Постанова

від 01.04.2015 по справі 35/560-04

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа № 35/560-04

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Куцини М.А.,за довіреністю №493/16, 09.02.2015 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1832 Х/1-42) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.15 у справі № 35/560-04

за позовом ПАТ "Іршавський абразивний завод"

до Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева"

про стягнення 67 330,87 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року (суддя Суслова В.В.) заяву боржника - Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано наказ господарського суду Харківської області від 21 лютого 2005 року по справі № 35/560-04 виданий на виконання рішення господарського суду від 08 лютого 2005 року про стягнення з Державного підприємства "Завод ім.Малишева" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська,126 (р/р 26008301810089 в ХЦО "Промінвестбанк" м.Харкова, МФО 351458, код 14315629) на користь Закритого акціонерного товариства "Іршавський абразивний завод" (90100, Закарпатська область, м.Іршава, вул.Федорова,12 (р/р 26003301210154 у філії "Відділення Промінвестбанку" в м.Іршава Закарпатської області, МФО 312646, код 00222189) - 57089,73 грн. заборгованості, 6023,84 грн. пені, 631,14 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, - таким, що не підлягає виконанню повністю.

Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати.

01 квітня 2015 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5140).

У судове засідання, яке відбулось 01 квітня 2015 року з'явився представник відповідача, позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, про причини неприбуття суд не повідомив.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2005 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Завод ім.Малишева" на користь Закритого акціонерного товариства "Іршавський абразивний завод" - 57089,73 грн. заборгованості, 6023,84 грн. пені, 631,14 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Надано відстрочку виконання судового рішення строком на шість місяців. В іншій частині провадження у справі припинено.

21 лютого 2005 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2005 року видано наказ про стягнення з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на користь Закритого акціонерного товариства "Іршавський абразивний завод" - 57089,73 грн. заборгованості, 6023,84 грн. пені, 631,14 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідною постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського обласного управління юстиції № 696/7 від 30.08.2005 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного наказу.

27 січня 2015 року від Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" надійшла заява за вх. №2829, в якій заявник просить суд визнати наказ господарського суду по справі за №35/560-04 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року (суддя Суслова В.В.) заяву боржника - Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано наказ господарського суду Харківської області від 21 лютого 2005 року по справі № 35/560-04 виданий на виконання рішення господарського суду від 08 лютого 2005 року про стягнення з Державного підприємства "Завод ім.Малишева" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська,126 (р/р 26008301810089 в ХЦО "Промінвестбанк" м.Харкова, МФО 351458, код 14315629) на користь Закритого акціонерного товариства "Іршавський абразивний завод" (90100, Закарпатська область, м.Іршава, вул.Федорова,12 (р/р 26003301210154 у філії "Відділення Промінвестбанку" в м.Іршава Закарпатської області, МФО 312646, код 00222189) - 57089,73 грн. заборгованості, 6023,84 грн. пені, 631,14 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, - таким, що не підлягає виконанню повністю.

В основу мотивування ухвали судом було покладено той факт, що обов'язок боржника перед стягувачем відсутній повністю у зв'язку з його припиненням в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (згідно ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України - відсутній повністю у зв'язку з його припиненням "з інших причин").

Не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції позивач в обґрунтуванні апеляційної скарги наголошує на неприпустимості застосування положення частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обов'язок позивача не був припинений.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.15 у справі № 35/560-04 в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст.117 ГПК України, господарський суд, який видав виконавчий документ - наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. Якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Тобто у відповідності до положення частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав виконавчий документ - наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, не тільки у випадку безпосередньо припинення обов'язку боржника, а і у інших випадках, наявність яких позбавляє можливості виконання наказу.

Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2011 року у справі №5023/10655/11 відносно боржника порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2012 року зобов'язано ДП "Львівський бронетанковий ремонтний завод" в десятиденний строк з дня прийняття даної ухвали опублікувати в офіційному друкованому органі України газеті "Голос України" або "Урядовий Кур'єр" оголошення про порушення справи про банкрутство ДП "Завод ім. Малишева", зобов'язано розпорядника майна разом з керівником боржника розглянути в місячний строк з моменту публікації оголошення вимоги кредиторів, скласти реєстр вимог кредиторів і не пізніше ніж на п'ятий день після витікання строку для подачі вимог кредиторів, надати складений і підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером підприємства реєстр вимог кредиторів з посиланням на загальний розмір визнаних вимог кредиторів та призначено попереднє засідання суду.

Відповідно до ст.14 ч.1,2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Грошові вимоги стягувача до боржника виникли до моменту порушення провадження у справі №5023/10655/11 про банкрутство Боржника, тому відповідно до абз.6 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ці вимоги стягувача є конкурсними, і стягувачу необхідно обов'язково звернутися щодо включення цих грошових вимог до реєстру вимог кредиторів в процесі розгляду справи про банкрутство боржника.

До вимог кредиторів, які повинні заявлятися у справі про банкрутство, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносить і безспірні вимоги кредиторів, тобто, ті, які підтверджені виконавчими документами, тому наявність судового рішення про задоволення грошових вимог не звільняє кредитора від обов'язку заявити їх в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування присічного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч.2ст.14,ч.5 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року у справі №5023/10655/11 про банкрутство боржника затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника, також визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які рахуються за даними бухгалтерського обліку боржника та не були заявлені у місячний строк з моменту публікації оголошення.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, стягувач до господарського суду із грошовими вимогами до Боржника у справі про банкрутство не звертався, не був включений до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року у справі №5023/10655/11, внаслідок чого його вимоги про стягнення боргу за виконавчим документом, - наказом господарського суду Харківської області по справі №35/560-04 від 21.02.2005 року про стягнення з Державного підприємства "Завод ім.Малишева" на користь Закритого акціонерного товариства "Іршавський абразивний завод" - 57089,73 грн. заборгованості, 6023,84 грн. пені, 631,14 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - слід вважати погашеними на підставі ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ухвали господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року у справі №5023/10655/11 про банкрутство боржника.

З огляду на наведене, враховуючи погашення грошового зобов'язання боржника в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вбачається неможливість виконання наказу, що є в свою чергу підставою для задоволення заяви відповідача та визнання в порядку частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, наказу таким, що не підлягає виконанню.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в основу мотивування суду першої інстанції було покладено не припинення обов'язку боржника щодо сплати коштів, а наявність «інших причин», як підстава застосування 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливлює виконання наказу, а саме погашення зазначеного боргу з огляду на приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.15 у справі № 35/560-04 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, та залишення ухвали суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Іршавський абразивний завод" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.15 у справі № 35/560-04 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2015 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.