Постанова

від 19.03.2015 по справі 808/7906/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2015 рокусправа № 808/7906/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

представника відповідача: Бойко Є.К.,

представника позивача: Малої А.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 2009»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №808/7906/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 2009» до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування наказу та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень -

в с т а н о в и в :

08 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Надія 2009» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ №63 від 13.08.2013 Приморської ОДПІ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»;

- визнати протиправними дії Приморської ОДПІ по проведенню позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-2009» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при застосуванні спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку, з питань взаємовідносин з ТОВ «Тема-Мікс» за період з 01.10.2010 по 01.08.2013;

- визнати протиправними дії Приморської ОДПІ по складанню акту від 04.09.2013 №65/08-17-22/36378496 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Надія-2009», ЕДРПОУ 36378496, з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при застосуванні спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку, з питань взаємовідносин з ТОВ «Тема-Мікс» за період з 01.10.2010 по 01.08.2013;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0056081715 від 24.09.2013, що винесене Приморською ОДПІ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0055081715 від 24.09.2013, що винесене Приморською ОДПІ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0057081715 від 24.09.2013, що винесене Приморською ОДПІ.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані дії відповідача по призначенню та проведенню перевірки, а також прийняті за їх наслідками податкові повідомлення рішення носять протиправний характер та підлягають скасуванню, як такі, що порушують права та законні інтереси позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №808/7906/13-а адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 2009» залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю «Надія 2009» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального законодавства просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 19.08.2013 року по 23.08.2013 року посадовими особами Приморської ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Надія 2009» з питань правильності застосування спеціального податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку, з питань взаємовідносин з ТОВ «Тема - Мікс» за період з 01.10.2010 року по 01.08.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.09.2013 року №65/08-17-22/3637896.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Надія 2009»:

пп. 2.1.1 п.2.1 , пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, які діяли в перевіряємому періоді), пп. 133.1.1., п. 133.1 ст. 133, пп. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.4, п. 135.5, ст. 135, п. 137.2, п. 137.4 п. 137.10 п. 137.16 ст. 137, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на прибуток у розмірі 1166103.58 грн., а саме: за 2010 рік (4 квартал) - 37719.37 грн., 1 квартал 2011 року - 354644.5 грн., 2 квартал 2011 року - 17031.8 грн., 2-3 квартал 2011 року - 210975.36 грн., 2-4 квартали 2011 року - 773739.71 грн.

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, п. 201.4 п. 201.6 п. 201.7 ст. 201, п. 203.2 ст. 203, п. 209.1, п. 209.2 п. 209.6 п. 209.11 ст. 209 внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 18088886.5 грн., що призвело до використання пільги всупереч умовам та цілям її надання.

п.269.1 ст. 269, ст. 270, п. 272.1 ст. 272 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено земельний податок в сумі 19260.67 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення :

№0055081715 від 24.09.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 1808887 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2246413 грн.,

№0057081715 від 24.09.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку за основним платежем на суму 19260 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2890 грн..

№00560811715 від 24.09.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1166104, та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9431 грн..

Правомірність та обґрунтованість дій податкового органу щодо призначення та проведення перевірки, складання акту перевірки, а також прийняття податкових повідомлень - рішень є предметом спору переданого на вирішення суду .

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано умов отримання та користування податковими пільгами, які надаються підприємствам, що є виробниками сільськогосподарської продукції, через не проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок та обсягу вирощування сільськогосподарської продукції на власних або орендованих землях . У зв'язку з чим, позивачем незаконно протягом 2010-2013 року використовувався статус платника фіксованого сільськогосподарського податку на підставі ст. 309 ПК України. В свою чергу, податковим органом було правомірно призначено та проведення перевірки позивача, за наслідками якої складено акт перевірки, що не може бути предметом судового оскарження.

Вирішуючи спір між сторонами суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Разом з цим, п. 78.1 ст. 78 ПК України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку господарської діяльності позивача проведено на підставі Наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 13.08.2013 року №63 на підставі 20.1.4 п. 20.1, п. 75.1, пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при застосуванні спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку, з питань взаємовідносин з ТОВ «Тема - Мікс» за період з 01.07.2010 року по 01.08.2013 року, термін початку проведення перевірки з 19.08.2013 року.

Направлення на перевірку від 19.08.2013 року №170021 містить аналогічні предмет та підстави проведення перевірки позивача.

В матеріалах справи також мітяться запити, що були направлені податковим органом на адресу позивача

Так, запит про надання інформації від 26.07.2013 року №64/10/08-17-22, направлений на адресу позивача 29.07.2013 року, а отриманий підприємством, як зазначено самим позивачем у відповіді на запит, 31.08.2013 року.

У відповідь на вказаний запит позивачем було направлено на адресу відповідача лист про надання інформації, в якому вказано, що запит відповідача не відповідає вимогам законодавства, а тому не підлягає виконанню.

В подальшому, податковим органом було складено запит про надання інформації від 19.08.2013 року №729/10/08-17-22, який отримано представником позивача, головним бухгалтером підприємства, Сушко Л.А. 20.08.2013 року особисто під підпис, про що свідчить підпис із зазначенням дати отримання на самому запиті.

Матеріали справи не містять відповіді на зазначений запит податкового органу, також відсутні в матеріалах справи докази на користь надання позивачем податковому органу запитуваних документів.

Отже, у зв'язку з тим, що позивачем не було надано на запит податкового органу витребуваних документів у Приморської ОДПІ були наявні законні підстави для призначення та проведення перевірки, а підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки ТОВ «Надія 2009» - відсутні.

Стосовно вимог позивача про скасування акту перевірки суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На виконання вимог Податкового кодексу України, для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, ДПА України розроблено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772.

Згідно п.1.3 вказаного Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Тобто, акт перевірки, так само і висновки, викладені в акті, не містять рішень суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки, в силі приписів чинного податкового законодавства, відсутні.

Стосовно вимог ТОВ «Надія 2009» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та земельного податку на загальних підставах став висновок податкового органу про те, що підприємство в силу порушень податкового законодавства втратило статус платника фіксованого сільськогосподарського податку та спеціального податку на додану вартість через відсутність реєстрації орендованих земельних ділянок станом на кінець 2010 року. Відтак, на думку податкового органу, сільськогосподарська продукція вироблена позивачем за наслідками господарської діяльності в 2010 році не становить 75% відсотків від загальної кількості реалізованої продукції, та не було виготовлена на власних або орендованих земельних ділянках.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 209.6 статті 209 ПК України , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно абз. 1 п. 301.1 статті 301 ПК України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п. 14.1.235 статті 14 ПК України ).

Водночас, об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників згідно з п. 302.1 статті 302 ПК України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського виробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходів суб'єкта господарювання.

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку встановлено статтею 308 ПК України .

За змістом норм Податковго кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Так, зі змісту п. 308.4 статті 308 ПК України , для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Згідно з підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення. Згідно з підпунктом 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, з урахуванням змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь- яких умовах.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України від 06.10.1998 No 161-XIV "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею

У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Вказане свідчить на користь відсутності законних підстав для позбавлення позивача статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та земельного податку на загальних підставах з 01.01.2011 року.

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час перевірки податковим органом було встановлено порушення ТОВ «Надія 2009» вимог законодавства щодо оподаткування спеціальним податком на додану вартість сільськогосподарських підприємств, в частині господарських відносин з ТОВ «Тема-Мікс» та використання спеціального рахунку платника ПДВ.

Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку до податкового повідомлення - рішення про донарахування податку на додану вартість, податковим органом не було враховано при прийнятті зазначеного ППР, виявлених порушень спеціального оподаткування податком на додану вартість, відобразивши натомість лише порушення оподаткування податком на додану вартість на загальних засадах.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави надання юридичної оцінки зазначеним порушенням вимог законодавства щодо спеціального оподаткування податком на додану вартість для сільськогосподарських підприємств відсутні, оскільки вказане порушення не знайшло своє втілення в рішенні суб'єкта владних повноважень, що може бути предметом оскарження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 2009»- задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №808/7906/13-а - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 2009» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0056081715 від 24.09.2013, що винесене Приморською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0055081715 від 24.09.2013, що винесене Приморською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0057081715 від 24.09.2013, що винесене Приморською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

В задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 2009» - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко