Ухвала

від 26.03.2015 по справі 810/7202/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7202/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАКС" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАКС" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАКС" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2011 року № 0001762300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2011 року № 0001762300, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАКС" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Білард-С" за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року та ТОВ "Стайер-Плюс" за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 11 жовтня 2011 року №1098/23-1/30472862.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість за період 01 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року на суму 5 245 009 грн. 35 коп.; п.п. 198.3 та 198.6 ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 30 січня 2011 року на суму 3 288 110 грн. 00 коп.; ч.5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених даним підприємством при придбанні товарів (послуг) у ТОВ "Білард-С" і ТОВ "Стайер-плюс".

На підставі висновків встановлених порушень, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2011 року № 0001762300, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 9 844 373,02 грн., з яких: 8 533 119,68 грн. - за основним платежем; 1 311 253,44 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Стайер-плюс" (Продавець) та ТОВ "ТРІАКС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 20/07 від 20 липня 2007 року, згідно умов якого Продавець продає та поставляє, а Покупець купує та приймає спорттовари та торгівельне обладнання згідно накладних, які у подальшому за текстом договору визначаються як товар.

Матеріали справи також свідчать, що між ТОВ "Білард-С" (Продавець) та ТОВ "ТРІАКС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1608 від 16 серпня 2007 року, згідно умов якого продавець продає та поставляє, а покупець купує та приймає спорттовари та торгівельне обладнання згідно накладних, які у подальшому за текстом договору визначаються як товар. Оплату за поставлений товар покупець повинен здійснити протягом 180 календарних днів.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів купівлі-продажу з ТОВ "Стайер-плюс" та ТОВ "Білард-С", позивачем надано податкові та видаткові накладні, а також довіреності на отримання товару.

Водночас, позивачем не надано товарно-транспортні документи, документи складського обліку, докази транспортування та зберігання товару або будь-які інші докази, які б підтверджували придбання та використання придбаної продукції у господарській діяльності чи подальшої реалізації.

Також, позивачем не надано доказів проведення розрахунків за результатами виконання договорів купівлі-продажу № 20/07 від 20 липня 2007 року та №1608 від 16 серпня 2007 року, у тому числі, платіжних доручень чи банківських виписок.

Тобто, позивачем не було надано додаткових документів, які б свідчили про реальність виконання угод між ТОВ "ТРІАКС" і ТОВ "Білард-С", ТОВ "Стайер-плюс", на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було дотримано вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки надані позивачем на підтвердження реальності укладених договорів з його контрагентами первинні документи не дають змогу встановити реальність зазначених господарських операцій.

Таким чином, з урахуванням відсутності документального підтвердження здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Стайер-плюс" та ТОВ "Білард-С", а також належних і допустимих доказів на підтвердження факту пропажі таких документів, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно донараховано позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що позивачем не підтверджено витрати на придбання послуг та товарів належними первинними документами та їх зв'язок із його господарською діяльністю, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг (товарів) до податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАКС" та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАКС" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 31.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.