Постанова

від 02.06.2015 по справі 911/1116/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа№ 911/1116/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Ільєнок Т.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.06.2015 року по справі № 911/1116/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" на рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 15.08.2014 року) у справі № 911/1116/14 (головуюча суддя Бабкіна В.М., судді Горбасенко П.В., Конюх О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела"

до 1 приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс"

2 товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"

про визнання недійсним договору про надання

юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 року, додаткової

угоди № 1 від 01.09.2011 року до договору про надання

юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 року, додаткової

угоди № 2 від 13.03.2012 року до договору про надання

юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 року та

стягнення 810 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" про визнання недійсним договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., додаткової угоди № 1 від 01.09.2011 р. до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р., додаткової угоди № 2 від 13.03.2012 р. до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. та стягнення 810 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані правочини з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" та товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" були укладені їх керівниками з перевищенням наданих останнім повноважень, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними в судовому порядку із застосуванням наслідків недійсності правочину у вигляді повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" перерахованих позивачем відповідачеві-1 грошових коштів в сумі 810 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.08.2014 року у справі № 910/1116/14 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано договір про надання юридично-консультативних послуг від 01 вересня 2011 року, додаткову угоду № 1 від 01 вересня 2011 року до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01 вересня 2011 року та додаткову угоду № 2 від 13 березня 2012 року до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01 вересня 2011 р., укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та приватним підприємством "Юридична фірма "Імператив Плюс" недійсними. Стягнуто з приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" грошові кошти в сумі 810 000,00 грн. та 16 809,00 грн. судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" 609,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, приватне підприємство "Юридична фірма "Імператив Плюс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає те, що позивачем не доведено, що гр. Константінос Бітрос та гр. Бесік Сіхарулідзе не мали повноважень на вчинення правочину від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари".

Крім цього, апелянт посилається на те, що і договір про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 р. і додаткові угоди до нього відповідали внутрішній волі сторін та були прийнятими усіма сторонами до виконання і реально виконувались, отже, були схвалені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року апеляційну скаргу приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" на рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року у справі № 911/1116/14 задоволено у повному обсязі. Рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року у справі № 911/1116/14 скасовано. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року у справі № 911/1116/14 викладено в наступній редакції:

"У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" відмовити повністю.". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" на користь приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" 8 709,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

ТОВ "Аїсі Бела" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 911/1116/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. Касаційну скаргу задоволено частково.

Постанову мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не з'ясоване питання стосовно того чи підтверджує апостилювання довіреності від 01.08.2011 року, виданої Кіпрською компанією "Аїсі Рієлті Паблік Лімітед", письмове підтвердження фактів, які мають юридичне значення або з якими діюче законодавство пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків фізичних або юридичних осіб.

Крім того, судом апеляційної інстанції взяті до уваги не були статут ТОВ "Аїсі Бровари", статут ТОВ "Термінал Бровари", Меморандум про заснування та Статутом компанії "АЇСІ РІЕЛТІ ПАБЛІК ЛІМІТЕД", зареєстрованими 23.06.2005 року під реєстраційним номером № 162276.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції визнала передчасними посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до положень частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правочин, вчинений представником із перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє у разі наступного схвалення правочину цією особою шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, на те, що спірні договір та додаткові угоди до нього відповідали внутрішній волі сторін, були прийнятими усіма сторонами до виконання і реально виконувались, а отже, були схваленими сторонами.

Також, на думку колегії суддів касаційної інстанції, є передчасним посилання суду апеляційної інстанції на встановлення судовим рішенням у справі № 911/27/25/13-г факту укладання договору від 01.09.2011 року, додаткових угод до нього та функціональних дій сторін по їх виконанню, оскільки предметом спору у справі № 911/27/25/13-г були вимоги ПП "ЮФ "Імператив Плюс" про стягнення з ТОВ "Термінал Бровари" та ТОВ "Аїсі Бела" грошових коштів, а в даній справі предметом розгляду є визнання недійсними договору та додаткових угод до нього з підстав перевищення особами, якими ці правочини вчинені, повноважень. При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року у справі № 911/27/25/13-г, про перегляд якої у касаційному порядку відмовлено ухвалою від 20.10.2014 року, враховуючи вказівки Верховного суду України, викладені у постанові від 08.04.2014 року, Вищий господарський суд України залишив без змін рішення суду першої інстанції у даній справі, яким відмовлено у задоволенні позову ПП "ЮФ "Імператив Плюс", з підстав недоведеності позивачем факту надання послуг за договором та відсутність заборгованості.

10.04.2015 року справу № 911/1116/14 та апеляційну скаргу приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" було скеровано до Київського апеляційного господарського суду, в якій скаржник просив скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" по справі № 911/1116/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Авдеєва П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року по справі № 911/1116/14 прийнято апеляційну скаргу приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" до провадження та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 02.06.2015 року.

29.05.2015 року від приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" надійшли письмові пояснення.

29.05.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" надійшли письмові пояснення.

29.05.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" надійшли письмові пояснення.

Представник відповідача-1 був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-1 - без задоволення.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-1 - без задоволення.

У частині 1 статті 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої, в даному випадку для апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду судом апеляційної інстанції взято до уваги зазначені твердження та було їх досліджено у відповідному порядку.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року по справі № 911/1116/14 - слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011 року між приватним підприємством "Юридична фірма "Імператив Плюс" (виконавець, відповідач-1), товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" (замовник-1, відповідач-2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" (замовник-2, позивач) було укладено договір про надання юридично-консультативних послуг (а.с. 182-187, т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Відповідно до пункту 1 договору, виконавець зобов'язується за завданням замовників надати послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 1.1 договору замовники доручають виконавцю проведення правового консалтингу та правового супроводження комплексу господарських справ у спорах із закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" з приводу попереднього договору оренди від 02.07.2008 року, укладеного між ТОВ "Термінал Бровари" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., за реєстровим номером № 21050; договору про штрафні санкції, укладеного 30.07.2009 року між ТОВ "Термінал Бровари" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" за участю ТОВ "Аїсі Бела", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., за реєстровим номером №10495,10496; іпотечного договору від 09.09.2009 року, укладеного між ТОВ "Аїсі Бела" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Луканіним Ф.Ф., запис у реєстрі № 1167; іпотечного договору від 14.10.2009 року, укладеного між ТОВ "Аїсі Бела" та ЗАТ "Українські вантажні кур'єри", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., запис у реєстрі № 1851.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що суть завдання замовників полягала у захисті законних інтересів ТОВ "Термінал Бровари" та ТОВ "Аїсі Бела" від будь-яких претензій/вимог, у тому числі, і насамперед, матеріальних зі сторони ЗАТ "Українські вантажні кур'єри" за договорами, вказаними у пункті 1.1 договору; у визнанні в судовому порядку недійсними договору від 30.07.2009 року, іпотечних договорів від 09.09.2009 року та від 14.10.2009 року; скасуванні чи неможливості застосування будь-яких штрафних санкцій за договорами, вказаними у пункті 1.1 договору; по можливості, у поверненні коштів ТОВ "Термінал Бровари", вже сплачених на користь ЗАТ "Українські вантажні кур'єри"; по можливості, у забезпеченні повного чи часткового перегляду та скасування судових рішень у господарській справі № 10/146-10; звільненні з-під іпотеки, арешту, заборони відчуження земельних ділянок, що належать ТОВ "Аїсі Бела" та щодо яких укладені іпотечні договори від 09.09.2009 року та від 14.10.2009 року.

01.09.2011 року між замовниками та виконавцем було укладено додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 188-189, т.1), у відповідності до умов якої сторони передбачили умови оплати послуг виконавця.

Так, пунктом 1 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди про те, що за надані послуги замовники зобов'язувались сплатити виконавцю гарантований платіж та бонусний платіж за повне виконання завдань замовників відповідно до предмету договору у розмірі, визначеному сторонами.

Розмір гарантованого платежу встановлювався сторонами у сумі 820 000,00 грн., яка мала сплачуватись замовниками виконавцю порівну (п. 2 додаткової угоди № 1).

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 1 розмір бонусного платежу за повне виконання виконавцем завдання замовників згідно пунктів 1.2, 5.3 договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 року визначався у розмірі 2 400 000,00 грн. і мав сплачуватись порівну замовниками виконавцю у випадку успішного виконання завдання замовників згідно пунктів 1.2, 5.3 договору.

13.03.2012 року між замовниками та виконавцем була укладена додаткова угода № 2 до договору (а.с. 190-195, т.1), у відповідності до умов якої сторони передбачили додаткові гарантії щодо отримання бонусного платежу.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 2 сторони вирішили викласти пункт 1.2 договору у новій редакції, а саме: " 1.2. Суть завдання замовників полягає у захисті законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" від будь-яких претензій/вимог, у тому числі, і насамперед, матеріальних зі сторони закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри" за договорами, вказаними у пункті 1.1 цього договору; у визнанні в судовому порядку недійсними договору від 30.07.2009 року, іпотечних договорів від 09.09.2009 року та від 14.10.2009 року, захист інтересів замовників у судовій справі № 18/002-12; скасуванні чи неможливості застосування будь-яких штрафних санкцій за договорами, вказаними у пункті 1.1 договору; по можливості, у поверненні коштів товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", вже сплачених на користь закритого акціонерного товариства "Українські вантажні кур'єри"; по можливості, у забезпеченні повного чи часткового перегляду судових рішень у господарській справі № 10/146-10; звільненні з-під іпотеки, арешту, заборони відчуження земельних ділянок, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" та щодо яких укладені іпотечні договори від 09.09.2009 р. та від 14.10.2009 р., а також оскарження будь-яких незаконних дій/бездіяльності нотаріусів (у тому числі, захист інтересів замовників у судовій справі № 10/094-11), органів державної виконавчої служби або будь-яких інших осіб по відношенню до вищезазначених земельних ділянок".

У відповідності до пункту 3 додаткової угоди № 2 пункту 3 додаткової угоди № 1 викладено у наступній редакції: "3.1. Розмір бонусного платежу за досягнення всіх цілей та виконання завдання, що були визначені замовниками для виконавця у відповідності з пунктами 1.2, 5.3 договору встановлюється у сумі 2 400 000,00 грн.".

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди № 2 передбачалось, що до настання обставин, при яких замовники мають сплатити виконавцю бонусний платіж згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 1 (в редакції пункту 3 додаткової угоди № 2) замовник 2 авансом сплатить виконавцю частину бонусного платежу у розмірі 200 000,00 грн. до 15.03.2012 року.

Відповідно до пункту 6 додаткової угоди № 2 передбачалось, що у випадку вирішення спору у справі № 18/002-12 у суді першої інстанції на користь замовників та отримання замовниками рішення господарського суду Київської області у справі № 18/002-12, згідно з яким позов замовників буде задоволений в повному обсязі або в тій частині, що влаштовує замовників, замовник 2 зобов'язується сплатити виконавцю 200 000,00 грн. в рахунок бонусного платежу відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 1 (в редакції пункту 3 додаткової угоди № 2).

Виходячи з преамбули договору та додаткових угод до нього від імені замовників зазначені правочини було підписано Намічеішвілі Ф.З., Константіносом Бітросом та Бесіком Сіхарулідзе, які діяли на підставі статутів та довіреностей.

На думку позивача зазначеній особи не мали повноважень на укладання та підписання договору та додаткових угод до нього, у зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" про визнання недійсним договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 року, додаткової угоди № 1 від 01.09.2011 року до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 року, додаткової угоди № 2 від 13.03.2012 року до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 року та стягнення 810 000,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у замовників відсутня необхідна цивільна дієздатність, що є підставою для визнання недійсним договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 року, а також додаткової угоди № 1 від 01.09.2011 року до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 року та додаткової угоди № 2 від 13.03.2012 року до договору про надання юридично-консультативних послуг від 01.09.2011 року. Враховуючи визнання недійсними вказаного договору та додаткових угод до нього в зв'язку з недотриманням вимог чинного законодавства в момент їх вчинення, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України, прийшов до висновку про те, що відповідач-1 набув грошові кошти в сумі 810 000,00 гривень без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим останні підлягають поверненню позивачеві.

Однак, з зазначеним колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку із перевищенням своїх повноважень Бесіком Сіхарулідзе та Константіносом Бітросом при підписанні документів від товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела". Так, позивач зазначає, що довіреність від 01.08.2011 року, виданої Кіпрською компанією "Аїсі Рієлті Паблік Лімітед" та апостильованої в Україні 04.08.2011 року за № 218229/11, не є належним документом.

В силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За приписами ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

У відповідності до ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З аналізу наведених норм слідує, що схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що приватним підприємством "Юридична фірма "Імператив Плюс" на виконання договірних зобов'язань виконувалася робота, яка здійснювалась за завданням позивача та відповідача-2.

З матеріалів справи слідує, що на виконання договірних зобов'язань за завданням товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Бровари" та товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", ініціювалось проведення з закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" переговорного процесу.

Наслідком виконаної роботи стало укладення між товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", товариством з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" з однієї сторони та закритим акціонерним товариством "Українські вантажні кур'єри" з іншої сторони, договору про врегулювання спірних взаємовідносин (мирову угоду) та супутніх інших договорів на виконання цього договору від 31.07.2012 року, за проектами документів, розроблених виконавцем і узгоджених із договірними сторонами.

З огляду на зазначене, приватним підприємством "Юридична фірма "Імператив Плюс" у повному обсязі було виконано завдання замовників у контексті приписів п.1.3. договору та п. 2 додаткової угоди №2, якими зафіксовано, що позитивним для замовників вважається і будь-який інший результат, який влаштовуватиме замовників, у тому числі, який полягатиме в укладанні у позасудовому порядку мирових угод, інших угод, які фіксуватимуть компромісні домовленості, припинення з будь-яких причин судових справ по предмету договору.

Крім того, визнання існування та схвалення договірних зобов'язань за договором від 01.09.2011 року та додатковими угодами до нього підтверджуються і фактами проплат на адресу приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" зі сторони і позивача, і відповідача-2, що підтверджується платіжними документами: № 2421 від 05.09.2011 року, №35 від 03.01.2012 року на суму 160 000,00 грн. (а.с.87, т.2), №48 від 03.02.2012 року на суму 160 000,00 грн. (а.с. 86, т.2), №49 від 08.02.2012 року на суму 90 000,00 грн. (а.с. 85, т.2), №63 від 13.03.2012 року на суму 200 000,00 грн. (а.с.84, т.2), №68 від 26.03.2012 року (а.с.83, т.2).

Також, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2012 року підписаний між позивачем та відповідачем-1 на суму 810 000,00 (а.с 209, т. 1), зазначену суму було оплачено, що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с. 210-214, т. 1).

30.09.2011 року було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2011 року, який підписаний між відповідачем-2 та відповідачем-1 на суму 410 000,00 (а.с 5, т. 2).

Після чого директором позивача Намічеішвілі А.З. було підписано, нотаріально завірену, заяву, в якій останній зазначив, що вищевказані акти було підписані у зв'язку з тим, що завдання замовників за предметом договору від 01.09.2011 року було успішно виконано (а.с. 7 т.2).

Крім того, в цій заяві зазначено, що відповідно до абзацу першого пункту 11.1 статутів ТОВ «Аїсі Бела» та ТОВ «Термінал-Бровари» Намічеішвілі А.З. мав одноособове право на підписання договору та актів. Подібні документи без будь-яких обмежень, в т.ч. у відносинах з ПП «Ю.Ф.Імператив Плюс», він підписував одноособово і раніше.

Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що здійснення проплат за договором протягом тривалого часу, а саме 1,5 року, та підписання актів виконаних робіт свідчить про схвалення договірних зобов'язань сторонами, з огляду на що підстави для визнання спірного договору та додаткових угод до нього відсутні у відповідності зазначених вище норм закону та до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 5.2. договору він діє до 31.08.2012 року, а з позовом позивач звернувся лише 02.04.2014 року, тобто через півтора роки після закінчення терміну дії договору.

В судовому засіданні представник відповідача-1 повідомив, що всі умови договору були виконання належним чином ще до закінчення строку його дії.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що спірні договір та додаткові угоди до нього відповідали внутрішній волі сторін та були прийнятими усіма сторонами до виконання і реально виконувались, а отже, були схваленими сторонами.

Щодо посилань позивача на те, що Намічеішвілі Ф.З., Константінос Бітрос та Бесік Сіхарулідзе не мали повноважень на підписання спірного договору, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів" від 10.01.2002 № 2933, Україна приєдналася до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, а тому вона є обов'язковою для застосування на території України.

Статтею 2 Конвенції (яка набула чинності для України 22 грудня 2003 року) передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Відповідно до ст. 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостіля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно зі ст. 2 Гаагської Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, кожна із Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Частиною 1 статті 3 вказаної Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Однак, апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що довіреність від 01.08.2011 року (а.с. 200-202, т.1), на яку посилається позивач, апостильована на Кіпрі, отже, цією державою підтверджена її дійсність і офіційність.

З аналізу наведених норм слідує, що вказана довіреність в Україні легалізації не потребує і вважається офіційним документом.

Зі статуту ТОВ «Термінал Бровари» вбачається, що до виключної компетенції Загальних зборів Учасників належить серед іншого призначення та звільнення директора та призначення осіб, які уповноважені підписувати будь-які та всі документи від імені товариства.

Також у п. 12.1 статут зазначено, що усі та будь-які фінансові звіти, заяви або інші офіційні документи тощо від імені това риства, які подаються до державних органів України, а також будь-які документи, не обхідні для виконання договорів, угод або інших документів, що зобов'язують товари ство, підписуються директором товариства одноособово.

Усі та будь-які документи, що зобов'язують товариство, у тому числі, договори та інші правочини, включаючи довіреності та банківські документи (у тому числі, але не обме жуючись, будь-якими документами, що необхідні для відкриття, обслуговування та за криття поточних, вкладних (депозитних) та інших рахунків у гривні та іноземних валю тах та розпорядження коштами на таких рахунках), та будь-які інші документи видані чи підписані від імені товариства, мають бути підписані спільно (і) директором това риства та (іі) уповноваженим(и) представником(ами) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЇСІ БРОВАРИ" (п.12.2 статуту)

Зі статуту ТОВ «Аїсі Бела» вбачається, що до компетенції директора серед іншого належить діяти від імені товариства без довіреності за умови дотримання обмежень, встановлених цим договором; вести переговори та укладати договори (контракти), вчиняти інші операції за умови дотримання обмежень, встановлених цим статутом; за винятком повноважень, віднесених за цим статутом до компетенції загальних зборів учасників, мати повноваження при мати всі рішення від імені товариства у зв'язку із управлінням та діяльністю дочірніх підприємств, філій та представництв товариства в Україні.

Також у п. 12.1 статут зазначено, що усі та будь-які фінансові звіти, заяви або інші офіційні документи тощо від імені това риства, які подаються до державних органів України, а також будь-які документи, не обхідні для виконання договорів, угод або інших документів, що зобов'язують товари ство, підписуються директором товариства одноособово.

Усі та будь-які документи, що зобов'язують товариство, у тому числі, договори та інші правочини, включаючи довіреності та банківські документи (у тому числі, але не обме жуючись, будь-якими документами, що необхідні для відкриття, обслуговування та за криття поточних, вкладних (депозитних) та інших рахунків у гривні та іноземних валю тах та розпорядження коштами на таких рахунках), та будь-які інші документи видані чи підписані від імені товариства, мають бути підписані спільно (і) директором това риства та (іі) AISI REALTI PUBLIC LIMITED (або будь-якою особою, уповноваженою AISI REALTI PUBLIC LIMITED шляхом видачі відповідної довіреності) (п.12.2 статуту)

Таким чином, оскільки спірний договір від 01.09.2011 року було підписано від товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" директором товариства А.З. Намічеішвілі та представниками товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Рієлті Паблік Лімітед" Константіносом Бітросом та Ломбросом Анагнастонулосом зі вказівкою, що вони діють на підставі довіреності від цієї компанії, виданої 01.08.2011 року та апостильованої 04.08.2011 року постійним секретарем міністерства юстиції та громадського порядку порядку в м. Нікосія за № 218229/11, то це відповідає вимогам статутів як позивача так і відповідача-2.

Крім того, колега суддів зазначає наступне, навіть з урахуванням того, що довіреність на підставі якої укладено спірний договір підписано лише секретарем, то не можна залишити поза увагою те, що на ній стоїть печатка AISI REALTI PUBLIC LIMITED, а відповідно до п. 33.1 Меморандум про заснування компанії AISI REALTI PUBLIC LIMITED, зареєстрованими 23.06.2005 року під реєстраційним номером № 162276, директори повинні забезпечувати недійне зберігання печатки, яка повинна використовуватись тільки з дозволу директорів чи комітету директорів, уповноваженого директорами від його імені, і кожен документ, на якому повинна бути печатка, повинен бути підписаний директором і також повинен бути підписаний секретарем або другим директором або іншою особою, призначеною директором для цією мети, таким чином оскільки є печатка, то довіреність відповідає дійсності та вимогам ТОВ AISI REALTI PUBLIC LIMITED.

Також, колегія суддів зазначає, що договір від 01.09.2011 року є нотаріально посвідченим.

Крім того, у 2011-2012 роках, за період з серпня 2011 року по квітень 2012 року, уповноваженими представниками в товаристві з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" і від товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Рієлті Паблік Лімітед" були Бесік Сіхарулідзе та Константінос Бітрос, а з квітня 2012 року замість Бесіка Сіхарулідзе - Ломброс Анагностонулос.

З матеріалів справи вбачається, що в товаристві з обмеженою відповідальністю "Термінал-Бровари" уповноваженим представником від товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" були такі ж особи.

Таким чином, інших представників "материнської" компанії "Аїсі Рієлті Паблік Лімітед" в Україні не було, а вказані представники діяли у відповідності до норм чинного законодавства України, на підставі одних документів.

Колегія суддів зазначає, що в провадженні господарських судів знаходилась справа № 911/27/25/13-г за позовом приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела", товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" про стягнення грошових коштів.

Факт укладання договору від 01.09.2011 року та двох додаткових угод до нього, функціональних дій сторін по їх виконанню судом у цій справі був встановлений і не був спростований в жодному із судових рішень.

Однак, на думку колегії суддів касаційної інстанції, таке посилання є передчасним, оскільки предметом спору у справі № 911/27/25/13-г були вимоги ПП "ЮФ "Імператив Плюс" про стягнення з ТОВ "Термінал Бровари" та ТОВ "Аїсі Бела" грошових коштів, а в даній справі предметом розгляду є визнання недійсними договору та додаткових угод до нього з підстав перевищення особами, якими ці правочини вчинені, повноважень.

Разом з тим, в своїй постанові Верховний суд України від 08.04.2014 року зазначив, що 01.09.2011року між ПП "Юридична фірма "Імператив плюс" (Виконавець) і ТОВ "Термінал Бровари" (Замовник 1) та ТОВ "Аїсі Бела" (Замовник 2) було укладено договір про надання юридично- консультаційних послуг, за умовами якого замовники доручили Виконавцю проведення правового консалтингу та правового супроводження комплексу господарських справ у спорах з закритим акціонерним товариством "Українські Вантажні кур'єри" (далі - ЗАТ "Українські Вантажні кур'єри").

01.09.2011 р. між замовниками та Виконавцем укладено додаткову угоду №1 до договору, у якій сторони передбачили умови оплати послуг Виконавця.

13.03.2012 р. між замовниками та Виконавцем укладено додаткову угоду № 2 до договору.

Зміст договору сторін і додаткових угод свідчить про те, що бонусний платіж за обумовлену роботу підлягав сплаті на підставі оформленого належним чином акта приймання-передачі виконаних робіт, за умови не тільки виконання юридичних послуг, що оплачувалося гарантованим платежем, але і досягнення економіко-правового ефекту для замовників, що могло бути оплачено бонусним платежем. Цей ефект сторони у договорі визначили конкретно - як прийнятний для замовників результат. Тому включення такого результату до змісту розуміння поняття послуги, зазначеної у статті 901 ЦК України, може забезпечити правильне застосування норм матеріального права при вирішенні цього спору.

Оскільки Вищий господарський суд України, застосовуючи статті 901, 903 ЦК України, не врахував, що зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій, то постанова касаційного суду підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування ним норм матеріального права.

Таким чином у своїй постанові Верховний суд України вказав на те, що акт підписаний лише директором не може слугувати належним доказом виконаних робіт для оплати бонусного платежу, а не на те, що договір не укладався, а тому у задоволенні позову про стягнення бонусного платежу необхідно відмовити.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача-1, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" на рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 15.08.2014 року) у справі № 911/1116/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 11.08.2014 року у справі № 911/1116/14 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бела" (04070, м. Київ, вул. Притисько-Микільська, 5, код ЄДРПОУ 35059393) на користь приватного підприємства "Юридична фірма "Імператив Плюс" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6Г, оф. 188-189, код ЄДРПОУ 35548475) 8 709 (вісім тисяч сімсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 911/1116/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

Т.В. Ільєнок