Рішення

від 24.03.2015 по справі 911/300/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. справа № 911/300/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех», Київська обл., с. Хотів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», Київська обл., смт. Іванків

про стягнення 264 963,95 гривень

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех»

про стягнення 15 261,32 гривень

за участю представників:

від позивача: Никоненко Т.М. (довіреність №56 від 26.02.2014)

від відповідача: Абрахімова-Кобилянська Т.В.(довіреність №1-1/05.01.2015 від 05.01.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» (далі-ТОВ «Джурбі Вотер Тех»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (далі-ТОВ «Біогазенерго»/відповідач) про, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнення 264 963,95 грн, з яких: 121 777,26 грн заборгованості за договором №2012_К_29 від 11.06.2012, 115 688,39 грн курсової різниці, 3 142,85 грн 3% річних та 24 355,45 грн інфляційних втрат.

Відповідач позов не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2015 порушено провадження у справі №911/300/15 та призначено справу до розгляду на 10.02.2015.

09.02.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2015 розгляд даної справи було відкладено на 24.02.2015, а також прийнято зустрічний позов ТОВ «Біогазенерго» до ТОВ «Джурбі Вотер Тех» про стягнення 15 261,32 грн штрафу за договором №2012_К_29 від 11.06.2012 для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі.

ТОВ «Джурбі Вотер Тех» зустрічні позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиву на зустрічний позов.

В судових засіданнях 24.02.2015, 03.03.2015 та 17.03.2015 оголошувалась перерва до 03.03.2015, 17.03.2015 та 24.03.2015 відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2012 між ТОВ «Джурбі Вотер Тех» (далі-продавець) та ТОВ «Біогазенерго» (далі-покупець) було укладено договір №2012_К_29 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю обладнання - обладнання для хімводопідготовки та виконати комплекс робіт по шефмонтажу, пуско-налагодженню, введенню в експлуатацію обладнання, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення (п. 11.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином:

- здійснивши протягом жовтня-листопада 2013 поставку товару загальною вартістю 1 217 772,60 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних №1-00000756 від 13.11.2013 на суму 308 358,50 грн, №100000610 від 09.10.2013 на суму 909 414,10 грн;

- виконавши комплекс робіт по шефмонтажу, пуско-налагодженню та введенню в експлуатацію обладнання для хімпідготовки на об'єкті: теплова електростанція, потужністю 18мВТ з використанням біопалива на території смт. Іванків Київської обл., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на акті приймання-передавання від 03.07.2014. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості поставленого товару згідно означених накладних належним чином не виконав, сплативши лише 1 095 995,34 грн, внаслідок чого за ним утворилось 121 777,26 грн заборгованості. При цьому, факт сплати відповідачем 1 095 995,34 грн за договором підтверджується наданими суду банківськими виписками з поточного рахунку позивача за спірний період, а також визнається відповідачем у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання даного спору, 24.02.2014, 25.03.2014, 01.08.2014, 08.09.2014 та 19.11.2014 позивачем надсилались відповідачу листи (претензії), відповідно до яких позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Листом №336/25-11/14 від 25.11.2014 відповідач повідомив про необґрунтованість вимоги позивача в частині стягнення боргу за договором з урахуванням курсових коливань, а також зазначив про порушення позивачем умов договору в частині строків поставки товару, внаслідок чого у відповідача є зустрічні грошові вимоги до позивача.

Посилаючись на те, що сторони згоди щодо розміру грошових зобов'язань відповідача за договором не досягли, відповідач остаточні розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 121 777,26 грн заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 626-628 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи з системного аналізу змісту договору, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є змішаним у розумінні ст. 628 ЦК України, оскільки містить елементи договорів купівлі-продажу та підряду. При цьому, відносини між сторонами в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини у сфері купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 2.4.4 договору, решта вартості товару 10% від загальної суми договору, що складає 121 777,26 грн, має бути сплачена покупцем протягом 5-ти календарних днів з моменту введення обладнання в експлуатацію, але не пізніше 90 днів з моменту поставки товару згідно п. 6.2 договору.

Пунктом 6.2 договору, в редакції додаткової угоди №0/1 від 15.06.2012, продавець зобов'язується передати товар покупцю в термін до 13.01.2014. Продавець має право на дострокову поставку товару.

З огляду наведеного, введення обладнання в експлуатацію 03.07.2014 згідно акта №02 від 03.07.2014, а також здійснення позивачем поставки товару за спірними накладними 09.10.2013 та 13.11.2013, свідчить про належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань та, відповідно, породжує для відповідача обов'язок по оплаті поставленого товару у повному обсязі та у погоджені сторонами строки, а саме до 12.02.2014.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач решту поставленого позивачем товару не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 121 777,26 грн заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути 3 142,85 грн 3% річних та 24 355,45 грн інфляційних втрат, нарахованих з 11.02.2014 по 22.12.2014 на 121 777,26 грн заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи передбачені п. 2.4.4 договору строки проведення остаточних розрахунків за договором, суд здійснював перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з 12.02.2014 по 22.12.2014 на 121 777,26 грн заборгованості.

Оскільки розмір 3% річних, заявлених позивачем до стягнення та перерахованих судом з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 142,85 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, перерахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 29 957,21 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 24 355,45 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 115 688,39 грн курсової різниці, нарахованої на 121 777,26 грн заборгованості на підставі п. 2.5 договору із застосуванням офіційного курсу гривні до євро станом на 22.12.2014, слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду наведеного, виконання грошового зобов'язання з урахуванням офіційного курсу відповідної валюти в порядку ст. 533 ЦК України, здійснюється у разі наявності таких обов'язкових елементів, як: по-перше, визначення грошового еквіваленту відповідного зобов'язання в іноземній валюті, по-друге, визначеність порядку сплати проіндексованої суми, в тому числі дня (моменту), за який береться офіційно встановлений курс відповідної валюти.

Так, пунктами 2.5, 2.2, 2.4.4 договору передбачено, що у зв'язку з імпортним походженням товару у випадку зміни офіційного курсу НБУ євро до гривні більш ніж на 2,0% сума згідно п. 2.2 перераховується пропорційно зміні курсу на день виставлення рахунку.

Ціна товару представлена у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору на момент його підписання складає 1 217 772,60 грн.

Решта вартості товару 10% від загальної суми договору, що складає 121 777,26 грн, має бути сплачена покупцем протягом 5-ти календарних днів з моменту введення обладнання в експлуатацію, але не пізніше 90 днів з моменту поставки товару згідно п. 6.2 договору.

Додатком №1 до договору визначено, що загальна сума товару з ПДВ становить 1 217 772,60 грн.

Водночас, зі змісту п. 2.5 договору, посилання на який покладено в основу обґрунтування зазначеної позовної вимоги, слідує, що сторонами не визначено грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (євро), щодо якого має перераховуватись ціна товару у гривні на день здійснення відповідної оплати, як і не надано суду доказів оформлення сторонами окремих додаткових угод (специфікацій) до договору.

Інших доказів, що підтверджують факт погодження сторонами проведення оплати вартості поставленого товару за договором за цінами, які визначаються на підставі офіційного курсу НБУ гривні до євро на день проведення оплати у відповідності до ціни товару, визначеної у валюті, суду не надано.

Крім того, з системного аналізу наведених договірних положень слідує, що обов'язок по сплаті курсової різниці пов'язується не з моментом оплати товару у погодженій сторонами черговості, а з моментом виставлення продавцем рахунку, що, у сукупності з невизначеністю умовами договору грошового еквіваленту відповідного зобов'язання в іноземній валюті, спростовує посилання позивача на наявність у відповідача обов'язку по оплаті поставленого за договором товару з урахуванням існуючих курсових коливань гривні по відношенню до євро.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 115 688,39 грн курсової різниці, яка утворилась внаслідок курсових коливань євро протягом оплати спірних накладних не відповідає вимогам ст. 533 ЦК України, а відтак задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2015 у справі №921/803/14-г/18.

Предметом зустрічного позову є вимога ТОВ «Біогазенерго» до ТОВ «Джурбі Вотер Тех» про стягнення 15 261,32 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 8.3 договору, внаслідок порушення відповідачем за зустрічним позовом, як продавцем, своїх договірних зобов'язань в частині дотримання строків поставки погодженого сторонами товару.

В обґрунтування заявленої вимоги ТОВ «Біогазенерго» посилається на п. 6.2 договору, яким визначено, що продавець зобов'язується передати товар покупцю протягом 12 тижнів з моменту повного внесення покупцем першої частини оплати, визначеної п. 2.4.1 цього договору, а тому сплата ТОВ «Біогазенерго» визначеної п. 2.4.1 договору суми 18.07.2012 породжує для ТОВ «Джурбі Вотер Тех» обов'язок по поставці товару до 10.10.2012.

Натомість, поставка відповідачем за зустрічним позовом погоджений сторонами товару лише 09.10.2013 та 13.11.2013 згідно накладних №100000610, №1-00000756, свідчить про порушення останнім умов договору і, як наслідок, є підставою для стягнення штрафу в порядку п. 8.3 договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена зустрічна позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

У відповідності до статей 611 та 549 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання продавцем зобов'язання щодо передачі товару покупцю, продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1,0% від суми недопоставленого товару.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, судом встановлено, що п. 6.2 договору, посилання на який покладено в основу обґрунтування зустрічної позовної вимоги, у відповідності до додаткової угоди №0/1 від 15.06.2012, змінено та викладено його у іншій редакції, яка передбачає термін поставки товару покупцю до 13.01.2014.

Доказів визнання недійсним вказаної додаткової угоди та/або погодження сторонами іншого терміну поставки товару за договором суду не надано. При цьому, факт зміни додатковою угодою №0/1 від 15.06.2012 редакції п. 6.2 договору визнаний позивачем за зустрічним позовом у повному обсязі.

З огляду наведеного, здійснення ТОВ «Джурбі Вотер Тех» поставки на користь ТОВ «Біогазенерго» товару загальною вартістю 1 217 772,60 грн 09.10.2013 та 13.11.2013, тобто у межах погоджених сторонами строків (до 13.01.2014), свідчить про належне виконання останнім договірних зобов'язань щодо строків поставки товару, а відтак, відсутність підстав для стягнення штрафу в порядку п. 8.3 договору.

За таких обставин, беручи до уваги наведені законодавчі та договірні положення, а також враховуючи недоведеність позивачем за зустрічним позовом факту порушення відповідачем за зустрічним позовом своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки товару у розумінні ст. 612 ЦК України, наявність якого необхідна для настання правових наслідки, встановлених п. 8.3 договору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ «Біогазенерго» про стягнення з ТОВ «Джурбі Вотер Тех» 15 261,32 грн штрафу з підстав її необґрунтованості та доказової непідтвердженості.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, результатами розгляду даної справи, за первісним позовом покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог, а за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Водночас, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду наведеного, а також враховуючи заяву позивача (ТОВ «Джурбі Вотер Тех») про зменшення позовних вимог від 20.02.2015, суд дійшов висновку про повернення позивачу 522,47 грн сплаченого судового збору в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

При винесенні даного рішення судом також враховані положення п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549, 611, 612, 625-628, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Розважівська, 192, ідентифікаційний код 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» (08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Енергетиків, 1, ідентифікаційний код 31956383):

- 121 777 (сто двадцять одну тисячу сімсот сімдесят сім) грн 26 коп. заборгованості,

- 3 142 (три тисячі сто сорок дві) грн 85 коп. 3% річних,

- 24 355 (двадцять чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн 45 коп. інфляційних втрат,

- 2 985 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 51 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволені зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» (08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Енергетиків, 1, ідентифікаційний код 31956383) з Державного бюджету України 522 (п'ятсот двадцять дві) грн 47 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №832 від 23.12.2014 на суму 5 821,75 грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 30.03.2015.

Суддя В.А. Ярема