Постанова

від 05.03.2015 по справі 802/4228/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/4228/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Таркса Дмитровича,

представника позивача: Шеремети І.П.,

представника відповідача: Сидоришина М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Хмільницького районного споживчого товариства до Хмільницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Хмільницьке районне споживче товариство ( далі - позивач ) з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області ( далі - Хмільницька ОДПІ, відповідач ) про визнання протиправними та скасування рішень Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 10.11.2014 року №0015651700, №0015661700 та №0015671700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом зазначених в оскаржуваних рішеннях термінів ( відповідно 21.02.2014 - 17.03.2014 року, 21.02.2014 - 15.04.2014 року, 21.03.2014 - 17.04.2014 року) сплата єдиного внеску проводилась підприємством вчасно і в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. Позивач зазначає, що до теперішнього часу Хмільницьке районне споживче товариство відноситься до районних підприємств і всі податки, збори та інші обов'язкові платежі сплачувало до лютого 2014 року на рахунок районного бюджету. Проте, незважаючи на державну реєстрацію Хмільницького районного споживчого товариства у Хмільницькому районі, працівники Хмільницької ОДПІ у попередні роки - до 2014 року вказували на те, що зважаючи на фактичну юридичну адресу підприємства ( м. Хмільник ), всі податки, збори та інші платежі необхідно сплачувати на рахунок міського бюджету. При цьому працівники податкової інспекції також пояснювали, що існує технічна складність в переведенні електронної програми.

Лише у квітні 2014 року позивачу стало відомо, що з 1 січня 2014 року електронну програму податковими органами запущено і Хмільницьке районне споживче товариство було переведено для сплати податків до міського бюджету. Разом з тим, позивача про даний факт не було повідомлено і тому, будучи добропорядним платником податків, він продовжував сплачувати єдиний внесок на рахунок районного бюджету.

На думку позивача, факту несплати чи несвоєчасної сплати єдиного внеску у Хмільницького районного споживчого товариства не було, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, в зв'язку з чим оскаржувані рішення Хмільницької ОДПІ є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач зазначив, що оскаржувані рішення складені з порушеннями законодавства, що регулює складання таких документів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на обставини викладенні в наданих суду письмових запереченнях ( а.с. 47-48 ).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Хмільницьке районне споживче товариство зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 32074932, 17.01.2004 року Хмільницькою районною державною адміністрацією Вінницької області, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №555162, видана 27.11.2012 року ( а.с. 15 ), перебуває на обліку у Хмільницькій ОДПІ та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( а.с. 16, 18 ).

Судом встановлено, що рішеннями Хмільницької ОДПІ №0015651700, №0015661700, №0015671700 від 10.11.2014 року, що отримані позивачем 18.11.2014 року, на підставі частини 10 та пункту 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до Хмільницького районного споживчого товариства штрафні санкції та нараховано пеню за періоди 21.02.2014 - 17.03.2014 року, 21.02.2014 - 15.04.2014 року та 21.03.2014 - 17.04.2014 року ( а.с. 12-14 ).

Крім того судом встановлено, що 03 жовтня 2013 року Хмільницька ОДПІ проінформувала платників єдиного соціального внеску про зміну рахунків для сплати. Так, у газеті «Я та місто» за №40(00110) від 03 жовтня 2013 року розміщено оголошення, у якому Хмільницька ОДПІ проінформувала, що з метою реалізації норм Закону України від 04.07.2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» було відкрито нові рахунки в органах Державної казначейської служби для зарахування єдиного внеску, які введено в дію з 1 жовтня 2013 року, а також вказала реквізити та номера нових рахунків Хмільницької ОДПІ міста Хмільника та Хмільницького району для сплати платниками єдиного внеску ( а.с. 51 ).

16.01.2014 року Хмільницькою ОДПІ проведено річний семінар з платниками податків на тему «Практика застосування норм податкового законодавства України. Останні зміни», однак, згідно наданого відповідачем списку учасників семінару, представник позивача не був присутній на зазначеному заході (а.с. 49 - 50).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам і вищезазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд керується наступним.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною другою статті 6 Закону встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Починаючи з 11.08.2013 року набрали чинності положення ч. 5, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI, відповідно до яких сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

При цьому частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Таким чином, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» №406-VII від 04.07.2013 року, а саме з 11.08.2013 року функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування віднесено до компетенції органів доходів і зборів. Відтак, позивач з січня місяця 2014 року повинен був здійснювати перерахування єдиного внеску на новий рахунок до міського бюджету. Проте, Хмільницьке районне споживче товариство продовжувало сплачувати єдиний внесок на рахунок районного бюджету.

Суд зазначає, що за період з січня по квітень 2014 року Хмільницьким районним споживчим товариством сплата єдиного внеску проводилась вчасно і в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями за вказані місяці, які містяться в матеріалах справи.

Так, підприємство за січень 2014 року перераховувало єдиний внесок на р/р №37191201000223, а за лютий - березень 2014 року на р/р №37194201000231 УДКСУ Хмільник, код одержувача 38657693, назва одержувача Хмільницька ОДПІ, МФО банку одержувача 802015, єдиний внесок нараховано за зарплату, що підтверджується платіжними дорученнями ( а.с. 86-90 ).

Таким чином, Хмільницьке районне споживче товариство з січня 2014 року повинно було здійснювати відрахування єдиного внеску на рахунок міського бюджету, проте, підприємство продовжувало відрахування на рахунок районного бюджету, у зв'язку з чим єдиний внесок за січень 2014 року було зараховано на призначений рахунок несвоєчасно.

Як стверджує позивач, підприємство з відома і за вказівкою Хмільницької ОДПІ податки продовжувало сплачувати на рахунок районного бюджету, а про те, що з 1 січня 2014 року повинно було здійснювати відрахування єдиного внеску на новий рахунок міського бюджету Хмільницькому районному споживчому товариству стало відомо лише у квітні 2014 року. Після встановлення даних обставин позивач двічі (14.04.2014 року та 20.10.2014 року) звертався до податкового органу з заявами щодо перерахування (перенесення ) сплачених до районного бюджету коштів по єдиному соціальному внеску за січень 2014 року по платіжному дорученню №3 від 05.02.2014 року на рахунок міського бюджету, однак останні не були вирішенні по суті (а.с. 83-84, 6 ).

В силу вимог ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до пп. 2 п. 7.2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України № 455 від 09.09.2013 року розрахунок фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Підставою застосування даного виду санкцій є винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством, що порушує права інших суб'єктів господарювання.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб'єктів господарювання у діях яких наявна вина. Однак, судом встановлено, що Хмільницьким районним споживчим товариством сплата єдиного внеску проводилась вчасно і в повному обсязі, таким чином вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачем були виконанні. А відтак, відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем пункту 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та протиправно Хмільницькою ОДПІ винесено оскаржувані рішення №0015651700, №0015661700, №0015671700 від 10.11.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Хмільницького районного споживчого товариства.

Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні справи суд також керувався принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 23 липня 2002 року у справі " Компанія "Вестберга таксі Актіеболаг" та Вулич проти Швеції " в пункті 110 якого суд зазначив, що " ... адміністративні суду, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ", а також щодо права особи на «правомірні очікування» / «законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ( «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 р. заява № 12742/87).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість вимог позивача та оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (бездіяльності), суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України, частиною першою якої передбачено, що у випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 10.11.2014 року №0015651700, №0015661700 та №0015671700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Хмільницького районного споживчого товариства ( код ЄДРПОУ 32074932, вул. Пушкіна, 74, м. Хмільник ) понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 73,08 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / Заброцька Людмила Олександрівна

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар