Ухвала

від 02.04.2015 по справі 813/6176/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 876/852/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Головного управління Держземагенства у Львівській області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Головного управління Держземагенства у Львівській області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання до вчинення дій.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії Головного управління Держземагентства у Львівській області та рішення щодо відмови у затвердженні проекту відведення у власність позивачам земельних ділянок в урочищі «Діл» на території Топільницької сільської ради площею та зобов'язав Головне управління Держземагентства у Львівській області у двотижневий строк прийняти рішення про затвердження проекту відведення у власність позивачів цих земельних ділянок.

Постанову суду першої інстанції оскаржив в апеляційному порядку відповідач, просить скасувати її та відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачам в затвердженні проектів землеустрою, оскільки такі не відповідають вимогам ст.. 50 Закону України «Про землеустрій».

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області №456/01-01 від 04.12.2012 року ряду громадян, а зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистих селянських господарств в урочищі «Діл» із земель запасу на території Топільницької сільської ради, кожному по 2,0 га.

За завданням позивачів відповідні проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистих селянських господарств в урочищі «Діл» із земель запасу на території Топільницької сільської ради Старосамбірського району Львівської області були розроблені Приватним підприємством «Геопроект-М».

У подальшому, для надання земельних ділянок у власність, позивачі подали розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистих селянських господарств до ГУ Держземагентства у Львівській області для їх затвердження.

Проте відповідач відмовив позивачам у затвердженні проектів, пославшись на їх невідповідність чинному законодавству.

У відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу в редакції, чинній на момент звернення про надання ділянок у власність, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України було визначено, що земельні ділянки за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання передаються відповідними районними державними адміністраціями.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів,затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У відповідності до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, у разі подання відповідному органу виконавчої влади або місцевого самоврядування необхідної землевпорядної документації, тобто, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка погоджена у встановленому порядку, такий орган фактично зобов'язаний затвердити поданий йому проект землеустрою.

При цьому орган виконавчої влади або місцевого самоврядування не наділений повноваженнями щодо оцінки змісту поданої йому на затвердження документації, а зобов'язаний діяти у відповідності до нормативного припису, визначеного ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивачами подавалися на затвердження відповідачу погоджені у встановленому порядку проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки позивачами подавалися відповідачу на затвердження погоджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, то останній повинен був затвердити такі проекти у двотижневий строк.

Однак, відповідач, у порушення наведених вище приписів чинного законодавства України, передбачених ним дій не вчинив, натомість відмовив у затвердженні документації із землеустрою, що свідчить про протиправність таких дій та рішень суб'єкта владних повноважень.

Відмовляючи в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення позивачам земельних ділянок, ГУ Держземагентства у Львівській області вказало на окремі невідповідності документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Однак, невідповідність положень проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації може бути лише підставою для відмови у його погодженні, як це передбачено ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, а не для відмови у його затвердженні. При цьому, виходячи з норм ст.ст.118, 186-1 Земельного кодексу України, перевірка положень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації віднесена (в даному випадку) до компетенції відділу Держземагентства у Старосамбірському районі, а не ГУ Держземагентства у Львівській області, яке повноважне лиш затвердити такий проект.

З огляду на вказане, як вірно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, в даному випадку ГУ Держземагентства у Львівській області втрутилося в установлений законом розподіл повноважень і компетенцій серед суб'єктів владних управлінських функцій, підмінивши інший орган - відділ Держземагентства у районі - оцінюючи проект землеустрою на його відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, що є неприпустимим.

Також суд попередньої інстанції правомірно вказав, що оцінка проектів землеустрою щодо відведення позивачам земельних ділянок у власність на їх відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації провадиться на етапі погодження таких проектів і вже була здійснена, згідно з приписами ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України, відділом Держземагентства у Старосамбірському районі, який згаданими вище висновками погодив такі проекти, що, із врахуванням норми ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, свідчить про їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Отже, переоцінка таких висновків, наданих компетентним органом державної влади, іншим суб'єктом, якому такі повноваження не надані, не відповідає закону.

Таким чином, окружний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач з приводу вирішення питання про затвердження проектів землеустрою діяв не у відповідності до власної компетенції та в порушення приписів чинного законодавства України відмовив позивачам у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що є протиправним. А тому, відповідні позовні вимоги про визнання протиправними дій і рішень ГУ Держземагентства у Львівській області та зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проектів відведення земельних ділянок у власність суд відзначає наступне підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законності ухваленого судом першої інстанції рішення.

Отже, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, тому що воно відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року у справі № 813/6176/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська