Постанова

від 07.04.2015 по справі 825/770/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/770/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Новик Н.С.,

за участю представників сторін

від позивача Сальви В.О.,

Нікішина Д.В.,

Діденко О.Р.,

від відповідача Костюченко С.М.,

Байдак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків» звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням зменшення позовних вимог просить про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління ДФС у Чернігівській області від 22.01.2015 № 0000112200, № 0000131700, № 0000122200, № 0000102200 у повному обсязі, № 0000082200 в частині донарахування 141421,50 грн податку на прибуток підприємств, № 0000092200 в частині донарахування 55029,04 грн плати за користування надрами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Так по взаємовідносинам із ПАТ «Страхове товариство «Стройполіс» позивач зазначає, що протокол засідання ради директорів не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, не є документом, що підтверджує чи спростовує намір та/або факт здійснення господарської операції. Також, співробітники відповідача не наділені повноваженнями для перевірки такого роду документів.

По взаємовідносинам із ТОВ «Промінерал» позивач зазначає, що всі господарські операції з контрагентом - ТОВ «Промінерал» оформлені належними бухгалтерськими документами, відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, результати зазначених операцій відображені у відповідних деклараціях і за результатом цих операцій сплачені всі податки, що підтверджується довідкою Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області № 2631/05-81-22-06/34550797 від 12.12.2014.

Крім того, позивач зазначає, що сплачував агентську винагороду контрагенту - ТОВ «Промінерал» виключно за відвантажені і оплачені покупцями партії піску, що підтверджується відомостями про кількість відвантаженого та сплаченого товару (додаток № 3 до агентського договору № 1 від 27.02.2009).

По взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_6 позивач зазначає, що на виконання вищезазначеної операції ФОП ОСОБА_6 виписав податкові накладні № 2 № 3 та № 5, у яких графа «Код товару згідно з УКТ ЗЕД» не заповнена правомірно.

По взаємовідносинам із ТОВ «ВіЄйБі Лізинг» позивач зазначає, що після закінчення дії договорів по фінансовій оренді у 2013 році лізинговою компанією були надані акти звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на предмет лізингу по кожному договору, в яких зазначені загальні суми сплаченої винагороди (комісії) лізингодавцю.

Сформувавши відповідний регістр бухгалтерського обліку, в якому обліковується сплачена винагорода (комісія) лізингодавцю за період дії договорів було з'ясовано, що при проведенні (обліку) бухгалтерських проводок щодо оплати комісії та оплати частини вартості майна була допущена помилка, а саме, сплата комісії лізингодавцю була віднесена на оплату вартості орендованого майна і у витратах періоду не була врахована. Сума такої помилки складає 32553,45 грн. На підставі такого внутрішнього аудиту у бухгалтерському обліку були скориговані понесені витрати по сплати винагороди (комісії) лізингодавцю - збільшені на таку суму, а суми, що були враховані як оплата вартості орендованого майна, зменшені на таку ж саму суму.

Щодо плати за користування надрами при видобутку корисних копалин позивач зазначає, що:

Відповідно п.п. 263.6.1 п. 263.6 ст. 263 ПК України - для визначення вартості 1 тони видобутої корисної копалини використовуються два методи:

- за фактичними цінами реалізації;

- за розрахунковою вартістю.

Плата за користування надрами розраховується за більшою з таких величин. Таким чином, складові вартості однієї тони видобутої корисної копалини однакові за переліком, а саме, це витрати, які технічно та технологічно пов'язані з господарською діяльністю з видобування корисної копалини.

У акті перевірки Ріпкинської ДПІ зазначено, що при розрахунку методом «за фактичними цінами реалізації» підприємство порушило порядок розрахунку вартості шляхом завищення витрат, включивши до таких

- «витрати на збут»:

- витрати на пакування, тару, упаковку;

- витрати пов'язані з доставкою пробної партії піску;

- витрати на утримання та обслуговування основних засобів , призначених для організації навантаження у вагони готової продукції;

- витрати на агентські послуги.

Тобто, такі витрати, за логікою податкової, залишаються у складі вартості 1 тони видобутої корисної копалини та приймають участь у розрахунку плати за користування надрами.

Однак, зазначені витрати не відносяться до господарської діяльності гірничодобувного підприємства з видобування корисних копалин, для цілей розділу XI ПК України - процесу добування та первинної переробки корисної копалини (ст. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Добування корисних копалин - сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини (ст. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Первинна переробка( збагачення) мінеральної сировини включає сукупність операцій збирання, дроблення, мелення, сушку, класифікацію (сортування) та збагачення фізико-хімічними методами без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, (ст. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Такі витрати включені до ціни на готову продукцію, встановлену у договорі купівлі-продажу згідно з умовами постачання. Відповідно до наказу про цінову політику підприємства (наказ № 82-П від 29.12.2012) вартість 1 тони готової продукції включає витрати на видобуток та збагачення, витрати на збут, логістичну складову по відношенню до конкретних підприємств, з урахуванням умов поставки та витрати на тару і пакування.

Виходячи із вищезазначеного, товариство вважає, що всі перелічені витрати повинні бути виключені у складі «витрат на збут» із доходу, при розрахунку вартості 1 тони видобутої корисної копалини, методом «за фактичними цінами реалізації», для цілей розрахунку плати за користування надрами при видобутку корисних копалин.

Щодо відображення в акті перевірки плати за землю позивач зазначає, що ДПІ зроблено висновок про заниження товариством плати за землю у 2013 році на суму 16154,79 грн. Розрахунок зазначеної суми ДПІ здійснила з урахуванням даних, отриманих від відділу Держземагенства у Ріпкинському районі (лист від 20.10.2014 № 2821). Дані, отримані ДПІ від відділу Держземагенства відрізняються від даних, які використовувало товариство для розрахунку плати за землю у 2013 році на 7,84 га (4,84 га + 3 га). Саме на це перевищення ДПІ донарахувала плату за землю у сумі 16154,79 грн.

Проте, товариство надало копію акту передачі рекультивованих земель ТОВ «Папірнянський кар'єр скляних пісків» від 28.03.2008, відповідно якого: передано Комарівському лісництву ДП «Добрянське лісове господарство» рекультивовану земельну ділянку площею 4,84 га та зобов'язано Ріпкинський районний відділ земельних ресурсів внести зміни в земельно-облікові документи. Пунктом 3 розпорядження № 202 від 14.05.2008 в.о. голови Ріпкинської районної державної адміністрації зобов'язано Ріпкинський районний відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-облікові документи. Підставі не внесення у 2008 році Ріпкинським районним відділом земельних ресурсів таких змін та невиконання розпорядження № 202 - товариству невідомі. Відповідальності за бездіяльність державного органу товариство також не несе. Що стосується іншої ділянки площею 3 га, товариство зазначає, що підстави знаходження в обліку Ріпкинського районного відділу земельних ресурсів цієї ділянки (за товариством) - невідомі. За актом приймання передачі цю земельну ділянку товариство ніколи не приймало, договорів щодо її використання не укладало.

Згідно листа відділу Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області № 19-28-0.2-501/2-15 від 12.02.2015 земельна ділянка площею 4,84 га була з обліку була вилучена з обліку лише у 2014 pоці, незважаючи на розпорядження № 202 від 14.05.2008 та той факт, що товариство додатково зверталось з цього приводу до названого відділу із зверненням № 242 від 03.03.2012 щодо земельної ділянки площею 3 га, жодної запитуваної інформації у листі від 12.02.2015 відділу Держземагенства не міститься. Тобто, саме бездіяльність відділу Держземагенства у Ріпкинському районі Чернігівської області призвела до грубого порушення норм чинного законодавства та, як наслідок, знаходження в обліку за товариством земельних ділянок площею 4,84 га та 3 га у 2013 році. Отже, донарахування товариству плати за землю по земельним ділянкам, які вибули з його користування або ніколи не перебували у його користуванні порушує право товариства мирно володіти своїм майном.

Щодо відображення в акті сплати товариством податку на доходи фізичних осіб позивач зазначає, що відповідач зробив висновок щодо неутримання товариством та не перерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 17630,00 грн «з суми доходу, отриманого фізичною особою від продажу рухомого майна». До такого висновку відповідач прийшов в результаті аналізу господарського договору № 030513 купівлі-продажу від 03.05.2013 бетонозмішувача КАМАЗ 2008 р.в., укладеного між товариством і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 Відповідач проігнорував надані товариством докази - документи, оформлені на виконання даної господарської операції (і надані до перевірки), а саме: вищезазначений договір, рахунок № 29 від 29.04.2014, видаткову накладну № 103 від 14.05.2013, платіжні доручення № 1303 від 13.05.2013 та № 1335 від 14.05.2014, податкові накладні № 1 від 13.05.2013 та № 2 від 13.05.2013 (зареєстровані в ЄРПН).

Крім того, позивач зазначає, що відповідач, з невідомих правових підстав, виніс податкове повідомлення-рішення № 0000131700 від 22.01.2015, яким товариству донараховано 22037,50 грн податку на доходи найманих працівників.

Щодо висновку в акті перевірки про заниження акцизного податку позивач зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 213, 637 Цивільного кодексу України, перебрав на себе повноваження тлумачення умов правочину (договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 24.12.2012) в акті перевірки, таким чином порушивши приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Так, предметом договорів купівлі-продажу від 24.12.2012 є частина частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «КАОЛІН АЗОВ» у розмірі 287993,10 грн.

З урахуванням норм ст.ст. 202, 625, 655 ЦК України, операції з відчуження стосуються більше предмету договору ніж розрахунків за договором. А вексель, відповідно Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначається саме одним із способів розрахунків за договором (поряд із готівковими та безготівковими) та встановлюється умовами договору (у розділі «Розрахунки», а не «Предмет договору»). Крім того, за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 24.12.2012 позивач, як покупець, не отримував дохід, таким чином у нього відсутнє податкове зобов'язання відповідно п. 214.8 ст. 214, п.п 215.1.4 п. 215.1 ст. 215 та п. 216.7 ст. 216 ПК України.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (т. 2 а. с. 189-191).

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення та додаткові пояснення (т. 2 а. с. 170-180, 235-239), в яких зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що між ТОВ «ПКСП» (страхувальник) та ПАТ «Страхове товариство «Стройполіс» (страховик) був укладений договір від 30.08.2013 №130830/001.

Згідно договору страхування № ДД 130830/001 від 30.08.2013, були складені:

- страховий сертифікат з ООО «Минерал» по контракту № 03-11э від 25.03.2011;

- страховий сертифікат з ООО «Ситалл-Снаб» по контракту № 21-12 від 30.11.2012;

- страховий сертифікат з ТОВ «Бучанський завод склотари» по контракту № 17-12 від 28.08.2012.

На час укладання (30.08.2013) договору по страхуванню фінансових ризиків (подія, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання) по виконанню контрактів № 03-11э від 25.03.2011 (з ООО «Минерал»), № 21-12 від 30.11.2012 (з ООО «Ситалл-Снаб»), № 17-12 від 28.08.2012 (з ТОВ «Бучанський завод склотари») факт невиконання зобов'язань сторонами Покупців вже відбувся, що підтверджується судовими спорами про стягнення заборгованості по цих контрактах за позовами до судових інстанцій ТОВ «ПКСП».

Тому дані витрати не можуть бути включені до витрат діяльності ТОВ «ПКСП», оскільки вони не є витратами по страхуванню фінансових ризиків.

Також, в ході проведення перевірки було встановлено, що протягом 2013 року ТОВ «ПКСП» мало взаємовідносини з ТОВ «Промінерал», код за ЄДРПОУ 34550797.

Згідно договору від 27.02.2009 № 1, укладеного між ТОВ «ПКСП» (довіритель) та ТОВ «Промінерал» (комерційний агент), ТОВ «Промінерал» зобов'язалось за винагороду надати ТОВ «ПКСП» послуги по продажу кварцового піску.

Аналізуючи фінансово-господарську діяльність ТОВ «ПКСП» за 2013 рік, а саме: взаємовідносини з покупцями товарів (робіт/послуг) за наданими на перевірку документами встановлено, що протягом 2013 року єдиним новим покупцем, з яким було укладено договір на поставку продукції був ТОВ «Мінерал-Імпекс». Фактично, протягом 2013 року винагорода ТОВ «Промінерал» формувалась із сум погашення вже існуючої дебіторської заборгованості. А починаючи з квітня 2013 року, фактично співпраця ТОВ «ПКСП» відбувалась лише з ТОВ «Мінерал» («Склозаводи»), по решті підприємств рахувалась і рахується станом на кінець перевіреного періоду дебіторська заборгованість.

У кожному звіті про виконану роботу, складеному між ТОВ «ПКСП» та ТОВ «Промінерал» зазначено, що комерційний агент здійснював:

- «переписка по отгрузкам » (дати, номери вагонів, тонаж);

- «переписка по заявкам на поставку песка»;

- «сбор сведений по платежам и задолженостям грузополучателей».

- «запроси коммерческих предложений ООО «Раско», ООО «Русджам-Кириши» та ін.

В той же час, надані документи акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послуг, розрахунки винагороди не містять деталізацію послуг - в чому саме полягали надані послуги, в чому їх доцільність для господарської діяльності ТОВ «ПКСП», який результат отримало товариства від використання таких послуг для своєї господарської діяльності та понесення даних грошових витрат.

Також, відповідач звертає увагу на те, що у ТОВ «Прмінерал» відсутній вид діяльності за КВЕД, який би дозволив йому надавати послуги позивачу.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПКСП» порядку оподаткування господарських операції податком на додану вартість у сумі 26317,00 грн по операції з придбання у ФОП ОСОБА_6 «Насос 20/925652», згідно податкових накладних № 3 від 11.02.2013 на загальну суму з ПДВ 55265,01 грн (на 0,35 кількості насосу), № 5 від 13.03.2013 на загальну суму з ПДВ - 47370,00 грн (на 0,3 кількості насосу) та № 2 від 11.02.2013 на загальну суму з ПДВ 55265,00 грн (на 0,35 кількості насосу). За даними Єдиного реєстру податкових накладних дані про реєстрацію таких накладних відсутні.

Даний насос був встановлений на Екскаватор JS 330LC/ іноземного виробництва.

ДПІ у Ріпкинському районі направлено запит на ім'я директора ТОВ «ПКСП» щодо надання документального підтвердження по придбанню та списанню насосу у ФОП ОСОБА_6 (технічна документація, інформація про виробника та ін.). Проте при наданні заперечення до акта перевірки від 09.01.2015 № 22 (вх. 36/10 від 13.01.2015) товариством не надано зазначені у запиті документи.

Також, ДПІ було надано запит на проведення зустрічної звірки № 2/22-104 від 12.01.2015 до Городецької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, щодо проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_6 по взаємовідносинам з ТОВ «ПКСП» та отримано відповідь від 14.01.2015 № 2/17, згідно якої ФОП ОСОБА_6 надано копії податкових накладних, згідно яких насос було реалізовано у лютому-березні 2013 року ТОВ «ПКСП». Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних в лютому ФОП ОСОБА_6 був придбаний насос у ПП «Астарта Трейд -М» згідно податкової накладної від 08.02.2013 №5 21. У цій податковій накладній вказано код УКТ ЗЕД товару (насос).

Отже, при оформленні податкової накладної на реалізацію до ТОВ «ПКСП» «Насосу 20/925652» ФОП ОСОБА_6 не було зазначено код УКТ ЗЕД, при тому факті, що придбаний товар є іноземного виробництва. При цьому, отримання даного обладнання супроводжується певною інструкцією до використання, гарантійними документами та документами технічної характеристики, в яких зазначаються дані щодо виробника товару. Дані документи ДПІ у Ріпкинському районі було перелічено у запиті до товариства від 17.12.2014 № 1497/10/22-017, відповідь на який не надано і станом на звітну дату.

За даними звітності ФОП ОСОБА_6 в лютому 2013 року щодо операції придбання ТМЦ були відображені господарські взаємовідносини з ПП «Астарта Трейд-М», а саме: придбання у лютому 2013 року насосу. У результаті даної операції продавцем товару - ПП «Астарта Трейд-М» була виписана податкова накладна від 08.02.2013 № 521. Тобто, ФОП ОСОБА_6 у лютому 2013 року придбав насос від продавця - ПП «Астарта Трейд-М» за податковою накладною від 08.02.2013 № 521. При цьому, дана податкова накладна містить код УКТ ЗЕД - 8413603100 та зареєстрована продавцем в ЄДРПН (копія податкової накладної додається). Таким чином, враховуючи наявність факту придбання ФОП ОСОБА_6 у лютому 2013 року насосу (імпортного), відповідно продаж ФОП ОСОБА_6 до ТОВ «ПКСП» у лютому-березні 2013 року насосу імпортного відбувся.

Таким чином, в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ «ПКСП» завищено суму податкового кредиту з ПДВ, у результаті віднесення до його складу суми ПДВ по податковим накладним, які не зареєстровані в ЄРПН на загальну суму 26317,00 грн.

У ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «ПКСП» у 2008 році уклало 3 договори фінансового лізингу на придбання 3 вантажних автомобілів «Камаз» та 1 гусеничного екскаватора.

З питання віднесених ТОВ «ПКСП» суми 32553,45 грн у вигляді витрат з операцій фінансового лізингу з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» до складу витрат товариства 2013 року (порушення - витрати документально не підтверджені), відповідач звертає увагу на таке, позивач в позовній заяві стверджує про проведення коригування витрат по сплаті винагороди лізингодавцю у бік збільшення та на цю ж суму здійснення коригування вартості орендованого (лізингового) майна у бік зменшення, у зв'язку з помилкою.

Суми витрат ТОВ «ПКСП» у вигляді сплати винагороди по лізингу обліковуються на рахунку 95 «Витрати» (включаються у витрати); при цьому вартість орендованого (лізингового) майна формується по рах.10 «Оосновні засоби» (підлягають амортизації). Згідно наданої на перевірку оборотно-сальдової відомість по бухгалтерському рахунку №95 у складі витрат 2013 року відображені витрати у розмірі 32553,45 грн (підтверджується даними відомостей по рах. 95 та 68). При цьому, дані зазначеного позивачем коригування відсутні. Також відсутні документи, які свідчать про понесення таких витрат ТОВ ПКСП» або про декларування витрат (винагорода по лізингу) в інших періодах не в повному обсязі.

Також зауважує, що інспекцією за попередні періоди ТОВ «ПКСП» було перевірено. ДПІ у Ріпкинському районі, надає витяги із матеріалів перевірок ТОВ «ПКСП» за період з 01.04.2007 по 31.12.12 а саме: акт № 494/23-104/22830723 від 17.09.2008 (перевірений період з 01.04.2007 по 30.06.2008); акт № 559/23-104/22830723 від 16.10.2009 (перевірений період з 01.07.2008 по 30.06.2009); акт № 669/23-104/22830723 від 20.12.2010 (перевірений період з 01.07.2009 по 30.09.2010); акт № 261/23-101/22830723 від 15.07.2011 (перевірений період з 01.10.2010 по 31.03.2011); акт № 212/22/22830723 від 22.06.2012 (перевірений період з 01.04.2011 по 31.03.2012), та акт № 2/22-201/22830723 від 26.06.2013 (перевірений період з 01.04.2012 по 31.12.2012).

Відповідно до висновків цих актів перевірок, в жодному з них не зазначено про заниження товариством витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (чи «валових витрат»), а саме: в частині не віднесення до витрат винагороди по договорам лізингу у сумі 32553,45 грн; або зайвого формування вартості «Основних засобів» та відповідно неправомірного нарахування амортизаційних відрахувань.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що для відображення витрат у складі таких, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, необхідні в першу чергу підтверджуючі документи бухгалтерського та податкового обліку, які надані на перевірку не були, ДПІ у Ріпкинському районі вважає правомірним зазначені в акті перевірки порушення щодо відображення у складі витрат суми 32553,45 грн по операціям за договорами фінансового лізингу.

Щодо визначення податкового зобов'язання з плати за користування надрами при видобутку корисних копалин, відповідач зазначає наступне.

За період з 01.01.2013 по 31.12.2013 ТОВ «ПКСП» задекларовано плату за користування надрами для видобутку корисних копалин у сумі 4817388,05 грн, з них видобутої корисної копалини кварцового піску 436513 т на суму 4817263,17 грн та підземної води 13,953 тм3 на суму 124,88 грн.

Базою оподаткування відповідно до п.п. 263.5.1 п. 263.5 ст. 263 ПК України є вартість обсягів видобутих у податковому періоді корисних копалин, а саме кварцового піску та підземної води, яка окремо обчислювалася для кожного виду корисної копалини.

Проведеною перевіркою відображеного показника у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2013 рік у загальній сумі 4817388,05 грн встановлено заниження задекларованих товариством показників податкового зобов'язання рядка 6.2. «Відносних показників», а саме показника розрахунку податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

ТОВ «ПКСП» при розрахунку обчислення вартості видобутої корисної копалини за 2013 рік використовувався метод розрахунку за фактичними цінами реалізації вартості одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини.

Витрати перераховані у п.п. 263.6.3 п. 263.6 ст. 263 ПК України є складовими витрат на збут п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, які визначаються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати" (затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248), а саме витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно - експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору поставки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у порушення п.п. 263.7.1 п. 263.7 ст. 263 ПК України ТОВ «ПКСП» завищено суму витрат при розрахунку вартості одиниці видобутої корисної копалини обчисленої згідно п.п. 263.6.3 п. 263.6 ст. 263 ПК України, які враховуються при визначенні податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2013 рік, у зв'язку з чим занизило плату за користування надрами для добування корисних копалин, що підлягає перерахуванню до Державного бюджету на суму 49529,76 грн.

Стосовно визначення податкового зобов'язання по платі за землю відповідач зазначає наступне.

Відповідно даних, отриманих ДПІ у Ріпкинському районі від Державного земельного кадастру, за ТОВ «ПКСП» обліковуються земельні ділянки (лист відділу держземагенства у Ріпкинському районі від 20.10.2014 № 2821): станом на 01.01.2013 площею 67,8270 га, з них по:

Горностаївській сільській раді - 27,000 га, за межами населених пунктів;

Олешнянській сільській раді - 40,8270 га, з них за межами населених пунктів 4,5 га, в межах населених пунктів - 36,3270 га;

станом на 01.01.2014 площею 64,8270 га, з них по:

Горностаївській сільській раді - 27,000 га, за межами населених пунктів;

Олешнянській сільській раді - 37,8270 га, з них за межами населених пунктів 1,5 га, в межах населених пунктів - 36,3270 га.

Враховуючі дані державного земельного кадастру, як передбачає п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, ДПІ у Ріпкинському районі при перевірці правильності визначення товариством плати за землю встановлено, що ТОВ «ПКСП» у порушення п. 274.1 ст. 274, п. 278.1 ст. 278 ПК України занижено за 2013 рік суму плати за землю до сплати до бюджету на 16154,79 грн.

Стосовно визначення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб відповідач зазначає наступне.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «ПКСП» (ін. №22830723) відповідно договору купівлі-продажу № 030513 від 03.05.2013 придбано у СПД ОСОБА_8 Бетонозмішувач КАМАЗ 2008 р.в.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість 1 одиниці товару складає 293833,33 грн, крім того ПДВ - 20% - 58766,67 грн. Всього загальна вартістю придбаного товару - 352600,00 грн.

Згідно п. 2.2 договору кількість товару складає 1 (одна) од.

На підставі п. 4.1 право власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється на підставі з договором, переходить від продавця до покупця в час здійснення продавцем передачі товару.

ТОВ «ПКСП» 21.05.2013 у Чернігівському ВРЕР здійснено реєстрацію транспортного засобу КАМАЗ-6520 Бетонозмішувач, та отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1.

Згідно вищезазначеного договору ТОВ «ПКСП» придбано у СПД ОСОБА_8 транспортний засіб - Бетонозмішувач КАМАЗ 2008 р.в. Ціна транспортного засобу згідно договору складала - 352600,00 грн. При цьому, податок на доходи фізичних осіб у сумі 17630,00 грн податковим агентом (ТОВ «ПКСП») перераховано до бюджету не було, та в звітності 1-ДФ, за 2 квартал 2013 року, за ознакою 105, сума виплаченого доходу товариством не відображена.

У даному випадку податковим агентом є ТОВ «ПКСП», а відтак сплачувати відповідний податок до бюджету повинно саме товариство, а не фізична особа - підприємець ОСОБА_8.

У зв'язку з чим, у порушення п. 173.3 ст. 173, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1, п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, абзацу а) п. 176.2 ст. 176 ПК України ТОВ «ПКСП» не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 17630,00 грн з суми доходу отриманого фізичною особою від продажу рухомого майна.

Щодо визначення податкового зобов'язання по акцизному податку відповідач зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку, ТОВ «ПКСП» станом на 01.01.2013 мало дебіторську заборгованість по ТОВ «Полірем» у сумі 2484608,09 грн, та по ТОВ «Полірем-Гіпс» у сумі 2463265,92 грн.

У рахунок погашення дебіторської заборгованості, зазначені товариства розрахувались з ТОВ «ПКСП» простими векселями, а саме: ТОВ «Полірем» простий вексель АА № 2546374 номінальною вартістю 1242304,04 грн, та АА № 2546373, номінальною вартістю 1242304,05 грн, а також ТОВ «Полірем-Гіпс», прості векселі АА №1643483 на суму 1231632,96 грн, та АА № 1643484 на суму 1231632,96 грн. Зазначені підприємства є емітентами переданих векселів, згідно наданих на перевірку завірених копій документів, що додаються до даного акту.

Векселі, отримані від ТОВ «Полірем», номінальною вартістю 2484608,09 грн, ТОВ «ПКСП» передав фізичній особі ОСОБА_9, як оплату за його частку у статутному капіталі ТОВ «Каолін-Азов» (договір купівлі - продажу від 24.12.2012 та акту прийому-передачі від 24.01.2013) та векселі, отримані від ТОВ «Полірем-Гіпс», ТОВ «ПКСП» передав фізичній особі - ОСОБА_12. (договір від 24.12.2012 та акт прийому - передачі від 24.01.2013), як оплату за його частку у статутному капіталі ТОВ «Каолін-Азов».

Таким чином, ТОВ «ПКСП» було здійснено фактично реалізацію векселів номінальною вартістю 4947872,00 грн.

Щодо отримання у даному випадку доходу від здійснення операції з відчуження векселів, то відповідач звертає увагу, що відповідно до п.п. 14.1.54 «в», п. 14.1, ст. 14 Податкового кодексу України, доходами вважається дохід з джерелом їх походження з України у вигляді: доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Тобто, у момент передачі простих векселів фізичним особам та отримання від них частки у статутному капіталі ТОВ «Каолін Азов», ТОВ «ПКСП» було отримано дохід у вигляді корпоративних прав. Таким чином, при здійсненні даної операції у ТОВ «ПКСП» є об'єкт оподаткування акцизним податком та дата отримання доходу від здійснення такої операції з відчуження цінних паперів.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, зважаючи на це просить відмовити ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, додаткові пояснення по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» (ЄДРПОУ 22830723) зареєстроване 17.11.1998 у Ріпкинській районній державній адміністрації Чернігівської області, взято на податковий облік 25.06.1997 за № 216, станом на 19.06.2013 перебуває на обліку в ДПІ у Ріпкинському районі, є платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, збору за спеціальне використання водних ресурсів, екологічного податку, плати за користування надрами, що підтверджується актом перевірки від 26.12.2014 № 104/22/22830723 (т. 1 а. с. 20) та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.12.2014 № 19807971 (т. 1 а. с. 142-144). Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Судом встановлено, що з 10.11.2014 по 19.12.2014 ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС в Чернігівській області (далі - відповідач) проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків» (далі - товариство, позивач). За результатами проведеної перевірки складено акт № 104/22/22830723 від 26.12.2014 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ПКСП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013» (т. 1 а. с. 19-117), яким встановлено порушення:

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138, п. 138.5 ст. 138, п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140, п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток за 2013 р. у сумі 140481,00 грн;

- п.п. 153.3.3, п. 153.3 ст. 153 ПК України, товариством у повному обсязі не здійснено перерахування авансових платежів по виплаченим дивідендам сумі 2040,41,00 грн;

- п. 57.1 ст. 57 ПК України, товариством занижено значення рядка 34 декларації з податку на прибуток за 2014 р. у загальній сумі 11706,75 грн;

- п.п. 270.1.1, п. 270.1 ст. 270, п. 274.1 ст. 274, п. 278.1 ст. 278 ПК України, товариством занижено суму плати за землю у загальній сумі 16154,79 грн;

- п.п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.6 п. 201.10 ст. 201, товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 73490,00 грн;

- п.п. 1.4.215-1 п. 1.215-1 ст. 215-1, п.п 1.9.212 п. 1.212 ст. 212 ПК України, товариством занижено суму особливого податку (акцизного податку) на суму 74218,00 грн;

- п. 138.5 ст. 138, п.п. 263.6.2, п.п 263.6.3 п. 263, п. 263.7.1 п. 263.7 ст. 263 ПК України, товариством занижено плату за користування надрами для добування корисних копалин на суму 49529,76 грн;

- п.п. 173.1 п. 173.3 ст. 173, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1, п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, абз.а) п. 176.2 ст. 176 ПК України - товариством не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 17630,00 грн з суми доходу, отриманого фізичною особою від продажу рухомого майна.

Відповідно до акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у Ріпкинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000082200 від 22.01.2015 (т. 1 а. с. 125), яким товариству донараховано 210722,00 грн податку на прибуток підприємств;

- № 0000112200 від 22.01.2015 (т. 1 а. с. 126), яким товариству донараховано 91863,00 грн податку на додану вартість;

- № 0000131700 від 22.01.2015 (т. 1 а. с. 127), яким товариству донараховано 22037,50 грн податку на доходи найманих працівників;

- № 0000092200 від 22.01.2015 (т. 1 а. с. 128), яким товариству донараховано плату за користування надрами у сумі 61912,20 грн;

- № 0000122200 від 22.01.2015 (т. 1 а. с. 129), яким товариству донараховано акцизного податку (операцій з відчуження цінних паперів) у сумі 92772,50 коп;

- №0000102200 від 22.01.2015 (т. 1 а. с. 130), яким товариству донараховано земельний податок у сумі 20193, 49 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скарги до ГУ ДФС України у Чернігівській області від 06.02.2015 № 197 (т. 1 а. с. 131-137), до ДФС України від 23.02.2015 № 296 (т. 1 а. с. 138-139), однак рішенням ГУ ДФС України у Чернігівській області від 14.02.2015 № 451/10/25-01-10-04-15 скаргу залишено без розгляду (т. 1 а. с. 140-141).

Дійшовши висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2015 № 0000082200 в частині донарахування 141421,50 податку на прибуток підприємств; № 0000112200 в частині 47173,00 грн за основним платежем та 11794,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000092200 повністю суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «ПКСП» (страхувальник) та ПАТ «Страхове товариство «Стройполіс» (страховик) був укладений договір від 30.08.2013 №130830/001 (т. 1 а. с. 162-167), відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити у межах страхової суми страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

На підтвердження його реальності суду надано наступні первинні документи: страхові сертифікати № ДД 130830/001/003, № ДД 130830/001/004, № ДД 130830/001/005, № ДД 130830/001/002, № ДД 130830/001/001, № ДД 130830/001/006 (т. 1 а. с. 168-173), журнал ордер і відомість по рахунку (т. 1 а. с. 174), акт звірки зваємних розрахунків (т. 1 а. с. 175), виписки по рахунку (т. 1 а. с. 176-185), контракт № 03-11э від 25.03.2011 із відповідними до нього специфікаціями та додатковими угодами (т. 1 а. с. 186-199), контракт № 21-12 від 30.11.2012 із відповідними до нього специфікаціями та додатковими угодами (т. 1 а. с. 200-214), договір № 17-12 від 28.08.2012 із відповідними до нього специфікаціями та додатковими угодами (т. 1 а. с. 215-224), які податковим органом під час перевірки протиправно не було враховано.

Посилання ж відповідача в акті перевірки на протокол засідання ради директорів від 03.10.2013, а укладання договору 30.08.2013 не приймаються судом до уваги, оскільки протокол засідання ради директорів не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, не є документом, що підтверджує чи спростовує намір та/або факт здійснення господарської операції та не може бути підставою визнання договору недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Крім того, на підтвердження доводів позивача, суду надано рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2013 по справі № 239-72-81 (т. 2 а. с. 197-200), постанову про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті від 29.04.2013 (т. 2 а. с. 201), рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті від 19.09.2013 по справі АС № 132р/2013 (т. 2 а. с. 202-208), постанову про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті від 27.12.2013 (т. 2 а. с. 209), рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті від 25.04.2014 по справі АС № 423р/2013 (т. 2 а. с. 210-215), постанову про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті від 12.03.2014 (т. 2 а. с. 216), рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті від 25.06.2014 по справі АС № 94р/2014 (т. 2 а. с. 217-222), постанову про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті від 22.03.2013 (т. 2 а. с. 223), рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті від 31.07.2013 по справі АС № 87р/2013 (т. 2 а. с. 224-230), постанову про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті від 08.05.2013 (т. 2 а. с. 231), рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті від 19.09.2013 по справі АС № 138р/2013 (т. 2 а. с. 232-234), які не було враховано податковим органом під час перевірки.

Між ТОВ «ПКСП» та ТОВ «Проминерал» було укладено агентський договір № 1 від 27.02.2009 (т. 1 а. с. 225-228), відповідно до умов якого «комерційний агент» у порядку та на умовах, установлених діючим договором та діючим законодавством України, за агентську винагороду зобов'язується надавати «довірителю» послуги продажу піску кварцевого, власником якого є «довіритель», а саме послуги по вивченню стану та потенціалу дійсних ринків попиту , послуги по розвитку та руху товару, послуги по заключенню договорів на поставку товару між «довірителем» та кінцевим споживачем товару від імені та за рахунок довірителя, а також надавати супровідні послуги по координації взаємовідносин між довірителем та замовником.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

На підтвердження реальності вищезазначеного договору суду надано наступні первинні документи: додаткову угоду з додатками до договору (т. 1 а. с. 229-241), звіти про виконану роботу за січень-грудень 2013 року (т. 1 а. с. 242, 244, 246, 248, 250, т. 2 а. с. 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14), розрахунки агентської винагороди за січень-грудень 2013 року (т. 1 а. с. 243, 245, 247, 249, т. 2 а. с. 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15), акти виконаних робіт (надання послуг) (т. 2 а. с. 16-27), акти прийому-передачі наданих послуг (т. 2 а. с. 28-39), рахунки на оплату (т. 2 а. с. 40-50), податкові накладні (т. 2 а. с. 51-62).

Крім того, на спростування доводів відповідача, що у ТОВ «Прмінерал» відсутній вид діяльності за КВЕД, який би дозволив йому надавати послуги позивачу, суду надано копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 2 а. с. 181), згідно якої у ТОВ «Прмінерал» наявний такий вид діяльності за КВЕД: 46.13 «діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами».

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір має на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платником податків, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Більш того, довідкою № 2631/05-81-22- 06/34550797 від 12.12.2014 (т. 1 а. с. 146-150) Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Промінерал» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ПКСК» їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2013 по 31.12.2013» - документально підтверджено здійснення господарських відносин з ТОВ «Папернянський кар'єр скляних пісків».

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований у судовому засіданні представниками відповідача.

Також, між ТОВ «ПКСК» та ТОВ «ВіЕйБі Лізинк» було укладено договори фінансового лізингу № 080612-16/ФЛ-Ю-А від 12.06.2008 (т. 2 а. с. 110-113), № 080717-99/ФЛ-Ю-С від 21.07.2008 (т. 2 а. с. 121-124), № 080523-43/ФЛ-Ю-А від 23.05.2008 (т. 2 а. с. 131-134), № 070718-23/ФЛ-Ю-А від 18.07.2007 (т. 2 а. с. 137-145) на предмет фінансової оренди екскаватора JCB330LS, автосамоскидів КАМАЗ у кількості 4 шт. та легкових автомобілів Skoda у кількості 2 шт. зі строком дії до 2013 року.

Договори підписано сторонами та скріплено печатками.

На підтвердження реальності вищезазначених договорів суду надано наступні первинні документи: графіки сплати лізингових платежів (т. 2 а. с. 114, 125, 135, 146-147), специфікації (т. 2 а. с. 115, 126, 128, 136, 148-149), затверджена типова форма довідки (т. 2 а. с. 116), перелік послуг, надання яких забезпечує лізингодавець (т. 2 а. с. 117), додаткові угоди із додатками (т. 2 а. с. 118-120, 127, 129), акт прийому-передачі майна у користування (т. 2 а. с. 130), акти звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на предмет лізингу від 11.09.2013, від 29.08.2012, від 03.09.2013, від 09.09.2013 (т. 2 а. с. 150-153), журнал-ордер відомість по рахунку (т. 2 а. с. 154, 155).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Згідно з п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України лізингова (орендна операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди) фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренді земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на:

а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);

б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Відповідно до пп. 14.1.97. п. 14.1 ст. 14 ПК України лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

- орендар має право на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

Згідно з п. 14.1.84 ПК України інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно п. 153.7 Податкового кодексу України, оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку:

- передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень;

- передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 ПК України для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

Із регістру бухгалтерського обліку, в якому обліковується сплачена винагорода (комісія ) лізингодавцю за період дії договорів було з'ясовано, що при проведенні (обліку) бухгалтерських проводок щодо оплати комісії та оплати частини вартості майна була допущена помилка, а саме, сплата комісії лізингодавцю була віднесена на оплату вартості орендованого майна і у витратах періоду не була врахована. Сума такої помилки складає 32553,45 грн. На підставі такого внутрішнього аудиту у бухгалтерському обліку були скориговані понесені витрати по сплати винагороди ( комісії) лізингодавцю - збільшені на таку суму, а суми , що були враховані як оплата вартості орендованого майна, зменшені на таку ж саму суму.

Відповідно до ст 138 ПК України допускається включення до складу витрат поточного періоду такі витрати, що не були враховані в минулих податкових періодах у зв'язку із допущенням помилок.

Тому, враховуючи ст. 14.1.84 ПК України, у податковому обліку в складі витрат поточного періоду позивачем правомірно були враховані такі коригування.

Висновки податкового органу про завищення податкового кредиту та валових витрат при укладенні та виконанні лізингових договорів є безпідставними, оскільки у судому засіданні представники відповідача не довели правомірність свого твердження, а ні в усному порядку, а ні письмовими доказами. В свою чергу, виконання зазначених договорів підтверджується наданими первинними документами, що відповідачем не заперечується, а тому згідно Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування.

Щодо плати за користування надрами при видобутку корисних копалин суд зазначає наступне.

Відповідно п.п. 263.6.1 п. 263.6 ст. 263 ПК України - для визначення вартості 1 тони видобутої корисної копалини використовуються два методи (п.п. 263.6.1 п. 263 ст. 263 ПК України):

- за фактичними цінами реалізації;

- за розрахунковою вартістю.

Плата за користування надрами розраховується за більшою з таких величин. Таким чином, складові вартості однієї тони видобутої корисної копалини однакові за переліком, а саме, це витрати, які технічно та технологічно пов'язані з господарською діяльністю з видобування корисної копалини.

У акті перевірки Ріпкинської ДПІ зазначено, що при розрахунку методом «за фактичними цінами реалізації» підприємство порушило порядок розрахунку вартості шляхом завищення витрат, включивши до таких:

- «витрати на збут» (п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України):

- витрати на пакування, тару, упаковку;

- витрати пов'язані з доставкою пробної партії піску;

- витрати на утримання та обслуговування основних засобів , призначених для організації навантаження у вагони готової продукції;

- витрати на агентські послуги.

Але, по-перше, зазначені витрати не відносяться до господарської діяльності гірничодобувного підприємства з видобування корисних копалин, для цілей розділу XI ПК України - процесу добування та первинної переробки корисної копалини (п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Добування корисних копалин - сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини (п.п. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Первинна переробка( збагачення) мінеральної сировини включає сукупність операцій збирання, дроблення, мелення, сушку, класифікацію (сортування) та збагачення фізико-хімічними методами без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, (п.п. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

По-друге, такі витрати включені до ціни на готову продукцію, встановлену у договорі купівлі-продажу згідно з умовами постачання. Відповідно до наказу про цінову політику підприємства (наказ № 82-П від 29.12.2012) вартість 1 тони готової продукції включає витрати на видобуток та збагачення, витрати на збут, логістичну складову по відношенню до конкретних підприємств, з урахуванням умов поставки та витрати на тару і пакування.

Виходячи із вищезазначеного, всі перелічені витрати повинні бути виключені у складі «витрат на збут» із доходу, при розрахунку вартості 1 тони видобутої корисної копалини, методом «за фактичними цінами реалізації», для цілей розрахунку плати за користування надрами при видобутку корисних копалин.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в іншій частині з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «ПКСК» та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір поставки від 07.02.2013 (т. 2 а. с. 63-64а) по придбанню гідронасосу JCB20/925652 екскаватору JCB330 заводський № 0713430, однак не підтверджено суму ПДВ у складі податкового кредиту ТОВ «ПКСП» по операції придбання у ФОП ОСОБА_6 в лютому-березні 2013 року імпортного товару (насос), у зв'язку з відсутністю в податкових накладних коду УКТ ЗЕД та відсутністю реєстрації податкових накладних (підстава: купівля - продаж імпортного товару) в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄДРПН).

Даний насос був встановлений на Екскаватор JS 330LC/ іноземного виробництва.

ДПІ у Ріпкинському районі направлено запит на ім'я директора ТОВ «ПКСП» щодо надання документального підтвердження по придбанню та списанню насосу у ФОП ОСОБА_6 (технічна документація, інформація про виробника та ін.). Однак, при наданні заперечення до акта перевірки від 09.01.2015 № 22 (вх. 36/10 від 13.01.2015) товариством не надано зазначені у запиті документи. Також, ДПІ було надано запит на проведення зустрічної звірки № 2/22-104 від 12.01.2015 до Городецької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, щодо проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_6 по взаємовідносинам з ТОВ «ПКСП» та отримано відповідь від 14.01.2015 № 2/17, згідно якої ФОП ОСОБА_6 надано копії податкових накладних, згідно яких насос було реалізовано у лютому-березні 2013 року ТОВ «ПКСП». Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних у лютому ФОП ОСОБА_6 був придбаний насос у ПП «Астарта Трейд -М» згідно податкової накладної від 08.02.2013 № 521. В цій податковій накладній вказано код УКТ ЗЕД товару (насос) (т. 3 а. с. 17).

Отже, при оформленні податкової накладної на реалізацію до ТОВ «ПКСП» «Насосу 20/925652» ФОП ОСОБА_6 не було зазначено код УКТ ЗЕД, при тому факті, що придбаний товар є іноземного виробництва. При цьому, отримання даного обладнання супроводжується певною інструкцією до використання, гарантійними документами та документами технічної характеристики, в яких зазначаються дані щодо виробника товару. Дані документи ДПІ у Ріпкинському районі було перелічено у запиті до товариства від 17.12.2014 № 1497/10/22-017, відповідь на який не надано і станом на звітну дату.

З приводу наданої позивачем податкової накладної від 31.07.2008 № 7130 на придбання Екскаватора JS 330, в якій відсутній код УКТ ЗЕД, то згідно діючого на той час законодавства була відсутня вимога щодо зазначення цього коду в податковій накладній при купівлі-продажу імпортного товару. Ця норма законодавства з'явилась з набранням чинності Податковим кодексом України (чинний з 1 січня 2011 року) та передбачена в п. «і» 201.1 ст. 201 Кодексу, відповідно до якої у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, зокрема код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 11 підр. 2 розд. ХХ Перехідних положень Кодексу податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

При цьому, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У підтвердження висновків акту перевірки щодо порушення ТОВ «ПКСП» в даному випадку при декларуванні податкового кредиту за даними звітності ФОП ОСОБА_6 у лютому 2013 року щодо операції придбання ТМЦ були відображені господарські взаємовідносини з ПП «Астарта Трейд-М», а саме: придбання в лютому 2013 року насосу.

Таким чином, у порушення п. 201.10 ст. 201 Кодексу ТОВ «ПКСП» завищено суму податкового кредиту з ПДВ, в результаті віднесення до його складу суми ПДВ по податковим накладним, які не зареєстровані в ЄРПН на загальну суму 26317,00 грн.

Між ТОВ «ПКСК» та ФОП ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу № 030513 від 03.05.2013 (т. 2 а. с. 102-103), відповідно до якого було придбано бетонозмішувач КАМАЗ на суму 352600,00 грн та відповідно сплативши його вартість, товариство виплатило ОСОБА_8 дохід.

Відповідно до п. 173.3 ст. 173 Податкового кодексу України - у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У даному випадку сторона покупця - ТОВ «ПКСП» є юридична особа, тому при придбанні рухомого майна (бетонозмішувач КАМАЗ) є податковий агентом, який зобов'язаний з суми виплати вартості за придбаний бетонозмішувач утримувати податок на доходи фізичних осіб.

Стосовно декларування ФОП ОСОБА_8 доходів від продажу ТОВ «ПКСП» бетонозмішувача КАМАЗ, то відповідно поданої за 2013 рік ФОП ОСОБА_8 «Декларації про доходи та майновий стан» - «Доходи від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого, та/або рухомого майна» (рядок 01.02 декларації) суми продажу відсутні, що підтверджується копією декларації (т. 3 а. с. 84-87).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПКСП» станом на 01.01.2013 мало дебіторську заборгованість по ТОВ «Полірем» у сумі 2484608,09 грн та по ТОВ «Полірем-Гіпс» у сумі 2463265,92 грн.

У рахунок погашення дебіторської заборгованості, зазначені товариства розрахувались з ТОВ «ПКСП» простими векселями, а саме: ТОВ «Полірем» простий вексель АА №2546374 номінальною вартістю 1242304,04 грн, та АА №2546373, номінальною вартістю 1242304,05 грн, а також ТОВ «Полірем-Гіпс», прості векселі АА № 1643483 на суму 1231632,96 грн, та АА № 1643484 на суму 1231632,96 грн.

Векселі, отримані від ТОВ «Полірем», номінальною вартістю 2484608,09 грн, ТОВ «ПКСП» передав фізичній особі ОСОБА_9, як оплату за його частку у статутному капіталі ТОВ «Каолін-Азов» (договір купівлі - продажу від 24.12.2012 (т. 2 а. с. 70-78) та Акту прийому-передачі від 24.01.2013 (т. 2 а. с. 79) та векселі (т. 2 а. с. 80-81), отримані від ТОВ «Полірем-Гіпс», ТОВ «ПКСП» передав фізичній особі - ОСОБА_12., як оплату за його частку в статутному капіталі ТОВ «Каолін-Азов».

Таким чином, ТОВ «ПКСП» було здійснено фактично реалізацію векселів номінальною вартістю 4947872,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а. с. 82-89).

Згідно з п.п. 213.1.7 п. 213.1 ст. 213 розділу VI «Акцизний податок» Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є операції з операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів.

Пунктом 1 ст. 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» із змінами і доповненнями вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до п. 5 ст. 3 цього ж Закону векселі відносяться до боргових цінних паперів.

Згідно п. 214.8 ст. 214 розділу ІV «Акцизний податок» Податкового кодексу України базою оподаткування особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.

У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ПКСП» не подано протягом 2013 року декларацію з акцизного податку та не сплачено до бюджету суму акцизного податку - 74218,00 грн.

Операції з продажу цінних паперів проводились поза фондовою біржею та не перебувають у біржовому реєстрі.

Щодо отримання у даному випадку доходу від здійснення операції з відчуження векселів, то відповідно до п.п. 14.1.54 «в», п. 14.1, ст. 14 Податкового кодексу України, доходами вважається дохід з джерелом їх походження з України у вигляді: доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів. Тобто, у момент передачі простих векселів фізичним особам та отримання від них частки у статутному капіталі ТОВ «Каолін Азов», ТОВ «ПКСП» було отримано дохід у вигляді корпоративних прав. Таким чином, при здійсненні даної операції у ТОВ «ПКСП» є об'єкт оподаткування акцизним податком та дата отримання доходу від здійснення такої операції з відчуження цінних паперів.

Таким чином, у результаті операцій з реалізації векселів, на загальну суму 4947872,00 грн, ТОВ «ПКСП» занижено суму податку за операціями з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами за 2013 рік на 74218,00 грн.

Згідно п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно даних, отриманих ДПІ у Ріпкинському районі від Державного земельного кадастру, за ТОВ «ПКСП» обліковуються земельні ділянки (лист відділу держземагенства у Ріпкинському районі від 20.10.2014 № 2821): станом на 01.01.2013 площею 67,8270 га, з них по:

Горностаївській сільській раді - 27,000 га, за межами населених пунктів;

Олешнянській сільській раді - 40,8270 га, з них за межами населених пунктів 4,5 га, в межах населених пунктів - 36,3270 га;

станом на 01.01.2014 площею 64,8270 га, з них по:

Горностаївській сільській раді - 27,000 га, за межами населених пунктів;

Олешнянській сільській раді - 37,8270 га, з них за межами населених пунктів 1,5 га, в межах населених пунктів - 36,3270 га;

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно укладеного договору від 27.03.2001 (договір укладено на 20 років) між Олешнянською сільською радою та ТОВ «ПКСП» в тимчасове користування передано (на умовах довгострокового користування / на умовах оренди) земельну ділянку загальною площею 49,5 га, у т.ч.: інших угідь 49,5 га. Землекористувач зобов'язаний провести рекультивацію відпрацьованого кар'єру по закінченню терміну використання. З врахуванням рекультивованих земель за період з 2001 року по 2012 рік загальною площею 21 га - розпорядження Ріпкинської РДА від 08.01.2003 № 3 (рекультивована площа 4,7 га), розпорядження Ріпкинської РДА від 11.01.2006 № 2 (рекультивована площа 5,25 га), розпорядження Ріпкинської РДА від 14.05.2008 № 202 (рекультивована площа 4,84 га), розпорядження Ріпкинської РДА від 10.11.2011 № 404 (рекультивована площа 6,21 га) станом на 01.01.2013 площа земельної ділянки становить 28,5 га.

Враховуючі дані державного земельного кадастру, як передбачає п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, ДПІ у Ріпкинському районі при перевірці правильності визначення товариством плати за землю правомірно встановлено, що ТОВ «ПКСП» у порушення п. 274.1 ст. 274, п. 278.1 ст. 278 ПК України занижено за 2013 рік суму плати за землю до сплати в бюджет на 16154,79 грн.

З приводу зазначеного в позовній заяві питання не проведення Ріпкинським районним відділом земельних ресурсів змін за актом, який датований 2008 роком (відносно ділянки площею 4,84 га) та щодо невідомих товариству даних відносно земельної ділянки площею 3 га, то дане питання є взаємовідносинами між суб'єктом господарювання та відділом земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів в повній мірі правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків», - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління ДФС у Чернігівській області від 22.01.2015:

- № 0000082200 в частині донарахування 141421,50 податку на прибуток підприємств;

- № 0000112200 в частині 47173,00 грн за основним платежем та 11794,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000092200 повністю.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Папернянський кар'єр скляних пісків» (код ЄДРПОУ 228307239) судовий збір у розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн на користь Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592).

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан