Постанова

від 31.03.2015 по справі 5011-54/5730-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа№ 5011-54/5730-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

Святина В.А. - дов. № 1340/121-10-50 від 21.05.2014р.

від відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

Мотрук М.В. - дов. б/н від 26.08.2014р.

від відповідача-2 за первісним позовом: не з'явились

від третьої особи за первісним позовом: не з'явились

від прокуратури: Лиховид О.С. - посвідчення № 002628 від 05.09.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. (повний текст підписано 03.11.2014р.)

у справі № 5011-54/5730-2012 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «По виробництву

інсулінів «Індар» (позивач за первісним позовом)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»

(відповідач-1 за первісним позовом)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм»

(відповідач-2 за первісним позовом)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна акціонерна компанія «Укрмедпром» Міністерства

охорони здоров'я України (третя особа за первісним позовом)

про визнання права власності на майно та витребування майна

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Портфарм-Інвест» (позивач за зустрічним позовом)

до Приватного акціонерного товариства «По виробництву

інсулінів «Індар» (відповідач за зустрічним позовом)

про усунення перешкод у здійсненні права користуванням майном

за участю прокуратури міста Києва

В судовому засіданні 31.03.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2012р. Приватне акціонерне товариство "По виробництву інсулінів "Індар" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Портфарм - Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна акціонерна компанія "Укрмедпром" Міністерства охорони здоров'я України про визнання права власності на майно та витребування майна.

Позовна заява обґрунтована незаконністю володіння відповідачем -1 об'єктами нерухомого майна, що розташовані за адресою: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, а саме: складом матеріальним (літера ХІ, ХІІ), площею 3496,70 кв.м., складом матеріальним (літера ХІІІ), площею 779,20 кв.м., складом газових балонів (літера LXXI), площею 37,50 кв.м., вишкою сторожовою (літера XV), площею 9,6 кв.м., оскільки Договір купівлі-продажу від 10.07.2006р., на підставі якого здійснено відчуження спірного майна, від імені позивача, в порушення приписів Цивільного кодексу України, вчинено особою з перевищенням повноважень, зважаючи на відсутність дозволу органу управління майном - Мінпромполітики України та погодження Фонду державного майна України на його відчуження та без проведення незалежної оцінки майна.

01.06.2012р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-інвест» надійшла зустрічна позовна заява про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, яка у відповідності до ч.1 ст.60 ГПК України, прийнята місцевим господарським судом до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилався на те, що нежитлові будівлі за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 5 (літери XI, XII, XIII, ІХХІ, XV), загальною площею 4323,00 кв.м., належать на праві приватної власності ТОВ «Портфарм-інвест», однак відповідач за зустрічним позовом створює перешкоди у користуванні майном, а саме не допускає керівництво та працівників ТОВ «Портфарм-інвест» до складських приміщень, блокує в'їзд та виїзд, не допускає третіх осіб на територію ТОВ «Портфарм-інвест». Отже, за наслідком таких протиправних дій відповідача за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом обмежується у праві власності щодо користування нежитловими приміщеннями, у зв'язку з чим останній просить суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом усунути перешкоди у доступі, вході, виході та інших формах реалізації прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-інвест» щодо користування та розпорядження спірним нерухомим майном.

У відзиві на зустрічну позовну заяву представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заперечував проти задоволення зустрічного позову, посилаючись на ненадання жодних належних доказів блокування ПрАТ «Індар» в'їзду та виїзду на територію позивача за зустрічним позовом, а постанови Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві не свідчать про не допуск позивачем керівництва та працівників відповідача -1 за зустрічним позовом до його складських приміщень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2012р., за клопотанням відповідача -1, залучено до участі у справі в якості відповідача -2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Портфарм".

31.07.2012р. від представника відповідача 1 за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи про те, що ДАК «Укрмедпром» є відкритим акціонерним товариством, тобто є підприємницьким товариством, що створено державою та не є державною холдинговою компанією. Отже, як зазначає відповідач, майно внесене до статутного фонду ЗAT "Індар" належало ДАК "Укрмедпром" на праві приватної власності, а отже твердження що 70,7 % статутного фонду ЗАТ «Індар» є державною власністю юридично неспроможне.

Відповідач зазначає, що посилаючись на Декрет КМУ "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", позивач не надав доказів того, що спірне майно передано до статутного фонду ПрАТ "Індар" або якимось іншим способом передано державою позивачу, натомість, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10 квітня 2003р. №36Д/2003 доводить набуття позивачем спірного майна за власні кошти. Також, відповідач 1 за первісним позовом вказує про передчасність звернення позивача з вимогою про визнання права власності на спірне майно, оскільки позивач не є власником нежитлових приміщень. Крім цього, зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна, оскільки підстави витребування майна з чужого незаконного володіння, передбачені ст.388 ЦК України, в даному спорі, на його думку, відсутні.

05.10.2012р. Заступником прокурора м. Києва В.Гоголь подано повідомлення про вступ у справу, мотивоване належністю акцій позивача державі та тим, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача є державною акціонерною компанією.

19.10.2012р. від представника третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких зазначено про підтримання первісних позовних вимог третьою особою, яка вказує, що у відповідності до статті 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Третьою особою зазначено, що існування права власності, що також було встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2011р. у справі №50/380, на пакет акцій в розмірі 70,7% статутного капіталу позивача за первісним позовом у держави, в особі ДАК «Укрмедпром» (100% акцій якої належать державі в особі МОЗ України), підтверджує статус позивача за первісним позовом, як суб'єкта господарювання державного сектору економіки. Відтак, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача зазначає про обґрунтованість позиції позивача за первісним позовом щодо незаконності заволодіння набувачем, ТОВ «Портфарм», майном юридичної особи відповідно до договору купівлі-продажу від 10.07.2006р. щодо відчуження спірного майна суб'єкта господарювання державного сектору економіки, укладеного з ТОВ «Портфарм» колишнім керівником позивача - Лазарєвим О.П. без наявності відповідного дозволу органу управління юридичної особи (з перевищенням повноважень). Крім того, третьою особою зазначено, що пунктом 12.10 Статуту ЗАТ "ІНДАР" (затвердженого протоколом №12 загальних зборів акціонерів від 31 березня 2006р.) всі документи грошового, кредитного та майнового характеру, звіти та баланси підписуються Головою правління та головним бухгалтером Товариства. Однак, на копії договору купівлі-продажу від 10.07.2006р. відсутній підпис головного бухгалтера.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2013р. у справі № 5011-54/5730-2012 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

16.10.2014р. представником позивача за первісним позовом подано додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 28.08.2014р. № 7971/7972/13-42 ринкова вартість нерухомого майна, а саме: складу матеріального (літ. XI, XII), площею 3 496,70 кв.м., складу матеріального (літ. XIII), площею 779,20 кв.м., складу газових балонів (літ. LХХІ), площею 37, 50 кв.м., вишки сторожової (літ.XV), площею 9,6 кв.м., розташованого за адресою: м.Київ, вул. Зрошувальна, 5, що є предметом Договору купівлі-продажу від 10.07.2006р., станом і в цінах на дату укладання договору могла становити 11 439 523, 00 грн., в т.ч. ПДВ. Однак, згідно спірного правочину - Договору купівлі-продажу від 10.07.2006р. реєстраційний №5932, продаж зазначеного майна вчинено за 644 130, 00 грн., в т.ч. ПДВ. Тобто, фактично ціну продажу занижено на 10 795 393, 00 грн. Позивач за первісним позовом вказує, що продаж спірного майна здійснено керівником виконавчого органу з порушенням передбаченого законом та статутом порядку, у зв'язку з чим таке відчуження фактично спрямоване на незаконне заволодіння спірним майном третіми особами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. у справі № 5011-54/5730-2012 первісний позов задоволено повністю.

Визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, а саме: склад матеріальний (літ. XI, XII) площею 3496,70 кв. м.; склад матеріальний (літ. XIII) площею 779,20 кв. м.; склад газових балонів (літ. LХХІ) площею 37 ,50 кв. м.; вишка сторожева (літ. ) площею 9 ,60 кв. м., за приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «ІНДАР».

Витребувано об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, а саме: склад матеріальний (літ. XI, XII) площею 3 496,70 кв. м.; склад матеріальний (літ. XIII) площею 779,20 кв. м.; склад газових балонів (літ. LХХІ) площею 37,50 кв. м.; вишка сторожова (літ. XV) площею 9,60 кв. м. з володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-інвест» на користь Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР».

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-інвест» на користь приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР» 6 441, 30 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм» на користь приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР» 6 441, 30 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції прийнято рішення після спливу строку позовної давності, висновки суду не відповідають реальним обставинам, та безпідставно застосовано положення ст. 388 ЦК України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест» 05.12.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. для розгляду справи № 5011-54/5730-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

28.01.2015р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест» (вх. № 09-08.1/971/15 КАГС) надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Склад суду по розгляду апеляційної скарги змінювався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. колегією суддів у зміненому складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Представник відповідача -1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.03.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. у справі №5011-54/5730-2012 скасувати та прийняти нове про відмову в позові в повному обсязі.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.03.2015р. заперечував проти доводів відповідача -1 за первісним позовом, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.03.2015р. заперечував проти доводів відповідача -1 за первісним позовом, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача -2 та третьої особи за первісним позовом в судове засідання апеляційної інстанції 31.03.2015р. не з'явились, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України №8-92 від 15.12.1992р. (чинному на час виникнення спірних правовідносин) здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

У відповідності до п.2 Декрету Кабінету Міністрів України №8-92 від 15.12.1992р. Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1997р. № 82 «Про організацію виробництва вітчизняних інсулінів» прийнято рішення щодо створення Фондом державного майна України та акціонерним товариством «Київський м'ясокомбінат» акціонерного товариства з виробництва інсулінів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000р. № 897 «Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості» створено Державну акціонерну компанію «Укрмедпром», засновником якої визначено державу в особі Міністерства охорони здоров'я України. До статутного фонду ДАК «Укрмедпром» внесено, в тому числі, пакет акцій Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар», м. Київ, код за ЄДРПОУ 21680915, що перебуває в державній власності та становить 70,7 відсотків статутного фонду.

Згідно Статуту Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» в редакції, яку затверджено рішенням загальних зборів акціонерів від 22.06.2009р. (протокол б/н), та зареєстровано державним реєстратором Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації Золотаренко Т.А. 07.07.2011р., на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» назву Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар» замінено на Приватне акціонерне товариство по виробництву інсулінів «Індар».

Пунктами 4.1., 8.1. Статуту Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар» в редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів від 31 березня 2006р. (протокол № 12), зареєстрованій державним реєстратором Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації Журахівською Т.О. 16 травня 2006р., визначено, що акціонером ЗАТ «Індар», є Державна акціонерна компанія «Укрмедпром», яка володіє 11 437 581 простих іменних акцій, що становить 70,7016 % статутного фонду.

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2006р. між ЗАТ «Індар» (продавець) в особі голови правління Лазарєва О.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм» (покупець) в особі директора Приходька В.Г. укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош В.П., зареєстрований в реєстрі за № 5932 (далі - Договір від 10.07.2006р), згідно п.1 якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити нерухоме майно, яким є нежилі будівлі загальною площею 4 323 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, а саме: склад матеріальний (літ. XI, XII) площею 3 496, 70 кв. м., балансовою вартістю 247 283, 82 грн.; склад матеріальний (літ. XIII) площею 779,20 кв. м., балансовою вартістю 58 449, 11 грн.; склад газових балонів (літ. LХХІ) площею 37,50 кв. м., балансовою вартістю 2 513, 73 грн.; вишка сторожева (літ. XV) площею 9,60 кв. м. (далі - спірне майно, спірні об'єкти нерухомого майна).

Продаж за Договором від 10.07.2006р. вчинено за 644 130, 00 грн.(п.3 спірного договору).

Як вбачається з п. 12 Договору від 10.07.2006р., покупець набуває право власності на майно з часу державної реєстрації договору згідно Цивільного кодексу України.

Згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна від 11.07.2006р., продавець передав, а покупець прийняв об'єкти нерухомого майна згідно з Договором купівлі-продажу від 10.07.2006р.

Договір купівлі-продажу від 10.07.2006р. зареєстровано в державному реєстрі правочинів згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 10.07.2006р. № 2611004.

В подальшому, 16 грудня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест», заснованого фізичною особою Кухарець В.І. 26.11.2008р. згідно протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ "Портфарм-Інвест" (а.с.94. т.2) з розміром статутного капіталу 60 500, 00 грн. та який є єдиним власником 100% статутного капіталу ТОВ (надалі - покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М., зареєстрований в реєстрі за № 4053 (далі - Договір від 16.12.2008р.), згідно п.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нерухоме майно, яким є спірні об'єкти нерухомого майна - нежилі будівлі за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 5. Згідно п.3 вказаного договору продаж спірного майна вчинено за 1 218 000, 00 грн. з ПДВ шляхом видачі простого векселя.

Договір купівлі-продажу від 16.12.2008р. зареєстровано в державному реєстрі правочинів згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 16.12.2008р. № 6841974.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.07.2010р. № 26823617, виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», нежилі будівлі літ. XI, XII, XIII, LХХІ, XV загальною площею 4 323 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест» на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2008р. № 4053, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М.

В травні 2012 р. Приватне акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «Індар» звернулось до суду з позовом про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м.Київ, вул. Зрошувальна, 5, а саме: склад матеріальний (літ. XI, XII) площею 3 496,70 кв. м., балансовою вартістю 247 283,82 грн.; склад матеріальний (літ. XIII) площею 779,20 кв. м., балансовою вартістю 58 449,11 грн.; склад газових балонів (літ. LХХІ) площею 37,50 кв. м., балансовою вартістю 2 513,73 грн.; вишка сторожева (літ. XV) площею 9,60 кв. м., та витребування майна з чужого незаконного володіння на користь позивача.

Позовні вимоги в цілому обґрунтовані тим, що правочини з відчуження спірних об'єктів нерухомого майна порушують публічний порядок, оскільки направлені на незаконне заволодіння майном юридичної особи - ПрАТ «Індар», державна частка в статутному капіталі якого становить 70,7016 %. Позивач також зазначає, що спірне майно вибуло з його володіння не з його волі, оскільки під час вчинення правочину з відчуження майна було порушено передбачений законом порядок; спірне майно набуто відповідачем за безоплатним договором, відповідно, ПрАТ «Індар» зазначає про право на витребування спірних об'єктів нерухомого майна від набувача.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2011р. у справі №50/380, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012р., зокрема, визнано право власності на 11 437 581 акцій Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар", що становить 70,7% статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" за державою в особі Державної акціонерної компанії "Укрмедпром".

Вказаним рішення встановлено, що 70,7 % акцій ЗАТ з виробництва інсулінів «Індар» були передані Фондом державного майна України до статутного капіталу ДАК «Укрмедпром» та закріплені за ДАК «Укрмедпром» на праві господарського відання.

Таким чином, частка держави у статутному фонді ЗАТ з виробництва інсулінів «Індар» складає 70,7 % акцій.

Відповідно до ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Частиною 1 ст.92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності до ст.154 ЦК України, установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Як вбачається з п.7.3. Статуту Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар» в редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів від 31 березня 2006р. (протокол № 12), зареєстрованій державним реєстратором Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації Журахівською Т.О. 16 травня 2006р., товариство для досягнення мети своєї діяльності має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові і немайнові права, а згідно пункту 12.11. Статуту Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар» в редакції, яка діяла станом на дату укладання Договору купівлі-продажу від 10.07.2006р., голова правління здійснює від імені товариства юридичні дії та угоди на суму, що не перевищує 10 % статутного фонду.

Згідно пунктів 11.1., 11.2. зазначеного Статуту органом товариства, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів є спостережна рада. Спостережна рада в ході здійснення контролю за діяльністю правління товариства, зокрема: погоджує порядок здійснення операцій розпорядження майном, вартість якого перевищує 10 % статутного фонду товариства; погоджує угоди, вартість яких перевищує 10 % статутного фонду, але не більше 50 % статутного фонду.

У відповідності до пункту 8.1. Статуту, в редакції, яка діяла станом на дату укладання спірного Договору купівлі-продажу від 10.07.2006р., статутний фонд ЗАТ «Індар» становить 80 886 330,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу від 10.07.2006р. здійснено, в тому числі, на підставі протоколу № 2 засідання спостережної ради ЗАТ по виробництву інсулінів «Індар» від 23.06.2006р., наданого на підтвердження повноважень продавця щодо відчуження спірних об'єктів нерухомого майна, згідно якого по п'ятому питанню порядку денного «Про надання дозволу на продаж складських приміщень ЗАТ «Індар» спостережною радою прийнято наступні рішення:

1. Надано згоду на продаж нежилих будівель (складських приміщень) ЗАТ «Індар», розташованих за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, а саме: 1) складу матеріального загальною площею 3 496, 70 кв. м.; 2) складу матеріального загальною площею 779,20 кв. м.; 3) складу газових балонів загальною площею 37,50 кв. м.; 4) вишки сторожової загальною площею 9,60 кв. м. за ціною незалежної експертної оцінки, але не нижче балансової; 2. Уповноважено Голову правління ЗАТ «Індар» Лазарєва О.П. укласти відповідні договори купівлі-продажу нежилих будівель (складських приміщень) згідно вищезазначеного переліку за ціною незалежної експертної оцінки їх вартості, але не нижче балансової.

Проаналізувавши рішення спостережної ради позивача від 23.06.2006р. (протокол №2), яке було надано ЗАТ "Індар" під час укладання договору купівлі - продажу від 10.07.2006р., колегія суддів дійшла висновку про фактично попереднє погодження спостережною радою порядку здійснення операцій розпорядження майном позивача - надання згоди на продаж спірного майна за ціною незалежної експертної оцінки, але не нижче балансової та уповноваження Голови правління ЗАТ "Індар" Лазарєва О.П. укласти відповідні договори купівлі - продажу спірних приміщень за ціною незалежної експертної оцінки, але не нижче балансової.

З огляду на викладене, вказане рішення спостережної ради не є виконанням функцій з погодження порядку здійснення операцій розпорядження майном, вартість якого перевищує 10% статутного фонду, як це передбачено п.11.2 Статуту позивача, оскільки станом на дату прийняття рішення спостережною радою 23.06.2006р. ринкову вартість спірного майна незалежною експертною оцінкою встановлено не було, що підтверджується матеріалами справи, а доказів протилежного відповідачами за первісним позовом подано не було.

Одночасно судом критично оцінюється наданий представником відповідача -1 за первісним позовом "Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежилих приміщень будівель, що належить ЗАТ "Індар" та знаходяться по вул. Зрошувальна №5 м. Київ", виготовлений суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Власовим А.Ю. 06.07.2006р. відповідно до якого ринкова вартість нежитлових приміщень будівель (загальною площею 4 323 кв. м), що належать ЗАТ «Індар» та знаходяться по вул. Зрошувальній, 5, в м. Києві, з урахуванням ПДВ, становить 644 130 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до викладеної у Звіті інформації, оцінку проведено експертом - оцінювачем Власовим А.Ю. згідно Договору 05/07 від 05.07.2006р. з ЗАТ "Індар" станом на 06.07.2006р.

Згідно наданого Позивачем до матеріалів справи акту зведення взаєморозрахунків клієнта з СПД Власов А.Ю. за період з 01.01.2006 по 07.10.2014 позивач заперечує укладання з експертом-оцінювачем Власовим А.Ю. договору про проведення незалежної оцінки спірного майна від 05.07.2006 № 05/07, та відсутності відповідного договору в обліку позивача.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Крім того, як зазначено в Звіті, висновки щодо ринкової вартості спірного майна надані станом на 06.07.2006р., тобто вже за одну добу від дати укладення договору експертом здійснено оцінку та надано результати у вигляді Звіту про незалежну оцінку майнового комплексу площею більше 4 000 кв.м.

Натомість, згідно Акту здачі приймання висновку експерта №7971/7972/13-42 від 28.08.2014р., проведеного на виконання ухвали Господарського суду м.Києва у даній справі, на проведення незалежної оцінки експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України витратив 140 годин.

Крім того, згідно листа Фонду державного майна України від 13.10.2014 № 10-36-13782 щодо надання інформації з Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, наданого на запит позивача, ФДМУ зазначено про анулювання на підставі відповідних наказів Фонду від 19.01.2011 № 57, свідоцтва про реєстрацію у Державному реєстрі, виданого на ім'я Власова А.Ю. від 15.11.2005р. № 4142, у зв'язку із неодноразовими грубими порушеннями оцінювачем Власовим А.Ю. нормативно-правових актів з оцінки майна. Крім того, у зв'язку із несвоєчасним проходженням Власовим А.Ю. підвищення кваліфікації, як це передбачено статтею 14 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», дію його кваліфікаційних документів, зокрема кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, зупинено наказами Фонду.

Одночасно колегія суддів звертає увагу і на те, що в матеріалах нотаріальної справи з нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу від 10.07.2006р., відповідно до якого ЗАТ "Індар" було продано ТОВ "Портфарм" спірне майно за ціною 644 130, 00 грн., відсутній "Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежилих приміщень будівель, що належить ЗАТ "Індар" та знаходяться по вул. Зрошувальна №5 м. Київ", виготовлений суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Власовим А.Ю. 06.07.2006р.", а в тексті спірного договору купівлі - продажу від 10.07.2006р. відсутні посилання на вказаний Звіт в частині визначення вартості спірного майна в сумі 644 130, 00 грн.

Виходячи з наведеного, Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості спірного майна, виготовлений суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Власовим А.Ю. 06.07.2006р. щодо встановлення ринкової вартості спірного майна на момент продажу в розмірі 644 130, 00 грн. не може бути врахований як належний доказ у даній справі в розумінні ст.ст.33-34 ГПК України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» N 2658-III від 12.07.2001 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Отже, рішенням спостережної ради від 23.06.2006р. (протокол №2) фактично передбачено обов'язкове проведення незалежної експертної оцінки спірного майна та здійснення його продажу за ринковою ціною, встановленою за результатами такої оцінки.

При цьому, рішення спостережної ради від 23.06.2006р. (протокол №2) за своїм змістом і суттю є попереднім погодженням вчинення правочину щодо спірного майна, однак не є виконанням функцій, передбачених п.11.2 Статуту (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно - потребує в подальшому прийняття іншого рішення - про погодження угоди, вартість якої перевищує 10% статутного фонду, але не більше 50% статутного фонду.

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової оціночно-будівельної експертизи від 28.08.2014р. № 7971/7972/13-42 ринкова вартість нерухомого майна, а саме: складу матеріального (літ. XI, XII) площею 3 496,70 кв. м., складу матеріального (літ. XIII) площею 779,20 кв. м., складу газових балонів (літ. LХХІ) площею 37, 50 кв. м., вишки сторожової (літ. XV) площею 9,6 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, що є предметом Договору купівлі-продажу від 10.07.2006, станом і в цінах на дату укладання договору, могла становити 11 439 523, 00 грн. з урахуванням ПДВ та 9 532 936, 00 грн. без урахування ПДВ.

Оскільки у відповідності до пункту 8.1. Статуту, в редакції, яка діяла станом на дату укладання спірного Договору купівлі-продажу від 10.07.2006р., статутний фонд ЗАТ «Індар» становив 80 886 330,00 грн., реальна ринкова вартість спірного майна на дату укладення договору купівлі - продажу від 10.07.2006р. згідно висновку експерта могла становити 11 439 523, 00 грн. з урахуванням ПДВ, перевищує 10% статутного фонду товариства.

Зважаючи на те, що на час укладення спірного договору купівлі - продажу від 10.07.2006р. іншого рішення спостережної ради товариства надано не було, колегія суддів дійшла висновку, що остаточне рішення щодо погодження порядку здійснення операцій розпорядження майном, вартість якого перевищує 10% статутного фонду, а також погодження угоди, вартість якої перевищує 10% статутного фонду, як це передбачено п.11.2 статуту, спостережною радою не приймалось.

Приймаючи до уваги висновки судової будівельно-оціночної експертизи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність обов'язкового застосування положень Статуту в частині обмеження повноважень голови виконавчого органу при здійсненні ним від імені товариства юридичних дій та угод на суму, що перевищує 10 % статутного фонду, на момент укладання Договору купівлі-продажу від 10.07.2006р.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що головою правління ЗАТ "Індар" під час укладення договору купівлі - продажу спірного майна від 10.07.2006р. не було проведено незалежну оцінку вартості спірного майна, як того вимагала спостережна рада у рішенні від 23.06.2006р. (протокол №2) та не було погоджено порядок здійснення операцій розпорядження майном, вартість якого перевищує 10% статутного фонду, та погодження угоди, вартість якої перевищує 10% статутного фонду, спостережною радою - щодо спірного майна, реальна ринкова вартість якого перевищує 10% статутного фонду товариства.

Одночасно судом вірно зазначено про ухилення виконавчим органом продавця (позивача) від належного проведення, як встановлено судом, обов'язкової незалежної оцінки вартості спірних об'єктів нерухомого майна, чим, відповідно, фактично приховано від вищого органу управління товариства - спостережної ради - дійсну вартість відчужуваного майна.

В результаті, це призвело до укладення Договору купівлі-продажу від 10.07.2006 р. між ЗАТ «Індар» (продавець) та ТОВ «Портфарм» (покупець) за ціною 644 130, 00 грн., не погодженою зі спостережною радою та фактично заниженою більше ніж у 17 разів, або на 10 795 393, 00 грн., в порушення порядку, який передбачає реалізацію майна товариства, в статутному капіталі якого частка держави складає більше 50 %.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що здійснення продажу майна керівником виконавчого органу вчинено з порушенням передбаченого законом та статутом порядку, у зв'язку з чим таке відчуження фактично спрямоване на незаконне заволодіння спірним майном третіми особами.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Встановлені під час розгляду справи обставини є достатніми підставами вважати вказаний правочин таким що порушує публічний порядок, оскільки заниження вартості майна, яке було предметом продажу за договором від 10.07.2006р. на суму 10 795 393 грн., що підтверджено висновком судової експертизи, свідчить про вчинення правочину спрямованого на заволодіння майном юридичної особи при порушенні передбаченого статутом порядку реалізації майна товариства.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (стаття 257 ЦК України).

На час виникнення спірних правовідносин ч.4 ст. 258 ЦК України було передбачено, що позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", що набрав чинності 15 січня 2012р., ч.4 ст.258 ЦК України була виключена.

Водночас, положеннями п.2 ч.5 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду з позовом, зокрема, про застосування наслідків нікчемного правочину.

При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності цим Законом.

Позов у даній справі був поданий позивачем за первісним позовом 03.05.2012р., що вбачається з відмітки відділу діловодства Господарського суду м. Києва на першому аркуші позовної заяви (а.с.5, т.1).

З огляду на те, що станом на вказану дату не минуло трьох років з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", ПрАТ "ІНДАР" звернулось до суду з позовом в межах встановленого строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, доводи апелянта щодо прийняття судом першої інстанції рішення після спливу строку позовної давності не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладення Договору купівлі-продажу 10.07.2006р. було фактично направлено на незаконне заволодіння майном юридичної особи, державна частка в статутному капіталі якої становить 70,7 % акцій, у зв'язку з чим вказаний договір у відповідності до ст.228 ЦК України є нікчемним.

Згідно ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 57 ГК України в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Згідно статті 135 ГК України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Як було встановлено судом, Статутом ЗАТ «Індар» в редакції, яку затверджено рішенням загальних зборів акціонерів від 31 березня 2006р. (протокол № 12) встановлено, що органами управління товариством є: загальні збори акціонерів; спостережна рада; правління; ревізійна комісія.

Статутом визначено компетенцію зазначених органів управління товариством, зокрема, пунктом 11.2. Статуту до компетенції спостережної ради віднесено погодження порядку здійснення операцій розпорядження майном, вартість якого перевищує 10 % статутного фонду; погодження угод, вартість яких перевищує 10 % статутного фонду, але не більше 50 % статутного фонду.

Пунктом 12.11. Статуту до компетенції голови правління віднесено, зокрема, здійснення від імені товариства юридичних дій та угод на суму, що не перевищує 10 % статутного фонду.

Тобто, акціонерами товариства (позивача) визначено обсяг господарської компетенції (прав та обов'язків) товариства, та порядок реалізації волі товариства як юридичної особи в господарських правовідносинах. Відповідно, порушення встановленого Статутом порядку реалізації господарської компетенції юридичної особи - позивача - є порушенням волі такої юридичної особи щодо реалізації відповідної господарської компетенції.

Рішенням спостережної ради ЗАТ «Індар» від 23.06.2006 р. (протокол № 2), прийнятого членами спостережної ради - представниками акціонерів товариства, встановлено додаткові умови щодо порядку реалізації господарської компетенції товариства в частині відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме - щодо обов'язкового проведення незалежної оцінки спірних об'єктів нерухомого майна та продажу такого майна за ціною незалежної експертної оцінки.

Як було зазначено вище, головою виконавчого органу товариства порушено встановлені Статутом та рішенням спостережної ради вимоги щодо порядку реалізації товариством його господарської компетенції в частині відчуження спірних об'єктів нерухомого майна, тобто відсутні підстави для зазначення наявності волі власника спірного майна на його відчуження.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірне нерухоме майно в подальшому 16.12.2008р. було відчужено товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм» (продавець) товариству з обмеженою відповідальністю «Портфарм-інвест», заснованого фізичною особою Кухарець В.І. 26.11.2008р. (за декілька днів до угоди) згідно протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ "Портфарм-Інвест" (а.с.94. т.2) з розміром статутного капіталу 60 500, 00 грн. та який є єдиним власником 100% статутного капіталу ТОВ (надалі - покупець), шляхом укладення Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М., зареєстрований в реєстрі за № 4053.

Згідно п.3 вказаного договору продаж спірного майна вчинено за 1 218 000, 00 грн. з ПДВ шляхом видачі простого векселя з визначеними договором реквізитами щодо його номінальної вартості, векселедавця, терміну та місця платежу.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Тобто, якщо за відплатним договором із володіння власника або законного володільця вибуло майно, то витребувати його у добросовісного набувача можна тільки тоді, коли воно вибуло поза волею власника або законного володільця.

Враховуючи порушення головою виконавчого органу товариства встановлених Статутом та рішенням спостережної ради вимог щодо порядку реалізації товариством його господарської компетенції в частині відчуження спірних об'єктів нерухомого майна, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність волі позивача - ЗАТ «Індар» як суб'єкта господарювання - юридичної особи, власника спірного майна, на відчуження об'єктів спірного майна з його власності згідно Договору купівлі - продажу від 10.07.2006р.

Отже, оскільки спірне майно вибуло від власника поза його волею, існують підстави для витребування спірного майна від ТОВ «Портфарм-інвест».

Одночасно з цим, у відповідності до ч.3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Наявний у матеріалах справи договір купівлі - продажу від 16.12.2008р. не містить даних щодо здійснення оплати вартості придбаних спірних об'єктів нерухомого майна. При цьому, ані факт передачі майна, ані факт набуття покупцем права власності на майно не поставлено в залежність від здійснення покупцем оплати. Відповідачем -1 за первісним позовом та відповідачем -2 за первісним позовом не надано доказів здійснення оплати за договором шляхом передачі і оплати векселя, отже матеріалами справи не підтверджено факту оплатності укладеного Договору купівлі - продажу від 16.12.2008р., з огляду на що вказаний договір вважається безоплатним.

Враховуючи вищевикладене, судом вірно зазначено про наявність підстав для витребування спірних об'єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння на користь позивача за первісним позовом у відповідності до статті 388 ЦК України.

Отже, доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду реальним обставинам справи та безпідставність застосування положень ст. 388 ЦК України не ґрунтуються на матеріалах справи.

Місцевим господарським судом також вірно було відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування майном з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи своє право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого права, оскільки обов'язково необхідно встановити факт порушення відповідачем за зустрічним позовом прав позивача за зустрічним позовом.

Як вказувалося вище, предметом даного спору є вимога позивача за зустрічним позовом про усунення перешкод у доступі, вході, виході та інших формах реалізації прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-інвест» щодо користування та розпорядження нерухомим майном складськими приміщеннями за адресою: 02099, м.Київ, вул. Зрошувальна, 5 (літери XI, XII, ХІІІ, LХХІ, XV), загальною площею 4323,00 кв. м.

Звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні майном, позивач за зустрічним позовом зобов'язаний довести належними та допустимими доказами факт існування перешкод у користуванні вказаним майном.

Відповідно до ст.ст. 317, 319, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, складські приміщення за адресою: 02099, м.Київ, вул. Зрошувальна, 5 (літери XI, XII, ХІІІ, LХХІ, XV), загальною площею 4323,00 кв. м. перебувають у позивача за зустрічним позовом у незаконному володінні, у зв'язку з чим підлягають витребуванню із чужого незаконного володіння з підстав, викладених вище, на користь позивача за первісним позовом, а оскільки вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном має лише власник такого майна, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем за зустрічним позовом порушення його прав та охоронюваних законом інтересів зі сторони відповідача за первісним позовом.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказуванняcfpat2Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 28.10.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. у справі № 5011-54/5730-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. у справі №5011-54/5730-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-54/5730-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 08.04.2015р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін