Ухвала

від 05.03.2015 по справі 5004/1622/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 березня 2015 року Справа № 5004/1622/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБакуліної С.В., суддів:Волковицької Н.О., Грейц К.В., Грека Б.М., Мачульського Г.М., розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 10.02.2015 у справі№ 5004/1622/12 за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Деанте Україна" доПриватного підприємства "КМ- Дистриб'ютор" провизнання банкрутом,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.06.2014 у справі № 5004/1622/12, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014, клопотання арбітражного керуючого - ліквідатора ПП "КМ-Дистриб'ютор" Михайловського С.В. задоволено; затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди та відшкодування понесених витрат, пов'язаних із виконанням повноважень у справі про банкрутство ПП "КМ-Дистриб'ютор" за період з 21.02.2013 по 31.05.2014 на загальну суму 36 505,63 грн.; обов'язок із виплати грошової винагороди арбітражному керуючому Михайловському С.В. та відшкодуванню понесених витрат у справі про банкрутство ПП "КМ- Дистриб'ютор" покладено на кредиторів, заявників у даній справі: ТОВ "ІПГ "Майстер" та ТОВ "Деанте Україна" на підставі положень статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та договору про надання послуг арбітражного керуючого від 21.02.2013 в пропорційних частках визначених договором; стягнуто з ТОВ "ІПГ "Майстер" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - арбітражного керуючого Михайловського С.В. суму боргу з оплати грошової винагороди арбітражного керуючого Михайловського С.В. та відшкодування понесених витрат у справі № 5004/1622/12 про банкрутство ПП "КМ-Дистриб'ютор" в сумі 24 458,77 грн. за період з 21.02.2013 по 31.05.2014; стягнуто з ТОВ "Деанте Україна" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - арбітражного керуючого Михайловського С.В. суму боргу з оплати грошової винагороди арбітражного керуючого Михайловського С.В. та відшкодування понесених витрат у справі про банкрутство ПП "КМ-Дистриб'ютор" в сумі 12046,86 грн. за період з 21.02.2013 по 31.05.2014.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 у справі № 5004/1622/12 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та ухвалу господарського суду Волинської області від 18.06.2014 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2015 у справі № 5004/1622/12, в якій просить зазначену постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2012 у справі № 5005/4522/2011, від 26.09.2013 у справі № 920/251/13-г, від 30.09.2013 у справі № 5011-6/14673-2012, від 18.06.2014 у справі № 911/27/25/13-г, від 04.11.2014 у справі № 18/152/09, від 05.07.2011 у справі № 5020-9/194-5/240-9/297-13/082-5/575, від 11.08.2010 у справі № 2/241/09 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 10.02.2015 у справі № 5004/1622/12, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди та відшкодування понесених витрат, пов'язаних із виконанням повноважень у справі про банкрутство та стягнення зазначених витрат в межах справи про банкрутство, виходячи із встановлених судами обставин справи стосовно того, що матеріалами справи підтверджено виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна, ліквідатора банкрута, відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і умов укладеного договору, в той час як нарахування, виплати грошової винагороди та відшкодування понесених арбітражним керуючим витрат не здійснено.

Водночас у постановах від 01.02.2012 у справі № 5005/4522/2011, від 26.09.2013 у справі № 920/251/13-г, від 30.09.2013 у справі № 5011-6/14673-2012, від 18.06.2014 у справі № 911/27/25/13-г суд касаційної інстанції дійшов висновків щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договорами про надання юридичних послуг з огляду на встановлені обставини справи про те, що:

- позивачем не надано відповідачеві юридичних послуг з представництва інтересів відповідача на стадії виконавчого провадження, тобто саме тих послуг, оплата яких вимагається позивачем (справа № 5005/4522/2011);

- позивачем не надано та, відповідно матеріали справи не містять жодних доказів, котрі б підтверджували факт надання позивачем відповідачеві юридичних послуг за договором упродовж спірного періоду (справа № 920/251/13-г);

- позивачем не надано належних і допустимих доказів виконання свого обов'язку у порядку та на умовах договору ( справа № 5011-6/14673-2012);

- позивачем не доведено факту надання послуг за договором, оскільки акт приймання-передачі наданих послуг є неналежним доказом прийняття спірних послуг уповноваженими особами замовників та надання позивачем тих послуг, за які договором передбачено сплату бонусного платежу, у зв'язку з тим, що відповідачами на адресу позивача було надіслано спільний лист заперечення, у якому зазначено, що позивач не має ніякого відношення до компромісного врегулювання спірних питань з приводу господарських взаємовідносин між сторонами у відповідних справах (справа № 911/27/25/13-г).

У постанові від 11.08.2010 у справі № 2/241/09 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо припинення провадження в частині первісного позову про стягнення боргу в оплату послуг арбітражного керуючого з огляду на те, що такі вимоги мають розглядатися в межах справи про банкрутство. Також суд касаційної інстанції погодився з висновками суду в частині задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору про надання послуг арбітражного керуючого, виходячи із встановлених судом обставин справи стосовно того, що договір укладений конкурсним кредитором, а не ініціюючим кредитором, як це передбачено частиною 10 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; покладення на відповідача обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого у процедурі розпорядження майном боржника до затвердження розміру послуг арбітражного керуючого у встановленому порядку суперечить зазначеним приписам Закону.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постановами Вищого господарського суду України від 04.11.2014 у справі № 18/152/09, від 05.07.2011 у справі № 5020-9/194-5/240-9/297-13/082-5/575, на які посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого (в частині, що стосується доводів заявника) скасовано, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування рішень судів нижчих інстанцій з передачею справ на новий розгляд не означає остаточного вирішення питання по суті, а тому на відповідні постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" у допуску справи № 5004/1622/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя С. Бакуліна Судді Н. Волковицька К. Грейц Б. Грек Г. Мачульський