Постанова

від 10.03.2015 по справі 817/195/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/195/15

10 березня 2015 року 16год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Голуб В.А.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державне підприємство спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Млинівський держспецлісгосп" до Млинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Млинівський держспецлісгосп" (далі - ДП СЛАП "Млинівський держспецлісгосп") звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Млинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008311700 від 19.08.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на103849,46 грн.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов з наведених у ньому підстав та просив задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що в спірних правовідносинах мало місце несвоєчасне перерахування платником податків до бюджету нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб. В такому випадку штрафна (фінансова) санкція має бути застосована саме за несплату узгодженої суми грошових зобов'язань, у строк, визначений Податковим кодексом України. Актом перевірки було встановлено порушення податкового законодавства саме в частині несплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого при виплаті заробітної плати працівникам, у строки встановлені податковим кодексом України для місячного податкового періоду, що відповідає складу порушення, передбаченому ст.126 Податкового кодексу України. Натомість податковий орган при прийнятті оскаржуваного рішення помилково визначив розмір штрафу на підставі ст.127 Податкового кодексу України, тобто за несплату узгодженого грошового зобов'язання взагалі.

В ході судового розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, якою просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008311700 від 19.08.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 96028,93 грн.

Додатково пояснив, що відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Зазначає, що заборгованість з податку на доходи фізичних осіб на час перевірки склала 31282,12 грн., відповідно, 25 відсотків від цієї суми складає 7820,53 грн. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що податковим органом правомірно визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 31282,12 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 7820,53 грн. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним в частині донарахування штрафної санкції у розмірі 96028,93 грн.

Крім того, вважає, що оскільки податкове зобов'язання податковим органом нараховане згідно зі ст.54 Податкового кодексу України, то при нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій слід було застосувати ст.123 Податкового кодексу України в розмірі 25%.

Відповідач Млинівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.38-41). Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що у перевіряємому періоді (з 01.01.2011 по 31.12.2013) сума утриманого податку на доходи фізичних осіб визначена відповідно до Податкового кодексу України та становить 152506,94 грн., фактично за перевіряємий період перераховано до бюджету 118198,67 грн. податку на доходи фізичних осіб, залишок утриманого податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2014 становить Кт. 34308,27грн. Станом на 01.01.2014 залишок утриманого податку на доходи фізичних осіб становить Кт. 34308,27 грн., з них нарахований податок за грудень 2013 рік в сумі 3026,15 грн. - термін перерахування січень 2014 року. Отже, утриманий та не перерахований податок на доходи фізичних осіб по термінах сплати, що настали станом на 01.01.2014, становить 31282,12 грн.

Позивачем несвоєчасно подано платіжні доручення на перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Представник відповідача вказує, що оскільки позивачем порушено правила сплати податку на доходи фізичних осіб, у податкового органу виник обов'язок самостійно визначити суму грошових зобов'язань, що і було зроблено в ході проведення перевірки. Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

У зв'язку з чим, податковим органом накладено на позивача штраф відповідно до п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

З наведених підстав спірне рішення представник відповідача вважає правомірним, в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Державне підприємство спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Млинівський держспецлісгосп" зареєстроване 21.10.2004, код ЄДРПОУ 330206262, перебуває на обліку як платник податків в Млинівській ОДПІ з 24.11.2004 (а.с.29-31).

Суд встановив, що на підставі наказу від 22.07.2014 № 105 та направлень від 22.07.2014 № 81-82 (а.с.98,99) уповноваженими особами Млинівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України в період з 23.07.2014 по 29.07.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Млинівський держспецлісгосп", код ЄДРПОУ 33020626, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013. За результатами перевірки складено акт № 76/23/33020626 від 05.08.2014 (а.с.100-119), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. "а" п.171.2 ст.171., абз. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-VI із змінами та доповненнями, ДП СЛАП "Млинівський держспецлісгосп" несвоєчасно подано платіжні доручення на перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету: за січень 2011 року (граничний термін сплати лютий 2011 року, фактично сплачено в квітні-червні 2011 року), за лютий 2011 року (граничний термін сплати березень 2011 року, фактично сплачено в червні 2011 року), за березень 2011 року (граничний термін сплати квітень 2011 року, фактично сплачено в червні-серпні 2011 року), за квітень 2011 року (граничний термін сплати травень 2011 року, фактично сплачено в серпні-вересні 2011 року), за травень 2011 року (граничний термін сплати червень 2011 року, фактично сплачено в вересні 2011 року), за червень 2011 року (граничний термін сплати липень 2011 року, фактично сплачено в вересні-жовтні 2011 року), за липень 2011 року (граничний термін сплати серпень 2011 року, фактично сплачено в жовтні 2011 року), за серпень 2011 року (граничний термін сплати вересень 2011 року, фактично сплачено в жовтні-грудні 2011 року), за вересень 2011 року (граничний термін сплати жовтень 2011 року, фактично сплачено в грудні 2011 року, січні 2012 року), за жовтень 2011 року (граничний термін сплати листопад 2011 року, фактично сплачено в січні-березні 2012 року), за листопад 2011 року (граничний термін сплати грудень 2011 року, фактично сплачено в березні-квітні 2012 року), за грудень 2011 року (граничний термін сплати січень 2012 року, фактично сплачено в квітні, червні 2012 року), за січень 2012 року (граничний термін сплати лютий 2012 року, фактично сплачено в червні 2012 року), за лютий 2012 року (граничний термін сплати березень 2012 року, фактично сплачено в червні, липні, вересні 2012 року), за березень 2012 року (граничний термін сплати квітень 2012 року, фактично сплачено в вересні-жовтні 2012 року), за квітень 2012 року (граничний термін сплати травень 2012 року, фактично сплачено в жовтні-грудні 2012 року), за травень 2012 року (граничний термін сплати червень 2012 року, фактично сплачено в грудні 2012 року - лютому 2013 року), за червень 2012 року (граничний термін сплати липень 2012 року, фактично сплачено в лютому-квітні 2013 року), за липень 2012 року (граничний термін сплати серпень 2012 року, фактично сплачено в квітні-травні 2013 року), за серпень 2012 року (граничний термін сплати вересень 2012 року, фактично сплачено в травні-липні 2013 року), за вересень 2012 року (граничний термін сплати жовтень 2012 року, фактично сплачено в липні-серпні 2013 року), за жовтень 2012 року (граничний термін сплати листопад 2012 року, фактично сплачено в серпні 2013 року), за листопад 2012 року (граничний термін сплати грудень 2012 року, фактично сплачено в серпні 2013 року), за грудень 2012 року (граничний термін сплати січень 2013 року, фактично сплачено в серпні-жовтні 2013 року), за січень 2013 року (граничний термін сплати лютий 2013 року, фактично сплачено в жовтні-грудні 2013 року), за лютий 2013 року (граничний термін сплати березень 2013 року, фактично сплачено в грудні 2013 року), за березень 2013 року (граничний термін сплати квітень 2013 року, фактично сплачено в грудні 2013 року), за період квітень 2013 року по листопад 2013 року податок не перераховувався;

пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, пп.168.1.1, п.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, абз."а" п.171.2 ст.171, аб.з "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, утриманий та не перерахований податок на доходи фізичних осіб по термінах сплати, що настали станом на 01.01.2014 становить 31282,12 грн., в тому числі за квітень 2013р. - 3580,25 грн., за травень 2012р. - 5379,56 грн., за червень 2012р. - 3416,96 грн., за липень 2013р. - 3510,58 грн., за серпень 2013р. - 3437,57 грн., за вересень 2013р. - 4181,86 грн., за жовтень 2013р. - 3682,90 грн., за листопад 2013р. - 4092,44 грн.

Млинівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області на підставі акта перевірки №76/23/33020626 від 05.08.2014 та згідно з пп.54.3.5 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008311700 від 19.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 135121,58 грн., в тому числі за основним платежем на 31282,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 103849,46 грн. (а.с.6).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за наслідками якої скарга платника податків залишена без розгляду (а.с.32-36).

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України установлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 54.2 ст.54 Податкового кодексу України установлено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, регламентовано п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп.168.1.2).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України № 3609-VІ від 07.07.2011, пункт 168.1 доповнено підпунктом 168.1.5, відповідно до якого якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

А згідно з пп.168.1.6 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Відповідно до абз. "а" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пунктом 171.1 ст.171 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Встановлене документальною перевіркою несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за періоди з січня 2011р. по березень 2013р. позивачем не заперечується та підтверджується дослідженими судом платіжними дорученнями (а.с.51-79).

Фактичне не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб по термінах сплати, що настали станом на 01.01.2014, за період з квітня 2013р. по листопад 2013р. в сумі 31282,12 грн., встановленій документальною перевіркою, позивачем визнається, донарахування основного зобов'язання в зазначеній сумі не оспорюється.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За таких обставин, встановлене документальною перевіркою порушення абз. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за січень 2011р. - березень 2013р. та неперерахування до бюджету податку за квітень-листопад 2013р. відповідає обставинам справи та підтверджене належними й допустимими доказами.

Пунктом 127.1 ст.127 Податкового Кодексу України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Суд встановив, що контролюючим органом відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь інших платників податків (працівників підприємства), в розмірах, наведених в розрахунках штрафних (фінансових) санкцій (а.с.121,122,124), за період з січня 2011р. по листопад 2013р. При цьому контролюючий орган за перше порушення застосував розмір штрафної (фінансової) санкції 25%, за друге - 50%, всі наступні - 75% від суми недоплати.

Надаючи правову оцінку розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, суд враховує наступне.

Згідно з п.110.1 ст.110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями ст.113 Податкового кодексу України визначено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами п.115.1 ст.115 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Враховуючи викладене, за кожний факт вчинення платником податків податкового правопорушення, яке має разовий або триваючий характер, останнього може бути притягнуто до відповідальності один раз, що узгоджується зі змістом статті 61 Конституції України.

Надаючи правову оцінку необхідності застосування ст.123 або ст.127 Податкового кодексу України під час притягнення до відповідальності податкових агентів за порушення ними правил нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків-фізичних осіб, суд виходить з такого.

Пункт 123.1 ст.123 цого Кодексу встановлює відповідальність у вигляді штрафу за самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

При цьому, обов'язок щодо правильного обчислення, нарахування та сплати суми податкового зобов'язання може покладатися як на платника податків (ст. 15, 16 Кодексу) так і податкового агента при нарахуванні (виплаті, наданні) доходу іншому платнику (ст.18 Кодексу).

Зважаючи на викладене, ст.127 Кодексу, яка встановлює відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, є спеціальною по відношенню до ст.123 Кодексу, яка встановлює відповідальність за неправомірне визначення платником податків суми свого податкового зобов'язання, бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідальність податкових агентів за порушення ними правил нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті ними доходів на користь платників податків-фізичних осіб повинна визначатися саме ст.127 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку умовам та порядку застосуванню збільшених розмірів штрафних санкцій (50% або 75%) слід виходити з такого.

Диспозиція ст.127 Податкового кодексу України передбачає три форми її вчинення - ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків при виплаті доходів. Вирішуючи питання щодо моменту, з якого таке порушення є вчиненим (закінченим) суд виходить з такого.

Відповідно до п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податковий агент зобов'язаний сплатити cуму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Кодексу).

Таким чином, податкове правопорушення, передбачене ст.127 Податкового кодексу України, за своїм характером полягає у ненарахуванні та/або неутриманні та/або несплаті податку при виплаті доходу на користь іншого платника.

За змістом п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України обов'язок нарахування, утримання за рахунок виплати та сплата суми податку при виплаті доходу на користь іншою платника виникає саме під час такої виплати.

Таким чином, порушення, передбачене ст.127 Податкового кодексу України, є вчиненим (закінченим) з моменту виплати доходу на користь іншого платника без нарахування (утримання або сплати) податку незалежно від того, яка саме із вказаних дій була вчинена під час проведення виплати доходу щодо одного чи кількох платників податків або ж такі дії були вчинені сукупно. В подальшому, під час проведення інших виплат, таке ненарахування (неутримання або несплата) є іншими діями, які містять ознаки складу податкового правопорушення, передбаченого ст.127 цього Кодексу.

Законодавцем встановлені підстави для застосування більших розмірів штрафів (50% та 75%), якими є вчинення таких дій повторно та втретє на протязі 1095 днів.

При цьому законодавець не обумовлює існування (факту) повторності таких дій з їх виявленням та (або) визначенням такому платнику суми грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, виявлення під час проведення перевірки та фіксація в акті декількох (двох і більше) таких саме протиправних дій, передбачених ст.127 Податкового кодексу України, вчинених платником на протязі 1095 днів, є підставою для застосування санкції за першу таку протиправну дію у розмірі 25%, за дію вчинену повторно - 50%, за дію вчинене втрете та в подальшому у розмірі 75%.

Відповідно до ст.114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте 19.08.2014, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при застосуванні до позивача штрафних (фінансових) санкцій порушив граничні строки застосування таких санкцій, понад 1095 днів з моменту вчинення порушення, а саме:

за січень 2011р. - сплачено в квітні-червні 2011р., штрафна санкція 439,83 грн.,

за лютий 2011р. - сплачено в червні 2011р., штрафна санкція 1242,59 грн.,

за березень 2011р. - сплачено в червні-серпні 2011р., штрафна санкція 1661,10 грн., всього в сумі 3343,52 грн., а отже в зазначеній сумі спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає до скасування.

З урахуванням встановлених в п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України підстав для застосування збільшеного розміру відповідальності, перше порушення в перевіреному періоді вчинене платником податків при несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб за квітень 2011р. в сумі 2776,51 грн., яке проведено в серпні-вересні 2011р. (в межах 1095 днів), а відтак за його вчинення підлягала до застосування штрафна (фінансова) санкція в розмірі 25% від суми недоплати, в сумі 694,13 грн. Таким чином, з застосованої контролюючим органом суми 2082,38 грн. неправомірно застосовано 1388,25 грн. (2082,38 - 694,13).

За травень 2011р. податок в сумі 4255,84 грн. сплачений в вересні 2011р., - за ознакою повторності штрафна санкція, яка підлягала до застосування, в розмірі 50% від суми недоплати, в сумі 2127,92 грн. Таким чином, з застосованої контролюючим органом суми 3191,88 грн. неправомірно застосовано 1063,96 грн. (3191,88 - 2127,92).

За червень 2011р. податкове зобов'язання в сумі 3384,64 грн. сплачене в вересні-жовтні 2011р., порушення вчинене втретє впродовж 1095 днів, штрафна санкція за яке та послідуючі порушення визначена контролюючим органом вірно в розмірі 75% від суми недоплати.

Відтак, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає до скасування в загальній сумі застосованих штрафних (фінансових) санкцій 5795,73 грн. (3343,52+1388,25+1063,96).

В іншій оскаржуваній частині податкове повідомлення-рішення суд вважає правомірним. Доводи позивача не доводять протиправності спірного рішення суб'єкта владних повноважень в решті позовної вимоги та не дають суду підстав для її задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" N 3674-VI від 08.07.2011 під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При пред'явленні адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 207,70 грн.

Загальна сума позовних вимог становить 96028,93 грн. За результатами судового розгляду задоволено позовні вимоги в сумі 5795,73 грн., що становить 6,035% від суми позову.

Таким чином, судові витрати (судовий збір) в розмірі 12,53 грн. присуджуються на користь позивача; судовий збір в сумі 1881,83 грн. (2077-(207,7-12,53)) підлягає до стягнення з позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 № 0008311700 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб визнати протиправним та скасувати в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5795,73 грн.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача Державне підприємство спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Млинівський держспецлісгосп" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 12,53 грн.

Стягнути з позивача Державне підприємство спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Млинівський держспецлісгосп" (код ЄДРПОУ 33020626) недоплачений судовий збір в розмірі 1881,83 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.