Постанова

від 22.10.2019 по справі 820/1758/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №820/1758/15

адміністративне провадження №К/9901/6597/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Волошина Д.А. від 02.04.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Катунова В.В., суддів: Ральченка І.М., Бершова Г.Є. від 12.05.2015 у справі №820/1758/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" (далі-позивач/Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач/податковий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072202 від 13.02.2015 року про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в розмірі 11409,32гривні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що відповідачем протиправно визначено грошове зобов`язання у вигляді пені в розмірі 11409,32 гривні, оскільки нарахування не пов`язане з порушенням строків, встановлених статтями 1,2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті ; вказувало, що нормами чинного законодавства не покладено на підприємство-резидента обов`язку з щоквартального перерахування до Державного бюджету України курсової різниці, утвореної за наслідком продажу банком іноземної валюти.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000072202 від 13.02.2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перерахування позитивної курсової різниці на користь Державного бюджету України належить до компетенції суб`єктів ринку, якими є банки та уповноважені фінансові установи, натомість обов`язок підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці нормами чинного законодавства не передбачено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на помилковість висновків суду щодо відсутності у підприємства-резидента обов`язку перерахування до Державного бюджету України курсової різниці, що виникла при продажу іноземної валюти, поверненої нерезидентом.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ГЕРМЕС-СЕРВІС" з питань дотримання вимог валютного законодавства по імпортному контракту № 643/05761695/2163 від 20.09.2013 за період з 20.09.2013 по 03.02.2015 р, за результатами якої складено акт перевірки від 04.02.2015 року № 302/20-30-22-02/33204435.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що Товариством не перераховано до Державного бюджету України позитивну курсову різницю в сумі 11409,32 гривні, що виникла внаслідок повернення грошових коштів у зв`язку з невиконанням умов імпортного контракту №643/05761695/2163 від 20.09.2013 та додаткових угод до нього, чим порушено статтю 5 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення №0000072202 від 13.02.2015 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД 21081000 на загальну суму 11409,32 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, встановлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 5 Закону України від 23.09.1994 №185/94 Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті (далі - Закон №185/94) передбачено, що у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Відповідно до статті 3 Закону №185/94 Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов`язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Відтак, вказаними нормами регулюються відносини щодо використання валюти, придбаної для забезпечення виконання зобов`язань перед нерезидентом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позитивна курсова різниця в розмірі 11409,32 гривні виникла внаслідок продажу іноземної валюти, повернутої нерезидентом на рахунок позивача у зв`язку з частковим невиконанням останнім умов контракту №643/05761695/2163 від 20.09.2013 та додаткових угод до нього.

Оскільки платник отримав грошові кошти внаслідок повернення передплати, а не внаслідок придбання іноземної валюти для забезпечення виконання зобов`язань перед нерезидентом, у податкового органу відсутні підстави для застосування положень статті 5 Закону України Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті .

Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги, за наведених у цій постанові мотивів не є такими, що можуть вплинути на суть прийнятих судами рішень, а отже й слугувати підставою для його скасування.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду