Постанова

від 04.02.2015 по справі 826/16903/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2015 року № 826/16903/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року № 0007422201, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31 жовтня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі - ПАТ «Київський річковий порт», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року № 0007422201.

В обгрунтування позовних вимог товариство зазначає, що ним правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Преміс», ТОВ «Паркінг Буд Сервіс», ТОВ «Верде Груп» податкових накладних.

Окрім цього, позивач звертає увагу на правомірність формування ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами господарської операції з реалізації ТОВ «Директ Таргет» дитячого лікувально-оздоровчого комплексу «Десна». А тому, на думку позивача, висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. На його думку, господарські операції позивача з контрагентами не мають реального характеру.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 19 червня 1996 року, запис в ЄДР № 10711200000000366. Місцезнаходження ПАТ «Київський річковий порт» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 70.

ПАТ «Київський річковий порт» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02 липня 1996 року за № 275/17478 та перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Згідно свідоцтва від 12 вересня 2011 року № 100349866 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 031500726654).

До видів діяльності ПАТ «Київський річковий порт» за КВЕД відносяться: 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну; 09.90 Надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар'єрів; 50.30 Пасажирський річковий транспорт; 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 18 вересня 2014 року № 5057/26-56-22-01-03/03150071.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 597 627, 00 грн., у тому числі: за березень 2013 року на суму 2 820, 00 грн., за квітень 2013 року на суму 267, 00 грн., за травень 2013 року на суму 3 639, 00 грн., за червень 2013 року на суму 173 913, 00 грн., за липень 2013 року на суму 1 268, 00 грн., за серпень 2013 року на суму 1 282, 00 грн., за вересень 2013 року на суму 7 495, 00 грн., за жовтень 2013 року на суму 9 761, 00 грн., за листопад 2013 року на суму 8 494, 00 грн., за грудень 2013 року на суму 388 688, 00 грн.

Позивачем подано до податкового органу письмові заперечення (вх. ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 01 жовтня 2014 року) на акт перевірки від 18 вересня 2014 року № 5057/26-56-22-01-03/03150071, за результатами розгляду яких відповідачем висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 18 вересня 2014 року № 5057/26-56-22-01-03/03150071 заступником начальника ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року № 0007422201, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ПАТ «Київський річковий порт» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 896 441, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 597 627, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 298 814, 00 грн.

Незгода з вказаним рішенням обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ПАТ «Київський річковий порт», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення спірного наказу) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення було винесено податковим органом внаслідок дослідження взаємовідносин позивача з ТОВ «Преміс» (код ЄДРПОУ 37485312), ТОВ «Верде Груп» (код ЄДРПОУ 38870786), ТОВ «Паркінг Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 36126051), ТОВ «Директ Таргет» (код ЄДРПОУ 34966778) в періоді, що перевірявся.

В підтвердження права на формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачем надано суду:

- договір виконання робіт від 30 вересня 2013 року № 002/п, укладений між ПАТ «Київський річковий порт» (замовник) та ТОВ «Преміс» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи. Дані роботи необхідно провести з метою забезпечення стану, можливого для подальшої експлуатації об'єктів, на яких такі роботи будуть виконуватись. На виконання вказаного договору позивачем надано: технічне завдання проведення поточних ремонтних робіт самохідного та несамохідного флоту ПАТ «Київський річковий порт», акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні;

- договір виконання робіт від 14 жовтня 2013 року № 004/п, укладений між ПАТ «Київський річковий порт» (замовник) та ТОВ «Верде Груп» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи. Дані роботи необхідно провести з метою забезпечення стану, можливого для подальшої експлуатації об'єктів, на яких такі роботи будуть виконуватись. На виконання вказаного договору позивачем надано: технічне завдання проведення поточних ремонтних робіт трансформаторних підстанцій для обслуговування виробництва та підтримання життєдіяльності Південного району ПАТ «Київський річковий порт», акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні;

- договір виконання робіт від 29 листопада 2013 року № 003/п, укладений між ПАТ «Київський річковий порт» (замовник) та ТОВ «Паркінг Буд Сервіс» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи. Дані роботи необхідно провести з метою забезпечення стану, можливого для подальшої експлуатації об'єктів, на яких такі роботи будуть виконуватись. На виконання вказаного договору позивачем надано: технічне завдання проведення ремонтних робіт двигунів флоту ПАТ «Київський річковий порт», акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні.

Надаючи оцінку дослідженим під час розгляду справи доказам, суд зазначає, що в силу вимог частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документ в можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку виконання ремонтних робіт у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

Дослідивши надані позивачем копії документів фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Преміс», ТОВ «Верде Груп», ТОВ «Паркінг Буд Сервіс» суд не може їх прийняти як належний доказ реальності вчинених господарських операцій з огляду на таке.

У наданих позивачем податкових накладних вказано лише загальне найменування робіт та їх вартість і не визначено їх обсягу, місця виконання, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

У той же час, надання зазначених у вищевказаних договорах послуг контрагентів позивача вимагає використання відповідного персоналу, обладнання, інструментів, витратних матеріалів, факту наявності яких у контрагентів позивача встановлено не було.

Окрім цього, підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 договорів від 30 вересня 2013 року № 002/п, від 14 жовтня 2013 року № 004/п, від 29 листопада 2013 року № 003/п встановлений обов'язок виконавця забезпечити проходження працівниками, залученими до робіт на об'єкті замовника, інструктажів з охорони праці, пожежної, екологічної, санітарної безпеки, ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та Правил пропускного та внутрішнього об'єктного режиму замовника, створити на кожному робочому місці безпечні умови праці та забезпечити виконання працівниками нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища.

Таких документів щодо проходження працівниками ТОВ «Преміс», ТОВ «Паркінг Буд Сервіс», ТОВ «Верде Груп» інструктажів позивачем також надано не було.

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Преміс» з питань виконання умов договору № 002/п від 30.09.2013 року, суд зазначає наступне.

З акту перевірки позивача вбачається, що контролюючим органом було використано акт від 11.07.2014 № 659/26-58-22-04-07/37485312 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Преміс» (ідентифікаційний номер 37485312) щодо підтвердження фінансово-господарських відносин за період з 01.01.2014 по 28.02.2014». Відповідно до вказаного акту, зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Преміс» за адресою реєстрації, а саме м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5а, к 306, не знаходиться, державним реєстратором внесено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (18-ОПП) - товариству присвоєно стан «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Окрім цього, відповідачем було встановлено, що банківський рахунок, вказаний у договорі № 002/п від 30.09.2013 року було відкрито ТОВ «Преміс» 04.10.2013 року, тобто після укладання договору, а відтак його реквізити на той час не могли бути відомі. Також, інформація про види діяльності ТОВ «Преміс» не містить виду, який пов'язаний з використанням ремонтних робіт на теплоходах та транспортних засобах, як і у ТОВ «Паркінг Буд Сервіс».

Під час, проведення перевірки позивача контролюючим органом також встановлено факт відображення в бухгалтерському обліку податкового кредиту за наслідками виконання вищевказаного договору ТОВ «Верде Груп».

У той же час, в бухгалтерському обліку по рахунку 631 здійснення попередньої оплати підприємству ТОВ «Верде Груп» та надходження послуг з виконання ремонтних робіт взагалі не відображено. Станом на 31.12.2013 року на рахунку 631 обсяги здійснення господарських операцій з контрагентом та заборгованість постачальника ТОВ «Верде Груп» перед ПАТ «Київський річковий порт» не обліковується.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані обставини встановлені відповідачем під час проведення перевірки, позивачем суду надано не було.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи, відповідачем доведено факт неможливості виконання ТОВ «Преміс», ТОВ «Паркінг Буд Сервіс», ТОВ «Верде Груп» ремонтних робіт за договорами від 30 вересня 2013 року № 002/п, від 14 жовтня 2013 року № 004/п, від 29 листопада 2013 року № 003/п.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПАТ «Київський річковий порт» здійснюється поза межами правового поля, правочини між ПАТ «Київський річковий порт» та ТОВ «Преміс», ТОВ «Паркінг Буд Сервіс», ТОВ «Верде Груп» вчиняються без наміру створення правових наслідків, що обумовлювались такими правочинами.

Стосовно правомірності формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами господарської операції з реалізації ним ТОВ «Директ Таргет» дитячого лікувально-оздоровчого комплексу «Десна» згідно із договором купівлі-продажу від 14 червня 2013 року № 1000 судом зазначено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивач визначаючи суму податкового зобов'язання виходив з того, що ПАТ «Київський річковий порт» безпідставно занизив вартість реалізації дитячого табору у порівнянні з первинною його вартістю.

Зокрема, як зазначено в договорі купівлі-продажу нежитлової будівлі, експертну оцінку здійснювало ТОВ «Юкрейніан Апрейзел» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 11591/11 від 01.04.2011), та надало експертний висновок від 14.05.2013, оціночна вартість майна 992160грн.

В податковому обліку різницю між первинною вартістю та вартістю реалізації дитячого табору в розмірі 801 009, 00 грн. (1 627 809, 00 грн. - 826 800, 00 грн.) підприємством відображено у складі витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, за 2013 рік.

Відповідач виходив з того, що літні будинки побудовано з білої цегли. У звіті експерта не вказано головного показника який характеризує вартісні показники та впливає на попит потенційних покупців на будівлі, а саме рік їх побудови.

Окрім цього, відповідач поставив під сумнів правомірність сертифікату суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Юкрейніан Апрейзел» № 11591/11 від 01.04.2011 року, у зв'язку з відсутністю відомостей про його дію за даними офіційного сайту Фонду державного майна України.

Вказана обставина стала підставою для донарахування позивачу додаткового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 160 202, 00 грн.

Втім, суд не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до інформації (лист від 08.12.2014 року № 10-36-17042), отриманої на судовий запит з Фонду державного майна України, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Юкрейніан Апрейзел» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 16-Є, кв. 339; код ЄДРПОУ 37245344) від 01.04.2011 № 11591/11 діяв до 28.03.2014 року. У подальшому товариство отримало сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 28.03.2014 № 16207/14 за тими ж напрямами оцінки майна і спеціалізаціями, що і попередній, втім у зв'язку з невчасним проходженням ОСОБА_1 підвищення кваліфікації, наказом Фонду від 13.10.2014 № 2426 її кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (від 02.10.2004 року МФ № 2023) було тимчасово призупинено, а наказом Фонду від 30.10.2014 року № 2520 сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 28.03.2014 № 16207/14 анульовано.

Як зазначив відповідач в акті перевірки, в податковому обліку реалізацію підприємству-покупцю нежитлових будівель, відображено за податковою накладною від 14.06.2013 № 144, загальна сума 992 160, 00 грн., в т.ч. вартість будівель 826 800, 00 грн., ПДВ 165 360, 00грн.

Грошові кошти на виконання умов договору від Покупця за придбаний цілісний майновий комплекс не надходили.

Розрахунок здійснено шляхом взаємозаліку боргу перевіреного підприємства перед ТОВ «Джі Ді Сі Україна» (кредиторська заборгованість відображена по pax. 55 «Інші довгострокові зобов'язання»).

Отже, враховуючи те, що на час укладання позивачем договору купівлі-продажу від 14 червня 2013 року № 1000 сертифікат суб'єкта оціночної діяльності у зазначеного вище суб'єкта господарювання був чинний, визначення бази оподаткування податку на додану вартість за червень 2013 року було здійснено ПАТ «Київський річковий порт» у повній відповідності до вимог п. 189.1 ст. 189 та п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За вказаних обставин, суд вважає, що визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в частині, що стосується заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 160 202, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 80 101, 00 грн. (50 % від суми основного платежу) було здійснено відповідачем неправомірно, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року № 0007422201 у вказаній вище частині.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року № 0007422201 ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв'язку із чим скасуванню не підлягає.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 3 288, 60 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 13 жовтня 2014 року № 0007422201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме основного платежу в розмірі 160 202, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 80 101, 00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року № 0007422201 - залишити без змін.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» судовий збір у розмірі 3 288, 60 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко