Постанова

від 31.03.2015 по справі 927/1503/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 927/1503/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: Генеральна прокуратура України Тов "Світанок" розглянув касаційну скаргу Романов Р.О. Збань В.М. товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року у справі№ 927/1503/14 господарського суду Чернігівської області за позовомПрокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивач:товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" Державної екологічної інспекції у Чернігівській області простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 р. (суддя Кушнір І.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку про недоведеність прокурором вини відповідача в частині здійснення водокористування без відповідного дозволу, оскільки ТОВ "Світанок" своєчасно звернулося за його отриманням, проте за обставин, що не залежали від відповідача дозвіл вчасно отримано не було; судом не прийнято розрахунок збитків, здійснених третьою особою на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, оскільки згідно зазначеної Методики визначається розмір саме штрафів, а не шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства; Киселівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області є неналежним позивачем у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення господарського суду Чернігівської області від 21.10.2014 р. скасовано.

Прийнято нове рішення.

Позов Прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про стягнення 329 782,32 грн. задоволено повністю.

Стягнуту з товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" (Чернігівська область, Чернігівський район, с. Брусилів, вул. Нова, б. 50, код за ЄДРПОУ 03795520) на користь Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (Чернігівська область, Чернігівський район, с. Киселівка, вул. Молодіжна, б. 10, код за ЄДРПОУ 38053813) збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства в сумі 329 782 грн. 32 коп.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить, що провів необхідні дії з отримання дозволу на спеціальне водокористування, однак його оформлення відбулося з затримкою, а суд апеляційної інстанції не врахував, що за нормами ст.ст. 6, 23 Кодексу України про надра скаржник може використовувати воду в обсягах, що не перевищує 300 м. куб. на добу; сільська рада не є належним позивачем у справі, оскільки прісна вода відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, тому за нормами ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" належним органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних відносинах є державна екологічна інспекція.

Прокурор проти доводів скарги заперечив, просить в задоволенні скарги відмовити, постанову апеляційного господарського суду залишити без зміни, оскільки вважає, що повноваження сільської ради в спірних правовідносинах визначені ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", тому саме сільська рада має матеріальний інтерес в отриманні коштів за неправомірне видобування води до місцевого бюджету та повинна бути позивачем; користування водою за нормами ст.ст. 44, 49, 110, 111 Водного кодексу України здійснюється відповідно до дозволу, тому водокористування за відсутності належного дозволу зумовлює відповідальність відповідно до норм ст.ст. 65, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, відзиву, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 14.11.2013 №1212 22.11.2013 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Федоренко О.Д., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Сєрик С.А. у присутності директора ТОВ "Світанок" Збань В.М., проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок".

В ході перевірки, зокрема, встановлено, що спеціальне водокористування ТОВ "Світанок" у період з 13.08.2008 по 13.08.2011 здійснювалось згідно дозволу Укр. №3643 А/Чрн., виданого Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області 13.08.2008, а починаючи з 14.08.2011 по 06.12.2011 ТОВ "Світанок" здійснювало самовільне водокористування.

За результатами перевірки 22.11.2013 складено акт №361/04 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Крім цього, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області ТОВ "Світанок" винесено припис від 22.11.2013 з вимогою в місячний термін усунути виявлене порушення природоохоронного законодавства, а також складено протокол про адміністративне правопорушення №001790 від 22.11.2013.

Постановою Державної екологічної інспекції у Чернігівській області №417/04 від 22.11.2013 про накладення стягнення, Збаня В.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На підставі матеріалів проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області згідно положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, здійснено розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок самовільного використання ТОВ "Світанок" води за період з 14.08.2011р. по 06.12.2011р., що складає 329782,32 грн.

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на адресу відповідача було направлено претензію від 26.11.2012 № 09-03/3627 про відшкодування збитків в сумі 329782,32 грн.

Відповідач листом на зазначену претензію повідомив про те, що не встиг вчасно отримати відповідний дозвіл на водокористування. Крім цього, у даному листі зазначено про відсутність у відповідача коштів необхідних для відшкодування збитків в сумі 329782,32 грн.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Положеннями статті 142 Конституції України встановлено, що природні ресурси, які є у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Статтею 145 Конституції України передбачено судовий захист прав місцевого самоврядування.

Наявність права на звернення до суду з позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля у органів місцевого самоврядування встановлена п. б ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Згідно цієї норми фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди утворюються за рахунок частини таких грошових стягнень.

Повноваження виконавчих органів місцевих рад встановлені ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частиною першою цієї статті передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження та делеговані повноваження, серед яких, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів тощо.

Так, згідно підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, а підпунктом 1 пункту "б" частини другої цієї статті передбачено, що вони здійснюють контроль за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Окрім цього, повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища також визначені статтями 15, 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно яких до компетенції поряд з іншими функціями віднесено здійснення контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, координацію діяльності відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища на її території. Місцеві Ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.

Таким чином, звернення місцевих рад до суду з позовами про відшкодування шкоди, завданої довкіллю, не суперечить положенням господарського процесуального кодексу України та інших чинних нормативних актів.

Передбачене статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" право контролюючих природоохоронних органів подавати позови про відшкодування збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону довкілля, не є виключним правом лише цих органів.

Так, стаття 21 цього ж закону передбачає право громадських об'єднань подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Право цих суб'єктів на звернення до суду передбачені в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки іншими законодавчими актами ці питання не врегульовані.

Таким чином, право звернення до суду спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, які здійснюють делеговані повноваження, та громадських об'єднань, передбачене Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", не виключає можливість пред'явлення позовів про стягнення шкоди, завданої довкіллю, органами місцевого самоврядування, які мають власні самоврядні повноваження.

Отже, враховуючи наведене висновки апеляційного господарського суду, що Киселівська сільська рада є уповноваженим державою органом на здійснення відповідних функцій у спірних відносинах та відповідно належним позивачем у даній справі є правильними.

За наведених обставин, прокурором було вірно визначено позивача у даній справі, а доводи скарги відхиляються як необґрунтовані.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.07.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Як вже зазначалось вище, прокурор в обґрунтування вимог посилається на користування відповідачем за період з 14.08.2011р. по 06.12.2011р. водою за відсутності відповідного дозволу.

Наведена обставина була встановлена проведеною Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області перевіркою, про що складено 22.11.2013 акт №361/04.

В силу приписів пункту 9 статті 44, статей 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до п. 4.5.2 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Як було встановлено перевіркою, спеціальне водокористування ТОВ "Світанок" у період з 13.08.2008 по 13.08.2011 здійснювалось згідно дозволу Укр. №3643 А/Чрн., виданого Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області 13.08.2008, а починаючи з 14.08.2011 по 06.12.2011 ТОВ "Світанок" здійснювало самовільне водокористування.

Згідно інформації Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради уповноважена особа ТОВ "Світанок" лише 29.11.2011 подала заяву та необхідні документи на видачу дозволу на спеціальне водокористування державному адміністратору дозвільного центру Чернігівської міської ради, про що зроблено запис № 3687 в журналі обліку/реєстрації заяв та документів.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" державним адміністратором було сформовано дозвільну справу та оформлені документи передані для опрацювання в дозвільний орган - Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області.

Зазначений дозвільний орган 07.12.2011 надав державному адміністратору для передачі заявнику дозвіл на спеціальне водокористування Укр. № 4104 А/Чрн., який уповноваженою особою відповідача в той же день і було отримано.

Наведене свідчить про те, що відповідачем не було вжито жодних заходів до своєчасного отримання дозволу на спецводокористування, оскільки з моменту закінчення терміну дії попереднього дозволу та до моменту звернення за отриманням нового минуло понад три місяці.

Незважаючи на відсутність відповідного дозволу відповідач весь цей час продовжував здійснювати самовільний забір підземних прісних вод.

Таким чином, належними та допустимими доказами у даній справі (документи, складені за результатами перевірки) підтверджується те, що відповідач у період з 14.08.2011 по 06.12.2011 здійснював самовільне водокористування.

При цьому, на результат розгляду даного спору не впливають обставини, на які вказує суд 1-ї інстанції про те, що відповідач подав документи для отримання дозволу до ПДРГП "Північекологія", правонаступником якого є ДП "Українська геологічна компанія", ще до закінчення строку дії дозволу (03.08.2011).

Так, водокористування має здійснюватися лише на підставі відповідного дозволу, факт водокористування протягом певного часу за відсутності дозволу встановлено, не заперечується відповідачем та не спростовано місцевим господарським судом.

Отже, поведінка відповідача є неправомірною, а його вина полягає у здійсненні водокористування без відповідного дозволу.

Здійснення самовільного забору води призвело до спричинення державі збитків в сумі 329 782, 32 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що прокурором доведено наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Розрахунок суми збитків, заподіяних відповідачем державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок самовільного водокористування без відповідного дозволу, здійснено третьою особою у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року.

Вказана Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами), та застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Згідно пункту 1.2. Методики (в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389) вказана Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі як внаслідок таких порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, так і внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

За приписами пунктів 4.1., 4.2., 6.1. Методики шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, зокрема, самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування. При самовільному водокористуванні збитки розраховуються за формулою: Зс.б. = W х Тар., де W - об'єми води при самовільному водокористуванні, куб.м, Тар. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб.м.

У розділі IX (пункти 9.1., 9.2.) Методики (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), який здійснюється за формулою: Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води (м3), що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, Тар - норматив збору за спеціальне водокористування (грн/м3), що діє в регіоні на момент виявлення порушення та який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999р. № 836.

Отже, положення даної Методики встановлюють самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

З огляду на викладене, судом першої інстанції необґрунтовано не прийнято розрахунок суми збитків, здійснений на підставі зазначеної Методики.

Так, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про те, що на підставі цієї Методики встановлюється розмір штрафу, а не шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини наявності протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього), причинного зв'язку між такою поведінкою відповідача та заподіяною державі шкодою у розмірі 329 782, 32 грн. позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника про порушення норм закону до уваги не приймаються, оскільки встановлених судом обставин не спростовують.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року у справі № 927/1503/14 господарського суду Чернігівської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун