Постанова

від 31.03.2015 по справі 911/1116/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 911/1116/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої Л. Рогач за участю представників: позивачаГребенченко О.А. - довіреність від 24.12.2014 р. відповідачівЛупейко О.В. - директор ТОВ "ЮФ "Імператив Плюс" розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" на постановувід 16.12.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 911/1116/14 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" до 1) Приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" провизнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01.09.2011 р., додаткових угод № 1 та № 2 до нього та стягнення 810 000,00 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.02.2015 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 17.02.2015 р.

Розгляд справи відкладався за клопотанням сторони, зокрема, ухвалами від 17.02.2015 р. та від 17.03.2015 р. При цьому, розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/361 від 16.03.2015 р. у зв'язку із відрядженням судді Волковицької Н.О., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Алєєва І.В., Рогач Л.І., про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

Ухвалою від 17.03.2015 р. розгляд справи відкладався на 31.03.2015 р., з повідомленням присутніх у судовому засіданні представників сторін.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 р. ТОВ "Аїсі Бела" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" та ТОВ "Термінал Бровари" про:

- визнання недійсним договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., додаткових угод № 1 від 01.09.2011 р. та № 2 від 13.03.2012 р. до цього договору про надання юридично-консультативних послуг;

- стягнення з ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" 810 000,00 грн., як безпідставно отримані.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 92, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що 01.09.2011 р. між ТОВ "Аїсі Бела", ТОВ "Термінал Бровари" та ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" було укладено договір про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., за умовами якого ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс", як виконавець, зобов'язувалось надати послуги, а змовники цих послуг - ТОВ "Аїсі Бела" та ТОВ "Термінал Бровари" зобов'язувались прийняти та оплатити ці послуги.

При цьому, як зазначав позивач, з боку замовників спірний договір та додаткові угоди № 1 та № 2 до нього були підписані від імені ТОВ "Аїсі Бела" - директором Намічеішвілі А.З., який діяв на підставі Статуту та представниками Компанії Аїсі Ріелті Паблік Лімітед (Кіпр) - гр. Константіносом Бітросом та Бесіком Сіхарулідзе, які діяли на підставі довіреності, а від імені ТОВ "Термінал Бровари" спірний договір також підписано директором Намічеішвілі А.З., який діяв на підставі Статуту та представниками ТОВ "Аїсі Бровари" - гр. Константіносом Бітросом та Бесіком Сіхарулідзе, які діяли на підставі довіреності.

Проте, довіреність, яка видана Компанією "Аїсі Ріелті Паблік Лімітед" від 01.08.2011 р., яка апостильована 04.08.2011 р. за № 218229/11, на підставі якої діяли представники позивача Константінос Бітрос та Бесіком Сіхарулідзе, підписана в порушення вимог пункту 12.2 Статуту позивача лише секретарем за відсутності підпису директора цієї Компанії, тобто не відповідає вимогам, встановленим для вчинення документів, а відтак, на думку позивача, не є належним документом, який засвідчує повноваження представників Компанії "Аїсі Ріелті Паблік Лімітед" гр. Константіноса Бітроса та Бесіка Сіхарулідзе, тобто спірний договір та додаткові угоди до нього підписані особами, які не мали необхідного обсягу повноважень на вчинення такого правочину.

При цьому, щодо повноважень представників ТОВ "Термінал Бровари" на підписання, зокрема, спірного договору та додаткових угод, позивач посилався на те, що згідно зі статтею 12 Статуту ТОВ "Термінал Бровари" підписання, зокрема, договорів відбувається спільно директором товариства (або будь - якою особою, уповноваженою директором товариства шляхом видачі відповідної довіреності) та уповноваженими представниками ТОВ "Аїсі Бровари" (одноособовий учасник ТОВ "Термінал Бровари", якому належить 100 % часток в ТОВ "Термінал Бровари"), тобто Статутом ТОВ "Термінал Бровари", як і Статутом позивача передбачена спеціальна процедура підписання договорів, а саме: директором позивача та представником /-ами ТОВ "Аїсі Бровари".

Однак, позивач вказував, що у виданих 29.08.2011 р. ТОВ Аїсі Бровари" довіреностях на ім'я гр. Константіноса Бітроса та Бесіка Сіхарулідзе, які нотаріально завірені, передбачено, що вказаним особам надано право підписувати спільно з директором ТОВ "Термінал Бровари", зокрема, всі документи контрактною вартістю до 10 000 доларів США за транзакцією або до 30 000 доларів США на місяць (в сукупності). В той же час, пунктом 8.3.18 статті 8 Статуту ТОВ "Термінал Бровари" встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить надання дозволу на укладення договорів (угод), сума яких перевищує 100 000 грн.

Тобто, представники відповідача - ТОВ "Термінал Бровари" повинні були отримати дозвіл загальних зборів учасників товариства на укладення та підписання оспорюваного договору та додаткових угод до нього, як це передбачено Статутом товариства, який отриманий не був.

При цьому, про наявність таких обмежень ТОВ "Термінал Бровари", встановлених Статутом сторони були обізнані, оскільки в преамбулі договору є посилання на те, що представники ТОВ "Термінал Бровари" діють на підставі статуту та довіреностей.

Позивач вказував на відсутність схвалення спірного договору та додаткових угод до нього в порядку статті 241 Цивільного кодексу України, оскільки складання актів приймання - передачі послуг за договором та перерахування коштів відбулося лише за підписом директора позивача та ТОВ "Термінал Бровари", що свідчить про відсутність схвалення таких дій уповноваженими представниками учасників позивача та ТОВ "Термінал Бровари".

Крім того, вказуючи на те, що оскільки договір про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. та додаткові угоди № 1 від 01.09.2011 р. та № 2 від 13.03.2012 р. до нього є недійсними у зв'язку з недотриманням вимог чинного законодавства в момент їх вчинення, позивач посилаючись на приписи статей 216, 1212 Цивільного кодексу України просив стягнути з ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" 810 000,00 грн., як безпідставно отриманих від позивача.

ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" у відзиві та поясненнях на позовну заяву вказувало що протягом 2011- 2012 р. гр. Константінос Бітрос та Бесік Сіхарулідзе були повноважними представниками як позивача ТОВ "Аїсі Бровари", так і відповідача - ТОВ "Термінал Бровари", за їх участі укладались та підписувались всі договірні документи цих товариств, і не тільки з ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс". При цьому, відповідачу - ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" не було відомо про будь - які обмеження в правах представників ТОВ "Аїсі Бровари" та ТОВ "Термінал Бровари" при підписанні договору та додаткових угод до нього, а оскільки особи, які представляють товариство зобов'язані діяти в інтересах цих структур добросовісно і розумно, вони зобов'язані були дотриматися своїх статутних положень без будь - якого контролю зі сторони відповідача.

Відповідач також вказував, що спірний договір та додаткові угоди до нього реально були прийняті сторонами до виконання і виконувались, а ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" виконана значна робота відповідно до договору, проте, після виконання виконавцем за спірним договором своїх зобов'язань, замовники - ТОВ "Аїсі Бровари" та ТОВ "Термінал Бровари" почали ухилятися від виконання своїх зобов'язань щодо здійснення оплати, зокрема, шляхом подання вказаного позову.

При цьому, ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" також вказувало, що у господарській справі № 911/27/25/13, у якій розглядались вимоги підприємства про стягнення з ТОВ "Аїсі Бровари" та ТОВ "Термінал Бровари" грошових коштів за договором від 01.09.2011 р., сам факт існування договірних зобов'язань за цим договором від 01.09.2011 р. відповідачами не оспорювався.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2014 р. (судді: Бабкіна В.М., Горбасенко П.В., Конюх О.В.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано договір про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., додаткову угоду № 1 від 01.09.2011 р. та додаткову угоду № 2 від 13.03.2012 р. до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., укладені між ТОВ "Аїсі Бела", ТОВ "Термінал Бровари" та ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" недійсними. Стягнуто з ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" на користь ТОВ "Аїсі Бела" грошові кошти в сумі 810 000, 00 грн. та судовий збір.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, встановивши відсутність необхідної цивільної дієздатності у представників ТОВ "Аїсі Бела" та ТОВ "Термінал Бровари".

Судом першої інстанції також було встановлено, що з рахунків позивача на користь ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" було перераховано 810 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з поточного банківського рахунку позивача, які внаслідок визнання недійсним договору та додаткових угод до нього, зважаючи на положення статей 216 та 1212 Цивільного кодексу України набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачеві.

Крім того, суд першої інстанції посилався на постанову Верховного Суду України від 08.04.2014 р. у справі № 911/27/25/13-г за позовом ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" про стягнення з ТОВ "Аїсі Бела" та ТОВ "Термінал Бровари" грошових коштів, у якій, зокрема, встановлено, що акт приймання - передачі виконаних робіт від 31.07.2012 р. підписаний з боку відповідачів є неналежним доказом надання ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" тих послуг, за які договором передбачено сплату бонусного платежу і прийняття зазначених послуг уповноваженими особами замовників.

За апеляційною скаргою ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" Київський апеляційний господарський суд (судді: Коршун Н.М., Алданова С.О., Калатай Н.Ф.), переглянувши рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.12.2014 р. скасував його, у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції встановив, що спірні договір та додаткові угоди до нього відповідали внутрішній волі сторін та були прийнятими усіма сторонами до виконання і реально виконувались, а отже, були схваленими сторонами.

Крім того, судом апеляційної інстанції, з посиланням на положення Гаагської Конвенції 1961 року, зазначено що довіреність від 01.08.2011 р., на яку посилається позивач, апостильована на Кіпрі, отже, цією державою підтверджена її дійсність і офіційність, а відтак вказана довіреність легалізації в Україні не потребує і вважається офіційним документом.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що в процесі розгляду справи № 911/27/25/13 -г було підтверджено факт укладання договору, існування договірних зобов'язань, функціональних дій сторін по їх виконанню, а у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не потребують доказування при розгляді іншої справи.

ТОВ "Аїсі Бела" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним судом, довіреність від 01.08.2011 р., на підставі якої діяли представники Компанії "Аїсі Ріелті Паблік Лімітед" гр. Константінос Бітрос та Бесік Сіхарулідзе підписана тільки секретарем, а підпис директора компанії відсутній, в той час, як Меморандумом про заснування та Статутом Компанії "Аїсі Ріелті Паблік Лімітед" передбачено, що кожен документ, на якому повинна бути печатка, повинен бути підписаний директором та секретарем або другим директором, або іншою особою, призначеною директором для цієї мети, тобто повинна містити два підписи, а висновок апеляційного суду про те, що апостелювання довіреності, на підставі якої діяли гр. Константінос Бітрос та Бесік Сіхарулідзе, є помилковим, оскільки апостилювання документу не підтверджує дійсність цього документу, а підтверджує лише справжність підпису особи на такому документі.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, а апеляційним судом не спростовано, перевищення повноважень представниками ТОВ "Термінал Бровари", оскільки відповідно до пункту 8.3.18 статті 8 Статуту товариства до виключної компетенції загальних зборів учасників належить надання дозволу на укладення договорів (угод) сума яких перевищує 100 000,00 грн., проте такий дозвіл загальними зборами ТОВ "Термінал Бровари" не надавався.

На думку заявника, висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що схвалення спірного правочину підтверджується платіжними документами також не відповідає встановленим судом першої інстанції обставинам справи, положенням Статуту позивача та матеріалами справи.

При цьому, заявник касаційної скарги вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на те, що у справі № 911/27/25/13 -г встановлені обставини щодо дійсності спірного договору, оскільки предметом спору у справі № 911/27/25/13 -г була вимога ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" про стягнення з ТОВ "Аїсі Бела" та ТОВ "Термінал Бровари" грошових коштів за спірним договором, при цьому, питання дійсності спірного договору, а саме додержання сторонами вимог статті 203 Цивільного кодексу України не розглядалось та не вирішувалось.

ПП "ЮФ "Імператив Плюс" заперечуючи проти касаційної скарги вказує на недоведеність доводів заявника та правомірність висновків суду апеляційної інстанції, з мотивів, викладених відповідачем у поясненнях на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами були встановлені наступні обставини:

- 01.09.2011 р. між ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" (виконавець), ТОВ "Термінал Бровари" (замовник 1) та ТОВ "Аїсі Бела" (замовник 2) було укладено договір про надання юридично-консультативних послуг, за умовами пункту 1 якого виконавець зобов'язався за завданням замовників надати послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги, якщо інше не встановлено договором, а саме згідно з пунктом 1.1. договору замовники доручають виконавцю проведення правового консалтингу та правового супроводження комплексу господарських справ у спорах із ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" (том 1 а.с. 182-187);

- 01.09.2011 р. між замовниками та виконавцем було укладено додаткову угоду № 1 до договору, у відповідності до умов якої сторони передбачили умови оплати послуг виконавця та у пункті 1 встановили, що за надані послуги замовники зобов'язувались сплатити виконавцю гарантований платіж та бонусний платіж за повне виконання завдань замовників відповідно до предмету договору у розмірі, визначеному сторонами. Розмір гарантованого платежу встановлювався сторонами у сумі 820000,00 грн., яка мала сплачуватись замовниками виконавцю порівну (п.2 додаткової угоди № 1). Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 1 розмір бонусного платежу за повне виконання виконавцем завдання замовників згідно пунктів 1.2, 5.3 договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. визначався у розмірі 2 400 000,00 грн. і мав сплачуватись порівну замовниками виконавцю у випадку успішного виконання завдання замовників згідно пунктів 1.2, 5.3 договору (том 1 а.с. 188-189);

- 13.03.2012 р. між замовниками та виконавцем була укладена додаткова угода № 2 до договору, у відповідності до умов якої сторони передбачили додаткові гарантії щодо отримання бонусного платежу, зокрема, сторони вирішили викласти пункт 1.2 договору щодо суті завдання у новій редакції, викласти у новій редакції пункт додаткової угоди № 1 щодо розміру бонусного платежу за досягнення всіх цілей та виконання завдання, що були визначені замовниками для виконавця у відповідності з пунктами 1.2, 5.3 договору, а також щодо визначення строку сплати частини бонусного платежу (том 1 а.с. 190-195).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Аїсі Бела" про визнання недійсним договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., додаткових угод № 1 від 01.09.2011 р. та № 2 від 13.03.2012 р. до цього договору про надання юридично-консультативних послуг та стягнення з ПП "Юридична фірма "Імператив Плюс" 810 000,00 грн., з посиланням на приписи статей 92, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину, як встановлено частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є зокрема вчинення правочину особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Частинами 1, 3 статті 92 вказаного Кодексу передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору від 01.09.2011 р. та додаткових угод до нього посилався на перевищення повноважень особами, якими спірні угоди підписані з боку ТОВ "Аїсі Белла", вказуючи також на те, що довіреність від 01.08.2011 р., видана кіпрською компанією "Аїсі Рієлті Паблік Лімітед" та апостильована в Україні 04.08.2011 р., не є належним документом.

Здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом апеляційної інстанції, з посиланням на положення Гаагської Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, було встановлено, що довіреність від 01.08.2011 р., на яку посилається позивач, апостильована на Кіпрі, отже, цією державою підтверджена її дійсність і офіційність (том а.с. 200-202).

Статтею 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 р., яка набрала чинності для України 22.12.2003 р., згідно із Законом України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", встановлено, що кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. (частина 1 статті 3 Конвенції).

Відповідно до частини 2 статті 5 Конвенції, заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи та посилаючись на положення Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 р., судом апеляційної інстанції не з'ясоване питання стосовно того чи підтверджує апостилювання довіреності від 01.08.2011 р., виданої кіпрською компанією "Аїсі Рієлті Паблік Лімітед", письмове підтвердження фактів, які мають юридичне значення або з якими діюче законодавство пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків фізичних або юридичних осіб.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, виходячи із преамбули договору та додаткових угод до нього, від імені замовників зазначені правочини підписані: від ТОВ "Аїсі Бела" - директором Намічеішвілі А.З., який діяв на підставі Статуту та представниками компанії "АЇСІ РІЕЛТІ ПАБЛІК ЛІМІТЕД" (р. Кіпр) - Бесік Сіхарулідзе та Константінос Бітрос, діючих на підставі Статуту та довіреності; від імені ТОВ "Термінал Бровари" - директором Намічеішвілі А.З., який діяв на підставі Статуту, та представниками ТОВ "Аїсі Бровари" Бесік Сіхарулідзе та Константінос Бітрос, діючих на підставі Статуту та довіреності.

Статтею 12 Статуту ТОВ "Аїсі Бела" передбачений порядок підписання договорів та інших документів та встановлено, що усі та будь-які документи, що зобов'язують товариство, у тому числі, договори та інші правочини, включаючи довіреності та банківські документи (у тому числі, але не обмежуючись, будь-якими документами, що необхідні для відкриття, обслуговування та закриття поточних, вкладних (депозитних) та інших рахунків у гривні та іноземних валютах та розпорядження коштами на таких рахунках), мають бути підписані спільно (і) директором товариства (або будь-якою особою, уповноваженою директором товариства шляхом видачі відповідної довіреності) та (іі) уповноваженим(и) представником(ами) "АЇСІ РІЕЛТІ ПАБЛІК ЛІМІТЕД" (пункт 12.2 Статуту) (том 1 а.с. 43-60).

Аналогічні положення закріплені у пункту 12.2 Статуту ТОВ "Термінал Бровари" (том 1 а.с. 10-25).

При цьому, Меморандумом про заснування та Статутом компанії "АЇСІ РІЕЛТІ ПАБЛІК ЛІМІТЕД", зареєстрованими 23.06.2005 р. під реєстраційним номером № 162276 встановлено, що директори повинні забезпечувати надійне зберігання печатки, яка повинна використовуватися тільки з дозволу директорів чи комітету директорів, уповноваженого директорами від його імені, і кожен документ, на якому повинна бути печатка, повинен бути підписаний директором та секретарем або другим директором або іншою особою, призначеною директором для цієї мети (розділ 33).

У розділі 1 Статуту компанії "АЇСІ РІЕЛТІ ПАБЛІК ЛІМІТЕД" закріплено, що "Секретар" означає будь - яку особу, призначену виконувати обов'язки секретаря товариства і включає особу, що виконує обов'язки помічника секретаря (том 1 а.с. 118-181).

Проте, вказані положення установчих документів сторін у даній справі та компанії "АЇСІ РІЕЛТІ ПАБЛІК ЛІМІТЕД" судом апеляційної інстанції взяті до уваги не були, і обмежившись висновком про те, що оскільки довіреність від 01.08.2011 р., на яку посилається позивач, апостильована на Кіпрі, судом апеляційної інстанції обставини щодо засвідчення цією довіреністю наявності у Бесіка Сіхарулідзе та Константіноса Бітроса, якими підписано спірні угоди з боку замовників, відповідних повноважень, виходячи з положень уставних документів компанії, не встановлювались.

При цьому, з урахуванням викладеного, посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до положень частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правочин, вчинений представником із перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє у разі наступного схвалення правочину цією особою шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, на те, що спірні договір та додаткові угоди до нього відповідали внутрішній волі сторін, були прийнятими усіма сторонами до виконання і реально виконувались, а отже, були схваленими сторонами, колегія суддів визнає передчасними.

Посилання суду апеляційної інстанції на встановлення судовим рішенням у справі № 911/27/25/13-г факту укладання договору від 01.09.2011 р., додаткових угод до нього та функціональних дій сторін по їх виконанню, судова колегія також вважає передчасними, оскільки предметом спору у справі № 911/27/25/13-г були вимоги ПП "ЮФ "Імператив Плюс" про стягнення з ТОВ "Термінал Бровари" та ТОВ "Аїсі Бела" грошових коштів, а в даній справі предметом розгляду є визнання недійсними договору та додаткових угод до нього з підстав перевищення особами, якими ці правочини вчинені, повноважень.

При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 р. у справі № 911/27/25/13-г, про перегляд якої у касаційному порядку відмовлено ухвалою від 20.10.2014 р., враховуючи вказівки Верховного суду України, викладені у постанові від 08.04.2014 р., Вищий господарський суд України залишив без змін рішення суду першої інстанції у даній справі, яким відмовлено у задоволенні позову ПП "ЮФ "Імператив Плюс", з підстав недоведеності позивачем факту надання послуг за договором та відсутність заборгованості.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з приписів процесуального законодавства метою апеляційного суду є розгляд справи по суті повторно за наявними у справі та додатково поданими доказами.

В силу статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Проте, вказані приписи залишені судом апеляційної інстанції поза увагою, у зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 7 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. у справі № 911/1116/14 господарського суду Київської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач