Рішення

від 31.03.2015 по справі 917/151/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 р. Справа №917/151/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробат", вул.М.Бірюзова, 47Б, офіс 314, м.Полтава, 36000

до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, вул.Ватутіна,29, м.Полтава, 36039

Товариства з обмеженою відповідальністю "КБО-АГРО", проспект Науки, 30, м.Київ, 03028

Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП "Батуринське", вул.Я.Мудрого,24, м.Бахмач, Чернігівська область, 16500

про зняття арешту з причіпу RYDWAN EURO/A750/L1 д/н НОМЕР_1 та визнати за ТОВ "Агробат" визнання право власності на причіп RYDWAN EURO/A750/L1 д/н НОМЕР_1

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: Калатура Р.В.

від відповідача 1 : представник не з'явився .

від відповідача 2 : представник не з'явився

від відповідача 3 : представник не з'явився

У судовому засіданні 31.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про зняття арешту з причіпу RYDWAN EURO/A750/L1 д/н НОМЕР_1 та визнати за ТОВ "Агробат" визнання право власності на причіп RYDWAN EURO/A750/L1 д/н НОМЕР_1

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач 1 у відзиві на позов від 10.03.2015р. вхід. №3189 проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову

Від відповідача 2 - надійшло заява про визнання позову від 10.03.2015р. вхід. №3185.

Відповідач 3 - проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов від 03.03.2015р. вхід. №2891

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив.

27 березня 2014 року в м. Київ між ТОВ «КБО-АГРО» (Продавець) та ТОВ «АГРОБАТ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого був Причіп одноосьовий RYDWAN EURO/A750/L1, вартість якого була визначена Сторонами договору у розмірі 14 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно п. 2.5. Договору, Товар вважається переданим Покупцю по кількості та якості після підписання відповідних накладних на Товар.

Згідно п. 2.9. Договору, Покупець повинен здійснити розрахунок за поставлений товар до кінця календарного року з дня підписання супровідних документів на прийнятий Товар.

На виконання зазначеного вище Договору, 31.03.2014 року ТОВ «КБО-АГРО» передало, а ТОВ «АГРОБАТ» прийняло Причіп одноосьовий RYDWAN EURO/A750/L1, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною № РН-0000021 від 31.03.2014р., виставлений ТОВ «КБО-АГРО» рахунок-фактуру № СФ-0000044 від 31.03.2014р. на суму14400,00 грн. в т.ч. ПДВ на оплату поставленого Товару ТОВ «АГРОБАТ» було сплачено в повній мірі, що підтверджується платіжним дорученням № 54 від 11.04.2014 року та Актом звіряння розрахунків між ТОВ «КБО-АГРО» та ТОВ «АГРОБАТ».

Таким чином, ТОВ «АГРОБАТ» отримало у власність причіп одноосьовий RYDWAN EURO/A750/L1, фактично його прийняло від ТОВ «КБО-АГРО», був проведений повний розрахунок за поставлений товар, та у відповідності до Наказу № 2 від 31.03.2014 року він був оприбуткований по накладній та віднесений ТОВ «АГРОБАТ» до основних засобів і переданий в експлуатацію.

Як зазначає позивач, при цьому ТОВ «АГРОБАТ» не було вжито заходів щодо реєстрації за собою придбаного причепу в органах Державтоінспекції МВС України.

19.11.2014 року на стаціонарному посту «Новомосковський» БДПС ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області працівниками взводу з ОСП було затримано автопричіп RYDWAN EURO/A750/L1 д/н НОМЕР_1, оскільки в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на всі рахунки ТОВ "КБО_АГРО" та на все майно (рухоме та нерухоме), що йому належить.

Предметом спору у справі є визнання права власності на майно - причіп та звільнення його з-під арешту, у зв'язку із накладенням державною виконавчою службою арешту на майно, яке належить позивачу.

Частинами 1, 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З матеріалів справи вбачається, що Київським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу № 917/2595/13 від 24.03.2014р. накладено арешт на майно ( причіп).

Право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності суб'єктами господарювання, визначаються Господарським кодексом України та законом (ст.134 Господарського кодексу України - далі ГК України).

Статтею 133 ГК України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо) передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Згідно ст.144 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання виникають, у тому числі, із угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Отже, у позивача право власності на майно виникло ще 31.03.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рухоме майно є об'єктами права власності, набуте позивачем на підставі оплатного договору купівлі-продажу, який не суперечить закону, розрахунки за договором проведені повністю. Відповідно до ч.3 ст.139 ГК України придбане майно відноситься до основних фондів, обліковується позивачем на балансі і використовується ним у господарській діяльності.

Відповідно до ст.147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності на інші права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у ст.20 цього Кодексу.

Згідно ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності прав, іншими способами, передбаченими законом.

Отже вимоги позивача про визнання права власності на спірне майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що вимоги про зняття арешту з майна безпосередньо пов'язані із спором про право на це майно, оскільки позивач довів, що державним виконавцем було описано й арештовано майно, яке належить йому, а не боржнику у виконавчому провадженні.

Оскільки спірне майно не перебуває у власності боржника, воно не може бути використаним для задоволення вимог стягувачів у відповідному виконавчому провадженні, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо необхідності зняття арешту з спірного майна, з метою захисту прав законного власника такого майна, підлягають задоволенню.

Поряд з цим, господарський суд враховує, що за змістом статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

У статті 1 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що такими особами можуть бути: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації).

В ході вирішення спору у даній справі господарський суд встановив, що позовну заяву подано, зокрема, до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.

Оскільки позов відносно Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження у справі відносно цього відділу слід припинити на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України..

Відносно інших відповідачів позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню господарським судом.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, ст.80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Відносно Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції провадження у справі припинити.

2. Відносно інших відповідачів позов задовольнити повністю.

3. Звільнити з-під арешту причіп RYDWAN EURO/A750/L1 д/н НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 13.06.2013 року, видане Полтавським ВРЕР, накладеного державним виконавцем Київського відділу ДВС Полтавського МУЮ в ході виконавчого провадження № 43057762.

4. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Агробат", вул.М.Бірюзова, 47Б, офіс 314, м.Полтава, 36000 ідентифікаційний код 37914811 - право власності на причіп RYDWAN EURO/A750/L1 д/н НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 13.06.2013 року, видане Полтавським ВРЕР.

Повне рішення складено 03.04.2015р..

Суддя Кльопов І.Г.