Постанова

від 21.12.2015 по справі 2а-16651/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2015 року № 2а-16651/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «УкрСервісМонтаж» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним податкового повідомлення - рішення, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2011р. позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2011р. скасовано, у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.01.2015р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2011р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2014р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2015 року справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність податкового повідомлення - рішення №0003072303/0 від 05.11.2010р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Печерському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р.

За результатами перевірки складено акт від 24.03.2010 р. за № 156/23-3/33235128 (надалі по тексту Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення пп. 7.4.5 п.7.4 пп. 7.5.1 п.7.5, ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 793 815,00 грн., зокрема, в травені 2008 р. - 121 679 грн., в червені 2008 р. - 173 194 грн., в липні 2008 р. - 232 282 грн., в листопаді 2008 р. - 166 407,00 грн.; в грудні 2008 р. - 413,00 грн.; в січні 2009 р. - 44 234,00 грн.; в лютому 2009 р. - 1 121,00 грн.; в березні 2009 р. - 15 740,00 грн.; в травні 2009 р. - 19 461,00 грн., в червні 2009 р. - 517,00 грн.; в липні 2009 р. - 1 981,00 грн., в серпні 2009 р. - 16 786,00 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010р. №0003072303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 1 190 723,00 грн., з них за основним платежем 793 815,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 396 908,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «УкрСервісМонтаж» не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0003072303/0 від 05.11.2010р., вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

В силу п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Затверджена вказаним наказом форма податкової накладної передбачає наявність на податковій накладній підпис і прізвище особи, що склала податкову накладну.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент складення первинних документів) (далі - Закон № 996 - ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 - ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 - ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 - ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг), що, в першу чергу, має підтверджуватись первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" (Замовник) та ТОВ "ПромТехКом" (Генпідрядник) укладено договір на виконання робіт №114 від 21.04.2008 р. про виконання роботи з поставки матеріалів, виконання будівельно-монтажних робіт, визначених в Додаткових угодах до даного Договору, згідно затвердженої кошторисної документації у встановлений даним Договором термін; поставка обладнання виконується Генпідрядником.

Згідно з Договором №114 від 21.04.2008 вартість Договору складається з вартості матеріалів, монтажних робіт згідно з рахунками договірної ціни та актів виконаних робіт.

У відповідності до п.4.1 Договору №114 від 21.04.2008 р., термін виконання робіт: до 31.12.2009 р.

Між ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" (Замовник) та ТОВ "ПромТехКом" укладено Додаткову угоду №1 до Договору ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" (Замовник) та ТОВ "ПромТехКом" (надалі по тексту Додаткова угода №1).

У відповідності до п.1 Додаткової угоди №1, Замовник доручає, зобов'язується прийняти та оплатити, а Генпідрядник зобов'язується виконати наступні роботи (далі за текстом - "Роботи"): будівництво житлового комплексу "Пушкинский" по вул. Дегтярівська, 25-А: зовнішні мережі водопроводу та каналізації згідно проекту; Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань; Інші умови вищевказаного Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

Крім того, між ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" (Замовник) та ТОВ "ПромТехКом" укладено Додаткову угоду №2 від 02.06.2008 р. до Договору між ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" (Замовник) та ТОВ "ПромТехКом" (надалі по тексту Додаткова угода №2).

Додатковою угодою №2 сторони погодилися, що замовник доручає, зобов'язується прийняти та оплатити, а Генпідрядник зобов'язується виконати наступні роботи (далі за текстом - "Роботи"): Улаштування водомірних вузлів Д 50 мм за адресами: вул. Новодарницька, 6; Курчатова, 9/21; Маяковського,72; Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Інші умови вищевказаного Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

Також, між ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" (Замовник) та ТОВ "ПромТехКом" укладено Додаткову угоду №3 від 16.06.2008 р. до Договору між ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж"(Замовник) та ТОВ "ПромТехКом"(надалі по тексту Додаткова угода №3).

Згідно п. 1 Додаткової угоду №3, Замовник доручає, зобов'язується прийняти та оплатити, а Генпідрядник зобов'язується виконати наступні роботи (далі за текстом - "Роботи"): Реконструкція нежитлової будівлі по вул. Верхній Вал, 28/12 А; Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань; Інші умови вищевказаного Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

Крім того, між вищезазначеними сторонами було укладено Додаткову угоду №01 від 30.12.2008 р., якою сторони погодили продовження терміну дії Договору 3114 від 21.04.2008 р. до 31.08.2009 р.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується локальними кошторисами, Актами приймання виконаних підрядних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, видатковою та податковою накладними, (копії даних документів залучені до матеріалів справи) та доказами про оплату виконаних робіт.

Крім того, між ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" (Замовник) та ТОВ "ІБК "Центробуд" укладено Договір №109 на постачання матеріалів та виконання монтажних робіт з прокладання каналізаційного колектору житлового комплексу "Пушкинський"по вул. Дегтярівській, 25-А в Шевченківському районі м. Києва від 26.02.2008 р. (надалі по тексту Договір №109).

У відповідності до умов Договору №109, Вартість даного Договору складається з вартості матеріалів, монтажних робіт згідно з розрахунками договірної ціни (Додаток №№ 1.1, 1.2) та становить: 2 187 763,20 грн.

Станом на 30.09.2009 року по балансовому рахунку № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" обліковується кредиторська заборгованість на суму 2295,89 тис. грн.

З матеріалів справи судом вбачається, що для отримання додаткової інформації ДПІ у Печерському районі м. Києва направлено запит до ДПІ у Подільському районі № 4504/7/23-310 від 15.03.2010 р. щодо взаємовідносин ТОВ "ВКП "УКРСЕРВІСМОНТАЖ" з ТОВ "Промтехком".

ДПІ у Подільському районі 23.03.2010 року надано довідку № 56/23-205/32594649. На підставі аналізу "Журналу звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів "АІС ONTR_AGENT" ДПА України, встановлено, що ТОВ "Промтехком" (код за ЄДРПОУ 32594649), до складу податкового кредиту віднесло суму податку на додану вартість в розмірі 5 338 404,6 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "РЕЛАН".

Згідно інформації ДПІ у Подільському районі м. Києва, господарські операції за період з 01.05.2008р. по 31.01.2009р., відображені у податковій звітності, щодо придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Промтехком" від ТОВ "РЕЛАН" на загальну суму 26692023 грн., крім ПДВ - 5 338 404,6 грн. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого придбання та здійснення діяльності ТОВ "Промтехком". Згідно службової записки ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва надано лист ДПА у Луганський області від 26.02.10 №440/09-02 та протокол допита директора ТОВ "Релан", який є засновником підприємства - гр. ОСОБА_1.

Слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області Д.М. Шершеньковим 16.01 2010 р. складено протокол допиту гр. ОСОБА_1 ід. н. НОМЕР_1, який згідно реєстраційних документів являвся першим засновником та директором підприємства, гр. ОСОБА_1 пояснив, що у нього викрали паспорт. До реєстрації ТОВ "Релан" (код ЄДПРОУ 34994894, м. Одеса) він не має відношення, реєстраційні документи та документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Релан" не підписував, рахунків в установах банків не відкривав.

Відомості, викладені у поданій до ДПІ у Подільському районі м. Києва податковій звітності за період з 01.05.2008р. по 31.01.2009р. не відповідають дійсності, так як придбання товарів (робіт, послуг) від вищевказаного підприємства фактично не було.

Перевіряючими зроблено висновок, у зв'язку з тим, що договори укладені з ТОВ "Релан" є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що укладені та, начебто, виконані договори між ТОВ "Промтехком" та ТОВ "Релан" є нікчемним, оскільки оформлені лише документально, без будь-якого товарного характеру операцій, з метою заниження податку на додану вартість.

На підтвердження фактичного виконання умов названих договорів позивач надав суду акти здачі-прийняття робіт, Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, податкові накладні та банківські виписки, Локальні кошториси.

Разом з тим, на виконання вимог ухвали ВАСУ від 29.01.2015р., судом встановлено, що метою придбання ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" підрядних робіт по Додатковим угодам є необхідність виконання підприємством своїх зобов'язань перед АК «Київводоканал», ТОВ «ІБК «Центробуд», ТОВ «Пролірест».

Крім того, судом встановлено, що предмет договору № 114 від 21.04.2008 року, укладений з ТОВ «Промтехком», відповідає господарській діяльності позивача та його контрагента ТОВ «Промтехком», що визначені реєстраційними документами, а саме:

- серед видів діяльності позивача, в тому числі, КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; Код КВЕД 43.91 Покрівельні роботи; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи;

- серед видів діяльності ТОВ «Промтехком», в тому числі, 45.21.6 будівництво інших споруд; 45.32.0 ізоляційні роботи; 45.33.1 монтаж системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; 45.34.0 інші монтажні роботи; 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами, що встановлено актом від 22.03.2010 року перевірки ТОВ «Промтехком», який наявний в матеріалах справи.

Крім того, актом перевірки ТОВ «Промтехком» встановлено, що 22.02.2007 року товариство отримало свідоцтво платника ПДВ № 100024128, що підтверджує його спеціальну податкову правосуб'єктність, як учасника господарської операції та на арк. 3 акту встановлено, що ТОВ «Промтехком» задекларувало свої податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2008 року по січень 2009 року.

В матеріалах справи наявна ухвала господарського суду Київської області від 30.03.2010 року по справі № Б18/250-09, в якій судом встановлено, що ТОВ «Промтехком» не має заборгованості з податків та інших обов'язкових платежів перед бюджетом та цільовими фондами України.

Крім того, на підтвердження наявності можливостей у позивача на здійснення своїх господарських зобов'язань по договорам підряду підприємством до матеріалів справи додано:

- Ліцензія, яка видана Міністерством регіонального розвитку та будівництва України від 10.05.2005 року № 15-Л, строк дії ліцензії - 10.05.2005р. - 10.05.2010р.;

- Ліцензія, яка видана Міністерством регіонального розвитку та будівництва України від 08.06.2010 року № 15-Л, строк дії ліцензії - 08.06.2010р. - 08.06.2015р.;

- Висновок експертизи №80.2-04-15-3132.07 щодо спроможності суб'єкта господарювання виконувати роботи підвищеної небезпеки та експлуатувати устаткування підвищеної небезпеки з додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, виданий ДП «Київський експертно-технічний центр»;

- Дозвіл на початок виконання роботи підвищеної безпеки № 3 84.07.32-45.21.1, строк дії - 13.04.2007р. - 13.04.2010р.;

- наказ від 03.01.2008р. №01/01-08 про затвердження штатного розпису на 2008 рік, штатний розпис на 2008 рік;

- накази про приймання на роботу працівників, які були прийняті протягом 2007 - 2008 років;

Платіжні відомості про виплату заробітної плати (типова форма №53) за квітень 2008 -січень - березень 2009 років.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачена нікчемність правочинів, що порушують публічний порядок. Так, правочин, який порушує публічний порядок, є спрямованим на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, обов'язковою кваліфікаційною ознакою правочину як нікчемного є встановлення спрямованості, тобто умислу сторін на укладення такого правочину, доказом чого може бути виключно обвинувальний вирок у кримінальній справі.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Така позиція підтверджена і Вищим адміністративним судом України, у постанові від 14.11.2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Отже, відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з вищевказаними контрагентами та не надано жодного відповідного судового рішення, яким укладені позивачем з вищевказаними контрагентами договори поставки визнано недійсними.

Ненадання відповідачем обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів позивача щодо спірних операцій виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, тобто нікчемного. У зв'язку з цим суд вважає посилання податного органу на нікчемність правочинів позивача необґрунтованими припущеннями та не бере їх до уваги.

Відсутні також пояснення посадових осіб вказаних вище контрагентів позивача, які б свідчили про створення зазначених суб'єктів без мети здійснення господарської діяльності, а також доказів які б ставили під сумнів достовірність наданих позивачем письмових доказів.

При цьому, інших доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань позивача з контрагентам відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Отже, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд зазначає, що законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Вимога щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Несплата контрагентом свого податкового зобов'язання не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказане також підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.

Окрім цього, у відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0003072303/0 від 05.11.2010р. є безпідставним та неправомірним, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «УкрСервісМонтаж» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «УкрСервісМонтаж» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003072303/0 від 05.11.2010р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко