Постанова

від 02.04.2015 по справі 820/1758/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 квітня 2015 р. №820/1758/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Філатова П.А., відповідача - Гаєвської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072202 від 13.02.2015 року.

Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладене в акті перевірки відповідача, а відтак, суперечить ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки, зазнаючи, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" зареєстроване у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" (податковий номер 33204435) з питань дотримання вимог валютного законодавства по імпортному контракту № 643/05761695/2163 від 20.09.2013 за період з 20.09.2013 по 03.02.2015 року, про що складено акт перевірки від 04.02.2015 року № 302/20-30-22-02/33204435.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення №0000072202 від 13.02.2015 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 11409,32 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки від 04.02.2015 року № 302/20-30-22-02/33204435 висновки відповідача про порушення викладені в п.3.1.1. та п. 3.1.2., а саме :

- ст. 2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», із змінами та доповненнями по імпортному контракту №643/05761605/2163 від 3.09.2013, додатковій угоді № 1 від 12.12.2013, додатковій угоді № 2 під 07.02.2014. додатковій угоді № 3 від 01.10.2014, додатковій угоді №4 від 01.12.2014 з урахуванням вимог ЗУ від 6.11.2012 № 5480-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок»;

- ст.5 Закону від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями, при повернені валютних коштів по імпортному контракту позитивна курсова різниця, яка виникла за вказаною імпортною операцією, не перерахована Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" до Державного бюджету України.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" (як покупцем) та ОАО "ЩЕКИНОАЗОТ" (як поставщиком) було укладено контракт № 643/05761695/2163 від 20.09.2013, за умовами якого поставщик продає, а покупець покупає товар - метанол технічний, вироблений на ОАО «ЩЕКИНОАЗОТ», Росія, ГОСТ 2222-95 ( додаток 1), код ЗЕД 290511000. Партії товару узгоджуються сторонами в окремих доповненнях до контракту(а.с. 30- 43)

Оплата по контракту здійснювалась на підставі 100% передоплати кожної партії товару в доларах США та була проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. Після виконання умов контракту, надміру сплачені кошти були повернені на рахунок позивача.

За правилами положень ст. 3 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Суд, не погоджується з твердженням представника відповідача, що порушення визначені ст. 2 і ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є тотожними, оскільки зміст даних статей різний, та визначає різну відповідальність за порушення норм діючого законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, валюта зарахована товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" є коштами попередньо внесеними позивачем як передоплата за поставляння його контрагентом товар, що, між іншим, також зазначено і в самому акті перевірки. Зазначена валюта була продана протягом 5 робочих днів, а отже, порушення строків встановлених положеннями ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", з боку позивача відсутні.

Що стосується висновку контролюючого органу про несплату позитивної курсової різниці в розмірі 11409,32 грн., слід зазначити, що згідно п.7 розділу 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене постановою правління Національного банку України від 10.08.2005 року №281, суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента, виходячи з наступного.

Суд зауважує, що перерахування позитивної курсової різниці на користь державного бюджету України належить до компетенції суб'єктів ринків, якими є комерційні банки та уповноважені фінансові установи.

Поряд із тим, обов'язок підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці жодною нормою законодавства не передбачено, відповідно, відповідальність за неперерахування курсової різниці від продажу іноземної валюти чинним законодавством також не передбачена, що взагалі виключає можливість застосування до позивача будь-яких санкцій.

В силу приписів ст. 4 вищевказаного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Тому, є необґрунтованими доводи відповідача на те, що позитивна курсова різниця має бути перерахована до бюджету по коду бюджетної класифікації 21081000 "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства".

Отже, суд дійшов до висновку, що сума позитивної курсової різниці в розмірі 11409,32 грн. не є зобов'язанням платника податків в розумінні глави 4 Податкового кодексу України, та, відповідно, не може бути заявлена до стягнення контролюючим органом на підставі пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Таким чином, вимоги податкового органу щодо перерахування до державного бюджету грошових коштів у розмірі позитивної курсової різниці внаслідок порушення позивачем ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000072202 від 13.02.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" (61045, м. Харків, вул. Данилевського 27 кв. 11, код 33204435) судовий збір в сумі 182,70 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2015 року.

Суддя Волошин Д.А.