Ухвала

від 29.07.2015 по справі 810/7202/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2015 р. м. Київ К/800/18537/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАКС» на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі№810/7202/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАКС» доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІАКС» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТРІАКС») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛАРД-С» (далі по тексту - ТОВ «БІЛАРД-С») за періоди з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер плюс» (далі по тексту - ТОВ «Стайер плюс») за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року, а також скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 грудня 2011 року №0001762300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, у позові відмовлено.

За результатами перегляду зазначених судових рішень Вищим адміністративним судом України 03 грудня 2014 року було постановлено ухвалу, якою постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 02 грудня 2011 року № 0001762300. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року залишено без змін.

За результатами нового розгляду справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27 вересня 2011 року по 04 жовтня 2011 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТРІАКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «БІЛАРД-С» (код ЄДРПОУ 35256312) за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року та з ТОВ «Стайер плюс» (код ЄДРПОУ 35250070) за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1098/23-1/30472862 від 11 жовтня 2011 року, в якому зазначено про порушення позивачем: підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року на суму 5245009,35 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року на 3288110,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки податковим органом 02 грудня 2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001762300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 9844373,02 грн., із яких за основним платежем - 8533119,68 грн. та 1311253,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг та товарів належними первинними документами та їх зв'язок із його господарською діяльністю, віднесення сум сплачених за вказаними правочинами до валових витрат, а сум податку на додану вартість з вартості таких послуг (товарів) - до податкового кредиту, що стало підставою для висновку про обґрунтованість висновків податкового органу та правомірність прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення.

Залишаючи постанову суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції наголосив на правомірності донарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість позивачу, з огляду на відсутність документального підтвердження здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Стайер-плюс» та ТОВ «Білард-С», а також належних і допустимих доказів на підтвердження факту пропажі таких документів.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як зазначено у розділі «Висновок» акта перевірки, за результатами проведення контрольного заходу працівники відповідача дійшли висновку про включення позивачем до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинам з ТОВ «Стайер-плюс» за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року та ТОВ «Білард-С» за період квітня 2011 року. В самому акті зазначено, що за результатами аналізу додатків №5 (розділ «податковий кредит») до декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» поданих посадовими особами позивача до ДПІ у Києво-Святошинському районі за період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року, встановлено розбіжності по контрагентах, зокрема, ТОВ «Білард-С» за період квітня 2011 року у сумі 1643716,66 грн.

Проте відповідно до копії наказу від 27 вересня 2011 року №1436 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», на підставі якого відповідачем було проведено контрольний захід та складено зазначений вище акт перевірки, головному державному податковому ревізору - інспектору з 27 вересня 2011 року наказано провести перевірки ТОВ «ТРІАКС» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Білард-С» за період з 01 по 31 січня 2011 року. Аналогічний період зазначено й у повідомленні від 27 вересня 2011 року №238, складеному на підставі названого наказу.

Однак, наведені обставини залишилися поза увагу судів та їм не було надано правової оцінки під час розгляду справи.

Також як вбачається зі змісту акту та наявних у матеріалах документів, договірні відносини між позивачем та ТОВ «Стайер Плюс» мали місце у період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року. У розділі «Висновок» акта перевірки податковим органом зазначено про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», а саме підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7.

Натомість під час розгляду справи ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки названим положенням Закону України «Про податок на додану вартість», так само як і не перевірені доводи відповідача на обґрунтування допущення позивачем відповідних порушень.

Під час нового розгляду справи, судами не були у повному обсязі виконані вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 03 грудня 2014 року.

Так суди не пересвідчилися чи знав (чи міг знати) позивач про підписання первинних документів, наданих контрагентами, іншими особами, ніж тими, що зазначені керівниками ТОВ «БІЛАРД-С» та ТОВ «Стайер плюс», не дослідили за яких обставин та в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між позивачем та названими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь.

Надаючи правову оцінку протоколу допиту цього свідка, суди знову не врахували, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю, а тому формальна відмова особи від будь-якого відношення до створених нею підприємств не може розглядатися як обставина достатня для висновку про достовірність даного факту.

Судами не вчинено дій з метою зясування на якій стадії перебуває справа, в рамках якої було допитано свідка, а також дій щодо виклику зазначеної особи до суду та проведення його допиту в якості свідка із підписання присяги та попередженням про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивий показів.

Також залишаються не підтвердженими належними та допустимими доказами твердження відповідача щодо підписання первинних документів ТОВ «Білар-С» неповноважною особою, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на ПЗЗ від 06 червня 2011 року №170.

Безпосереднє дослідження зазначеного документа є необхідним, оскільки, як зазначає сам відповідач цей документ підтверджує невідповідність підпису директора ТОВ «Білард-С» на податковій звітності, у той час як підставою для формування податкового кредиту позивача були податкові накладні, які до складу такої звітності не відносяться.

Крім того поза увагою судів залишилось питання використання позивачем придбаних у названих вище контрагентів товарів.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не були досліджені докази, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, що унеможливлює правильне вирішення спірних правовідносин.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 231, 236 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАКС» задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі №810/7202/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та в частині направлення справи на новий розгляд оскарженню не підлягає. В іншій частині ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна