Ухвала

від 02.04.2015 по справі 820/20666/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 р.Справа № 820/20666/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Мудраченка І.В., відповідача - Куроп'ятник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/20666/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкантех"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЛКАНТЕХ" (далі по тексту - ТОВ «Балкантех»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому просив суд:

1) зобов'язати відповідача надати інформацію щодо внесення останнім коригувань до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку ТОВ "Балкантех" на підставі відомостей, викладених в акті N3051/20-30-22-03/34859198 від 31.07.2014 року, який містить висновки щодо завищення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму ПДВ 32069 грн., завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 32510 грн., заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 441 грн.;

2) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ "Балкантех", внесених на підставі акту N3051/2 0-30-22-03/34 859198 від 31.07.2014 року, який містить висновки щодо завищення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму ПДВ 32069 грн., завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 32510 грн., заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 441 грн.;

3) зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "БАЛКАНТЕХ" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в Акті №3051/20-30-22-03/34859198 від 31.07.2014 року;

4) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області зі встановлення в Акті №3051/20-30-22-03/34859198 від 31.07.2014 року висновків щодо завищення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму ПДВ 32069 грн., завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 32510 грн., заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 441грн.;

5) скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 13.08.2014 року №6120302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість, на суму 661,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 441,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 220,50 грн. як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року по справі № 820/20666/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛКАНТЕХ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 13.08.2014 року №6120302203.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛКАНТЕХ" код ЄДРПОУ 38279165 сплачений судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем до перевірки не було надано достатніх доказів наявності зв'язку відображених позивачем витрат за результатами відносин із ТОВ «Юдіта» із ТОВ «Балкантех» із господарською діяльністю позивача, в тому числі обумовленості витрат потребами господарської діяльності, зв'язку між понесеними витратами та отриманням економічного ефекту. З огляду на викладене, вважає обґрунтованим висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ «Юдіта» та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування ТОВ «Балкантех» грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року по справі № 820/20666/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказав, що позивачем не було надано доказів наявності складських приміщень, які використовувались підприємством для зберігання товару та вказані в товарно-транспортних накладних (м. Харків, вул. Тахіатшанська, 3), крім того, надані до перевірки видаткові накладні щодо придбання товару у ТОВ «Юдіта» не містили відомості про місце їх складання.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Юдіта» підтверджено належним чином складеними первинними документами. Придбані товару транспортувались за замовленням позивача перевізником ПП «Вегамакс» на підставі укладеного договору про надання транспортно-експедиційних послуг, оприбутковувались та зберігались на складі ТОВ «Балкантех», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Тахіатшанська, 3, яким позивач користується на підставі договору оренди нежитлових приміщень. В подальшому придбані ТМЦ були реалізовані за договорами поставки із ДНВП «Об'єднання Комунар», ТОВ «Електрорезерв», ТОВ «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод», ТОВ «ІТЕУ», ТОВ «МСС Україна», ПАТ «Електромашинобудівний завод «Фірма Селма». З огляду на викладене, вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Юдіта» та наполягає на безпідставності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Балкантех", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮДІТА" за лютий - березень 2014р.

За результатами перевірки складено акт N3051/20-30-22-03/34859198 від 31.07.2014 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Балкантех», зокрема, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 32510 грн. за березень 2014 року та занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, за березень 2014 року в сумі 441 грн. (т.1, а.с.24-35).

13.08.2014 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №6120302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість, на суму 661,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 441,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 220,50 грн. (т.1, а.с.36).

ТОВ "БАЛКАНТЕХ" було оскаржено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 13.08.2014 року №6120302203 в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Харківській області та до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.10.2014 року №6619/10/20-40-10-04-17 та рішенням Державної фіскальної служби України від 10.12.2014 року №8436/6/99-99-10-04-25 скарги директора ТОВ "БАЛКАНТЕХ" були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 13.08.2014 року № 6120302203 - без змін.

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини між ТОВ «Балкантех» та ТОВ «Юдіта» належним чином підтверджено первинними документами, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із вказаним контрагентом, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 року №6120302203 є таким, що винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Балкантех» та ТОВ «Юдіта».

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним та таким, що не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Юдіта" (Продавець) та ТОВ "Балкантех" (Покупець) було укладено угоду поставки № 03214 від 03.02.2014 року (т.1, а.с.66-69), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язується передати товар у власність Покупця відповідно до його замовлення, а Покупець - приймати та оплачувати отриману продукцію на умовах, визначених у цьому договорі. Асортимент та ціна продукції, яка поставляється, попередньо погоджується сторонами. Видаткова накладна на передану продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонам найменування, кількість, ціну (вартість) продукції (п.1.3 договору).

Факт придбання товару за вказаним договором підтверджено наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, рахунків-фактур. За результатами господарських операцій продавцем виписано позивачеві податкові накладні, копії яких надано до матеріалів справи.

Транспортування придбаного товару здійснювалось перевізником ПП «Вегамакс» на підставі укладеного з позивачем договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 230713/01 від 23.07.2013 р., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії вказаного договору, актів надання послуг, а також товарно-транспортних накладних, в яких вантажовідправником зазначено ТОВ «Юдіта», вантажоодержувачем - ТОВ «Балкантех», автомобільним перевізником - ПП «Вегамакс», пунктом навантаження - Верхньодніпровський район, смт. Новомиколаївка, вул. Совхозна, 1, пунктом розвантаження - м. Харків, вул. Тахіатшанська, 3.

Наявність у користуванні позивача складських приміщень за адресою: м. Харків, вул. Тахіатшанська, 3 підтверджено наявними в матеріалах справи копіями договору оренди нежитлового приміщення № Ок/1/Ар від 01.10.2013 р., укладеного між ТОВ «Cяйво» (Орендодавець) та ТОВ «Балкантех» (Орендар), актом прийому-передачі нежитлового виробничого приміщення, додатковою угодою до договору (т.1, а.с.125-128).

Оприбуткування придбаного товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за період 11.02.2014 року по 31.03.2014 року (т.1, а.с.129-140).

Матеріалами справи підтверджено, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Юдіта», був реалізований подальшим покупцям - ДНВП «Об'єднання Комунар», ТОВ «Електрорезерв», ТОВ «Гірничі машини - дружківський машинобудівний завод», ТОВ «ІТЕУ», ТОВ «МСС Україна», ПАТ «Електромашинобудівний завод «Фірма Селма», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.146-250, т.2, а.с.1-4).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Балкантех» та постачальником ТОВ "Юдіта" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між ТОВ «Юдіта» та ТОВ «Балкантех» повністю підтверджені первинними документами та мають реальний характер, результати даних господарських операцій використано позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів відхиляє посилання представника відповідача на неможливість здійснення 24.03.2014 року господарської операції з отримання ТМЦ у ТОВ "Юдіта" та з поставки товару ПАТ "Фірма Селма", ТОВ "МСС Україна", ТОВ "ІТЕУ", транспортування яких здійснював водій ОСОБА_3, оскільки такі доводи не були підставою для висновку акту перевірки про безтоварність господарських операцій з ТОВ "Юдіта" та, відповідно, не були підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегією суддів не беруться до уваги твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки доказів зв'язку господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Юдіта» із господарською діяльністю позивача, а також доказів наявності складських приміщень, які використовуються позивачем для здійснення господарської діяльності, за адресою: м. Харків, вул. Тахіатшанська, 3, документів складського обліку, які б підтверджували фактичне прийняття ТМЦ на зберігання, рух на складі, оскільки зі змісту акту перевірки не вбачається не надання таких документів до перевірки.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідачем не надано до матеріалів справи ані опису документів, отриманих під час перевірки від платника податків, ані акту про відмову від надання таких документів.

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Представником відповідача в судовому засіданні підтверджено, що акт про відмову від надання документів під час перевірки ТОВ «Балкантех» не складався.

З огляду на викладене, вищенаведені твердження відповідача є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається зі змісту акту перевірки ТОВ "Балкантех", висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Юдіта" зроблено відповідачем виходячи з відомостей довідки акту від 22.05.2014р. №315/20-36-22-03/39062640 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ЮДІТА" (код ЄДРПОУ 39062640) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період 01.02.2014р. - 31.03.2014р.», яким встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Юдіта» за вказані періоди, а також відсутність останнього за місцезнаходженням.

Разом з тим, за приписами ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зауважує, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 22.05.2014р. №315/20-36-22-03/39062640, на які посилається відповідач в акті перевірки ТОВ «Балкантех», не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій з реалізації позивачеві товарів вказаним контрагентом.

З приводу тверджень відповідача про відсутність ТОВ «Юдіта» за місцезнаходженням колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 19-ОПП (додаток 25).

Однак, відповідачем не надано ані відомостей про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України, ані копії вищезазначеного повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про відсутність ТОВ «Юдіта» за місцезнаходженням є необґрунтованими та не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ "Балкантех», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-постачальників товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Юдіта» до складу податкового кредиту за березень 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.08.2014 року №6120302203, яким ТОВ «Балкантех» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 441 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 220,50 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд в частині задоволення позовних вимог дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/20666/14 в частині задоволення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 07.04.2015 р.