Постанова

від 02.04.2015 по справі 908/6060/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 908/6060/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників:

позивача - Тютюнник О.А. за довіреністю від 02.04.2015 р. б/н,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області (вх. №1405 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 р. у справі №908/6060/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Абіс груп", смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області

до публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 45394,52 грн. ,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 р. у справі № 908/6060/14 (суддя Ніколаєнко Р.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Абіс груп" 35120,89 грн. основного боргу, 2778,88 грн. пені, 5683,86 грн. втрат від інфляції, 764,96 грн. 3% річних та 1784,97 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" (далі - ПАТ "Енергомашспецсталь") з зазначеним рішенням не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судовій збір стягнути з позивача.

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

Зокрема, відповідач зазначає про те, що постачальник (позивач у справі) не направив на його адресу в порушення п. 6.1. договору №15/1203 оригінал рахунку на оплату поставленої продукції та оригінали сертифікатів, а господарським судом не була досліджена відповідна інформація, крім того, суд не дослідив - чи був надісланий відповідачу рахунок - фактура №СФ-0000199 від 04.12.2013 р., оскільки в матеріалах справи відсутні докази такого направлення. Таким чином, на думку заявника, позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, суперечать приписам чинного законодавства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2014 р. апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.04.2015 р.

В судове засідання 02.04.2015 р. прибув представник позивача, надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №5318 від 02.04.2015 р.) та надав пояснення у справі, в яких, зокрема, з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, а також місцезнаходження сторін у Донецькій області, на території якої триває антитерористична операція, що ускладнює переміщення громадян до інших областей країни, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, 21.10.2013 р. між ТОВ "Абіс Груп" (постачальником) та ПАТ "Енергомашспецсталь" (покупцем) був укладений договір поставки №15/1255, згідно з умовами якого позивач передає у власність відповідача товар, виробник, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (а. с. 10).

Згідно з п. 5.1 договору строки та умови поставки вказуються у специфікаціях (а. с.11).

Пунктами 9.1, 9.3 договору встановлено, що оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в національній валюті України протягом строку, зазначеного у специфікації (а. с. 12).

Пунктом 10.4 договору передбачена відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді сплати пені в розмірі 0,4 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої в період прострочення.

Пунктом 12.2 договору сторони передбачили обов'язкове досудове врегулювання спорів.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що згідно з підписаною сторонами специфікацією №1 від 21.10.2013 р. до договору за видатковою накладною № РН-0000087 від 04.12.2013 р. позивач поставив, а відповідач отримав товар - три кондиціонери загальною вартістю 35120,89 грн. з врахуванням ПДВ.

Товар отриманий за довіреністю на отримувача №2836 від 29.11.2013 р., на оплату позивачем відповідачу виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000199 від 04.12.2013 р. на суму 35120,89 грн.

Як вбачається зі специфікації, строк оплати товару - протягом 35 календарних днів з дати поставки (а. с. 15).

Разом з тим, в порушення своїх зобов'язань за договором відповідач у встановлений строк товар не оплатив та має заборгованість перед позивачем в сумі 35120,89 грн. основного боргу.

На виконання пункту 12.2 договору позивач направив відповідачу претензію вих. № 06/05/14-02 від 06.05.2014 р. на суму 35120,89 грн., що підтверджується фіскальним чеком з описом вкладення у цінний лист, доданими до матеріалів справи (а. с. 19-21).

Докази надання відповіді ПАТ "Енергомашспецсталь" на претензію та оплати ним товару в матеріалах справи відсутні.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача 35120,89 грн. основного боргу, а також нарахованих на підставі п.10.4 договору пені в розмірі 3824,81 грн. та, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, індексу інфляції в розмірі 5683,86 грн. та 3% річних у розмірі 764,96 грн.

21.01.2015 р. господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення, яке мотивоване правомірністю та обґрунтованістю вимог позивача.

Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його отримання відповідачем, а останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань стосовно повної оплати за отриманий товар, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35120,89 грн.

Також, зважаючи, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання на підставі пункту 10.4. договору, господарський суд, згідно зі ст. 232 Господарського кодексу України, задовольнив частково позовні вимоги про стягнення з нього пені в розмірі 3824,81 грн.

Крім того, місцевий господарський суд, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів своєчасного погашення суми основного боргу, та керуючись приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про стягнення з нього індексу інфляції в розмірі 5683,86 грн. та 3% річних у розмірі 764,96 грн.

Колегія суддів повністю погоджується з даними висновками господарського суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка, а, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, пунктами 1, 7 статті 193 якого передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що, в порушення умов пункту 6.1. договору, позивач не у повному обсязі надав йому документи, як це передбачено в зазначеному пункті, а саме: оригінали рахунків на оплату поставленої продукції та оригінали сертифікатів на адресу покупця не направлялись, а даний факт підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів направлення зазначених документів ПАТ "Енергомашспецсталь".

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що заявник не заперечує факту отримання ним товару, вказаного в специфікації №1 до договору №15/1255 від 21.10.2013 р.

Також, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з належним чином засвідченої копії специфікації (а. с.15), вказана специфікація підписана керівниками сторін договору та засвідчена печатками сторін.

Крім того, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені: копія видаткової накладної №РН-0000087 від 04.12.2013 р., яка містить посилання на рахунок-фактуру №СФ-0000199 від 04.12.2013 р. та підписана представниками сторін договору, копія довіреності №2836 від 29.11.2013 р., видана представнику відповідача Калатаю О.Є. на отримання товару.

До того ж, представником відповідача в видатковій накладній №РН-0000087 від 04.12.2013 р. не зроблено жодного зауваження щодо неотримання цього рахунку-фактури.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідач зобов'язаний був сплатити за поставлений йому товар до 08.01.2014 р. включно, проте, оплату не здійснив, що свідчить про невиконання ним прийнятого на себе зобов'язання за договором поставки.

Як вже було зазначено вище, 16.05.2014 р. позивач направив відповідачу претензію від 06.05.2014 р. на суму 35120,89 грн., що підтверджується фіскальним чеком з описом вкладення у цінний лист.

Таким чином, задовольняючи позов в частині суми основного боргу в розмірі 35120,89 грн., місцевий господарський суд визнав наявні у справі документи належними доказами на підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем товару та надав належну оцінку всі доказам у справі в їх сукупності.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що строк оплати за поставлену продукцію не розпочався в зв'язку з відсутністю доказів, які б свідчили про передачу позивачем пакету документів, визначених п. 6.1. договору, оскільки договором та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Натомість, відповідач не встановлював строку для передання документів, не відмовлявся від договору, докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в п. 6.1 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманої відповідачем продукції, у розумінні ст. ст. 32, 36 ГПК України, в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

До того ж, пункт 6.1. договору не пов'язує порядок обчислення строку оплати з моментом передачі документів, визначених в даному пункті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Інший момент виконання подавцем обов'язку передати товар договором не визначений.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на неправомірність нарахування позивачем пені в розмірі 3824,81 грн., оскільки вказане нарахування здійснено позивачем у відповідності до умов договору (п. 10.4) та обґрунтовано наданим до матеріалів справи розрахунком.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у відповідності до п. 10.4. договору.

Розмір пені встановлюється законом або договором (ст. 549, 551 Цивільного кодексу України).

Сторони в договорі (п.10.4.) передбачили пеню в розмірі 0,4% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 09.01.2014 р. по 30.09.2014 р. (на день подання позову) в сумі 3824,81 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову в цій частині у відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України та стягнення з відповідача пені в розмірі 2778,88 грн. за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки договором поставки №15/1255 від 21.10.2013 р. інші умови стосовно періоду, за який розраховується пеня, не передбачені.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції на підставі ст. 625 ЦК України обґрунтовано зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за визначений позивачем період в зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого товару.

Перевіривши розрахунки сум інфляційних та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони зроблені вірно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 764,96 грн. 3% річних та 5683,96 грн. втрат від інфляції є такими, що підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість висновків господарського суду Запорізької області.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 р. у справі № 908/6060/14 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись 32-34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 р. у справі №908/6060/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 07.04.2015 р.

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.