Постанова

від 02.04.2015 по справі 810/814/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ 810/814/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Промтек-Гідро"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтек-Гідро» (далі - позивач, ТОВ «Промтек-Гідро», Товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006242201 від 24.06.2014 та № 0006252201 від 24.06.2014.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта № 325/10-06-22-01/33341264 від 12.06.2014 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтек-Гідро" (код за ЄДРПОУ 33341264) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 37312719) за період з 31.04.2013 року по 30.04.2013 року" (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вважає такі висновки необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Так, позивач зазначає, що висновки Акта перевірки зводяться до припущень щодо укладення позивачем із вказаним контрагентом правочину без настання правових наслідків, із посиланням на матеріали досудового розслідування, жодного судового рішення по якому не прийнято. Крім того, податковим органом в Акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, не зазначено яким чином підприємства, відносно яких проводиться досудове розслідування, пов'язані із позивачем.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є формальними та необ'єктивними, та зауважує на тому, що факт реальності здійснення позивачем господарських операцій із вказаним контрагентом підтверджується наявними у платника податків первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач проти позову заперечував. Надав суду письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позову. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 вирішено питання про здійснення розгляду даної справи в порядку письмового провадження в межах строків розгляду адміністративних справ.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, з 29.05.2014 по 04.06.2014 посадовою особою податкового органу на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 82 Податкового кодексу України та наказу Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 530 від 29.05.2014 проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 37312719) за період з 31.04.2013 року по 30.04.2013 року.

За результатом вказаної перевірки складено Акт № 325/10-06-22-01/33341264 від 12.06.2014, у висновках якого зафіксовані наступні порушення:

1) п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягають сплаті (перерахуванню) за квітень 2013 року на загальну суму 102079,00 грн.;

2) п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9, пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2013 року на загальну суму 96975,00 грн.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено, що взаємовідносини між ТОВ "Промтек-Гідро" та ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" відбувалися на підставі договору про надання послуг № 05тз/13 від 01.03.2013.

При цьому, підставою для висновків щодо порушення позивачем наведених вимог Податкового кодексу України стало посилання податкового органу на матеріали кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100000000036 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, фабули якого містять посилання на ознаки фіктивності контрагента-постачальника (виконавця) позивача ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" та щодо причетності останнього до здійснення операцій, пов'язаних із легалізацією коштів, здобутих злочинним шляхом.

Посилаючись на викладене, податковий орган зазначає, що діяльність Товариства має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій, і відповідно дійшов висновку про неправомірність формування останнім сум валових витрат та податкового кредиту за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" № 0006242201 від 24.06.2014, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 153190,00 грн., у тому числі за основним платежем 102079,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 51040,00 грн.;

- форми "Р" № 0006252201 від 24.06.2014, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 145463,00 грн., у тому числі за основним платежем 96975,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 48488,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач визначив позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток виходячи з висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтек-Гідро", код за ЄДОПОУ 33341264, є юридичною особою, що зареєстрована 25.02.2005 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Броварській ОДПІ. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: будівництво водних споруд (основний); інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; надання в оренду водних транспортних засобів; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво мостів і тунелів; будівництво трубопроводів; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має Свідоцтво Регістру судноплавства України № СВ-41-3-22-10 від 25.02.2010 про визнання підприємством, яке виконує: водолазне обстеження підводної частини гідротехнічних споруд, у т.ч. залученням підводного телебачення або відео зйомки; реконструкція та ремонт ГТС; інженерне обстеження ГТС (т. 1 а.с. 129-130). Також має Дозволи Держгірпромнагляду на початок виконання роботи підвищеної безпеки (т. 1 а.с. 131-134); сертифікат відповідності ДСТУ SIO 9001:2009 (SIO 9001:2008) стосовно водолазного обстеження і оцінки технічного стану підводної частини споруджень тощо (т. 1 а.с. 135).

Судом встановлено, що між ТОВ "Промтек-Гідро" (Субпідрядник) та Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Генпідрядник) укладені договори субпідряду № 272/11 від 30.12.2011 та № 204/11 від 03.10.2011, предметом яких є послуги «Капітальний ремонт підводного переходу нафтопроводу УСП Тимофіївка - Глинськ 159 мм ч/з р. Грунь - відновлення проектної глибини залягання».

З метою виконання вказаних угод позивачем із ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" укладено договір про надання послуг № 05тз\13 від 01.03.2013, відповідно до умов якого ТОВ "Промтек-Гідро" (Замовник) доручає, а ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" (Виконавець) зобов'язується протягом дії цього договору надати послуги "Технічне забезпечення капітального ремонту підводних переходів ч/з р.Грунь" в порядку та на умовах, визначених даним Договором. Загальна вартість робіт відповідно до Договірної ціни (Додаток №1 до Договору) - 628305,07 грн., у т.ч. ПДВ 104717,51 грн. Оплата здійснюється у національній грошовій одиниці України у безготівковому порядку. Здача-приймання послуг оформляється актами здачі-прийняття послуг по ф. КБ-2.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 05тз\13 від 01.03.2013 позивачем надані належним чином засвідчені копії наступних документів:

- податкової накладної № 444 від 30.04.2013 на загальну суму 612472,70 грн., у т.ч. ПДВ 102078,78 грн. (номенклатура - "Технічне забезпечення капітального ремонту підводних переходів ч/з р.Грунь") (т. 1 а.с. 68);

- виробничого звіту з об'ємів робіт при наданні послуг відповідно до умов договору № 05тз\13 від 01.03.2013 (т. 1 а.с. 69);

- акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за квітень 2013 року (т. 1 а.с. 70-74);

- локального кошторису;

- довідки про вартість виконаних робіт КБ-3;

- плану ПО-1366-027Р (т. 1 а.с. 75-77);

- фотоматеріалів процесу виконання робіт (т. 1 а.с.78-80);

- товарно-транспортних накладних;

- рахунку-фактури №01/05-13 від 30.04.2013 на суму 612472,70 грн., у т.ч. ПДВ 102078,78 грн. (номенклатура - "Технічне забезпечення капітального ремонту підводних переходів ч/з р.Грунь");

- платіжних доручень (т. 1 а.с.136-140);

- акту звірки;

- оборотно-сальдових відомостей;

- реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Всі зазначені документи складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Українi", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України i містять відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються мiж собою. Крім того, як встановлено судом, всі наведені вище документи містять підписи і скріплені печатками підприємств.

Щодо контрагента - ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" позивачем також надані суду належним чином засвідчені копії Статуту (том І, а.с. 162-167), Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (том І, а.с. 170), Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с. 168), Довідки з ЄДРПОУ (том І, а.с. 174), довідки форми № 4-ОПП про взяття на облік платника податків (том І, а.с. 175), Свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ (том І, а.с. 176), Ліцензії на господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали досудового розслідування № 32014100000000036 є безпідставними, оскільки досудове розслідування відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, проведення досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванні, а також вироку суду (ухвали суду про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами), що набрав законної сили щодо створення і діяльності саме ТОВ "Промтек-Гідро" та ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС".

Крім того, відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" спеціальної податкової правосуб'єктності на момент виконання вищевказаних договірних відносин, зокрема того, що таке підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому податковим органом не надано та не приведено жодного судового рішення щодо визнання нікчемними (недійсними) укладеної між позивачем та ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" угоди.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ "Промтек-Гідро" та ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС" на підтвердження правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень. Водночас, відповідачем таких доказів суду не надано.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та твердження про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах товариства та вказаного контрагента, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеним суб'єктом господарювання у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної, отриманої у межах взаємовідносин із ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС", суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкової накладної, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям із ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС". Крім того, судом встановлено, що господарські операції позивача із контрагентом відповідають видам господарської діяльності, якими займаються ці підприємства.

Суд також звертає увагу на те, що визначені Конституцією України і Податковим кодексом України обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов'язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом.

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, вказано в пункті 71 рішення Європейського Суду з прав людини (справа "Булвес АД проти Болгарії", 2009 рік, заява № 3991/03), де суд зазначає "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Саме до таких висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17.09.2014 № К/9991/65367/12.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що його контрагент, можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування. Податковим органом також не було доведено суду наявність ознак фіктивності у контрагента позивача, які б створювали підстави для висновку, що господарські операції були нереальними.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги недоведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між ТОВ "Промтек-Гідро" та ТОВ "ГЕФЕСТ АЛЬЯНС", доведеність обгрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість і віднесення сум до валових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» № 0006242201 від 26.06.2014 та форми «Р» № 0006252201 від 24.06.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтек-Гідро" судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.