Постанова

від 01.04.2015 по справі 908/3223/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 908/3223/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б.М., суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі), розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 року та рішенняГосподарського суду Запорізької області від 19.11.2014 року у справі№ 908/3223/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад, ЛТД" доПублічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" простягнення 74 884,61 грн., В судовому засіданні взяли участь представники:

від ПАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" - Черненко М.О.,

арбітражний керуючий Бобров Д.Л.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2014 року по справі № 908/3223/14 (суддя Дроздова С.С.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад, ЛТД" до публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад, ЛТД" 70 828,61 грн. заборгованості, 1 728,04 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року (судді: Істоміна О.А.- головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2014 року у справі № 908/3223/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, скаржник публічне акціонерне товариство "Запорізький автомобілебудівний завод" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Судова колегія, заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.01.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад, ЛТД" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Запорізький автомобілебудівний завод" (покупець) був укладений договір поставки з використанням давальницької сировини за № 10/01/11, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується у узгоджені сторонами строки, на умовах, визначеними договором, поставити товар виготовлений із власного матеріалу, відповідно до специфікації № 2, та із власного матеріалу з використанням давальницької сировини покупця, відповідно специфікації № 3, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Для переробки покупець надає постачальнику давальницьку сировину відповідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Результат переробки давальницької сировини є готова продукція, вказана в специфікаціях № 2-3, які є невід'ємними частинами договору (п.1.3 договору).

У відповідності до п. 2.2 договору поставка товару здійснюється по узгодженим цінам, вказаним в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору по специфікаціям № 2-3 на дату укладення договору складає 760 128,99 грн. у тому числі ПДВ 126 688,17 грн. (п. 2.6 договору).

Загальна вартість товару, який має бути поставлений, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) по видам, групам, підгрупам маркам, типам, розмірам, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару встановлюються у специфікація № 2-3 по узгодженню сторін (п.3.1 договору).

Крім того, сторони встановили у договорі (п. 4.1), що строки (періоди), об'єми поставки товару визначаються специфікаціями № 2-3 по узгодженню сторін.

Суди дослідили, що договір, зокрема розділ 7, покладає на покупця зобов'язання оплатити поставлений товар не пізніше 15 календарних днів від дати поставки товару постачальником.

Контрагенти договору визначили, що даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011р., проте в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).

Одночасно сторонами, на виконання умов договору, було погоджено та підписано ряд специфікацій, відповідно до яких зобов'язаними сторонами було узгоджено номера деталей, найменування товару, кількість товару, строк поставки товару та ціну договору. Дані специфікації є невід'ємною частиною договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в рамках укладеного між сторонами договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано у листопаді -грудні 2011 року товар на загальну суму 70 828,61 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, підписаними сторонами без будь-яких зауважень.

Разом з тим, судами встановлено, що постановою Господарського суду Запорізької області від 17.05.2013р. у справі № 908/56/13-г визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад, ЛТД" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Боброва Д.Л.

Дослідивши умови договору поставки з використанням давальницької сировини № 10/01-11 від 10.01.2011, на підставі якого виникло грошове зобов'язання між сторонами, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення глави 54 Цивільного кодексу України, що регулюють відносини пов'язанні з купівлею та продажем майна (товару).

За приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар договором не визначений.

При цьому, судами встановлено, що відповідач жодним чином не заперечує самого факту отримання товару, що підтверджується не тільки довіреностями, а перш за все видатковими накладними, що містять інформацію про кожну партію поставленого товару, які також підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства.

Згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

З умов договору вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар не пізніше 15 календарних днів від дати поставки товару постачальником (п. 7.1 договору).

У зв'язку з викладеним, колегія суддів Вищого господарського суду вважає правомірним встановлення судами факту порушення відповідачем зобов'язання за договором, у зв'язку з чим у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення 70 828,61 грн. заборгованості за поставлений товар.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Доводи скаржника про необхідність застосування до умов договору поставки з використанням давальницької сировини за № 10/01/11 від 10.01.2011 норми права які регулюють правовідносини пов'язані із договором підряду є безпідставними.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2014 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року у справі № 908/3223/14 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 19 листопада 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року у справі № 908/3223/14 залишити без змін.

Головуючий: Б.М. Поляков

Судді: В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич