Постанова

від 06.04.2015 по справі 914/211/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа № 914/211/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І

Желік М.Б.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок Львівської області № 188 від 06.03.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року

у справі № 914/211/15

за позовом: Приватне підприємство «Львівелектросервіс», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок Львівської області

про: стягнення 75 999,85 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Олешко Т.С. - представник за довіреністю № 21/10-14 від 21.10.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року у справі №914/211/15 (суддя Манюк П.Т.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівелектросервіс» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», про стягнення 75 999,85 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівелектросервіс» суму в розмірі 77 432,69 грн. з них: 69 999, 99 грн. - заборгованості; 3 873, 97 грн. - пені; 420, 00 грн. - 3% річних; 1 330, 00 грн. - інфляційних втрат; 1 808, 73 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції керувався тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 713, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати реконструкцію зовнішнього електропостачання з добудовою громадської будівлі на вул. Люблінській, 93, що у м. Львові з пристосуванням під офіси. Позивач взяті на себе за договором зобов'язання виконав, що підтверджується актом виконаних робіт від 30.09.2014 р. підписаним сторонами без зауважень та претензій з боку відповідача. Однак в порушення умов договору відповідач оплатив позивачу лише частину коштів в розмірі 41 763, 74 грн. Позивач 22.10.2014 р. звернувся до відповідача з претензією про сплату решти частини заборгованості в розмірі 69 999, 99 грн., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення. Місцевий господарський суд зазначив, що оскільки представник відповідача в судові засідання не з'явився, доказів оплати виконаних позивачем робіт не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 69 999, 99 грн. підлягають до задоволення повністю. Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 4 209, 59 грн. та 3 % річних в розмірі 460, 27 грн., суд першої інстанції зауважив, що позивачем при розрахунку невірно визначено період прострочення заборгованості, що призвело до невірного визначення сум пені та 3% річних, тому присудив до стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 3 873, 97 грн. та 3% річних в розмірі 420, 00 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 330, 00 грн., суд вирішив, що вони розраховані вірно, а тому позовні вимоги в цій частині задоволив повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року у справі № 914/211/15, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, у поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідачем в якості передоплати, відповідно до умов даного договору, було перераховано на поточний рахунок позивача 41 763, 74 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку відповідача. Відповідно до п.п. 4.1. та 4.2 договору, початком виконання робіт є перерахування на рахунок позивача попередньої оплати. Термін здавання робіт - через 40 робочих днів після початку останніх. Враховуючи, що перший платіж відповідачем було здійснено 12.11.2013 р., позивач повинен був завершити роботи до 06.01.2014 р. включно. Проте, як вбачається з акту приймання виконаних будівельних робіт, роботи позивачем були здані 30.09.2014 р., тобто з порушенням термінів передбачених розділом 4 договору. Таким чином, скаржник, посилаючись на ст. 538 ЦК України, вважає, що оскільки позивачем не було вчасно в повному обсязі виконано свої зобов'язання, передбачені договором, відповідач мав право зупинити виконання свого обов'язку щодо повної оплати вартості виконаних позивачем робіт.

На підставі вищенаведеного, скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року у справі № 914/211/15 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі.

Довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 17.03.2015 р. справу № 914/211/15 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 31.03.2015 р..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Желіка М.Б., у склад колегії для розгляду справи № 914/211/15 господарського суду Львівської області замість судді Желіка М.Б. введено суддю - Кордюк Г.Т..

Ухвалою суду від 31.03.2015 р. виправлено допущену описку та внесено зміни в ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 р., щодо найменування позивача, а саме, замість «Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівелектросервіс»» слід читати «Приватне підприємство «Львівелектросервіс»». В решті ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 р. залишено без змін.

Ухвалою суду від 31.03.2015 року розгляд справи відкладався на 06.04.2015 року, з підстав викладених у ній.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Кордюк Г.Т., у склад колегії для розгляду справи № 914/211/15 господарського суду Львівської області замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю - Желіка М.Б..

В ході судового засідання представнику позивача роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заперечень щодо складу суду не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судове засідання 06.04.2015 р. представник позивача з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, просив суд залишити рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року у справі № 914/211/15 без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Яблуневий дар» без задоволення, з підстав викладених у відзиві (вх. № 01-04/1959/15 від 26.03.2015 р.).

Відповідач в судове засідання 06.04.2015 р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (знаходяться в матеріалах справи а.с. 84).

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає що, згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Крім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом між Приватним підприємством «Львівелектросервіс» (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (надалі - замовник) укладено договір № 713 від 22.08.2013 року (надалі - договір).

У відповідності до п. 1.1. вищезазначеного договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати: реконструкцію зовнішнього електропостачання з добудовою громадської будівлі на вул. Люблінській, 93, що у м. Львові з пристосуванням під офіси.

Згідно п. п. 3.1., 3.2. вартість робіт становить 111 763,73 грн., у тому числі ПДВ 20.00% - 18 627,29 грн. і погоджується протоколом договірної ціни. Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в розмірі 100% від суми договірної ціни.

Відповідно до п.п. 4.1. та 4.2 договору, початком виконання робіт є перерахування на рахунок позивача попередньої оплати. Термін здавання робіт - через 40 робочих днів після початку робіт.

Розділом 5 договору передбачено, що виконану згідно з цим договором роботу виконавець здає замовникові за двохстороннім приймально-здавальним актом. Замовник протягом 3-х днів зобов'язаний надіслати виконавцеві підписаний приймально-здавальний акт, або мотивовану відмову від приймання робіт. У випадку мотивованої відмови замовника від приймання робіт сторонами складається двохсторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання.

Факт виконання робіт позивачем згідно договору № 713 від 22.08.2013 року та прийняття їх відповідачем підтверджується, наявним в матеріалах справи, актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2014 р., відповідно до якого підрядником станом на 30.09.2014 р. виконані роботи згідно договору № 713 від 22.08.2013 року, на суму 111 763,73 грн. Даний акт підписаний сторонами без жодних зауважень, заперечень щодо належного, якісного, своєчасного виконання робіт зі сторони замовника в вищевказаному акті не зазначено, з чого слідує, що відповідач підписуючи акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2014 р. погодився із строками, об'ємом та вартістю робіт виконаних позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом відповідач порушив свої зобов'язання за договором здійснивши оплату за виконані роботи лише в частині на суму 41 763, 74 грн., а саме 15 881,87 грн. - 12.11.2013 р., 15 881,87 грн. - 29.11.2013 р. та 10 000,00 грн. - 14.03.2014 р., що підтверджується виписками з банківського рахунку відповідача, належним чином засвідченні копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем було направлено відповідачу претензію б/н від 22.10.2014р. з вимогою сплатити решту частину заборгованості в розмірі 69 999,99 грн.. Проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» 75 999,85 грн. з яких 69 999,99 грн. - основної заборгованості, 4 209,59 грн. - пені, 1 330,00 грн. - інфляційних нарахувань, 460,27 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 509, 837, 853, 525 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, виконання позивачем робіт згідно з договором № 713 від 22.08.2013 р., відсутність зауважень або заперечень з боку відповідача щодо акту приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2014 р., неоплату відповідачем виконаних робіт, а також норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу за договором на суму 69 999 грн. 99 коп. є обгрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідно до п. 3.2. договору сторонами не встановлено чіткого терміну виконання відповідачем свого обов'язку, при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4 209,59 грн., 3 % річних в розмірі 460,27 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 330,00 грн., місцевий господарський суд підставно послався на ч. 2 ст. 530 ЦК України, та вірно визначив, що початком періоду нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат є 05.11.2014 р., а саме момент спливу семиденного строку від дня пред'явлення позивачем вимоги до відповідача щодо сплати заборгованості.

Виходячи з вищенаведеного, здійснивши перерахунок пені та 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача пеня в розмірі 3 873,97 грн. та 3% річних в розмірі 420,00 грн.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно зазначено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1 330,00 грн. - інфляційних втрат.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на ч.ч. 1-3 ст. 538 ЦК України та те, що оскільки позивачем не було вчасно в повному обсязі виконано свої зобов'язання, передбачені договором, відтак відповідач мав право зупинити виконання свого обов'язку щодо повної оплати вартості виконаних позивачем робіт колегія суддів зазначає наступне:

у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 ЦК України).

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання.

Однак, як вірно зазначає суд першої інстанції, ч. 4 ст. 538 ЦК України визначено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Крім того, ст. 849 ЦК України закріплені права замовника під час виконання робіт, зокрема, ч. 2 даної статті надає право замовнику одразу відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків у разі порушення підрядником строків початку та закінчення робіт. Таке прострочення підрядника стосовно строків початку та закінчення робіт має бути істотним і призводити до втрати інтересу замовника у результаті або до сумнівів у професіоналізмі та компетентності підрядника. Однак, як вбачається з матеріалів справи замовник таким своїм правом не скористався, жодних претензій щодо строків виконання робіт під час їх виконання до підрядника не пред'являв. Протилежного відповідачем не доведено.

Суд також звертає увагу апелянта на те, що за приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Відсутність своєчасно висловлених зауважень відповідача до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у останнього обов'язку щодо їх оплати.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з матеріалами справи та вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року у справі № 914/211/15 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 4 3 , 21, 32, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок Львівської області № 188 від 06.03.2015 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2015 року у справі № 914/211/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 10.04.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І

Суддя Желік М.Б.