Постанова

від 11.03.2015 по справі 826/4840/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2015 року Справа № 826/4840/13-а (вх.20706)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Проксис» (далі - позивач, ТОВ «Проксис») до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №00030916110 від 19.03.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 531 163,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 р., адміністративний позов задоволено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.12.2014 р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що для правильного вирішення даного спору необхідним є повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового та цивільного законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції, а тому податковий кредит сформований підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Позивач стверджує, що відповідачем не наведено жодних фактів на підтвердження того, що фінансово-господарські зобов'язання між позивачем та його контрагентом ТОВ «Даймонд-Телеком» вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались умовами договору, без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування. Посилання відповідача на пояснення директора контрагента є безпідставними, на думку позивача, оскільки отримані з порушенням вимог законодавства, а постанова про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Даймонд-Телеком» була скасована в судовому порядку.

Оскільки висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені відповідними доказами, що не можуть бути самостійною підставою для донарахування підприємству податкових зобов'язань, а тому прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення про нарахування та сплату податку на додану вартість, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

В судовому засіданні, призначеному на 23.02.2014 року, судом допущено заміну неналежного відповідача на належного, а саме Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби замінено на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, у яких відповідач зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено безпідставне включення позивачем до придаткового кредиту податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентом у складі ціни отриманих товарів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та в межах повноважень передбачених законодавством.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Проксис» зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 18.08.2004 року, код юридичної особи за ЄДРПОУ 33101280.

ТОВ «Проксис» взято на податковий облік з 26.08.2004 року за №36026 та на час проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 06.02.2013 року № 59, згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Проксис» (код ЄДРПОУ 33101280) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ТОВ «Дайманд-Телеком» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 01.03.2013 р. №13/16-40/33101280, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 586 020,00грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 р. №0003091610, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на додану вартість на загальну суму 11531163,00 грн., в тому числі 1946140 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом до суду про визнання його нечинним та скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «Проксис» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено його завищення на суму 9 586 020 грн.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

З досліджених письмових доказів у справі, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Даймонд-Телеком» (код ЄДРПОУ 32827012).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «Даймонд Телеком» (Виконавець), з іншого боку, укладено договір поставки №30111 від 03.01.2011 р., згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця Товар, в асортименті, в терміни, за ціною із якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в рахунках-фактурах до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити товар, що постачається в його власність, згідно з умовами договору.

Згідно п. 2.3 Договору, Перевірка якості Товару, що постачається, здійснюється уповноваженими представниками Покупця на підставі відповідних супровідних документів. У випадку поставки Товару невідповідної якості. Покупець мас право скласти Акт про фактичну якість і комплектність отриманого Товару з зазначенням характеру виявлених недоліків. У цьому випадку Постачальник зобов'язаний замінити Товар неналежної якості на якісну впродовж 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення Покупцем відповідного письмового повідомлення. Заміна Товару підтверджується відповідним Актом, складеним уповноваженими представниками обох Сторін.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору в перевіряємий період, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товар, Продавцем виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні. видаткові накладні, рахунки-фактури.

Перерахування коштів позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Даймонд-Телеком» за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями.

Відвантаження та перевезення товару від ТОВ «Даймонд-Телеком» до позивача підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем надано суду копію договору логістичних послуг №Д-02/11 від 27.10.2010 р., укладеного між ТОВ «Даймонд-Телеком» (Замовник) та ДП «Голден Фудс» (Логістик), відповідно до якого ДП «Голден Фудс» зобов'язувалось перед ТОВ «Даймонд-Телеком» тимчасово зберігати на власних складських приміщеннях та доставляти довірений йому Замовником вантаж від пункту відправлення до пункту призначення, а Замовник зобов'язувався оплачувати надані послуги з перевезення вантажу.

Також, в підтвердження наявності приміщень у ТОВ «Даймонд-Телеком», позивач надав копію договору суборенди нерухомого майна, укладеного ТОВ «Даймонд-Телеком», як суборендар, з ТОВ «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона», як орендаря, який передав Суборендарю у строкове платне користування індивідуально визначене майно - нежилу кімнату №406, площею 11 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 9-а з метою використання під офіс.

На підтвердження реальності операцій з придбаних у контрагента товарів, позивачем подано суду первинні документи по його подальшій реалізації ПрАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання «Імпульс» (код ЄДРПОУ 31393258).

В той час, як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що позивач не мав права включати суми податку на додану вартість до податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ «Даймонд Телеком», оскільки операції ТОВ «Даймонд-Телеком» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також устаткування, що необхідне для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Вказаний висновок базується на дослідженні акту №2038/22-2/32827012 від 21.06.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Даймонд-Телеком» (код ЄДРПОУ 32827012) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2010 р. по 30.04.2012 р.

Враховуючи інформацію, викладену в даному акті від 18.03.2011 року №593/23-0302/37305586, податковим органом зазначається, що операції зазначеного товариства не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які є економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим, як зазначає контролюючий орган, що контрагент не міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також в ході проведення перевірки не встановлено факту отримання товарів/послуг ТОВ «Даймонд-Телеком» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не поданням для перевірки) договорів, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Встановлено відсутність інформації про наявні у контрагента складські приміщення, наявність транспорту, устаткування. З огляду на наведене, як зазначено в акті, діяльність контрагента здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Даймонд-Телеком», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Даймонд-Телеком» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Окрім того, відповідач посилається на отримані матеріали від СБУ Управління СБ України в Київській області, пояснення ОСОБА_2, згідно яких останній пояснив, що немає відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Даймонд-Телеком», зокрема, реєстрацію підприємства не проводив та довіреності на реєстрацію не надавав, бухгалтерський та податковий облік, згідно цих пояснень, вказана особа не вела. Зазначено, що згідно із поясненнями, вказаний громадянин нікого не уповноважував на вчинення будь-яких дій юридичного характеру.

Відповідач стверджує, що контрагент позивача ТОВ «Даймонд-Телеком» не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб. Також відповідачем зазначено про відсутність, майна та інших матеріальних ресурсів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що, на думку суду є лише припущенням.

Так, вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Окрім того, як встановлено судом, факти придбання товарів, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали позивачем не отримувались від контрагента.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначено позивачу податкове зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт здійснення господарських операцій (приймання/передачу товарів) не перевіряли в повному обсязі, а в акті лише відтворили відомості щодо діяльності іншої юридичної особи.

Водночас, відповідачем не доведено та не надано належних доказів того, що обидві сторони правочину не мали на меті здійснення господарських операцій, укладений договір вчинено без наміру створення правових наслідків та не були зареєстрованими як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Даймонд-Телеком» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 09.12.2014 р. за результатами розгляду касаційної скарги відповідача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 р. у даній справі, зокрема, звернуто увагу на необхідність дослідити докази щодо реальності здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків відповідно до норм права, визначених у п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду копію фінансового звіту ТОВ «Проксис», форма № 1-м за 2011 рік, оборотно-сальдових відомості по рахунку № 20 «ТМЦ» за 9 місяців 2011 р. та за 4 квартал 2011 р., Балансу ТОВ «Проксис», форма № 1 за 2012 р., Оборотно-сальдової відомості по рахунку № 20 за 2012 р., з яких вбачається, що фінансово-господарські операції позивача з контрагентом - ТОВ «Даймонд-телеком», що оформлені відповідними документами первинного обліку, відображені в цих документах бухгалтерського та податкового обліку своєчасно, належним чином, що підтверджує факт зміни майнового стану платника податків - позивача.

Щодо підтвердження факту придбання позивачем товарів у контрагента - ТОВ «Даймонд-телеком» та подальшого їх використання у власній господарській діяльності є, зокрема вищенаведені оборотно-сальдові відомості по рахунку № 20 «ТМЦ» та Звіти про фінансові результати (Баланси).

Також, придбання та реалізація зазначених товарів, відповідає виду економічної діяльності як позивача, так і його контрагента - ТОВ «Даймонд-телеком», зокрема: згідно Витягів з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (додані до цих пояснень), як позивач, так і його контрагент - ТОВ «Даймонд-телеком» здійснюють свою діяльність в одній і тій самій галузі господарства - мають однакові коди виду економічної діяльності: Код КВЕД 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням, Код КВЕД 26.20 «Виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування». Одночасно, товар, що поставлявся позивачу від ТОВ «Даймонд-телеком», як вбачається з наявних та доданих до письмових пояснень позивача документів, відповідає зазначеним видам економічної діяльності. Тобто, підтверджується факт придбання товару позивачем у ТОВ «Даймонд-телеком» з відповідною метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Між тим, згідно наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі, надані позивачем штатні розклади, звіти про нараховані та сплачені податки на доходи фізичних осіб підтверджуються реальність здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, виконання укладених відповідно до закону господарських договорів, мали відповідний для цього штат працівників, за потреби, складські приміщення, товар, що поставлявся від ТОВ «Даймонд-телеком» позивачу.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

З приводу цього суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, відносно директора ТОВ «Даймонд-Телеком» ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу 26.07.2012 р. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Зокрема, відділом КЗЕ Управління СВ України в Київській області встановлено, що ТОВ «Даймонд-Телеком» придбане ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі з метою прикриття незаконної діяльності із переведення безготівкових коштів у готівкову.

Однак, постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 25.12.2012 р. у справі №4/2609/1566/12 за скаргою ОСОБА_2 скасовано постанову старшого слідчого з особливо важливих справ СВ УСБ України в Київській області Павловського І.М. від 26.07.2012 р. про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, мотивуючи безпідставністю та неперевіреними даними.

Окрім цього, як встановлено судом, слідчим відділом ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012110030000023 за фактом умисного ухилення службовими особами ТОВ «Проксис» від сплати податків в особливо великому розмірі, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України; за фактом умисного ухилення службовими особами ТОВ «Проксис» (код ЄДРПОУ 33101280) від сплати податків, за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України.

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що постановою старшого слідчого слідчого відділу ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Яковлєва С.О. закрито кримінальне провадження №32012110030000023, зокрема, у відношенні службових осіб ТОВ «Проксис» (код ЄДРПОУ 33101280) за фактом умисного ухилення службовими особами від сплати податків при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Даймонд-Телеком» (код ЄДРПОУ 32827012), а саме податку на додану вартість в загальній сумі 9 586 020,00 грн., що є особливо великим розміром, за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, в зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення (злочину), на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, зокрема, що в ході досудового слідства не встановлено, що службові особи ТОВ «Проксис» мали на меті здійснювати дії, направлені на ухилення від сплати податків.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети юридичних осіб, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Більш того, в матеріалах справи містяться докази оскарження контрагентом позивача дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки, що оформлено актом № 2038/22-2/32827012 від 21.06.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Даймонд-Телеком» (код ЄДРПОУ 32827012) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2010 року по 30.04.2012 року.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2013 р. в адміністративній справі № 2а-10730/12/2670 року позовні вимоги ТОВ «Даймонд-Телеком» задоволено в повному обсязі, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки, що оформлено актом № 2038/22-2/32827012 від 21.06.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки.

Під час розгляду вказаної справи, суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши встановлені обставини зробив висновок, що відповідач у ході здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Даймонд-Телеком» діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій при проведенні зустрічної звірки та оформленні її результатів.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2013 р. залишено без змін.

Вказані судові рішення по адміністративних справах набрали законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Як свідчать положення ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, в даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Даймонд-Телеком» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, господарській меті з метою досягнення правових наслідків.

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що надання товарів позивачу з боку ТОВ «Даймонд-Телеком» підтверджується первинними документами. Твердження податкового органу про відсутність у позивача підстави для формування податкового кредиту у період січень 2011 року - грудень 2012 року та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань не відповідають дійсності та у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення № №00030916110 від 19.03.2013 р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №00030916110 від 19.03.2013 р.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» (код ЄДРПОУ 33101280) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко