Постанова

від 02.10.2019 по справі 825/770/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2019 року

Київ

справа №825/770/15-а

адміністративне провадження №К/9901/5549/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року (суддя Лобан Д.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року (судді: Горбань Н.І. (головуючий), Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі № 825/770/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Папернянський кар`єр скляних пісків до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Папернянський кар`єр скляних пісків (далі - позивач, ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області від 22.01.2015 № 0000112200, № 0000131700, № 0000122200, № 0000102200 у повному обсязі, № 0000082200 в частині донарахування 141 421,50 грн податку на прибуток підприємств, № 0000092200 в частині донарахування 55 029,04 грн плати за користування надрами.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області від 22.01.2015: № 0000082200 в частині донарахування 141 421,50 податку на прибуток підприємств; № 0000112200 в частині 47 173,00 грн за основним платежем та 11 794,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000092200 - повністю. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.01.2015: № 0000082200 в частині донарахування 141 421,50 податку на прибуток підприємств, № 0000112200 в частині 47 173,00 грн за основним платежем та 11 794,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000092200, яким позивачу донараховано плату за користування надрами у сумі 61 912,20 грн, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки такі були прийняті без належного їх обґрунтування та без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття відповідачем вказаних рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків (ЄДРПОУ 22830723) зареєстроване 17.11.1998 у Ріпкинській районній державній адміністрації Чернігівської області, взято на податковий облік 25.06.1997 за № 216, станом на 19.06.2013 перебуває на обліку в ДПІ у Ріпкинському районі, є платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, збору за спеціальне використання водних ресурсів, екологічного податку, плати за користування надрами, що підтверджується актом перевірки від 26.12.2014 № 104/22/22830723 та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.12.2014 № 19807971.

Судом встановлено, що з 10.11.2014 по 19.12.2014 ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС в Чернігівській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків . За результатами проведеної перевірки складено акт № 104/22/22830723 від 26.12.2014 Про результати планової виїзної перевірки ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 , яким встановлено порушення: п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138, п. 138.5 ст. 138, п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140, п. 142.1 ст. 142 ПК України, занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 140 481,00 грн; п.п. 153.3.3, п. 153.3 ст. 153 ПК України, товариством у повному обсязі не здійснено перерахування авансових платежів по виплаченим дивідендам сумі 2 040,41,00 грн; п. 57.1 ст. 57 ПК України, товариством занижено значення рядка 34 декларації з податку на прибуток за 2014 рік у загальній сумі 11 706,75 грн; п.п. 270.1.1, п. 270.1 ст. 270, п. 274.1 ст. 274, п. 278.1 ст. 278 ПК України, товариством занижено суму плати за землю у загальній сумі 16 154,79 грн; п.п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.6 п. 201.10 ст. 201, товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 73 490,00 грн; п.п. 215-1.1.4. п. 215-1.1 ст. 215-1, п.п 212.1.9 п. 212.1 ст. 212 ПК України, товариством занижено суму особливого податку (акцизного податку) на суму 74 218,00 грн; п. 138.5 ст. 138, п.п. 263.6.2, п.п 263.6.3 п. 263, п. 263.7.1 п. 263.7 ст. 263 ПК України, товариством занижено плату за користування надрами для добування корисних копалин на суму 49 529,76 грн; п.п. 173.1 п. 173.3 ст. 173, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1, п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст.176 ПК України - товариством не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 17 630,00 грн з суми доходу, отриманого фізичною особою від продажу рухомого майна.

Відповідно до акту та викладених у ньому порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000082200 від 22.01.2015, яким товариству донараховано 210 722,00 грн податку на прибуток підприємств; № 0000112200 від 22.01.2015, яким товариству донараховано 91 863,00 грн податку на додану вартість; № 0000131700 від 22.01.2015, яким товариству донараховано 22 037,50 грн податку на доходи найманих працівників; № 0000092200 від 22.01.2015, яким товариству донараховано плату за користування надрами у сумі 61 912,20 грн; № 0000122200 від 22.01.2015, яким товариству донараховано акцизного податку (операцій з відчуження цінних паперів) у сумі 92 772,50 грн; № 0000102200 від 22.01.2015, яким товариству донараховано земельний податок у сумі 20 193,49 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скарги до ГУ ДФС України у Чернігівській області від 06.02.2015 № 197, до ДФС України від 23.02.2015 № 296, однак рішенням ГУ ДФС України у Чернігівській області від 14.02.2015 № 451/10/25-01-10-04-15 скаргу залишено без розгляду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків (страхувальник) та ПАТ Страхове товариство Стройполіс (страховик) був укладений договір від 30.08.2013 №130830/001, відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити у межах страхової суми страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

На підтвердження його реальності позивачем було надано наступні первинні документи: страхові сертифікати № ДД 130830/001/003, № ДД 130830/001/004, № ДД 130830/001/005, № ДД 130830/001/002, № ДД 130830/001/001, № ДД 130830/001/006, журнал ордер і відомість по рахунку, акт звірки взаємних розрахунків, виписки по рахунку, контракт № 03-11 від 25.03.2011 із відповідними до нього специфікаціями та додатковими угодами, контракт № 21-12 від 30.11.2012 із відповідними до нього специфікаціями та додатковими угодами, договір № 17-12 від 28.08.2012 із відповідними до нього специфікаціями та додатковими угодами, які податковим органом під час перевірки протиправно не було враховано.

Крім того, позивачем було надано рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2013 по справі № 239-72-81, постанову про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті від 29.04.2013, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті від 19.09.2013 по справі АС № 132р/2013, постанову про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті від 27.12.2013, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті від 25.04.2014 по справі АС № 423р/2013, постанову про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті від 12.03.2014, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті від 25.06.2014 по справі АС № 94р/2014, постанову про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті від 22.03.2013, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 31.07.2013 по справі АС № 87р/2013, постанову про прийняття справи до провадження Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті від 08.05.2013, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 19.09.2013 по справі АС № 138р/2013, які не було враховано податковим органом під час перевірки.

Між ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків та ТОВ Промінерал було укладено агентський договір № 1 від 27.02.2009, відповідно до умов якого комерційний агент у порядку та на умовах, установлених діючим договором та діючим законодавством України, за агентську винагороду зобов`язується надавати довірителю послуги продажу піску кварцевого, власником якого є довіритель , а саме послуги по вивченню стану та потенціалу дійсних ринків попиту , послуги по розвитку та руху товару, послуги по заключенню договорів на поставку товару між довірителем та кінцевим споживачем товару від імені та за рахунок довірителя, а також надавати супровідні послуги по координації взаємовідносин між довірителем та замовником. Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

На підтвердження реальності вищезазначеного договору позивачем було надано наступні первинні документи: додаткову угоду з додатками до договору, звіти про виконану роботу за січень-грудень 2013 року, розрахунки агентської винагороди за січень-грудень 2013 року, акти виконаних робіт (надання послуг), акти прийому-передачі наданих послуг, рахунки на оплату, податкові накладні. Крім того, на спростування доводів відповідача, що у ТОВ Промінерал відсутній вид діяльності за КВЕД, який би дозволив йому надавати послуги позивачу, позивачем надано копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якої у ТОВ Промінерал наявний такий вид діяльності за КВЕД: 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами .

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Крім того, довідкою № 2631/05-81-22- 06/34550797 від 12.12.2014 Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ Промінерал щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2013 по 31.12.2013 - документально підтверджено здійснення господарських відносин з ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків .

Також, між ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків та ТОВ ВіЕйБі Лізинг було укладено договори фінансового лізингу № 080612-16/ФЛ-Ю-А від 12.06.2008, № 080717-99/ФЛ-Ю-С від 21.07.2008, № 080523-43/ФЛ-Ю-А від 23.05.2008, № 070718-23/ФЛ-Ю-А від 18.07.2007 на предмет фінансової оренди екскаватора JCB330LS, автосамоскидів КАМАЗ у кількості 4 шт. та легкових автомобілів Skoda у кількості 2 шт. зі строком дії до 2013 року. Договори підписано сторонами та скріплено печатками.

На підтвердження реальності вищезазначених договорів позивачем надано наступні первинні документи: графіки сплати лізингових платежів, специфікації, затверджена типова форма довідки, перелік послуг, надання яких забезпечує лізингодавець, додаткові угоди із додатками, акт прийому-передачі майна у користування, акти звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на предмет лізингу від 11.09.2013, від 29.08.2012, від 03.09.2013, від 09.09.2013, журнал-ордер відомість по рахунку. Тобто, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Відповідно п.п. 263.6.1 п. 263.6 ст. 263 ПК України - для визначення вартості 1 тони видобутої корисної копалини використовуються два методи: за фактичними цінами реалізації; за розрахунковою вартістю. Плата за користування надрами розраховується за більшою з таких величин. Таким чином, складові вартості однієї тони видобутої корисної копалини однакові за переліком, а саме, це витрати, які технічно та технологічно пов`язані з господарською діяльністю з видобування корисної копалини.

Суд першої інстанції зазначив, що у акті перевірки відповідачем зазначено, що при розрахунку методом за фактичними цінами реалізації позивачем порушено порядок розрахунку вартості шляхом завищення витрат, включивши до таких: витрати на збут (п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України): витрати на пакування, тару, упаковку; витрати пов`язані з доставкою пробної партії піску; витрати на утримання та обслуговування основних засобів, призначених для організації навантаження у вагони готової продукції; витрати на агентські послуги. Однак, зазначені витрати не відносяться до господарської діяльності гірничодобувного підприємства з видобування корисних копалин, для цілей розділу XI ПК України - процесу добування та первинної переробки корисної копалини (п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Добування корисних копалин - сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини (п.п. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Первинна переробка (збагачення) мінеральної сировини включає сукупність операцій збирання, дроблення, мелення, сушку, класифікацію (сортування) та збагачення фізико-хімічними методами без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, (п.п. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Такі витрати включені до ціни на готову продукцію, встановлену у договорі купівлі-продажу згідно з умовами постачання. Відповідно до наказу про цінову політику підприємства (наказ № 82-П від 29.12.2012) вартість 1 тони готової продукції включає витрати на видобуток та збагачення, витрати на збут, логістичну складову по відношенню до конкретних підприємств, з урахуванням умов поставки та витрати на тару і пакування. Таким чином, всі перелічені витрати повинні бути виключені у складі витрат на збут із доходу, при розрахунку вартості 1 тони видобутої корисної копалини, методом за фактичними цінами реалізації , для цілей розрахунку плати за користування надрами при видобутку корисних копалин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки від 07.02.2013 по придбанню гідронасосу JCB20/925652 екскаватору JCB330 заводський № НОМЕР_1 , однак не підтверджено суму ПДВ у складі податкового кредиту ТОВ ПКСП по операції придбання у ФОП ОСОБА_1 в лютому-березні 2013 року імпортного товару (насос), у зв`язку з відсутністю в податкових накладних коду УКТ ЗЕД та відсутністю реєстрації податкових накладних (підстава: купівля - продаж імпортного товару) в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄДРПН). Даний насос був встановлений на Екскаватор JS 330LC/ іноземного виробництва.

Відповідачем було направлено запит на ім`я директора ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків щодо надання документального підтвердження по придбанню та списанню насосу у ФОП ОСОБА_1 (технічна документація, інформація про виробника та ін.). Однак, при наданні заперечення до акта перевірки від 09.01.2015 № 22 (вх. 36/10 від 13.01.2015) позивачем не надано зазначені у запиті документи. Також, контролюючим органом було надано запит на проведення зустрічної звірки № 2/22-104 від 12.01.2015 до Городецької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, щодо проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків та отримано відповідь від 14.01.2015 № 2/17, згідно якої ФОП ОСОБА_1 надано копії податкових накладних, згідно яких насос було реалізовано у лютому-березні 2013 року ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків . Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних у лютому ФОП ОСОБА_1 був придбаний насос у ПП Астарта Трейд -М згідно податкової накладної від 08.02.2013 № 521. В цій податковій накладній вказано код УКТ ЗЕД товару (насос).

При оформленні податкової накладної на реалізацію до ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків Насосу 20/925652 ФОП ОСОБА_1 не було зазначено код УКТ ЗЕД, при тому факті, що придбаний товар є іноземного виробництва. При цьому, отримання даного обладнання супроводжується певною інструкцією до використання, гарантійними документами та документами технічної характеристики, в яких зазначаються дані щодо виробника товару. Дані документи контролюючим органом було перелічено у запиті до товариства від 17.12.2014 № 1497/10/22-017, відповідь на який не було надано.

Суд першої інстанції щодо наданої позивачем податкової накладної від 31.07.2008 № 7130 на придбання Екскаватора JS 330, в якій відсутній код УКТ ЗЕД, зазначив наступне. Згідно діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства була відсутня вимога щодо зазначення цього коду в податковій накладній при купівлі-продажу імпортного товару. Ця норма законодавства з`явилась з набранням чинності Податковим кодексом України (чинний з 1 січня 2011 року) та передбачена в п. і 201.1 ст. 201 ПК України, відповідно до якої у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, зокрема код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Згідно п. 11 підр. 2 розд. ХХ Перехідних положень ПК України податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. При цьому, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У підтвердження висновків акту перевірки щодо порушення ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків в даному випадку при декларуванні податкового кредиту за даними звітності ФОП ОСОБА_1 у лютому 2013 року щодо операції придбання ТМЦ були відображені господарські взаємовідносини з ПП Астарта Трейд-М , а саме - придбання в лютому 2013 року насосу. Таким чином, у порушення положень п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ, в результаті віднесення до його складу суми ПДВ по податковим накладним, які не зареєстровані в ЄРПН на загальну суму 26 317,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу № 030513 від 03.05.2013, відповідно до якого було придбано бетонозмішувач КАМАЗ на суму 352 600,00 грн. У даному випадку сторона покупця - ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків є юридична особа, тому при придбанні рухомого майна (бетонозмішувач КАМАЗ) є податковий агентом, який зобов`язаний з суми виплати вартості за придбаний бетонозмішувач утримувати податок на доходи фізичних осіб. Стосовно декларування ФОП ОСОБА_2 доходів від продажу ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків бетонозмішувача КАМАЗ, то відповідно поданої за 2013 рік ФОП ОСОБА_2 Декларації про доходи та майновий стан - Доходи від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого, та/або рухомого майна (рядок 01.02 декларації) суми продажу відсутні, що підтверджується копією декларації.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків станом на 01.01.2013 мало дебіторську заборгованість по ТОВ Полірем у сумі 2 484 608,09 грн та по ТОВ Полірем-Гіпс у сумі 2 463 265,92 грн. У рахунок погашення дебіторської заборгованості, зазначені товариства розрахувались з позивачем простими векселями, а саме: ТОВ Полірем простий вексель АА № 2546374 номінальною вартістю 1 242 304,04 грн, та АА № 2546373, номінальною вартістю 1 242 304,05 грн, а також ТОВ Полірем-Гіпс , прості векселі АА № 1643483 на суму 1 231 632,96 грн, та АА № 1643484 на суму 1 231 632,96 грн. Векселі, отримані від ТОВ Полірем , номінальною вартістю 2 484 608,09 грн, позивач передав фізичній особі ОСОБА_3 , як оплату за його частку у статутному капіталі ТОВ Каолін-Азов (договір купівлі - продажу від 24.12.2012 та Акту прийому-передачі від 24.01.2013 та векселі, отримані від ТОВ Полірем-Гіпс , позивач передав фізичній особі - ОСОБА_4 , як оплату за його частку в статутному капіталі ТОВ Каолін-Азов . Тобто, позивачем було здійснено фактично реалізацію векселів номінальною вартістю 4 947 872,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. У ході проведення перевірки встановлено, що позивачем не подано протягом 2013 року декларацію з акцизного податку та не сплачено до бюджету суму акцизного податку - 74 218,00 грн. Операції з продажу цінних паперів проводились поза фондовою біржею та не перебувають у біржовому реєстрі. Таким чином, у результаті операцій з реалізації векселів, на загальну суму 4 947 872,00 грн, позивачем занижено суму податку за операціями з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами за 2013 рік на 74 218,00 грн.

Відповідно даних, отриманих відповідачем, за позивачем обліковуються земельні ділянки (лист відділу держземагенства у Ріпкинському районі від 20.10.2014 № 2821): станом на 01.01.2013 площею 67,8270 га, з них по: Горностаївській сільській раді - 27,000 га, за межами населених пунктів; Олешнянській сільській раді - 40,8270 га, з них за межами населених пунктів 4,5 га, в межах населених пунктів - 36,3270 га; станом на 01.01.2014 площею 64,8270 га, з них по: Горностаївській сільській раді - 27,000 га, за межами населених пунктів; Олешнянській сільській раді - 37,8270 га, з них за межами населених пунктів 1,5 га, в межах населених пунктів - 36,3270 га;

Згідно укладеного договору від 27.03.2001 (договір укладено на 20 років) між Олешнянською сільською радою та позивачем в тимчасове користування передано (на умовах довгострокового користування / на умовах оренди) земельну ділянку загальною площею 49,5 га, у т.ч.: інших угідь 49,5 га. Землекористувач зобов`язаний провести рекультивацію відпрацьованого кар`єру по закінченню терміну використання. З врахуванням рекультивованих земель за період з 2001 року по 2012 рік загальною площею 21 га - розпорядження Ріпкинської РДА від 08.01.2003 № 3 (рекультивована площа 4,7 га), розпорядження Ріпкинської РДА від 11.01.2006 № 2 (рекультивована площа 5,25 га), розпорядження Ріпкинської РДА від 14.05.2008 № 202 (рекультивована площа 4,84 га), розпорядження Ріпкинської РДА від 10.11.2011 № 404 (рекультивована площа 6,21 га) станом на 01.01.2013 площа земельної ділянки становить 28,5 га. Враховуючі дані державного земельного кадастру, як передбачає п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, контролюючим органом при перевірці правильності визначення товариством плати за землю правомірно встановлено, що позивачем у порушення п. 274.1 ст. 274, п. 278.1 ст. 278 ПК України занижено за 2013 рік суму плати за землю до сплати в бюджет на 16 154,79 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем при здійсненні ним господарської діяльності та в частині відносин, які виникли за результатом укладання договору страхування, та на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, щодо вимог оформлення первинних документів, а також не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентами, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.36, 14.1.54, 14.1.97 пункту 14.1 статті 14.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на: а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою); б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов`язаних з правом користування та володіння об`єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: об`єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов`язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об`єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; балансова (залишкова) вартість об`єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об`єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об`єкта лізингу або перевищує її; майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик. Під терміном строк фінансового лізингу слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов`язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов`язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору. Незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору; в) зворотний лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг; г) оренда житлових приміщень - операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату; ґ) оренда житла з викупом - господарська операція юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оренди житла з викупом передання другій стороні - фізичній особі (особі-орендарю) майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено та/або житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів та відсутності інших обтяжень та обмежень на таке житло, житло переходить у власність орендаря. Оренда житла з викупом може передбачати відступлення права вимоги на платежі за договором оренди житла з викупом;

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 135.1 статті 135.

Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

10.4. Підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135.

Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

10.5. Пункт 138.2, підпункт 138.10.5 пункту 138.10 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

До складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

10.6. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.7. Підпункт 140.1.6 пункту 140.1 статті 140.

При визначенні об`єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов`язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов`язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об`єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов`язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров`я або інших ризиків, пов`язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов`язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

10.8. Пункт 141.1 статті 141.

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

10.9. Пункт 153.7 статті 153.

Оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку: передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов`язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень; передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об`єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об`єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об`єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об`єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об`єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об`єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об`єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об`єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об`єкт лізингу на дату такого повернення.

У разі якщо вартість об`єкта фінансового лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, контролюючий орган має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни;

передача в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу;

передача житлового фонду у фінансовий лізинг здійснюється за правилами цього підпункту;

перехід права власності на об`єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (нового власника майна) із збереженням відповідних прав та обов`язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов`язань орендодавця, орендаря та нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об`єкту лізингу) іншій особі (новому власнику майна).

Відображення в обліку операцій передачі житла в оренду з викупом здійснюється з урахуванням особливостей, що встановлені в розділі XX Перехідні положення цього Кодексу.

10.10. Пункти 198.3, 198.6 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

10.11. Пункти 201.6 та 201.10 статті 201.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

10.12. Пункт 286.1.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

23. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності позовних вимог позивача в частині визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області від 22.01.2015: № 0000082200 в частині донарахування 141 421,50 податку на прибуток підприємств, № 0000112200 в частині 47 173,00 грн за основним платежем та 11 794,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000092200 - повністю.

Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, підтверджується наданими позивачем: додатковими угодами, контрактами, специфікаціями, податковими накладними, виписками по банківських рахунках, актами звірки взаємних розрахунків, розрахунками агентської винагороди, актами виконаних робіт (надання послуг), актами прийому-передачі наданих послуг, рахунками на оплату (накладними) та іншими належними документальними доказами, а також укладення позивачем договору з ПАТ Страхове товариство Стройполіс у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій ТОВ Папернянський кар`єр скляних пісків з ТОВ Промінерал , ТОВ ВіЕйБі Лізинг за перевіряємий відповідачем період, тоді як позивачем було доведено, що ним було сформовано витрати на підставі належно оформлених первинних документів.

24. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченні на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 825/770/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова,

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду