Ухвала

від 02.04.2015 по справі 372/4908/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4908/14 Головуючий у І інстанції Кравченко М. В. Провадження № 22-ц/780/1228/15 Доповідач у 2 інстанції Поліщук Категорія 18 02.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

2 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Марс», Української міської ради Обухівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, свідоцтва про право власності, припинення договору оренди, повернення майна і відшкодування коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом і просив визнати недійсним договір купівлі-продажу складського приміщення ШМБ-2 (швидко-монтована будівля) площею 360 кв.метрів, розташованого по вул..Промисловій 27-в на адміністративній території Української міської ради Обухівського району, укладений 21 липня 1994 року між продавцем: приватним малим підприємством «Атлант» та покупцем: Товариством з обмеженою відповідальністю «Марс», визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ «Марс» видане 12 травня 2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району №96 від 29 квітьня 2004 року на той-же об»єкт нерухомого майна, припинити дію чинного договору оренди в частині земельної ділянки, наданої ТОВ «Марс» для обслуговування того-ж складського приміщення, зобов»язати ТОВ «Марс» повернути позивачу зазначене складське приміщення в натурі та у стані придатному для використання за його первинним цільовим призначенням, відшкодувати позивачу усі доходи, які ТОВ «Марс» могло одержати від цього складського приміщення в розмірі 559 705грн., зобов»язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію відповідних речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс».

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він був директором та одним із співзасновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Діона», за час діяльності якого у 1993-1994 роках для виробничих потреб крім іншого, було споруджено і складське приміщення ШМБ-2 (швидко-монтована будівля) загальною площею 360 кв.метрів, розташованого по вул..Промисловій 27-в на адміністративній території Української міської ради Обухівського району.

В послідуючому в 2000-2001 роках ТОВ «Діона» припинило свою діяльність як юридична особа. Спірне складське приміщення до ліквідаційної маси майна ТзОВ «Діона» не ввійшло і після проведення процедури банкрутства залищилось безгосподарним.

Посилався на те, що вказане складське приміщення було збудовано переважно за особисті кошти позивача і він вважає себе власником новоствореного нерухомого майна. Крім того за заявою позивача до правоохоронних органів у 2008 році по даному факту постановою слідчого Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області було порушено кримінальну справу за фактом шахрайського заволодіння чужим майном. В ході розслідування цієї кримінальної справи позивачу стало відомо про існування оспорюваних ним договору купівлі-продажу складського приміщення ШМБ-2 (швидко-монтована будівля) площею 360 кв.метрів, від 21 липня 1994 року між продавцем: приватним малим підприємством «Атлант» та покупцем: Товариством з обмеженою відповідальністю «Марс», свідоцтва про право власності на складське приміщення та договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову також посилався на відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, суперечність інших обов»язкових вимог закону щодо форми та змісту договору, передбачених положеннями ст..ст.205,207,208, 218,628,630,657,658 ЦК України. Також позивачем зазначено про те, що фірма «Атлант» ніколи не була власником цього приміщення, тому не мала права продавати його, свідоцтво про право власності видане на підставі недостовірних даних про побудову приміщення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 належним чином не обґрунтовано які його цивільні права були порушені оспорюваними договорами купівлі-продажу та оренди, в яких він не є стороною.

Позивач не був і не є власником цих об»єктів нерухомого майна, немає передбаченої законом можливості набути право на це майно.

В рішенні також зазначено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2001 року було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Діона» станом на 1.01.2002 року, тому всі господарські правовідносини за участю ОСОБА_1 як співзасновника (учасника) цього товариства завершені через припинення товариства. В порядку господарського судочинства позивач не реалізував право звернення до суду за захистом своїх прав як суб»єкт господарських правовідносин.

Суд також виходив із спливу позовної давності як додаткової підстави відмови у позові.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були засновниками товариства з обмеженою відповідальністю "Діона".

В 1991 році спірне складське приміщення ШМБ-2 було придбано рибколгоспом «Пролетарська правда» у завода-виробника.

Суд вказав у рішенні, що позивач не довів, що складське приміщення ШМБ-2 перебувало на балансі ТОВ "Діона" .

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2001 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Діона і ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Діона». (а.с.46).

21 липня 1994 року між приватним малим підприємством "Атлант" та ТОВ "Марс" було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - складського приміщення БМЗ-2. (а.с.72). Договір укладено в простій письмовій формі.

28 липня 1994 року оплата за цим договором на суму 312 850 000 карбованців була здійснена ТОВ "Марс".

Державна реєстрація ТОВ "Атлант" скасована розпорядженням Обухівської райдержадміністрації Київської області № 382 від 23.07.1997 року. (а.с.77).

На підставі рішення виконавчого комітету Української міської ради № 96 від 29.04.2004 року ТОВ "Марс" 12 травня 2004 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - складське приміщення БМЗ-2 загальною площею 381,3 кв.м . (а.с.79-80).

18 травня 2010 року між Українською міською радою та ТОВ "Марс" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0763 га, розташованої за адресою: м.Українка, вул..Промислова 27-в кадастрові номери 3223151000:01:034:0052, 3223151000:01:034:0053. (а.с.89-90).

Встановивши вказані обставини справи, з врахуванням предмету, правових підстав позову, доказів сторін на підтвердження - заперечення позову, суд прийшов до законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд першої інстанції вірно вказав, що ОСОБА_1, будучи одним із засновників ТОВ «Діона» до припинення в установленому законом порядку товариства своє право на частку у майні в порядку господарського судочинства не реалізував, доказів щодо перебування спірного складського приміщення ШМБ-2 на балансі ТОВ «Діона» не надав.

Позивач не є стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу та договору оренди земельної ділянки.

Правових підстав для витребування на користь ОСОБА_1 спірного майна відповідно до статей 387, 388 ЦК України судом не встановлено.

Відповідно до ст..3 ЦПК України у позивача не виникло право, яке підлягає захисту в обраний ним спосіб.

Крім наведених судом першої інстанції мотивів відмови в позові, колегія суддів зазначає, що на час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 липня 1994 року діяли положення Цивільного кодексу Української РСР ( в редакції 1963 року).

Так, відповідно до ст..46 цього Кодексу нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Статтею 227 цього Кодексу визначено обов»язкове дотримання нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку.

Таким чином, вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу складського приміщення БМЗ-2 у простій письмовій формі відповідає вимогам закону, а саме ст..ст.42, 44, 47 Цивільного кодексу Української РСР ( в редакції 1963 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Висновки суду першої інстанції про відмову в позові також за пропуском строку позовної давності колегія суддів не враховує, так як підстави відмови в позові за необґрунтованістю і недоведеністю позову відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги, що в межах кримінальної справи висновком спеціаліста встановлено, що у договорі купівлі-продажу від 21.07.1994 року та акті прийомки-передачі нежилого приміщення підписи виконані не директором ПП «Атлант» (продавцем), а іншою особою, не заслуговують на увагу, так як суд виходив із того, що права ОСОБА_1 не підлягають захисту в обраний ним спосіб, позивач не є стороною оспорюваних договорів., позовні вимоги є недоведеними.

Інші доводи апеляційної скарги на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст..ст.308, 315 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: