Постанова

від 24.03.2015 по справі 922/5451/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 922/5451/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Кривенко О.О. за дорученням № 2 від 09.12.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1222 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 27 січня 2015 року у справі

за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства «Маг», м.Сєвєродонецьк, Луганської області

до Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк, Луганської області

про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною

ВСТАНОВИЛА:

Виробничо-комерційне приватне підприємство "Маг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 041041900339, державна реєстрація якої відбулась 27.10.2011 року, реєстраційний № 441290004000342, укладеної між Сєвєродонецькою міською радою (ідентифікаційний код 26204220) та Виробничо-комерційного приватного підприємства «Маг» ( ідентифікаційний код 19080220) (а.с.4-7).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 січня 2015 року (суддя Доленчук Д.О.) в позові відмовлено (а.с.105-109).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 27 січня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує на те, що додаткова угода до договору № 041041900339 оренди землі від 30.07.2010 року не відповідає чинному законодавству, оскільки ґрунтується на касованому рішенні Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 року (а.с.120-123).

Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить розглянути апеляційну скаргу без участі його представника та відмовити у її задоволенні. Вказує на те, що Рішення Двадцятої сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 року на час укладення Додаткової угоди було чинним і ухвалою Вищого адміністративного суду України 01.04.2014 року скасовано лише на майбутнє. Також відповідач стверджує, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки на його думку початок перебігу позовної давності за позовом про визнання правочину недійсним слід вважати день вчинення правочину (а.с.135-138).

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції зазначив, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року уо справі №1227/3807/2012 за позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволені позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 р. № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка". Згідно п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" на підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству. З урахуванням змісту ст. 236 Цивільного кодексу України і ч.3 ст. 207 Господарського кодексу України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє. При цьому суд зазначає, що у п.12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 р. № 01-06/1666/14 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності за позовом про визнання правочину (договору) недійсним слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (постанови від 19.08.2014 № 5013/492/12 та від 02.09.2014 № 915/1437/13). додаткова угода набрала чинності з дати її реєстрації у Держкомземі - 27.10.2011 р., а позовна заява позивача (вих. № 155 від 31.10.2014 р.) була відправлена ним до суду 25.11.2014 р. (за відбитком штемпеля Укрпошти на опису), тобто після спливу строку позовної давності. Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог. оскільки позивач звернувся в суд з позовною заявою після спливу строку позовної давності, та він не надав доказів наявності поважних причин його пропуску, суд вважав за необхідне застосувати за заявою відповідача позовну давність до позовних вимог позивача. З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню (а.с.105-109).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2010 року між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Виробничо-комерційним приватним підприємством «Маг» (орендар) укладений Договір № 041041900339 оренди землі (а.с.9,10).

Відповідно до п.1 Договору орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської рази за № 4314 від 22.07.2010 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під будівлі та споруди автостоянки), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 2г.

Згідно з п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1352 га, в тому числі: капітальна одноповерхова будівля - 0,0019 га, тимчасова будівля - 0,0521 га, під проходами, проїздами та площадками - 0,0812 га.

У відповідності до п.5 Договору нормативна грошова оцінка якої становить 360929,92 грн.

Відповідно до п. 8 Договору строк його дії 25 років по 22 лютого 2035 р. включно.

Згідно п. 11 Договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 1052,71 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Рішенням 20 (чергової) сесії міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" від 29.03.2011 року за №431 затверджено нормативну грошову оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача у складі текстового та графічних матеріалів, виконану станом на 01.01.2008 року Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто». Встановлено, що базова вартість 1 кв.м. землі становить 179,74 грн./кв.м. (а.с.37).

З матеріалів справи вбачається, що між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Виробничо-комерційним приватним підприємством «Маг» (орендар) підписана Додаткова угода до Договору № 041041900339 оренди землі від 30.07.2010 р., державна реєстрація якої відбулась 27.10.2011р., реєстраційний № 441290004000342 (а.с.77).

З Додаткової угоди також вбачається, що на виконання рішення сесії міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка" від 29.03.2011 р. №431 керуючись рішенням сесії міської ради «Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради» від 28.04.2011 року за № 516, відповідно до довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 19.07.2011 року № 6288 - п.5 розділу «Об'єкт оренди» змінити на: «нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 4412900000:06:046:0055 становить 657602,69 грн.» П. 9,11 розділу «Орендна плата» змінити на: Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі: з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. - 29569,86 грн. на рік, що складає 3,0% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 34498,17 грн. на рік, що складає 3,5% від нормативної грошової оцінки, з 01.07.2013р. по 31.12.2013р. - 39426,48 грн. на рік, що складає 4,0% від нормативної грошової оцінки, 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 44354,79 грн. на рік, що складає 4,5% від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2015р. - 49283,10 грн. на рік, що складає 5,0% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. - 2464,16 грн., з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 2874,85 грн., з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. - 3285,54 грн., з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 3696,23 грн., з 01.01.2015р. - 4106,93 грн., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Угода є невід'ємною частиною Договору і діє з 01.07.2011 року».

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. по справі №1227/3807/2012 задоволені позовні вимоги ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД та визнано протиправним і скасовано рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 р. № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" (а.с.61-68).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 року №К/9991/65360/12 задоволено касаційну скаргу ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД; скасовано постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року у справі №1227/3807/2012 (якою було скасовано постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року та у задоволенні позову відмовлено), залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року (а.с.31-36).

Так, Додатковою угодою позивачу було збільшено розмір орендної плати на підставі рішення №431 від 29.03.2011 року.

01.04.2014 року набрав чинності судовий акт, згідно з яким рішення №431 від 29.03.2011 року (на підставі якого укладено спірну Додаткову угоду) скасовано як протиправне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані не чинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання не чинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для надання оцінки відповідності спірної додаткової угоди вимогам законодавства на момент її вчинення має бути з'ясовано питання щодо дійсності на вказаний момент рішення №431 від 29.03.2011 року - що, як уже зазначалося, було визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014 року.

У п.10.2 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання не чинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта не чинним та скасування такого акта - є помилковим. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є не чинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Таким чином, враховуючи, що рішення №431 від 29.03.2011 року адміністративним судом визнано протиправним та скасовано - колегія суддів вважає, що зазначений акт суб'єкта владних повноважень не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, тобто від 29.03.2011 року, в тому числі у вигляді внесення змін до Договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Щодо посилання відповідача на ст. 236 Цивільного кодексу України та на ст. 207 Господарського кодексу України, що зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє, а також на п.п.2.29 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до якого договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога не щодо визнання недійсним договору оренди в цілому з моменту його укладення, у зв'язку з чим не йдеться про повернення вже здійсненого користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати недійсною лише одну умову вказаного Договору, викладену в додатковій угоді - а саме, щодо збільшення нормативно-грошової оцінки землі та розміру орендної плати.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що Договір оренди землі від 30 липня 2010 року, дійсність якого не заперечується сторонами, на момент його укладення і до внесення змін Додатковою угодою не містив недійсної частини.

Тобто, правовим наслідком визнання недійсною з дня підписання зазначеної додаткової угоди, укладеної на підставі скасованого рішення №431 від 29.03.2011 року, є перерахунок орендної плати виходячи з розміру, узгодженого сторонами до укладення спірної додаткової угоди - що, на відміну від повернення користування земельною ділянкою, можливо здійснити.

Таким чином, доводи скаржника, що спірна додаткова угода може бути визнана недійсною лише на майбутнє, суперечать приписам ст. 236 Цивільного кодексу України і ст. 207 Господарського кодексу України.

Стосовно строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, початком перебігу вказаного строку є не дата укладення та реєстрації спірної додаткової угоди у Держкомземі - 27.10.2011 року, а дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення №431 від 29.03.2011 року, що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 року (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року про скасування рішення №431 від 29.03.2011 року).

Колегія суддів дійшла зазначеного висновку з огляду на те, що на час укладення спірної додаткової угоди та її державної реєстрації позивач не знав і не міг довідатися про те, що рішення №431 від 29.03.2011 року прийнято з порушенням встановленої процедури, норм податкового і бюджетного законодавства, прав землекористувачів м.Сєвєродонецька тощо. Зазначені обставини, що існували на момент укладення та державної реєстрації спірної додаткової угоди, були встановлені лише в ході судового розгляду відповідної адміністративної справи і стали підставою для визнання протиправним та скасування в судовому порядку рішення №431 від 29.03.2011 року, на виконання якого було укладено спірну додаткову угоду.

За таких обставин, враховуючи, що перебіг позовної давності в даній справі у відповідності з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України розпочався 01 квітня 2014 року, а позовну заяву подано 27 листопада 2014 року, тобто в межах встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності, колегія суддів вважає посилання відповідача про пропуск строку позовної давності безпідставними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського Харківської області від 27 січня 2015 року скасуванню, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

За таких обставин, судовий збір згідно ст. 49 ГПК України підлягає віднесенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 69, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 2 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 січня 2015 року у справі № 922/5451/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 041041900339, державна реєстрація якої відбулась 27.10.2011 року, реєстраційний № 441290004000342, укладену між Сєвєродонецькою міською радою (ідентифікаційний код 26204220) та Виробничо-комерційним приватним підприємством «Маг» ( ідентифікаційний код 19080220).

Стягнути з Сєвєродонецької міської ради (Луганська обл., м.Северодонецьк, вул.Леніна,32, ідентифікаційний код 26204220) на користь Виробничо-комерційного приватного підприємства «Маг» (Луганська обл., м.Северодонецьк, пр. Космонавтів,25-а/68, ідентифікаційний код 19080220) судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1218,00 грн. та за розгляд апеляційної скарги у розмірі 609,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 30.03.2015 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Черленяк М.І.