство УкрСервісМонтаж без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство УкрСервісМонтаж залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі № 2а-16651/10/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева І.А. Гончарова