Ухвала

від 24.03.2015 по справі 712/12019/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/700/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 55,56 Марцішевська О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Єльцов В. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЄльцова В. О. суддівПальонного В. С. , Бабенка В. М. при секретаріЖуравель Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Сантехцентр» ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ПП «Сантехцентр» про стягнення заборгованості з заробітньої плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ПП «Сантехцентр» про стягнення заборгованості з заробітньої плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обгрунтовувала тим, що працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера з 02 березня 2013 року, звільнена 14 липня 2014 року за п.1 ст.36 КЗпП України.

При звільненні з позивачкою не був проведений повний розрахунок, не виплачена заборгованість по зарплаті за період з 01 липня 2014 року по 14 липня 2014 року, компенсація за невикористану відпустку, внаслідок порушення трудових прав їй завдана моральна шкода.

А тому, змушена звернутись до суду, просила стягнути з відповідача 565,22 грн. зарплати, 1403,82 грн. компенсації за невикористану відпустку, 9305,12 грн. заробітку за час затримки у розрахунку, 2000 грн. відшкодування моральної шкоди, всього 13274,16 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2015 року позов було задоволено. Стягнуто з ПП «Сантехцентр» на користь ОСОБА_7 заборгованість по заробітній платі 565,22 грн., 1403,82 грн. компенсації за невикористану відпустку, 9305,12 грн. середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні, 500 грн. моральної шкоди, всього 11774,16 грн.

В апеляційній скарзі ПП «Сантехцентр» просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходячи з правил ст. 117 КЗпП України та встановивши факт невиконання відповідачем ПП «Сантехцентр» з його вини обов'язку щодо строків розрахунку під час звільнення позивача, передбачених трудовим законодавством, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Так, місцевим судом встановлено, що ОСОБА_7 працювала головним бухгалтером ПП «Сантехцентр» з 02 березня 2013 року та наказом № 09 від 14 липня 2014 року була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України з 14 липня 2014 року.

Також судом встановлено, що у день звільнення відповідач не провів розрахунок з позивачкою при звільненні, а саме не була виплачена заробітна плата за період з 01 липня 2014 року по 14 липня 2014 року в сумі 565 грн. 22 коп., а також компенсація за невикористану відпустку.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З аналізу норми ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку, слідує, що підставою такої відповідальності є, по-перше, факт порушення власником строків розрахунку під час звільнення (ст. 116 КЗпП ) та, по друге, вина власника.

Зазначені вимоги були враховані судом під час ухвалення рішення на підставі ст. 117 КЗпП України.

Врахувавши обставини справи та наведені вище норми матеріального права, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 липня 2014 року по 25 січня 2015 року (136 роб.дні), виходячи з середньоденної зарплати позивача за два місяці, що передували звільненню - травень та червень 2014 року : 2600/38 роб.дн. = 68,42 грн., до стягнення підлягає 136х68,42 = 9305,12 грн.

Крім того, місцевим судом було обґрунтовано визначено розрахунок позивачки суми компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1403,82 грн., оскільки, здійснений у відповідності до визначеного постановою КМУ України № 100 від 08 лютого 1995 року порядку нарахування компенсації за невикористані відпустки.

У розрахунку розміру компенсації за невикористану відпустку розрахована середньоденна заробітна плата робітника за розрахунковий період, яка помножена на кількість днів невикористаної відпустки. Відповідно довідки № 14 від 27 жовтня 2014 року (а.с.52) протягом розрахункового періоду з липня 2013 по червень 2014 року (12 місяців) заробітна плата позивача склала 15100 грн..

355 днів - це кількість днів у розрахунковому періоді, обчислена шляхом зменшення 365 днів року на вихідні та неробочі дні, а тому середньоденна зарплата для обрахунку компенсації за невикористану відпустку складає 15100/355 = 42,54 грн. Компенсація за невикористану щорічну відпустку надається за час роботи з 02.03.2013р. по 01.03.2014р. - 24 к.д. відпустки, кількість днів стажу за період з 02.03.2014р. по 14.07.2014р.: у березні - 30 к. дн., у квітні - 30 к. дн., у травні - 31 к. дн., червні - 30 к.дн., липні -14 к.дн., загалом - 135 календарних днів. Кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів у цілому за рік: 24 ^ (365 - 10) = 0,0676 (листі Мінпраці від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11). Кількість днів щорічної відпустки, за які слід виплатити компенсацію: 0,0676 х 135 = 9,126 ~ 9. Отже компенсацію слід виплатити за 24 + 9 = 33 к. дн. на суму 33х42,54 = 1403,82 грн.

Посилання представника апелянта на те, що у відповідача, як роботодавця відсутня вина у несвоєчасному розрахунку по виплаті заробітної плати при звільненні позивачці, на думку колегії суддів, є нообгрунтованим так як у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачка навмисно відмовлялась отримувати повний розрахунок по заробітній платі при звільненні.

Ураховуючи те, що було встановлено порушення законних прав позивачки, відповідно до наведених вище норм трудового законодавства, що призвело до моральних страждань, які виразились у негативних переживаннях та емоціях, що пов'язане з втратою нормальних життєвих зв'язків, оскільки позивачка була позбавлена можливості отримати кошти по розрахунку при звільненні і спрямувати на особисті потреби, утримання сім'ї, місцевий суд прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди, відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України, у розмірі 500 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Доводи апеляційної скарги також ретельно перевірені судом апеляційної інстанції і є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

Таким чином, вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних та наданих сторонами належних та допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Сантехцентр» ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ПП «Сантехцентр» про стягнення заборгованості з заробітньої плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :