Постанова

від 23.03.2015 по справі 910/27317/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа№ 910/27317/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.03.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року

у справі № 910/27317/14 (суддя Босий В.П.)

за позовом приватного підприємства «Правниче агентство «Статус-КВО»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Електротех»

2) публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський

Акціонерний Банк»

3) товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс на

Саксаганського»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача:

1) Голосіївське районне управління юстиції у місті Києві

2) Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»

3) Державна архітектурно-будівельна інспекція України

4) Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація

5) Київська міська рада

6) приватне підприємство «СП-1208»

7) приватне підприємство «СП-1108»

8) приватне підприємство «СП-1505»

9) товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство

«Статус КВО»

про визнання права та зобов'язання вчинити дії

та за зустрічним позовом

публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

до приватного підприємства «Правниче агентство «Статус-КВО»

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року по справі № 910/27317/14 первісний позов приватного підприємства «Правниче агентство «Статус-КВО» до товариства з обмеженою відповідальністю «Електротех», публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс на Саксаганського», треті особи Голосіївське районне управління юстиції у місті Києві, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Державна архітектурно-будівельна інспекція України (в минулому Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві), Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, Київська міська рада, приватне підприємство «СП-1208», приватне підприємство «СП-1108», приватне підприємство «СП-1505», товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Статус КВО» про визнання права та зобов'язання вчинити дії - задоволено повністю.

Так, визнано за приватним підприємством «Правниче агентство «Статус КВО» право набути у власність квартири №5, загальною площею 90,2 кв.м, №10, загальною площею 80,3 кв.м, №25, загальною площею 76,0 кв.м, що розташовані в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, шляхом оформлення (реєстрації) первинного права власності в органах державної реєстрації прав; визнано відсутніми у публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» майнові права на квартири з будівельним номером 1108 (квартиру №5, загальною площею 90,2 кв.м, 11 поверх), з будівельним номером 1208 (квартиру №10, загальною площею 80,3 кв.м, 12 поверх) та з будівельним номером 1505 (квартиру №25, загальною площею 76 кв.м, 15 поверх), що розташовані в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Електротех» та публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» передати приватному підприємству «Правниче агентство «Статус КВО» документи для оформлення первинного права власності на квартири №5, загальною площею 90,2 кв.м, №10, загальною площею 80,3 кв.м, №25, загальною площею 76 кв.м, що розташовані в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, а саме:

- довідку про належність приватному підприємству «Правниче агентство «Статус КВО» майнових прав на квартири №5, №10, №25 в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А;

- завірену товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех» копію довідки (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав;

- технічні паспорти на квартири №5, №10, №25 в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А;

- завірену товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех» копію договору оренди земельної ділянки від 06.04.2005 р., укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. в реєстрі за №258;

- завірену товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех» копію договору про погашення боргу від 15.03.2011р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех» та публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»;

- завірену товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех» копію ухвали господарського суду міста Києва від 12.04.2011 р. у справі №33/156 про затвердження Мирової угоди, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех» та публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»;

- завірену товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех» копію сертифіката відповідності серії КВ №16411020935, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 27.07.2011 р.;

- завірену товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех» копію розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №604 від 12.08.2011 р. «Про присвоєння поштових адрес секціям офісно-житлового комплексу з влаштуванням підземного паркінгу на вул. Паньківській, 14-Б та вул. Саксаганського/Паньківська, 70/16 літ. «б».

Також, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Електротех» та публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» передати приватному підприємству «Правниче агентство «Статус КВО» квартири з будівельними номерами 1108 (квартира № 5, загальною площею 90,2 кв.м, 11 поверх), 1208 (квартира № 10, загальною площею 80,3 кв.м, 12 поверх), та 1505 (квартира № 25, загальною площею 76 кв.м, 15 поверх), що розташовані в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 14, літ. «Б», та вул. Саксаганського/Паньківська, 70/16 літ. «Б» у Голосіївському районі м. Києва (адреса згідно до розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації за №604 від 12.08.2011р. - м. Київ. вул. Саксаганського, 70-А.) шляхом передачі ключів від них та складення актів прийому-передачі цих приміщень; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Електротех» та публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс на Саксаганського» не чинити приватному підприємству «Правниче агентство «Статус КВО» перешкод у реалізації майнових прав на квартири з будівельними номерами 1108 (квартира № 5, загальною площею 90,2 кв.м, 11 поверх), 1208 (квартира № 10, загальною площею 80,3 кв.м, 12 поверх), та 1505 (квартира № 25, загальною площею 76 кв.м, 15 поверх), що розташовані в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 14, літ. «Б», та вул. Саксаганського/Паньківська, 70/16 літ. «Б» у Голосіївському районі м. Києва (адреса згідно до розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації за №604 від 12.08.2011р.- м. Київ. вул. Саксаганського, 70-А), зокрема (але не виключно), у доступі до приміщень вказаних квартир в тому числі для проведення інвентаризації та виготовлення технічного паспорту.

В задоволенні зустрічного позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 21.01.2015 року, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року по справі № 910/27317/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог за первісним позовом відмовити повністю, вимоги зустрічного позову задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2015 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року у справі № 910/27317/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» вважає подану Уповноваженою особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року законним і обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судових засіданнях 11.03.2015 року та 23.03.2015 року представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Представники ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» у судових засіданнях 11.03.2015 року та 23.03.2015 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представник позивача за первісним позовом вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Представник просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 21.01.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України у судовому засіданні 11.03.2015 року також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі та просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення. Крім того, представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України просив суд апеляційної інстанції, здійснити заміну Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекція України в зв'язку з реорганізацією.

Так, ухвалою апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року замінено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекція України.

При цьому, у судове засідання 23.03.2015 року представник третьої особи не з'явився про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Крім того, у судові засідання суду апеляційної інстанції ні 11.03.2015 року, ні 23.03.2015 року не з'явились й представники ТОВ «Електротех», ТОВ «Сервіс на Саксаганського», Голосіївське районне управління юстиції у місті Києві, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, Київська міська рада, ПП «СП-1208», ПП «СП-1108», ПП «СП-1505», ТОВ «Юридичне агентство «Статус КВО». Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином про що, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників сторін, що з'явилися у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки учасники процесу, що не з'явились в судове засідання, про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень. Участь в судовому засіданні 23.03.2015 року осіб що не з'явились, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових письмових доказів та відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

03.12.2009 року між Спільним Україно-Болгарським підприємством у формі закритого акціонерного товариства «Юкон» (виконавець) та відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (банк, замовник) було укладено договір №3.12.2009 (надалі - договір), за змістом п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання проводити юридичне обслуговування підприємства замовника на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.3 договору надання замовнику послуг за даним договором фіксується в акті про надання послуг, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.5 договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 15 днів з моменту підписання акту про надання послуг.

03.12.2009 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати послуги з метою погашення заборгованості ТОВ «Електротех» за кредитним договором. Грошова винагорода виконавцю встановлена у розмірі 10% від фактично стягнутої суми основного боргу та процентів, а також у розмірі 50% від фактично стягнутої суми штрафних санкцій. У випадку задоволення вимог ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» шляхом отримання права власності на майно, яке є предметом іпотеки, розмір винагороди становитиме 10% від суми продажу цього майна.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 до договору передбачено, що оплата винагороди може здійснюватись, як у повному обсязі так і окремими частинами, за виконання окремих зобов'язань, що відображаються у акті виконаних робіт. Винагорода підлягає сплаті протягом 15 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

16.03.2011 року сторонами було підписано додаток №1 до додаткової угоди № 1 до договору, в якому замовник та виконавець встановили новий порядок обчислення винагороди за надані послуги.

17.03.2011 року сторонами було підписано додаток №2 до додаткової угоди №1 до договору, за змістом якого в якості винагороди виконавцю за договором підлягають передачі майнові права, що будуть отримані замовником від ТОВ «Електротех» на квартири загальною площею 195,93 кв.м., з метою проведення остаточних розрахунків, при настанні обставин, зазначених в п. 1 цього додатку, замовник, в якості винагороди виконавцю, передасть майнові права, що будуть отримані замовником від боржника, у відповідності до п. 2 цього додатку, на наступні об'єкти: квартиру, за будівельним номером №1108, загальною площею 74,9 кв.м., квартиру, за будівельним номером №1208, загальною площею 78 кв.м., квартиру, за будівельним номером №1505, загальною площею 75,7 кв.м.

На виконання умов договору між сторонами було підписано акти приймання-передачі майнових прав на квартири №1, №2 та №3 від 14.04.2011 року, за якими банк передав на користь Спільного Україно-Болгарського підприємства у формі закритого акціонерного товариства «Юкон» майнові права на: квартиру, за будівельним номером №1108, загальною площею 74,9 кв.м., квартиру, за будівельним номером №1208, загальною площею 78 кв.м., квартиру, за будівельним номером №1505, загальною площею 75,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 14-Б і вул. Саксаганського/Паньківська, 70/16-Б.

Як зазначає позивач за первісним позовом, на підставі рішень загальних зборів Спільного Україно-Болгарського підприємства у формі закритого акціонерного товариства «Юкон», оформлених відповідними протоколами та договорів про відступлення права вимоги від 10.01.2014 року, він є правонаступником вказаного підприємства як виконавця за договором.

Так, у грудні 2014 року ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Електротех», ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ТОВ «Сервіс на Саксаганського» про визнання права та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майнові права на 3 квартири, що знаходяться в офісно-житловому комплексі за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, які належать позивачу, були неправомірно відчужені відповідачем 1 на користь відповідача 2, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати за ним право набути у власність такі квартири, визнати відсутнім у відповідача 2 майнових прав на такі квартири, зобов'язати відповідача 1 та відповідача 2 передати позивачу документи для оформлення права власності, та передати самі квартири за актами прийому-передачі, а також зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди у реалізації майнових прав на спірні квартири.

В свою чергу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» заперечив проти заявленого позову та звернувся до суду із зустрічним позов до ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» про визнання договору частково недійсним. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір №3.12.09 від 03.12.2009 року, укладений між банком та СП «ЗАТ «ЮКОН», правонаступником якого є позивач за первісним позовом, в частині додаткової угоди №1 та додатку №1, №2 до додаткової угоди №1 до договору, а також акт про надання юридичних послуг та акти приймання-передачі майнових прав на квартири, є недійсним, оскільки укладений з метою доведення банку до стану неплатоспроможного.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року по справі № 910/27317/14 первісний позов ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» про визнання права та зобов'язання вчинити дії - задоволено повністю. В задоволенні зустрічного позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відмовлено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову, та у відмові зустрічного позову виходячи з наступного.

Як вірно вказав суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 12.04.2011 року у справі № 33/156 було затверджено мирову угоду між банком та ТОВ «Електротех», за змістом якої зобов'язання ТОВ «Електротех» по погашенню суми заборгованості банку, визначеної в п. 2 цієї мирової угоди, припинені у відповідності до положень ст. 600 Цивільного кодексу України, внаслідок передання ТОВ «Електротех» банку відступного згідно з договором про погашення боргу укладеного між сторонами 15.03.2011 року, за яким банк прийняв у боржника майнові права на квартири на підставі актів приймання-передачі. Під квартирами сторони розуміють групу житлових приміщень, до яких, зокрема, входять: однокімнатна квартира за будівельним номером №1108, площею 74,90 кв.м; однокімнатна квартира за будівельним номером №1208, площею 78,00 кв.м.; однокімнатна квартира за будівельним номером №1505, площею 75,70 кв.м, які розташовані в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Панківська, 14, літ. «Б», та вул. Саксаганського/Панківська, 70/16 літ. «Б» у Голосіївському районні м. Києва. Майнові права на квартири на момент укладення договору про погашення боргу від 15.03.2011 року належали ТОВ «Електротех» на підставі договору підряду № 16/02/05, укладеного 16.02.2005 року між ТОВ «Електротех» та ТОВ «Столична будівельно-інвестиційна компанія» (з урахуванням наступних додаткових угод).

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, на підставі вказаної мирової угоди відповідач 1 за первісним позовом відчужив майнові права на квартири, що є предметом спору у даній справі, на користь банку.

14.04.2011 року між банком та Спільним Україно-Болгарським підприємством у формі закритого акціонерного товариства «Юкон» було підписано акти приймання-передачі майнових прав на квартири №1, №2 та №3, за якими банк передав на користь Спільного Україно-Болгарського підприємства у формі закритого акціонерного товариства «Юкон» майнові права на: квартиру, за будівельним номером №1108, загальною площею 74,9 кв.м., квартиру, за будівельним номером №1208, загальною площею 78 кв.м., квартиру, за будівельним номером №1505, загальною площею 75,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 14-Б і вул. Саксаганського/Паньківська, 70/16-Б.

При цьому, постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року та Вищого господарського суду України від 07.10.2014 року у справі № 910/4750/14 було встановлено, що внаслідок укладення ряду правочинів, реорганізації Спільного Україно-Болгарського підприємством у формі закритого акціонерного товариства «Юкон», а також підписання договору цесії, до підприємства перейшли майнові права на спірні квартири на підставі актів приймання-передачі, а саме право набути (отримати) у власність квартири, після закінчення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію в цілому.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року та Вищого господарського суду України від 07.10.2014 року у справі № 910/4750/14 мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Відтак, доведеним є факт набуття ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» майнових прав на квартири за будівельним номером №1108, загальною площею 74,9 кв.м., за будівельним номером №1208, загальною площею 78 кв.м., за будівельним номером №1505, загальною площею 75,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 14-Б і вул. Саксаганського/Паньківська, 70/16-Б.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №604 від 12.08.2011 року секціям офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Панківська, 14, літ. «Б», та вул. Саксаганського/Панківська, 70/16 літ. «Б» у Голосіївському районні м. Києва, встановлені нові поштові адреси. Зокрема, секції, в якій знаходяться спірні квартири, було присвоєно адресу: вул. Саксаганського, 70-А. Крім того, згідно проведеної первинної інвентаризації спірним квартирам було присвоєно наступні номери: квартирі з будівельним номером 1108 - №5 з встановленою загальною площею 90,2 кв.м; квартирі з будівельним номер 1208 - №10 з встановленою загальною площею 80,3 кв.м; квартирі з будівельним номером 1505 - №25, з встановленою загальною площею 76,0 кв.м.

За таких обставин, з огляду на встановлення рішенням суду факту наявності майнових прав на спірні квартири у ПП «Правниче агентство «Статус-КВО»,судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання відсутнім у банку майнових прав на такі квартири є правомірними та обґрунтованими.

За змістом ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. При цьому, відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В пунктах 1-10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 року у справі №6-20цс11 та від 12.06.2013 року у справі № 6-32цс13.

Таким чином, враховуючи приписи ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості захистити порушене право ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» та визнати за ним право набути у власність квартири №5 загальною площею 90,2 кв.м, №10 загальною площею 80,3 кв.м та №25 загальною площею 76,0 кв.м, що розташовані в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, шляхом оформлення (реєстрації) первинного права власності в органах державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається із матеріалів справи, листами від 21.09.2014 року та від 22.10.2014 року ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» зверталося до відповідачів з вимогою передати йому всі необхідні документи, а також спірні квартири за актами прийому-передачі з метою реєстрації права власності на таке нерухоме майно у визначеному законом порядку.

Проте, вказані вимоги позивача за первісним позовом ні ТОВ «Електротех», ні банком вчинені не були, що свідчить про порушення прав та законних інтересів ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» як власника майнових прав на квартири №5 загальною площею 90,2 кв.м, №10 загальною площею 80,3 кв.м та №25 загальною площею 76,0 кв.м, що розташовані в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, вчиняє перешкоди у реалізації своїх майнових прав та робить неможними оформлення права власності на спірне майно.

Більш того суд враховує, що в 2013 році (тобто, після затвердження мирової угоди ухвалою господарського суду м. Києва від 12.04.2011 року у справі №33/156) майнові права на всі квартири, в тому числі й ті, які є предметом спору у даній справі, були передані ТОВ «Електротех» на користь банку за актами прийому-передачі.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» в частині зобов'язання ТОВ «Електротех» та банку передати позивачу за первісним позовом документи, необхідні для оформлення права власності на вказані квартири, а також передати ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» самі квартири шляхом складення актів прийому-передачі та передання ключів від спірних приміщень.

Крім того, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно було задоволено вимогу ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» про зобов'язання відповідачів за первісним позовом не чинити йому перешкод у реалізації майнових прав на спірні квартири, зокрема (але не виключно), у доступі до таких приміщень для проведення інвентаризації квартир №5 загальною площею 90,2 кв.м, №10 загальною площею 80,3 кв.м та №25 загальною площею 76,0 кв.м, що розташовані в офісно-житловому комплексі з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, та виготовлення технічних паспортів у визначеному чинним законодавством України порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що первісні позовні вимоги ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом у повному обсязі.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання договору частково недійсним судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою для недійсності договору в частині додаткової угоди №1, додатків №1 та №2 до додаткової угоди №1, акту про надання юридичних послуг та актів приймання-передачі майнових прав на спірні квартири, банк вказує на те, що вказаний правочин суперечить інтересам держави і суспільства, а також вчинений з метою доведення банку до стану неплатоспроможних.

Однак, з такими доводами скаржника судова колегія апеляційного господарського суду погодитися не може, оскільки, відповідно до частини другої ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 року з 21.11.2014 року розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №128 від 24.11.2014 року з 24.11.2014 року призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у банку.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повинна була провести перевірку правочинів, які були укладені за рік до запровадження тимчасової адміністрації, тобто до 24.11.2014 року.

Однак, у даному випадку банком в особі уповноваженої особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оскаржується правочин в частині укладення додаткової угоди №1 до договору та додатків до неї, підписаних сторонами у 2011 році, тобто значно раніше дати запровадження тимчасової адміністрації у банку, а відтак твердження про те, що саме вказаний правочин став причиною доведення його до стану неплатоспроможних, є безпідставним.

Крім того, згідно з п.п. 1, 3, ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Як зазначено у п.п. 1, 2, 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів приймання-передачі майнових прав на квартири №1 від 14.04.2011 року, № 2 від 14.04.2011 року та № 3 від 14.04.2011 року, які підписані представниками банку та Спільного Україно-Болгарського підприємства у формі закритого акціонерного товариства «Юкон», Банк передав, а Спільне Україно-Болгарське підприємство у формі закритого акціонерного товариства «Юкон» прийняло майнові права на квартири з будівельними номерами № 1108 (за ціною 2123449,17 грн., ціна в дол. США - 26676,97 дол. США), № 1208 (за ціною 2211335, 57 грн., ціна в дол. США - 277805,97 дол. США) та № 1505 (за ціною 2146129,53 грн., ціна в дол. США - 269614,26 дол. США), розташовані в офісно-жилому комплексі за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 14, літ «Б», та вул. Саксаганського/Паньківська,70/16 літ. «Б». Під майновими правами на квартиру сторони розуміють право набути (отримати) у власність квартири, після закінчення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію в цілому (п. 3 актів приймання-передачі майнових прав на квартири №1 від 14.04.2011 року, № 2 від 14.04.2011 року та № 3 від 14.04.2011 року).

У зв'язку з перевищенням площ, зазначених в п. 3 вказаних актів, відповідно до платіжного доручення № 180 від 15.04.2012 року, Спільне Україно-Болгарське підприємство у формі закритого акціонерного товариства «Юкон» було перераховано на користь банку 929956,24 грн. з призначенням платежу: «компенсаційна виплата за майнові права на квартири, у відповідності до додатку № 2 до додаткової угоди № 2 від 17.03.2011 року».

Таким чином судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірний договір в частині укладеної до нього додаткової угоди №1 та додатків до неї були спрямовані на настання реальних для сторін договору наслідків, а саме з метою погашення банком суми заборгованості перед ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» за надані юридичні послуги по стягненню з ТОВ «Електротех» суми заборгованості. При цьому, виконання умов договору в частині надання юридичних послуг підтверджується фактом досягнення результату щодо стягнення з ТОВ «Електротех» заборгованості за кредитним договором №89 від 09.08.2007 року у справі №33/156.

Більш того, акт про надання юридичних послуг від 14.04.2011 року був підписаний уповноваженим представником банку без жодних зауважень, що свідчить про відсутність спору між сторонами стосовно об'єму та якості наданих виконавцем юридичних послуг.

Щодо доводів скаржника про те що сторонами не було проведено незалежної експертної оцінки виконаних робіт, судова колегія апеляційного господарського суду відзначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні умовами чинного законодавства України, ні укладеним між сторонами договором разом зі всіма додатками до нього, не було передбачено необхідності здійснення оцінки майнових прав та/або виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Натомість, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивачем за зустрічним позовом не було доведено та не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір в частині додаткової угоди №1, додатків №1 та №2 до додаткової угоди №1, акту про надання юридичних послуг та актів приймання-передачі майнових прав на спірні квартири суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання договору у визначеній частині недійсним, судом апеляційної інстанції також не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно було відмовлено, у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору в частині додаткової угоди №1, додатків №1 та №2 до додаткової угоди №1, акту про надання юридичних послуг та актів приймання-передачі майнових прав на спірні квартири.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем за зустрічним не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження свого позову та не було подано доказів в заперечення заявленого первісного позову. Обставини, на які посилається ПП «Правниче агентство «Статус-КВО» як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і скаржником не спростовані. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року у справі № 910/27317/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року у справі № 910/27317/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/27317/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 01.04.2015 року